ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/5726/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар України",

представник - адвокат Ландишева С.М. (довіреність від 19.04.2018)

відповідач - Міністерство оборони України,

представник - Момотюк А.І. (довіреність №220/515/Д від 03.12.2018)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Банк "Восток"

представник - адвокат Неділько О.С. (довіреність від 14.01.2019)

розглянув касаційну скаргу Міністерства оборони України

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 27.11.2018

у складі колегії суддів: Дикунська С.Я. (головуючий), Жук Г.А., Мальченко А.О.

та рішення Господарського суду міста Києва

від 24.07.2018

у складі судді Мандриченка О.В.

у справі №910/5726/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар України"

до Міністерства оборони України

про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню та зобов'язання вчинити дії

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 15.12.2018, поштовим відправленням, направленим на адресу Північного апеляційного господарського суду, Міністерство оборони України звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2018 у справі №910/5726/18 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/5726/18 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2019.

3. Ухвалою від 24.01.2019 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі №910/5726/18 за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2018 та призначив її розгляд в судовому засіданні на 12.03.2019 о 10 год. 00 хв., в якому оголошено перерву до 21.03.2019 10 год. 00 хв.

4. Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" (далі - позивач, ТОВ "ТД "Сокар Україна") надійшов відзив на касаційну скаргу Міністерства оборони України (далі - відповідач, скаржник).

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

5. ТОВ "Торговий дім "Сокар Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва суду з позовом про визнання такою, що не підлягає виконанню банківської гарантії від 13.05.2017 №КГ2016-0088/1-91, виданої ПАТ "Банк "Восток" Міністерству оборони України та про зобов'язання Міністерства оборони України повернути забезпечення виконання договору №286/1/17-16 про постачання для державних потреб нафти і дистиляторів (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 16.05.2017 №286/1/17/16, а саме: банківську гарантію від 13.05.2017 №КГ2016-0088/1-91, видану ПАТ "Банк "Восток".

5.1. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між сторонами укладено договір про постачання для державних потреб нафти та дистилятів, який передбачав застосування банківської гарантії на суму 1 575 000 грн. як спосіб забезпечення виконання зобов'язань позивача щодо поставки продукції. У зв'язку з повним виконанням позивачем зобов'язань з поставки продукції, просив задовольнити заявлені позовні вимоги, оскільки відповідач не повернув йому банківську гарантію упродовж п'яти днів після документального підтвердження належного виконання договірних зобов'язань, як це передбачено пунктом 11.1.1 договору №286/1/17/16.

Короткий зміст рішення першої інстанції

6. Рішенням від 24.07.2018 Господарський суд міста Києва, з посиланням на статті 26, 36 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 193, 200 ГК України, статті 525, 526, 560, 561, 563, 568, 599, 712 ЦК України, позов задовольнив, визнав такою, що не підлягає виконанню банківську гарантію від 13.05.2017 №КГ2016-0088/1-91, видану ПАТ "Банк "Восток" Міністерству оборони України, зобов'язав Міністерство оборони України повернути ТОВ "ТД "Сокар Україна" забезпечення виконання договору №286/1/17-16 про постачання для державних потреб нафти і дистиляторів (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 16.05.2017 №286/1/17/16, а саме: банківську гарантію від 13.05.2017 №КГ2016-0088/1-91, видану ПАТ "Банк "Восток", стягнув з Міністерства оборони України на користь ТОВ "ТД "Сокар Україна" 3 524 грн. судових витрат.

6.1. Місцевий суд встановив обставини укладення 16.05.2017 відповідно до рішення тендерного комітету Міністерства оборони України (протокол від 05.05.2017 №75/72/10) за наслідками проведення електронних закупівель за переддоговірною процедурою між Міністерством оборони України в якості замовника та ТОВ "ТД "Сокар Україна" в якості постачальника Договору №286/1/17/16 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити у 2017 році паливо для реактивних двигунів ТС-1 або паливо авіаційне для газотурбінних двигунів Джет А-1 для потреб Міністерства оборони України згідно з специфікацією, а замовник забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами відповідно до специфікації.

При цьому, пунктом 11.1 договору сторони визначили, що постачальник забезпечив виконання своїх зобов'язань в розмірі 5 % від суми договору банківською гарантією від 13.05.2017 №КГ2016-0088/1-91, виданою ПАТ "Банк "Восток" на суму 1 575 000 грн. На виконання зазначеного пункту договору ПАТ "Банк "Восток" 13.05.2017 надано банківську гарантію №КГ2016-0088/1-91 бенефіціару - Міністерству оборони України на суму 1 575 000 грн., строком дії - з дати її надання та до 31.01.2018 включно.

