ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 57/314-6/526-2012

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Ткач І.В.,

судді: Вронська Г.О., Стратієнко Л.В.

за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,

представники учасників справи:

позивача - не з'явився,

відповідача-1 - Негода Є.В.,

відповідача-2 - не з'явився,

третьої особи-1 - не з'явився,

третьої особи-2 - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Трикотажна фабрика "Киянка"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2017

(головуючий - Зеленін В.О., судді - Зубець Л.П., Ткаченко Б.О.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2017

(суддя Смирнова Ю.М.)

у справі № 57/314-6/526-2012

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Трикотажна фабрика "Киянка"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Візард",

2) Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Державного реєстратора Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Киянка Плюс"

про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників та скасування державної реєстрації змін до установчих документів,

ВСТАНОВИВ:

Зміна складу колегії суддів Верховного Суду

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2018 для розгляду справи №57/314-6/526-2012 визначено колегію суддів у складі: Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.

Ухвалою Верховного Суду від 15.02.2018 (колегія суддів у складі: Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.) відкрито касаційне провадження у справі №57/314-6/526-2012 за касаційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Трикотажна фабрика "Киянка" та призначено її розгляд на 21 березня 2018 року.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду за № 628 від 20.03.2018 у зв'язку перебуванням судді Мамалуя О.О. у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25, 2.3.49 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №57/314-6/526-2012.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №57/314-6/526-2012 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Ткач І.В. - головуючий, судді Баранець О.М., Стратієнко Л.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2018.

Ухвалою Верховного Суду від 21.03.2018 (колегія суддів у складі: Ткач І.В. - головуючий, Баранець О.М., Стратієнко Л.В.) заяву судді Баранця О.М. про самовідвід у розгляді справи №57/314-6/526-2012 задоволено.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду за №630 від 21.03.2018 у зв'язку з ухвалою про самовідвід судді Баранця О.М., відповідно до підпунктів 2.3.25, 2.3.49 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №57/314-6/526-2012.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №57/314-6/526-2012 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Ткач І.В. - головуючий, судді Вронська Г.О., Стратієнко Л.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2018.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У вересні 2011 року Товариство з додатковою відповідальністю "Трикотажна фабрика "Киянка" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Візард" та Державного реєстратора Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Візард" від 01.02.2006, оформленого протоколом №1/06 від 01.02.2006, та скасування державної реєстрації змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Візард" від 06.02.2006, номер запису 10741050002003156.

1.2. Позовна заява мотивована невідповідністю вимогам цивільного законодавства рішень загальних зборів учасників у зв'язку з відсутністю волевиявлення компетентних органів ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка", якими є загальні збори або правління у повному складі, на добровільний вихід зі складу учасників ТОВ "Візард" та передачу своєї частки в статутному капіталі в розмірі 50% на користь ТОВ "Киянка Плюс".

1.3. В ході розгляду справи відповідачем-1 було подано клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо заявлених позивачем вимог.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. Станом на 01.02.2006 учасниками ТОВ "Візард" були ТОВ "Киянка Плюс" та ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка", правонаступником якого на цей час є позивач. Учасникам товариства належало по 50% статутного капіталу.

2.2. 01.02.2006 проведено загальні збори учасників ТОВ "Візард", оформлені протоколом №1/06, на яких прийнято такі рішення:

1. Задовольнити заяву учасника товариства "Візард" - Закритого акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Киянка" вх. № 1 від 29.11.2005 про добровільний вихід зі складу учасників ТОВ "Візард" та передачу своєї частки в статутному капіталі в розмірі 50% товариству з обмеженою відповідальністю "Киянка Плюс".

2. Товариству "Киянка Плюс" виступити єдиним учасником товариства "Візард" з часткою в статутному капіталі 100%, що відповідає 225360 гривень.

3. Затвердити нову редакцію статуту товариства.

4. Задовольнити заяву ОСОБА_6 про звільнення її за власним бажанням з посади директора Товариства з 31 січня 2006 року.

5. Призначити ОСОБА_7 на посаду директора товариства "Візард" з 01.02.2006.

