ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 920/39/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г.,

суддів: Банаська О. О., Погребняка В. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Хмельовського В. О.,

за участю представників:

Державної служби України з безпеки на транспорті - Лаухіна Д. Ф., Тарасенко Н. В. ;

прокурора Офісу Генерального Прокурора - Кузнецової Ю. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронордвест" за вх. № 6321/2020

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2020

у складі колегії суддів: Козир Т. П. (головуюча), Коробенка Г. П., Кравчука Г. А.

та на додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 02.03.2020 в частині відмови у задоволенні заяви про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Агронордвест" 28 000 грн витрат на професійну правничу допомогу

у складі судді Резніченко О. Ю.

у справі за позовом керівника Конотопської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивача - Державної служби України з безпеки на транспорті

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронордвест"

про стягнення 13 565,19 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.

1. Господарським судом Сумської області розглядався спір за позовом прокурора в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому він просив суд стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України плату у сумі 13 565 грн 19 коп. за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

2. Рішенням Господарського суду Сумської області від 13.02.2020 у задоволенні позову прокурора відмовлено.

3. У відзиві на позовну заяву відповідачем було зазначено про попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, який складає 31 500 грн витрат на професійну правничу допомогу. До відзиву відповідачем був доданий договір про надання правової допомоги від 17.01.2020 з адвокатом Тукманом Є. Г., акт приймання-передачі наданих послуг від 24.01.2020, прибутковий касовий ордер від
24.01.2020 № 1-24-01/20 на суму 20 000 грн, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю Тукмана Є. Г. (т. 1, а. с. 79-82).

Подання заяви до суду.

4.20.02.2020 відповідачем була надана до суду заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат, до якої було додано прибутковий касовий ордер від 18.02.2020 № 1-18-02/20 на суму 11 500 грн (т. 1, а. с. 98-99).

Розгляд справи судами.

5.02.03.2020 додатковим рішенням Господарського суду Сумської області, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від
06.07.2020 у справі № 920/39/20, заяву від 18.02.2020 ТОВ "Агронордвест" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат по справі задоволено частково. Стягнуто з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ТОВ "Агронордвест" 3 500 грн витрат на професійну правничу допомогу. У частині заяви про відшкодування ТОВ "Агронордвест" 28 000 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

6. Судові рішення обґрунтовано тим, що, враховуючи доцільність понесених відповідачем витрат, з урахуванням складності даної справи та обсягу наданої послуги, суди дійшли висновку про відшкодування на користь відповідача за складання відзиву 3 500 грн. Щодо інших послуг, вказаних у акті, то вони не є юридичними послугами, не потребують спеціальних професійних навичок, відповідно не підлягають відшкодуванню.

Суд першої інстанції при прийнятті додаткового рішення у цій справі керувався як вимогами статті 126 ГПК України, так і статті 129 ГПК України.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що постановою від 06.07.2020 суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати, понесені відповідачем (апелянтом) при розгляді справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

7. До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ "Агронордвест", в якій наведено прохання скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2020 та додаткове рішення Господарського суду Сумської області 02.03.2020 у справі № 920/39/20 в частині відмови в задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове рішення у відповідній частині на користь заявника.

8. ТОВ "Агронордвест" зазначає про порушення вимог частини 6 статті 126 ГПК України з огляду на те, що позивач не заявляв клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд з власної ініціативи зменшив суму відшкодування цих витрат. Також вказує про неналежне обґрунтування судом апеляційної інстанції доводів скаржника.

9. Крім того, 05.11.2020 від скаржника надійшла заява, в якій він просить стягнути з позивача 21 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, які понесені ним при розгляді справи у суді касаційної інстанції.

10.28.12.2020 від ТОВ "Агронордвест" надійшла заява з проханням ухвалити додаткове рішення у справі № 920/39/20, яким стягнути з відповідача на користь заявника сплачену суму судових витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 35 000 грн.

Зокрема, ТОВ "Агронордвест" вважало, що 10.12.2020 Верховним Судом було прийнято рішення по суті стосовно касаційної скарги, однак питання стосовно стягнення з позивача 21 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, які понесені ним при розгляді справи у суді касаційної інстанції, не вирішено.

Б. Доводи, викладені у відзивах на касаційну скаргу.

11. До Верховного Суду від Державної служби України з безпеки на транспорті та Конотопської місцевої прокуратури надійшли відзиви на касаційну скаргу ТОВ "Агронордвест", в яких з посиланням на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права наведені прохання залишити цю касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Процесуальні аспекти розгляду касаційної скарги.

12.25.08.2020 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Васьковського О. В., Катеринчук Л. Й.

13. У зв'язку з відпусткою судді Васьковського О. В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 920/39/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Пєсков В. Г., суддя - Банасько О. О., суддя - Катеринчук Л. Й., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 14.09.2020.

14.12.10.2020 ухвалою Верховного Суду (колегія суддів у складі: Пєскова В. Г. (головуючого), Банасько О. О., Катеринчук Л. Й.,) заяву ТОВ "Агронордвест" про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено; поновлено ТОВ "Агронордвест" строк на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2020 та додаткового рішення Господарського суду Сумської області від 02.03.2020 в частині відмови у задоволенні заяви про відшкодування ТОВ "Агронордвест" 28 000 грн витрат на професійну правничу допомогу; відкрито касаційне провадження у справі № 920/39/20 за касаційною скаргою ТОВ "Агронордвест" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2020 та додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 02.03.2020 в частині відмови у задоволенні заяви про відшкодування ТОВ "Агронордвест" 28 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та призначено її розгляд на 19.11.2020 о 15:45.

15. У зв'язку з лікарняним судді Банаська О. О. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 920/39/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Пєсков В. Г., суддя - Білоус В. В., суддя - Катеринчук Л. Й., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 17.11.2020.

16.17.11.2020 ухвалою Верховного Суду (колегія суддів у складі: Пєскова В. Г. (головуючого), Білоус В. В., Катеринчук Л. Й.,) прийнято справу № 920/39/20 за касаційною скаргою ТОВ "Агронордвест" за вх. № 6321/2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2020 та додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 02.03.2020 в частині відмови у задоволенні заяви про відшкодування ТОВ "Агронордвест" 28 000 грн витрат на професійну правничу допомогу до провадження та постановлено розглянути її у судовому засіданні, яке призначено ухвалою Верховного Суду від 12.10.2020 на
19.12.2020 о 15:45.

17.19.11.2020 ухвалою Верховного Суду (колегія суддів у складі: Пєскова В. Г. (головуючого), Білоуса В. В., Катеринчук Л. Й.) було оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги ТОВ "Агронордвест" за вх. № 6321/2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2020 та додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 02.03.2020 в частині відмови у задоволенні заяви про відшкодування ТОВ "Агронордвест" 28 000 грн витрат на професійну правничу допомогу у справі № 920/39/20 до 10.12.2020 року об 11:15.

18.10.12.2020 розгляд справи № 920/39/20 не відбувся у зв'язку з перебуванням на лікарняному головуючого судді - Пєскова В. Г. з 08.12.2020 по 24.12.2020 (включно).

19. У зв'язку з відпусткою судді Білоуса В. В. та обранням судді Катеринчук Л. Й. суддею Великої Палати Верховного Суду, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 920/39/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Пєсков В. Г., суддя - Банасько О. О., суддя - Погребняк В. Я., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від
28.12.2020.

20.28.12.2020 ухвалою Верховного Суду (колегія суддів у складі: Пєскова В. Г. (головуючого), Банаська О. О., Погребняка В. Я.), з урахуванням ухвали від
11.01.2021, прийнято справу № 920/39/20 за касаційною скаргою ТОВ "Агронордвест" за вх. № 6321/2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від
06.07.2020 та додаткове рішення Господарського суду Сумської області від
02.03.2020 в частині відмови у задоволенні заяви про відшкодування ТОВ "Агронордвест" 28 000 грн витрат на професійну правничу допомогу до провадження та призначено її розгляд на 21.01.2020 о 11:15.

21.21.01.2020 ухвалою Верховного Суду (колегія суддів у складі: Пєскова В. Г. (головуючого), Банаська О. О., Погребняка В. Я.) оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги ТОВ "Агронордвест" за вх. № 6321/2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2020 та додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 02.03.2020 в частині відмови у задоволенні заяви про відшкодування ТОВ "Агронордвест" 28 000 грн витрат на професійну правничу допомогу у справі № 920/39/20 до 11.02.2020 об 11:15.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги.

22. Заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів зазначає про таке.

23. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

24. Як зазначено вище, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що, враховуючи доцільність понесених відповідачем витрат, з урахуванням складності даної справи та обсягу наданої послуги, слід відшкодувати на користь відповідача за складання відзиву 3 500 грн. Щодо інших послуг, вказаних у акті, то вони не є юридичними послугами, не потребують спеціальних професійних навичок, відповідно не підлягають відшкодуванню.

25. Судова колегія погоджується з цими висновками з таких мотивів.

26. Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

27. Згідно зі Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

28. Водночас, відповідно до статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених статті 15 ГПК України, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

29. Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

30. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

31. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

32. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

33. У частині 3 статті 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

34. Частинами 1 -2 статті 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

35. Однак, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

36. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

37. Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

38. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

39. За змістом положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

40. Наведене вище повністю узгоджується з твердженням скаржника про те, що суд не може на власний розсуд зменшити судові витрати без клопотання іншої сторони.

41. Проте, скаржник очевидно не розділяє поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат". Розділяючи ці поняття, детальніше зазначаємо таке.

42. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Проте, у частині 4 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

43. Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

44. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

45. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частиною 4 статті 129 ГПК України.

46. Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

47. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 -6 статті 126 ГПК України).

48. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 -7 , 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

49. У такому випадку суд, керуючись частинами 5 -7 , 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

50. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

51. До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

52. Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

53. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

54. З огляду на викладене суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи доцільність понесених відповідачем витрат, з урахуванням складності цієї справи та обсягу наданої послуги дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви ТОВ "Агронордвест" про розподіл судових витрат і стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 500 грн.

55. Так, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що викладені в акті приймання-передачі послуг за договором про надання правової допомоги деякі послуги, а саме, здійснення особистого прийому уповноваженої особи клієнта та збір і опрацювання позовних матеріалів (п. 1 та п. 2) охоплюються пунктом 3 - підготовка відзиву.

При цьому обґрунтовано вказано, що подання відзиву на підпис клієнта, оформлення документальних матеріалів до відзиву, направлення матеріалів сторонам і до суду (п.3) не є професійною правничою допомогою в розумінні зазначених вище норм процесуального права.

Крім того, перераховані у п. п. 1-4 види послуг не дають змоги визначити об'єм та кількість опрацьованих матеріалів, їх відношення до предмету спору, ступінь впливу на кінцевий результат, якого прагне досягти сторона при розгляді даної справи. Також, низка вказаних у акті послуг, у тому числі направлення матеріалів до суду та сторонам, виготовлення копії (оформлення документальних матеріалів) не є юридичними послугами, не потребують спеціальних професійних навичок, відповідно не підлягають відшкодуванню.

На думку судової колегії, надання клієнту роз'яснень щодо судової практики (п.4) є юридичними послугами, однак ця обставина не вплинула на правильність визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу в цій справі, зважаючи на складність справи та непропорційність заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу (31 500 грн) відносно предмета спору - стягнення з відповідача 13 565 грн 19 коп. за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

56. Доводи скаржника про те, що суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, повністю узгоджується з правовими висновками, викладеними у зазначених постановах Верховного Суду. Однак у справі, що переглядається, судом першої інстанції вирішено питання про розподіл судових витрат, коли суд, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 -7 , 9 статті 129 ГПК України з власної ініціативи може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу та коли не ставиться питання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу за клопотанням іншої сторони.

57. Колегія суддів також відзначає, що у разі неподання іншою стороною клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд при розподілі судових витрат не вправі використовувати критерії, визначені у частині 4 статті 126 ГПК України.

58. У такому випадку суд може використовувати виключно правила, встановлені у частині 5 статті 129 ГПК, при вирішенні питання про розподіл судових витрат та, відповідно мотивувавши своє рішення, покласти не всі витрати на професійну правничу допомогу на сторону, на користь якої ухвалено рішення, що і було зроблено у цій справі.

59. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

60. Частиною 1 статті 309 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

61. Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права не знайшли свого підтвердження, підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі судових рішень колегія суддів не вбачає.

В. Розподіл судових витрат.

62. З огляду на залишення без задоволення касаційної скарги ТОВ "Агронордвест" судові витрати (у тому числі, на професійну правничу допомогу), понесені відповідачем при розгляді справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника і відшкодуванню не підлягають.

63. Відповідно відсутні правові підстави і для ухвалення додаткового рішення у справі, оскільки судом касаційної інстанції вирішено питання судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 315 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронордвест" за вх. № 6321/2020 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2020 та додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 02.03.2020 у справі № 920/39/20 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді О. Банасько

В. Погребняк