Разом з тим, місцевим судом встановлено, що 30.11.2017 до ПАТ "Банк Восток" надійшла вимога відповідача від 24.11.2017 №286/8/7083 про перерахування 1 575 000 грн. банківської гарантії на користь Міністерства оборони України у зв'язку з порушенням постачальником договору в частині терміну поставки продукції, а листом від 12.12.2017 №13Ц/2470БТ ПАТ "Банк Восток" відмовило Міністерству оборони України у задоволенні вимоги №286/8/7083 від 24.11.2017 щодо сплати 1 575 000 грн. через невідповідність вимоги бенефіціара умовам гарантії, оскільки вимога не містила суті невиконаного (неналежним чином виконаного) принципалом зобов'язання щодо постачання товару, а саме не зазначена сума невиконаного зобов'язання, в межах якої гарантія підлягає оплаті.

6.2. Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що доказів врегулювання бенефіціаром з банком питання задоволення вимоги №286/8/7083 від 24.11.2017 суду не подано; обставини дотримання позивачем зобов'язань з поставки продукції за договором підтверджуються матеріалами справи та не спростовані відповідачем в ході розгляду цього спору. Крім того, зазначені факти були предметом дослідження у справі №910/13457/17, а рішенням від 28.09.2017, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2018 за позовом ТОВ "ТД "Сокар Україна" до Міністерства оборони України про стягнення заборгованості з оплати нафти і дистилятів, встановлено, що позивачем виконано умови договору №286/1/17/16 від 16.05.2017 в повному обсязі, поставлено відповідну продукцію, а відповідачем прийнято таку продукцію без будь-яких зауважень, у зв'язку з чим у Міністерства оборони України виникло зобов'язання з оплати продукції.

Тому, оскільки позивач виконав зобов'язання з поставки продукції в повному обсязі та без зауважень щодо якості і кількості, а також зважаючи на те, що строк дії гарантії закінчився, місцевий суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин сторін підлягають застосуванню умови підпункту 11.1.1 договору, відповідно до якого відповідач повинен повернути банківську гарантію позивачеві, а сама банківська гарантія є такою, що не підлягає виконанню.

При цьому, місцевим судом досліджені посилання відповідача на те, що звернення позивача до суду з цим позовом є намаганням уникнути відповідальності за порушення строків поставки продукції за договором, проте не розцінені як підстава для відмови у позові, оскільки питання відповідальності за порушення строків поставки продукції у вигляді договірної неустойки має іншу правову природу виникнення та доведення, ніж питання про припинення і повернення гарантії як способу забезпечення виконання зобов'язань.

Також, місцевий суд не надавав правову оцінку твердженням позивача про зміну істотних умов, що зумовили затримку строків поставки за договором, та висновку Торгово-промислової палати України з цих питань, оскільки наявність чи відсутність підстав для притягнення позивача до відповідальності за договором не стосується заявленого спору та не є предметом дослідження у цій справі, а доводи Міністерства оборони України про те, що станом на кінцеву дату постачання 31.05.2017 позивачем не поставлено 100% продукції відхилено, оскільки згідно з умовами договору обов'язок замовника повертати постачальнику забезпечення договору не залежить від постачання 100% продукції на кінцеву дату поставки, а пов'язаний виключно з виконанням зобов'язання поставки за кількістю та якістю.

Крім того, місцевим судом не прийнято до уваги посилання відповідача на пункт 11.1.2. та 11.1.3. договору, згідно яких підставою для повернення забезпечення є виконання всіх умов цього Договору, а якщо будуть мати місце порушення щодо виконання умов цього Договору та/або буде здійснено постачання продукції неналежної якості, забезпечення виконання Договору не повертається, оскільки ці положення договору не вказують, ким та які саме умови договору повинні бути виконанні у визначені строки і які конкретно визначені порушення щодо виконання умов договору повинні мати місце для того, щоб забезпечення договору не поверталося.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

7. Постановою від 27.11.2018 Північний апеляційний господарський суд, з посиланням на статті 26, 36 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 173, 193, 200 ГК України, статті 509, 525, 526, 560, 561, 563, 568, 599, 712 ЦК України, апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишив без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2018 залишив без змін.