2.3. Заява Закритого акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Киянка" від 22.11.2005, за результатами якої прийнято рішення про її задоволення, подана головою правління та містила прохання про виведення ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка" зі складу учасників ТОВ "Візард" з передачею своєї частки в статутному капіталі в розмірі 50% Товариству з обмеженою відповідальністю "Киянка Плюс" (далі - ТОВ "Киянка Плюс").

2.4. Разом із зазначеною заявою Закритим акціонерним товариством "Трикотажна фабрика "Киянка" подано нотаріально посвідчений витяг з протоколу №4 від 12.11.2005 загальних зборів ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка".

2.5. Відповідно до витягу з протоколу № 4 від 12.11.2005 по питанню 3 порядку денного "Про передачу підприємств Товариства" вирішено затвердити передачу корпоративних прав (всіх прав та обов'язків), належних ЗАТ "ТФ "Киянка" у товаристві з обмеженою відповідальністю "Візард", Товариству з обмеженою відповідальністю "Киянка Плюс" в повному обсязі.

2.6. Згідно з п. 8.4 статуту ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка" виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління, що складається з п'яти осіб.

2.7. Згідно з протоколом № 1 від 21.11.2003 до складу правління ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка" входило 5 осіб, а саме: голова правління - Корнєва Світлана Іванівна; члени правління - Куленко Уляна Василівна, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12.

2.8. Повноваження голови правління передбачені п. 8.4.2 статуту ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка", яким зазначену посадову особу не наділено повноваженнями прийняття рішень про вихід зі складу засновників (учасників).

2.9. Заява ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка" від 22.11.2005, подана головою правління, не є рішенням про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників).

2.10. Рішенням господарського суду міста Києва від 11.05.2011 у справі № 9/450, яке набрало законної сили, визнано недійсним рішення позачергових загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Киянка" з питання третього порядку денного зборів "Про передачу підприємств Товариства", які відбулися 12.11.2005. При цьому, в порядку денному загальних зборів ТОВ "Візард", що відбулися 16.07.2005, не було питання "Про передачу підприємств Товариства", та, відповідно, рішення на таких зборах з цього питання не приймалося. Питання "Про передачу підприємств Товариства" вирішувалося на загальних зборах ТОВ "Візард", що відбулися 12.11.2005.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

3.2. Постановою Вищого господарського суду України від 06.03.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2016, рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2013, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2014 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2015 скасовано. Справу №57/314-6/526-2012 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Направляючи справу на новий розгляд, касаційна інстанція погодилась з висновками судів попередніх інстанцій про те, що рішення про задоволення заяви ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка" про добровільний вихід зі складу учасників ТОВ ""Візард" та відступлення своєї частки в статутному капіталі в розмірі 50% третій особі-2 прийнято за відсутності волевиявлення компетентного органу ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка", тобто з порушенням корпоративних прав цього товариства та вимог ст. 100 ЦК України щодо права участі у товаристві.

Проте, суд касаційної інстанції не погодився з передчасними висновками місцевого та апеляційного господарських судів щодо непідвідомчості господарському суду вимоги про скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ "Візард" від 06.02.2006 (номер запису 10741050002003156) та щодо незастосування позовної давності у цій справі.

У цьому зв'язку, скасовуючи судові рішення у справі та направляючи її на новий розгляд Вищий господарський суд України зазначив про те, що в порушення вимог ст.ст. 43, 84, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України судами попередніх інстанцій не з'ясовано обставин початку перебігу та закінчення позовної давності, наявності чи відсутності поважних причин її пропуску, як наслідок, належним чином не відхилено доводи відповідача щодо наявності підстав для застосування позовної давності у зв'язку з обізнаністю тодішнього керівництва Товариства з додатковою відповідальністю "Трикотажна фабрика "Киянка" зі змістом рішень, які оспорюються.

