Історія справи

Ухвала КГС ВП від 15.08.2018 року у справі №904/1247/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 904/1247/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Хоменко І.М.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

представник позивача - Родоман Т.О., адвокат (довіреність від 20.07.2018 № 14-136, свідоцтво від 04.11.2017 № 1276),

відповідач - комунальне підприємство "Комунальник",

представник відповідача - не з'явився,

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2018 (головуючий суддя Євстигнеєва Н.М.)

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.06.2018 (головуючий Дармін М.О., судді: Іванов О.Г. і Антонік С.Г.)

у справі № 904/1247/18

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Товариство),

до комунального підприємства "Комунальник" (далі - Підприємство),

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 635 374,31 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Підприємства про стягнення заборгованості у розмірі 1 635 374,31 грн., з яких: пеня у розмірі 270 307,33 грн.; 3 % річних у розмірі 119 024,03 грн.; інфляційні втрати у розмірі 1 246 042,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Підприємством належним чином грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу від 21.01.2014 № 839/14-БО-3 (далі - Договір), а саме прострочення оплати за поставлений природний газ, тому в порядку статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та умов Договору Товариством нараховано штрафні санкції.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2018, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.06.2018, позов задоволено частково. Стягнуто з Підприємства на користь Товариства пеню у розмірі 134 814,82 грн., 3% річних у розмірі 119 024,02 грн., інфляційні втрати у розмірі 909 400,34 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що матеріалами справи підтверджено неналежне виконання Підприємством Договору в частині своєчасної оплати заборгованості за природний газ. При цьому судами здійснено перевірку розрахунків штрафних санкцій, зроблених Товариством та встановлено, що Товариством при розрахунку 3% річних допущено арифметичну помилку, неправильно розраховано інфляційні втрати і пеню, а також суди частково задовольнили клопотання Підприємства про зменшення розміру пені на 50%.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині зменшення розміру пені на 50%, Товариство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в частині зменшення розміру пені на 50% та в скасованій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень було порушено статтю 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 549-552, 599, 625 ЦК України.

Від Підприємства відзив на касаційну скаргу не надходив.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 17.09.2018 № 2372 у зв'язку з відпусткою судді Пількова К.М. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 904/1247/18, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Сухового В.Г.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника Товариства, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що 21.01.2014 Товариством (продавець) та Підприємством (покупець) укладено Договір, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Товариством за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Відповідно до пункту 3.4 Договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акту приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Сторони неодноразово додатковими угодами від 30.04.2014, від 27.05.2014, від 12.06.2014, від 05.06.2014, від 26.11.2014, від 12.12.2014 до Договору узгоджували зміни пункту 5.2 Договору щодо ціни за 1 000 м3 газу.

Розділом 6 Договору сторонами врегульовано порядок та умови проведення розрахунків.

Згідно з пунктом 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до умов Договору за актами прийому-передачі газу у 2014 році Товариство передало Підприємству природний газ на загальну суму 1 477 697,46 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:

- від 31.01.2014 за переданий у січні 2014 року газ - 76,469 тис. м3 на суму 255 463,96 грн. (за природний газ - 229 128,04 грн., транспортування природного газу - 26 335,92 грн.);

- від 28.02.2014 за переданий у лютому 2014 року газ - 60,521 тис. м3 на суму 202 185,66 грн. (за природний газ - 181 342,22 грн., транспортування природного газу - 20 843,44 грн.);

- від 31.03.2014 за переданий у березні 2014 року газ - 35,382 тис. м3 на суму 118 202,49 грн. (за природний газ - 106 016,93 грн., транспортування природного газу - 12 185,56 грн.);

- від 30.04.2014 за переданий у квітні 2014 року газ - 9,952 тис. м3 на суму 52 396,08 грн. (за природний газ - 48 968,62 грн., транспортування природного газу - 3 427,46 грн.);

- від 31.10.2014 за переданий у жовтні 2014 року газ - 12,702 тис. м3 на суму 81 366,67 грн. (за природний газ - 75 777,29 грн., транспортування природного газу - 5 589,38 грн.);

- від 30.11.2014 за переданий у листопаді 2014 року газ - 46,857 тис. м3 на суму 313 119,08 грн. (за природний газ - 292 500,13 грн., транспортування природного газу - 20 618,95 грн.);

- від 31.12.2014 за переданий у грудні 2014 року газ - 59,382 тис. м3 на суму 454 963,52 грн. (за природний газ - 428 833,06 грн., транспортування природного газу - 26 130,46 грн.).