7.1. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- судове рішення у справі №910/13457/17, що набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі й у даній справі, не можуть йому суперечити, встановленим є факт належного та повного виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором. Відповідно доводи відповідача про порушення умов договору визнано судом апеляційної інстанції безпідставними на необґрунтованими;

- посилання відповідача на те, що звернення позивача до суду з позовом є намаганням уникнути відповідальності щодо порушення строків поставки продукції за Договором, судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги, оскільки питання понесення відповідальності за порушення строків поставки продукції у вигляді договірної неустойки має іншу правову природу виникнення та доведення, ніж питання про припинення і повернення гарантії як способу забезпечення виконання зобов'язань;

- апеляційний суд зазначив про те, що з огляду на правову природу інституту відповідальності за порушення негрошового зобов'язання (в даному випадку щодо вимог про визнання гарантії такою, що не підлягає виконанню, та повернення її позивачу, який, як постачальник, забезпечував нею виконання своїх зобов'язань), його застосування у спірних правовідносинах може бути предметом окремого претензійного та/або судового врегулювання між сторонами;

- доводи позивача про зміну істотних умов, що зумовили затримку строків поставки за Договором, та висновок Торгово-промислової палати України з цих питань не взято до уваги апеляційним судом, оскільки наявність чи відсутність підстав для притягнення позивача до відповідальності за Договором не стосується заявленого спору та не є предметом доказування у даній справі;

- твердження скаржника про те, що станом на кінцеву дату постачання, 31.05.2017, позивачем не поставлено 100% продукції, тому банківська гарантія не може бути повернена, є безпідставними та необґрунтованими й відхилені апеляційним судом, так як за умовами Договору обов'язок замовника повертати постачальнику забезпечення договору не залежить від постачання 100% продукції на кінцеву дату поставки, а пов'язаний виключно з виконанням зобов'язання поставки за кількістю та якістю. Відповідно не заслуговують на увагу й посилання скаржника на подання ТОВ "ТД "Сокар Україна" позову про внесення змін до Договору (в частині перенесення термінів постачання товару), у задоволенні якого рішенням від 30.01.2018 у справі №910/21804/17 відмовлено;

- позиція відповідача, обґрунтована положеннями підпунктів 11.1.2, 11.1.3 Договору також не взята до уваги, оскільки ці пункти не визначають, ким та які саме умови Договору слід виконати у визначені строки, які конкретно порушення умов Договору повинні мати місце для того, щоб забезпечення договору не поверталося.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (відповідач у справі)

8. Скаржник доводив, що на кінцеву дату постачання 31.05.2017 позивачем поставлено не 100% продукції, як передбачено пунктом 5.5. Договору. При цьому, відповідно до пунктів 11.1.1. та 11.1.2 Договору, якщо є порушення щодо виконання умов зазначеного договору та/або здійснено постачання неналежної якості, забезпечення виконання договору не повертається. Тому, з урахуванням зазначених обставин та положень статей 530, 560, 610 ЦК України та статті 193 ГК України, скаржник доводив, що рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи інших учасників справи

9. У відзиві ТОВ "ТД "Сокар Україна" зазначено, що відповідальність ПАТ "Банк Восток" за банківською гарантією перед Міністерством оборони України обмежується строком дії з 13.05.2017 до 31.01.2018 до 17.00 включно, а вимоги бенефіціара могли бути задоволені виключно в межах передбаченого строку дії гарантії із зазначенням сутності невиконаного (неналежного виконання) зобов'язання та суми невиконання такого зобов'язання принципалом. При цьому, зміст банківської гарантії свідчить про те, що вона підлягає застосуванню виключно за умови одночасного порушення зобов'язання щодо якості, кількості та строків постачання продукції, тому, враховуючи повне виконання зобов'язання щодо поставки продукції за договором за якістю, кількістю та закінченням строку дії банківської гарантії, Міністерство оборони України зобов'язане повернути її позивачу.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

10. Цивільний кодекс України

Частина 1 статті 525 - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 546 - виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Стаття 560 - за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Стаття 561 - гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Стаття 562 - зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.

Стаття 563 - у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

Частина 1 статті 568 - зобов'язання гаранта перед кредитором припиняється у разі: 1) сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію; 2) закінчення строку дії гарантії; 3) відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов'язків за гарантією.

11. Господарський кодекс України

Частина 1 статті 200 - гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає зазначене у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Частина 2 статті 200 - зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

12. Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №639, зареєстровано Міністерством юстиції України 13.01.2005 за №41/10321 в редакції, чинній на час прийняття рішення місцевого суду у справі

Пункт 3 розділу І - терміни в цьому положенні вживаються у такому значенні:…

безвідклична гарантія - гарантія, умови якої не можуть бути змінені і вона не може бути припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала без згоди та погодження з бенефіціаром.

безумовна гарантія - гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов'язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.

бенефіціар - особа, на користь якої надається гарантія.