3.3. Під час нового розгляду справи позивачем було подані доповнення позовних вимог, у яких він уточнив позовні вимоги та просив суд:

- визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Візард" від 01.02.2006, оформлене протоколом №1/06 від 01.02.2006;

- скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Візард" від 06.02.2006, а саме: реєстраційну дію № запису 10741050002003156, вчинену державним реєстратором Гордієнко Валентиною Іванівною;

- скасувати реєстраційні дії по Товариству з обмеженою відповідальністю "Візард", а саме: 1) 10741070003003156 від 07.02.2006, вчинену державним реєстратором Гордієнко Валентиною Іванівною; 2) 10741050005003156 від 04.10.2007, вчинену державним реєстратором Гордієнко Валентиною Іванівною; 3) 10741050006003156 від 13.12.2007, вчинену державним реєстратором Поляковою Владиславою Олександрівною; 4) 10741050008003156 від 21.02.2008, вчинену державним реєстратором Поляковою Владиславою Олександрівною; 5) 10741060009003156 від 06.07.2009, вчинену державним реєстратором Сотніковою Тетяною Олександрівною; 6) 10741050010003156 від 24.01.2011, вчинену державним реєстратором Лінцовою Веронікою Юріївною; 7) 10741430011003156 від 26.04.2011, вчинену державним реєстратором Дубиною Аллою Борисівною; 8) 10741050012003156 від 23.05.2011, вчинену державним реєстратором Лінцовою Веронікою Юріївною; 9) 10741070013003156 від 23.05.2011, вчинену державним реєстратором Лінцовою Веронікою Юріївною; 10) 10741050014003156 від 06.09.2012, вчинену державним реєстратором Поляковою Владиславою Олександрівною; 11) 10741070015003156 від 27.09.2012, вчинену державним реєстратором Ушацькою Наталією Валеріївною; 12) 10741050016003156 від 23.10.2012, вчинену державним реєстратором Ушацькою Наталією Валеріївною; 13) 10741050017003156 від 23.09.2013, вчинену державним реєстратором Лінцовою Веронікою Юріївною; 14) 10741070018003156 від 27.12.2013, вчинену державним реєстратором Лінцовою Веронікою Юріївною; 15) №10741680021003156 від 11.07.2014, вчинену державним реєстратором Гладуном А.А.; 16) від 20.07.2015, вчинену державним реєстратором Гладуном А.А.

Доповнення позовних вимог, подані позивачем 15.05.2017, прийнято судом першої інстанції до розгляду як заяву про зміну предмета позову.

3.4. 29 червня 2017 року рішенням Господарського суду міста Києва від 29.06.2017 у справі №57/314-6/526-2012 у задоволенні позову відмовлено повністю.

3.5. 12 жовтня 2017 року постановою Київського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2017 залишено без змін.

3.6. Відмовляючи у задоволенні позову, господарські суди виходили з того, що рішення про задоволення заяви ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка" про добровільний вихід зі складу учасників ТОВ "Візард" та відступлення своєї частки в статутному капіталі в розмірі 50% третій особі-2 прийнято за відсутності волевиявлення компетентного органу ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка", тобто з порушенням корпоративних прав цього товариства та вимог ст. 100 ЦК України щодо права участі у товаристві.

3.6.2. Водночас господарські суди зазначили про те, що наведені підстави недійсності рішень загальних зборів учасників ТОВ "Візард" від 01.02.2006 не є такими, які впливають на правомірність інших рішень загальних зборів відповідача від 01.02.2006, а саме: про задоволення заяви ОСОБА_6 про звільнення її за власним бажанням з посади директора товариства з 31 січня 2006 року та про призначення ОСОБА_7 на посаду директора товариства "Візард" з 1 лютого 2006 року.

3.6.3. Вирішуючи клопотання відповідача-1 щодо застосування до заявлених вимог позовної давності, господарські суди виходили з такого.

Права учасника товариства, які випливають з права його участі у цьому товаристві, не є особистими немайновими правами у розумінні ст. 100 ЦК України. Отже, під час вирішення питання про застосування позовної давності до вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників господарського товариства немає підстав для застосування ч. 1 ст. 100 ЦК України у поєднанні з п. 1 ч. 1 ст. 268 ЦК України. До таких вимог необхідно застосовувати загальну позовну давність.

Як свідчать обставини справи та не заперечується сторонами, на загальних зборах учасників ТОВ "Візард", що відбулись 01.02.2006, був присутній представник Закритого акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Киянка", а саме голова правління Корнєва Світлана Іванівна, що відображено у протоколі загальних зборів учасників №1/06 від 01.02.2006.