З огляду на положення пункту 6.1 Договору строк оплати спожитого природного газу є таким, що настав:

- за актом від 31.01.2014 на суму 255 463,96 грн. - 14.02.2014, прострочка виконання зобов'язання виникає з 15.02.2014;

- за актом від 28.02.2014 на суму 202 185,66 грн. - 14.03.2014, прострочка виконання зобов'язання виникає з 15.03.2014.

- за актом від 31.03.2014 на суму 118 202,49 грн. - 14.04.2014, прострочка виконання зобов'язання виникає з 15.04.2014.

- за актом від 30.04.2014 на суму 52 396,08 грн. - 14.05.2014, прострочка виконання зобов'язання виникає з 15.05.2014.

- за актом від 31.10.2014 на суму 81 366,67 грн. - 14.11.2014, прострочка виконання зобов'язання виникає з 15.11.2014.

- за актом від 30.11.2014 на суму 313 119,08 грн. - 15.12.2014, прострочка виконання зобов'язання виникає з 16.12.2014.

- за актом від 31.12.2014 на суму 454 963,52 грн. - 14.01.2015, прострочка виконання зобов'язання виникає з 15.01.2015.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення заборгованості у розмірі 1 635 374,31 грн., з яких: пеня у розмірі 270 307,33 грн.; 3 % річних у розмірі 119 024,03 грн.; інфляційні втрати у розмірі 1 246 042,95 грн.

Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з пунктом 7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов пункту 4.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство просило стягнути з Підприємства пеню у розмірі 270 307,33 грн., а саме: 6 029,14 грн. за період з 15.05.2014 по 13.11.2014; 73 690,22 грн. за період з 16.12.2014 по 13.06.2015; 119 038,40 грн. за період з 15.01.2015 по 13.07.2015.

Пунктом 9.3 Договору сторони передбачили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Таким чином, сторони у договорі збільшили строк позовної давності щодо нарахування неустойки до 5 років.

Враховуючи невиконання Підприємством належним чином грошового зобов'язання за Договором в частині прострочення оплати за поставлений природний газ та перевіривши наданий Товариством розрахунок, судами встановлено, що Товариством при розрахунку 3% річних допущено арифметичну помилку, у зв'язку з чим правильним є стягнення 3% річних у розмірі 119 024,02 грн., а також судами встановлено, що Товариством неправильно розраховано інфляційні втрати і пеню.

Так, інфляційні втрати за період з березня по листопад 2017 підлягають стягненню у розмірі 909 400,34 грн., а правильним розміром пені, що підлягає стягненню є 269 629,64 грн.

При цьому Підприємством заявлено клопотання про зменшення розміру пені за неналежне виконання грошових зобов'язань за Договором.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

Зменшення розміру пені є правом суду. Таким чином, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Має бути врахована ступінь вини Підприємства у несвоєчасному проведенні розрахунків за Договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Підприємство є комунальним підприємством, яке створено з метою надання комунальних послуг населенню, підприємствам, установам і організаціям. Як вбачається з фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва за 1 квартал 2018 року підприємство є збитковим.

Крім того, судами враховано обставини щодо повного виконання Підприємством зобов'язання з оплати поставленого природного газу за Договором, відсутність спричинення збитків Товариству простроченням такої сплати, а також враховано порядок проведення розрахунків за використаний природний газ, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 № 1082, тому суди дійшли висновку про наявність правових підстав, передбачених частиною першою статті 233 ГК України, частиною третьою статті 551 ЦК України, для часткового задоволення клопотання Підприємства та зменшення на 50% розміру заявленої до стягнення пені, а саме до 134 814,82 грн.

З огляду на викладене суди дійшли висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Посилання в касаційній скарзі на те, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень було порушено статтю 233 ГК України та статті 549-552, 599, 625 ЦК України, не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами було прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що надає підстави залишити їх без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше прийняті у даній справі судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.06.2018 у справі № 904/1247/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Суховий