вимога - лист або повідомлення з вимогою до банку-гаранта/банку-контргаранта сплатити кошти за гарантією. Вимога складається бенефіціаром і подається за довільною письмовою формою (в якій має зазначатися причина порушення принципалом основного зобов'язання, забезпеченого гарантією) або надсилається у формі повідомлення банку-гаранту/банку-контргаранту.

гарантійний випадок - факт порушення принципалом перед бенефіціаром зобов'язання, забезпеченого гарантією, у зв'язку із настанням якого банк-гарант одержує вимогу бенефіціара на сплату коштів відповідно до виданої гарантії з урахуванням умов наданої гарантії та протягом строку дії гарантії.

умовна гарантія - гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов'язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару на підставі вимоги бенефіціара та в разі виконання ним відповідних умов або подання документів, зазначених у гарантії.

13. Господарський процесуальний кодекс України

Частина 1 статті 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 1 статті 86 - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частина 1 статті 236 - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частина 5 статті 236 - обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

14. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами положень статей 530, 560, 610 ЦК України та статті 193 ГК України.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

15. Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб.

16. Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу. Зокрема, згідно з пунктами 3, 5, 7 частини 2 статті 16 ЦК України такими способами є припинення дії, яка порушує право, примусове виконання обов'язку в натурі, припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Частиною 2 статті 20 ГК України передбачено визнання наявності або відсутності прав; установлення, зміну чи припинення господарських правовідносин, як одні із способів захисту прав суб'єктів господарювання. Разом з тим, такі вимоги будуть належними способами захисту цивільних прав, якщо вони самостійно будуть призводити до поновлення порушених прав. У випадку, якщо такі вимоги є пов'язаними з іншим способом захисту цивільних прав, зокрема, вимогою про стягнення грошових коштів за зобов'язаннями, вони не можуть самостійно розглядатися в окремій справі та підлягають розгляду разом з вимогами, що забезпечують дійсне поновлення прав позивача.

Такі висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування способів захисту цивільних прав надано у постанові 21.08.2018 у справі №910/14144/17 (пункти 22, 32 Постанови).

17. Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи №910/5726/18, предметом позовних вимог є дві вимоги: про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню, та про повернення зазначеної банківської гарантії, як способу забезпечення зобов'язань позивача за договором постачання.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтями 546, 560, 563, 569 ЦК України, банківська гарантія є одним із способів забезпечення зобов'язання боржника перед кредитором та одностороннім правочином, за яким банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником та має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом та боржником.

Отже, припинення зобов'язання за гарантією стосується також прав боржника (принципала), оскільки в такому випадку він звільняється від відповідальності за регресними вимогами, з якими гарант може звернутися до нього у випадку стягнення з нього грошової суми за виданою гарантією.

18. З огляду на таке, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про можливість обрання позивачем такого способу захисту своїх прав та інтересів як визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню, що фактично є вимогою про визнання припиненим одностороннього правочину (гарантії).

Разом з тим, Суд вважає такою, що є неналежним способом захисту цивільних прав вимогу позивача про повернення банківської гарантії, як документа, що був наданий позивачем до тендерної документації при оформленні договору з постачання паливо-мастильних матеріалів та який втратив свою чинність, оскільки правочин (гарантію) визнано таким, що не підлягає виконанню, та зазначає, що така вимога не приводить до реального захисту порушених прав та інтересів позивача, а тому провадження з її розгляду слід було закрити на стадії розгляду в суді першої інстанції.

19. Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 16.05.2017 відповідно до рішення тендерного комітету Міністерства оборони України (протокол від 05.05.2017 №75/72/10) за наслідками проведення електронних закупівель за переддоговірною процедурою між Міністерством оборони України в якості замовника та ТОВ "ТД "Сокар Україна" укладено договір №286/1/17/16 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), в асортименті, кількості, у строки і за цінами відповідно до специфікації, який забезпечувався банківською гарантією від 13.05.2017 №КГ2016-0088/1-91, видана ПАТ "Банк "Восток" на суму 1 575 000 грн., строком дії - до 31.01.2018 включно.

20. Виходячи з оцінки доказів та обставин справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачем здійснено поставку паливо-мастильних матеріалів відповідно до умов Договору №286/1/17/16 від 16.05.2017; відповідачем прийнято таку продукцію без будь-яких зауважень щодо якості та кількості, що є підставою для повернення гарантії згідно з підпунктом 11.1.1 договору постачання №286/1/1/17/16 (т. 1, а.с. 39). Як встановлено судами, 30.11.2017 за №286/8/7083 до ПАТ "Банк Восток" надійшла вимога відповідача від 24.11.2017 про перерахування Міністерству оборони України 1 575 000 грн. за банківською гарантією №КГ2016-0088/1-91 від 13.05.2017, у виконанні якої гарантом відмовлено з посиланням на те, що вимога не містила сутності невиконаного (неналежним чином виконаного ) принципалом зобов'язання, що було визначено обов'язковою умовою змісти письмової вимоги бенефіціара, на підставі якої має проводитись виплата банком за гарантією (т. 1, а.с. 73).