Оскільки юридична особа здійснює свої права та обов'язки через свої органи або особу, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, та враховуючи, що на загальних зборах учасників товариства, на яких прийнято спірне рішення, була присутня повноважна на той час голова правління ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка" (наділена правом представляти інтереси товариства без довіреності), юридичній особі ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка" (правонаступником якої є позивач) було відомо про існування оспорюваного рішення загальних зборів ще з 01.02.2006.

Крім того, відповідні відомості про зміну складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Візард" з 06.02.2006 були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (номер запису 10741050002003156).

Відтак, оскільки про існування рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Візард" від 01.02.2006, оформлених протоколом №1/06 від 01.02.2006, Закритому акціонерному товариству "Трикотажна фабрика "Киянка" було відомо з 01.02.2006, то з огляду на положення ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності щодо вимог про визнання недійсними спірних рішень сплив 01.02.2009.

Обставин, які б свідчили про поважність причин пропущення встановлених законодавством строків позовної давності, позивачем не наведено.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 26 жовтня 2017 року ТОВ "Трикотажна фабрика "Киянка" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2017, рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2017 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

4.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, зокрема, такими доводами:

4.2.1. Позивач вважає, що в контексті заявлених позовних вимог мова йде саме про порушення його права участі у товаристві, яке є особистим немайновим правом, на та вимоги про захист якого в силу ст. 100 ЦК України та п. 1 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється.

4.2.2. Про порушення своїх прав позивач дізнався лише в результаті ухвалення 11.05.2011 Господарським судом міста Києва рішення у справі №9/450, оскільки саме цим рішенням встановлено факт порушення прав позивача та визнано недійсним рішення загальних зборів від 12.11.2005, оформленого протоколом №5, і саме після ухвалення цього рішення виникло право на позов.

4.2.3. Крім того, скаржник, посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини, зазначає про те, що тривалий час ТОВ "Візард" не оскаржувало рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2013 ні в апеляційному, ні в касаційному порядку, однак у 2017 році подало апеляційну скаргу, що є недобросовісним користуванням своїми процесуальними правами та порушенням вимог ст. 22 ГПК України.

4.2.4. Отже, на думку скаржника, неправомірно поновивши строк оскарження ТОВ "Візард" судового рішення від 14.02.2013, господарські суди порушили п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, порушили принцип правової визначеності.

4.3. 28 лютого 2018 року від ТОВ "Візард" надійшов відзив, в якому товариство просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2017 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

4.6. Відзив мотивовано такими аргументами:

4.6.1. Посилання позивача на ту обставину, що лише у 2010 році він дізнався про наявність протоколу №1/06 від 01.02.2006, є безпідставним.

4.6.2. Згідно з положеннями ст. 48 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) голова правління акціонерного товариства вправі без довіреності здійснювати дії від імені товариства.

4.6.3. Оскільки юридична особа здійснює свої права та обов'язки через свої органи або особу, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, та враховуючи, що на загальних зборах учасників товариства, на яких прийнято спірне рішення, була присутня повноважна на той час голова правління ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка" (наділена правом представляти інтереси товариства без довіреності), юридичній особі ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка" (правонаступником якої є позивач) було відомо про існування оспорюваного рішення загальних зборів ще з 01.02.2006.

4.6.4. Відтак, оскільки про існування рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Візард" від 01.02.2006, оформлених протоколом №1/06 від 01.02.2006, Закритому акціонерному товариству "Трикотажна фабрика "Киянка" було відомо з 01.02.2006, то з огляду на положення ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності щодо вимог про визнання недійсними спірних рішень сплив 01.02.2009.

4.6.5. Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

5. Джерела права й акти їх застосування

5.1. Цивільний кодекс України

Стаття 92. Цивільна дієздатність юридичної особи

1. Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Стаття 100. Право участі у товаристві

1. Право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі.

2. Учасники товариства мають право вийти з товариства, якщо установчими документами не встановлений обов'язок учасника письмово попередити про свій вихід з товариства у визначений строк, який не може перевищувати одного року.

3. Учасник товариства у випадках та в порядку, встановлених законом, може бути виключений з товариства.

Стаття 116. Права учасників господарського товариства

1. Учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом:

1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди);

3) вийти у встановленому порядку з товариства;

4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом;

5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

2. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

Стаття 257. Загальна позовна давність

1. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Стаття 261. Початок перебігу позовної давності

1. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Стаття 267. Наслідки спливу позовної давності

[…] 3. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

4. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Стаття 269. Поняття особистого немайнового права

1. Особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом.

2. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту.

3. Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

4. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.

Стаття 270. Види особистих немайнових прав

1. Відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

2. Цим Кодексом та іншим законом можуть бути передбачені й інші особисті немайнові права фізичної особи.

3. Перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, цим Кодексом та іншим законом, не є вичерпним.

5.2. Господарський кодекс України

Стаття 167. Зміст корпоративних прав та корпоративних відносин

1. Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

2. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення.

3. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

5.3. Закон України "Про господарські товариства"

Стаття 10. Права учасників товариства

Учасники товариства мають право:

а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом;

б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів;

в) вийти в установленому порядку з товариства;

г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів;

д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

5.6. Господарський процесуальний кодекс України (у редакції, чинній до 15.12.2017).

Стаття 33. Обов'язок доказування і подання доказів

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

5.7. Господарський процесуальний кодекс України (у редакції, чинній з 15.12.2017)

Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

6.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Щодо суті касаційної скарги

6.2.1. Спір по справі стосується визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Візард" від 01.02.2006, оформлених протоколом №1/06 від 01.02.2006; скасування державної реєстрації змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Візард" від 06.02.2006, № запису 10741050002003156, вчиненої державним реєстратором Гордієнко Валентиною Іванівною; та подальших реєстраційних дій по Товариству з обмеженою відповідальністю "Візард".

6.2.2. Верховний Суд погоджується з висновками обох судових інстанцій про те, що рішення про задоволення заяви ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка" про добровільний вихід зі складу учасників ТОВ "Візард" та передачу своєї частки в статутному капіталі в розмірі 50% товариству з обмеженою відповідальністю "Киянка Плюс" прийнято за відсутності волевиявлення ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка", тобто з порушенням корпоративних прав останнього та вимог ст. 100 ЦК України щодо права участі у товаристві.

Крім того, обґрунтованість цієї частини позовних вимог та обставини прийняття рішень загальних зборів учасників товариства від 01.02.2006 з порушенням приписів чинного на той час законодавства підтверджуються фактами, встановленими рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2011 у справі №9/450 (за участю ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка", ТОВ "Візард" та ТОВ "Киянка Плюс"), а в силу приписів ст. 35 ГПК України преюдиціальні факти не підлягають доведенню при вирішенні цього спору.

При цьому, ці обставини не впливають на правомірність інших рішень загальних зборів товариства від 01.02.2006, а саме щодо задоволення заяви ОСОБА_6 про звільнення її за власним бажанням з посади директора товариства з 31 січня 2006 року та про призначення ОСОБА_7 на посаду директора товариства "Візард" з 1 лютого 2006 року.

6.2.3. Проте, відмовляючи у задоволенні позову, господарські суди виходили з того, що позивачем у даному випадку було подано позов після спливу позовної давності про застосування якої відповідачем подано заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 ЦК України право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може передаватися іншій особі. Поняття та види особистих немайнових прав визначені ст.ст. 269, 270 цього Кодексу.

Разом з тим, виходячи з правової природи корпоративних прав, визначених зокрема ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", ст. 167 ГК України, ст. 116 ЦК України, ці права виникають у особи, яка в обмін на майнову участь у господарській організації отримує право на частку в її статутному фонді (майні), а відтак - і пов'язані з цим можливості. Тобто до прав учасників господарського товариства належать як майнові (право на частку прибутку, право на оплату вартості майна при виході з товариства тощо), так і немайнові права (право брати участь в управлінні справами та розподілі прибутку, право виходу із товариства тощо), які невід'ємно пов'язані, оскільки право участі у товаристві може передаватися винятково разом з іншими складовими прав учасника товариства - майновими правами.

Тому права учасника господарського товариства, які витікають із права його участі в цьому товаристві, не є особистими немайновими правами, з огляду на що позовна давність до відповідних вимог учасників господарських товариств застосовується на загальних підставах

Наведене спростовує доводи позивача стосовно відсутності підстав для застосування строку позовної давності до заявлених вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів.

6.2.4. Як зазначив Конституційний Суд України, строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абзац п'ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012).

Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами, визначені у главі 19 ЦК України.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

За змістом частини першої ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами ст. 261 ЦК України, частина перша якої пов'язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 33 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

При цьому, за змістом зазначеної норми (ст. 261 ЦК України) законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Отже, за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

Той факт, що від імені юридичної особи виступають конкретні фізичні особи, не змінює самостійного характеру волі, поведінки і відповідальності юридичної особи за свої дії в цивільних правовідносинах.

Оскільки на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Візард", що відбулись 01.02.2006, був присутній представник Закритого акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Киянка", а саме голова правління Корнєва Світлана Іванівна, господарські суди дійшли правильного висновку про те, що юридичній особі ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка" (правонаступником якої є позивач) мало бути відомо про існування оспорюваного рішення загальних зборів ще з 01.02.2006.

Відтак, для юридичної особи, яка є учасником іншої юридичної особи, під час оскарження рішень загальних зборів, днем початку перебігу позовної давності слід вважати день загальних зборів, на яких був присутній орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, оскільки він збігається із днем, коли ця юридична особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Отже, Верховний Суд погоджується з доводами обох судових інстанцій про те, що факт неповідомлення головою правління ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка" Корнєвою Світланою Іванівною акціонерів даного товариства про наявність оспорюваного рішення може свідчити лише про неналежне виконання головою правління своїх обов'язків в частині надання звітності про діяльність товариства. Водночас ця обставина в незалежності від характеру дій такої особи при здійсненні представництва (правомірних чи неправомірних), не спростовує факту обізнаності позивача (як юридичної особи) про існування рішення, що оспорюється.

Оскільки про існування рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Візард" від 01.02.2006, оформлених протоколом №1/06 від 01.02.2006, Закритому акціонерному товариству "Трикотажна фабрика "Киянка" було відомо або він міг довідатися з 01.02.2006, то з огляду на положення ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності щодо вимог про визнання недійсними спірних рішень сплив 01.02.2009.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд погоджується з тим, що позивачем доведено порушення його прав як учасника ТОВ "Візард" рішеннями загальних зборів від 01.02.2006, оформленими протоколом № 1/06. Водночас, враховуючи, що позовна давність щодо вимог про визнання недійсними спірних рішень загальних зборів учасників ТОВ "Візард" спливла та позивачем не доведено існування поважних причин поновлення такого пропуску позовної давності, господарські суди дійшли правильного висновку про те, що вимоги позивача про визнання недійсними наведених рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Візард" задоволенню не підлягають у зв'язку зі спливом позовної давності.

6.2.5. У зв'язку за наведеним, господарськими судами правильно відмовлено у задоволенні інших позовних вимог, оскільки вони є похідними від вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Візард" від 01.02.2006, оформлених протоколом №1/06 від 01.02.2006.

6.2.6. Щодо аргументів скаржника про те, що господарським судом апеляційної інстанції порушено п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, принцип правової визначеності, оскільки апеляційна інстанція поновила строк оскарження ТОВ "Візард" судового рішення від 14.02.2013, Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що предметом касаційного оскарження наразі не є постанова суду апеляційної інстанції від 21.11.2016, прийнята за наслідками розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Киянка Плюс", строк подання якої поновлений ухвалою від 06.07.2016.

Отже, наведені скаржником обставини не є підставою для скасування судових рішень у справі.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Верховний Суд вважає висновок господарських судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом позовної давності обґрунтованим. При цьому, доводи позивача у касаційній скарзі фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією Верховного Суду, враховуючи вимоги ст. 300 ГПК України.

7.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

7.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Трикотажна фабрика "Киянка" без задоволення, а судових рішень, що оскаржується,- без змін.

8. Судові витрати

8.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Трикотажна фабрика "Киянка" без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Трикотажна фабрика "Киянка" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2017 у справі № 57/314-6/526-2012 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І. Ткач

Судді: Г. Вронська

Л. Стратієнко