Як підтвердив у засіданні представник Міністерства оборони України, до суду з позовом про стягнення з банку-гаранта спірної грошової суми бенефіціар не звертався.

Також, суди встановили, що строк гарантії закінчився 31.01.2018 о 17.00 год.

З огляду на встановлене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується в цілому з правильністю висновків місцевого та апеляційного судів про те, що спірна гарантія, як односторонній правочин ПАТ "Банк Восток", припинила свою дію, а отже, її можна визнати такою, що не підлягає виконанню, відповідно до заявлених позовних вимог.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

21. Доводи скаржника, зазначені в пункті 8 описової частини даної постанови, з посиланням на порушення судами вимог статей 530, 560, 610 ЦК України та статті 193 ГК України, на предмет того, що на кінцеву дату постачання (31.05.2017) позивачем поставлено не 100% продукції, як передбачено пунктом 5.5. Договору, оскільки мала місце затримка в поставці окремих партій пального, та з аргументацією того, що відповідно до пункту 11.1.2 Договору, підставою для повернення забезпечення виконання цього Договору є виконання всіх умов Договору у визначені строки (терміни), Суд вважає частково обґрунтованими щодо дій відповідача з відмови повернути банківську гарантію, як документ, що підтверджував певні зобов'язання гаранта.

Разом з тим, зазначені доводи скаржника не спростовують в цілому правильності висновків судів про припинення дії спірної банківської гарантії, як одностороннього правочину, укладеного на певний строк, виконання якого вимагало подання вимоги, яка б чітко відповідала приписам, що були визначені самою гарантією та їх подання у строк дії гарантії. З огляду на встановлення судами невідповідності змісту заявленої вимоги бенефіціара до гаранта визначеним гарантією вимогам та закінчення строку дії гарантії, Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника про порушення зобов'язань гарантом та помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про визнання спірної гарантії такою, що не підлягає виконанню.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

22. З огляду на зазначене та відсутність порушення норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень судами першої та апеляційної інстанцій щодо визнання спірної банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги у цій частині та залишення без змін постанови апеляційного суду та рішення суду першої інстанції про визнання такою, що не підлягає виконанню банківської гарантії №КГ2016-0088/1-91 від 13.05.2017, виданої ПАТ "Банк "Восток" .

Разом з тим, рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог про зобов'язання Міністерства оборони України повернути ТОВ "ТД "Сокар Україна" забезпечення виконання договору №286/1/17/16 про постачання для державних потреб нафти і дистиляторів (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 16.05.2017, а саме банківську гарантію від 13.05.2017 №КГ2016-0088/1-91, видану ПАТ "Банк "Восток", слід скасувати, а провадження у справі за такою позовною вимогою закрити відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України, оскільки вона не може бути самостійним способом захисту цивільних прав, стороною обрано спосіб захисту, який не може бути реалізований згідно із статтею 12 ГПК України.

В. Судові витрати

23. У зв'язку з частковим скасуванням судових рішень та закриттям провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання Міністерства оборони України повернути ТОВ "ТД "Сокар Україна" банківську гарантію від 13.05.2017 №КГ2016-0088/1-91, видану ПАТ "Банк "Восток", витрати відповідача щодо сплати судового збору в апеляційному (5 286 грн.) та касаційному (7 048 грн.) судах, відповідно до статті 129 ГПК України, слід зменшити наполовину та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на загальну суму 6 167 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 313, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2018 у справі №910/5726/18 скасувати в частині зобов'язання Міністерства оборони України повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар України" забезпечення виконання договору №286/1/17/16 про постачання для державних потреб нафти і дистиляторів (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 16.05.2017, а зокрема, банківську гарантію від 13.05.2017 №КГ2016-0088/1-91, видану ПАТ "Банк "Восток". Провадження в частині зазначених позовних вимог закрити.

В решті Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2018 у справі №910/5726/18 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар України" (04080, місто Київ, вулиця Юрківська, будинок 28, офіс 3, код ЄДРПОУ 37037544) на користь Міністерства оборони України (03168, місто Київ, Повітрофлотський проспект, будинок 6, код ЄДРПОУ 00034022) 6 167 (шість тисяч сто шістдесят сім) грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк