Історія справи

Ухвала КГС ВП від 19.05.2019 року у справі №910/7591/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/7591/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. головуючого, Катеринчук Л.Й., Пількова К.М.

за участю секретаря судового засідання (помічника судді) Резніченко Н.О.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Фідея"

представник позивача адвокат Новікова В.О., ордер серія КС № 493978 від 31.01.2019,

відповідач Міністерство оборони України

представник відповідача Ніколова В.М., довіреність № 220/514/Д від 03.12.2018,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Фідея"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 03.04.2019

у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А.

у справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Фідея"

до Міністерства оборони України

про визнання протиправною бездіяльність та стягнення 3 700 591, 44 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. У червні 2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Фідея" (далі ТОВ "Фірма "Фідея", позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність щодо неприйняття дизельного палива, поставленого за договором № 286/1/18/30 від 15.03.2018 та стягнення 3 700 591,44 грн. збитків, як наслідки такої бездіяльності (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 09.08.2018).

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №286/1/18/30 від 15.03.2018 та на підставі рознарядок до вказаного договору позивач поставив військовій частині А3476 продукцію - паливо дизельне. Натомість, відповідачем поставлений товар не прийнятий. У зв`язку з неприйняттям відповідачем поставленого товару, позивач відмовився від договору №286/1/18/30 від 15.03.2018 і вивіз поставлене паливо із вказаних військових частин, внаслідок чого зазнав збитків.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.11.2018 у справі № 910/7591/18 позов задоволено, визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо неприйняття дизельного палива за договором № 286/1/18/30 від 15.03.2018, стягнуто з Міністерства оборони України на ТОВ "Фірма "Фідея" 3 700 591,44 грн. збитків та 57 270,87 грн. судового збору.

4. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що постачальником здійснено поставку дизельного палива замовнику, яке відповідає передбаченими у договорі вимогам якості, однак відповідачем протиправно не прийнято продукцію та завдано позивачу збитки у заявленому розмірі.

5. Під час розгляду справи, господарським судом першої інстанції було встановлено:

5.1. На підставі проведення переговорної процедури закупівлі палива дизельного для потреб оборони № UA-2018-02-02-002424-b за лотом № 1, 15.03.2018 між ТОВ "Фірма "Фідея" (постачальник) та Міністерством оборони України (замовник) укладено договір № 286/1/18/30 про постачання для державних потреб нафти та дистилятів (09130000-9) (палива дизельного) для техніки спеціального призначення (за кошти державного бюджету України), за умовами якого постачальник зобов`язався постачати у 2018 році нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне) (лот 1 - паливо дизельне ДП-Л-Євро5-В0 або еквівалент) (далі - продукція) для потреб Міністерства оборони України згідно специфікації, а замовник зобов`язався забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами зазначеними у специфікації.

5.2. За умовами пунктів 2.1, 2.2 договору якість продукції повинна відповідати вимогам ДСТУ 7688:2015 і підтверджуватись документально в установленому порядку (паспортами, сертифікатами, тощо). Одержувачами продукції є військові частини, склади (бази) пального, центри забезпечення пальним (одержувачі замовника), згідно з рознарядками Міністерства оборони України, що є невід`ємною частиною цього договору.

5.3. При виявленні замовником (одержувачем замовника) невідповідності якості (з обов`язковим підтвердженням невідповідності якості продукції незалежною сертифікованою лабораторією) або кількості продукції, яка приймається (у тому числі по супроводжувальним документам та документам про якість продукції), постачальник за свій рахунок у термін, визначений договором, здійснює допостачання продукції належної кількості та якості. Одержувач замовника здійснює контроль за якістю продукції відповідно до вимог "Інструкції з контролю якості пально-мастильних матеріалів, спеціальних рідин та компонентів ракетного палива у Збройних Силах України", введеної в дію наказом Міністра оборони України № 777 від 16.12.2011 (пункти 2.3, 2.4 договору).

5.4. Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору його ціна становить 100 556 610,00 грн., у тому числі податок на додану вартість та вартість вантажних робіт в місцях завантаження і транспортні витрати. Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

5.5. Сторони погодили у пункті 4.2 договору, що постачальник зобов`язаний надати замовнику після постачання продукції наступні документи: рахунок-фактуру на відвантажену продукцію; акт прийому форма № 4; видаткову накладну; повідомлення-підтвердження (пункт 12.4 договору), яке оформлюється одержувачем замовника; копію паспорту якості на відвантажену продукцію; акт прийому-передачі (пункт 12.3 договору).

5.6. Згідно з пунктом 5.1 договору продукція постачається на умовах DDP - на склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року, згідно з встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт та збереження в межах термінів, установлених діючими технічними умовами.

5.7. Зі змісту пунктів 5.2, 5.3 договору вбачається, що постачання продукції одержувачам замовника здійснює постачальник виключно за номенклатурою, у кількостях, в строки та за адресами, що зазначені в рознарядках Міністерства оборони України. Витрати по навантаженню, транспортні витрати по доставці продукції до одержувачів замовника включені у загальну вартість продукції. Продукція, яка буде поставлена без згоди замовника, з порушенням положень договору (у тому числі в більшій кількості, ніж зазначено у специфікації договору) чи поставлена, якщо одержувач замовника відмовився від її прийняття, приймається одержувачем замовника на відповідальне зберігання за винятком випадків, коли відповідно до вимог законодавства одержувач замовника вправі відмовитися приймати її від органів транспорту. Всі витрати, пов`язані з відповідальним зберіганням такої продукції, відшкодовуються за рахунок постачальника. Постачальник зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня отримання письмового повідомлення від замовника (одержувачів замовника) про прийняття продукції на відповідальне зберігання, розпорядитися не прийнятою до використання одержувачем замовника продукцією. При неотриманні в зазначені строки відповіді, одержувач замовника повідомляє замовника та розпоряджається продукцією, поставленою з порушенням умов договору, відповідно до рішення замовника. Договір вважається виконаним при умові постачання не менше 99 % продукції (пункти 5.4, 5.5 договору).

5.8. Підпунктом 6.2.5 договору визначено, що у разі порушення постачальником порядку постачання продукції, її номенклатури, кількості, якості (визначається діючими стандартами, технічними умовами, іншою нормативно-технічною документацією тощо), строків, які визначені у специфікації та/або рознарядці, при достроковій відмові постачальника від подальшого виконання умов даного договору, замовник в односторонньому порядку, має право: на відшкодування збитків, понесених Міністерством оборони України в результаті таких дій постачальника; відмовитися від прийняття подальшого виконання зобов`язань постачальником за цим договором; відмовитися від встановлення на майбутнє господарських відносин з постачальником; розірвати договір.

5.9. Відповідно до підпунктів 6.3.2, 6.3.4, 6.3.5 договору постачальник зобов`язаний забезпечити постачання продукції, якість якої відповідає умовам, установленим розділом ІІ договору. Надати продукцію для приймання одержувачу замовника разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти продукцію на умовах цього договору. Нести всі витрати щодо перевірки якості та кількості продукції (в разі виникнення розбіжностей щодо якості та кількості продукції).

5.10. За умовами пункту 10.1 договору він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

5.11. Розділом 12 договору сторони погодили додатки до договору, а саме: порядок приймання продукції (п. 12.1); рознарядка до договору (п. 12.2); акт прийому-передачі (п. 12.3); повідомлення-підтвердження (п. 12.4).

5.12. Зі змісту додатку № 12.1 до договору вбачається, що сторонами погоджено порядок приймання продукції, а саме: прийняття продукції за кількістю та якістю (за встановленими документами) здійснюється одержувачем замовника в присутності представника постачальника та оформляється актом, який складає одержувач замовника у термін до 3 діб після прибуття продукції до місця поставки. Належним чином оформлені документи, зазначені у п. 4.2 договору, є підтвердженням прийняття продукції. У випадку неприбуття представника постачальника, продукція не приймається, всі наднормативні витрати по використанню залізничних цистерн (вагонів, автомобільного транспорту) покладаються на постачальника (пункт 1 додатку).

5.13. Одержувач замовника може відкласти приймання продукції за кількістю та якістю, доки постачальник не надасть документи, що підтверджують кількість та якість поставленої продукції (пункт 2 додатку).

5.14. Прийняття продукції за кількістю та якістю оформляється актом, який повинен бути складений в останній день приймання продукції. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання продукції. У випадку, коли буде встановлено порушення якості продукції, замовник пред`являє претензію стороні, що порушила законні інтереси замовника (одержувача замовника) (пункт 3 додатку).

5.15. Продукція, яка поставлена з порушенням умов договору, одержувачем замовника не приймається. Всі витрати, які при цьому виникають, несе постачальник (пункт 4 додатку).

5.16. Додатком № 12.2 до договору сторонами погоджено рознарядку на постачання палива дизельного ДП-Л-Євро5-В0 та/або палива дизельного ДТ-Л-К5, сорт С (ДП-Л-Євро5-В0) за ДСТУ 7688:2015, а саме: отримувач - військова частина А3476; станція призначення Баловне; Одеська залізниця (код 419509); 2 500 тон до 30.04.2018 (включно); отримувач - військова частина А2756; станція призначення Одеса-Застава 1; Одеська залізниця (код 405101); 1 000 тон до 30.04.2018 (включно).

5.17. Договір та додатки до нього підписані та скріплені печатками сторін.

5.18. Спір у справі виник з тих підстав, що постачальником (позивачем) на виконання умов договору № 286/1/18/30 від 15.03.2018 та на підставі рознарядки до вказаного договору здійснено поставку одержувачам замовника - військовій частині А3476 (станція призначення - Баловне), що підтверджується залізничними накладними № 4126130 від 28.04.2018, №№ 41271214, 4129235 від 29.04.2018, № 412973 від 30.04.2018 та військовій частині А2756 (станція призначення Одеса-Застава-1), що підтверджується залізничними накладними №№ 41197492, 41202797 від 27.04.2018, продукцію - паливо дизельне GASOLIO AUTO 10 PPM S виробництва RAFFINERIA DI MILAZZO, S.C.P.A. CONTRADA MANGIAVACCA SNC, 98057 MILAZZO (ME)/Італія загальною кількістю 3478,494 тон., у строк до 30.04.2018

5.19. Проте, вказана продукція не була прийнята відповідачем (одержувачами замовника), у зв`язку з чим позивач листом № 14-05/18-3 від 14.05.2018 відмовився від договору № 286/1/18/30 від 15.03.2018 і вивіз поставлене дизельне паливо, яке перебувало на зберіганні у військових частинах.

5.20. За твердженням позивача, протиправна бездіяльність Міністерства оборони України щодо неприйняття дизельного палива, поставленого за договором № 286/1/18/30 від 15.03.2018, призвела до понесення ним збитків на загальну суму 3 700 591,44 грн. внаслідок зберігання та транспортування товару, яка складається з: 320 344,77 грн. поставка товару до військової частини А2756; 397 656,36 грн. поставка товару до військової частини А3476; 2 286 968,04 грн. станційні збори за простій вагонів; 19 984,33 грн. переадресування вагонів зі станції Баловне; 179 890,80 грн. залізничний тариф внаслідок переадресування вагонів зі станції Баловне; 312 355,00 грн. витрати на перевезення автотранспортом; 115 302,56 грн. витрати на зберігання палива у військовій частині А2756; 68 089,58 грн. витрати на зберігання палива у військовій частині А3476.

5.21. На підтвердження розміру збитків позивачем додано до матеріалів справи договір поставки №27/11-17 від 27.11.2017, договір про транспортно-експедиційне обслуговування вантажів № 2311/ТЕО-2016 від 23.11.2016, акти надання послуг, рахунки, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки фактури, залізничні накладні, платіжні доручення, договір № 43/22 про надання послуг військовою частиною А2756 з приймання, зберігання та відвантаження нафтопродуктів від 16.05.2018, договір перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом № 26/12 від 26.12.2017, договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 2018-1 від 15.01.2018, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), договір перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом № 2006 від 01.02.2018, договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 1-2018 від 15.01.2018, договір перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом №04/01 від 04.01.2018, договір № 7082801/02/70103-001 транспортного експедирування від 28.08.2017.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 у справі № 910/7591/18 апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду м. Києва від 15.11.2018 у справі № 910/7591/18 задоволено. Рішення господарського суду м. Києва від 15.11.2018 у справі № 910/7591/18 скасовано та прийнято нове рішення. Відмовлено ТОВ "Фірма "Фідея" у задоволенні позову в повному обсязі. Стягнуто з ТОВ "Фірма "Фідея" на користь Міністерства оборони України 85 906 грн. 31 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відсутність відповідних документів на підтвердження якості дизельного палива вказує на те, що продукція поставлена з порушенням умов договору, та відповідно не прийнята одержувачами замовника (у відповідності до пункту 4 додатку № 12.1), що спростовує твердження позивача про протиправну бездіяльність замовника щодо неприйняття дизельного палива, поставленого за договором № 286/1/18/30 від 15.03.2018.

8. Суд апеляційної інстанції вказав на те, що зміна/розширення найменувань продукції можлива лише шляхом укладення додаткової угоди до договору постачання, однак, сторонами не подано таких доказів до матеріалів справи.

9. Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем не доведено протиправності поведінки заподіювача збитків (порушення умов договору), причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками та наявності підстав для покладення збитків на відповідача, а отже позовні вимоги про відшкодування завданих позивачу збитків у розмірі 3 700 591,44 грн. за рахунок відповідача не підлягають задоволенню.

10. За висновками суду апеляційної інстанції, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльність щодо неприйняття дизельного палива, поставленого за договором № 286/1/18/30 від 15.03.2018 є вимогою щодо встановлення певних фактів та не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень суду не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 у справі № 910/7591/18, ТОВ "Фірма "Фідея" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 у справі № 910/7591/18 та залишити в силі рішення Господарського суду м. Києва від 15.11.2018 у справі № 910/7591/18.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

12. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/7591/18 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Булгакова І.В., суддя Пільков К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2019.

13. У зв`язку з відпусткою судді Булгакової І.В., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/7591/18 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Катеринчук Л.Й., суддя Пільков К.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2019.

14. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, судді Катеринчук Л.Й., судді Пількова К.М. від 15.05.2019 прийнято справу № 910/7591/18 Господарського суду м. Києва до провадження. Відкрито касаційне провадження у справі № 910/7591/18 Господарського суду м. Києва за касаційною скаргою ТОВ "Фірма "Фідея" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2019. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги ТОВ "Фірма "Фідея" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 відбудеться 20.06.2019. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 04.06.2019. Витребувано з Господарського суду м. Києва та Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 910/7591/18 за позовом ТОВ "Фірма "Фідея" до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльністю та стягнення 3 700 591, 44 грн. Доведено до відома учасників справи, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

15. В судове засідання 20.06.2019 з`явилися представники ТОВ "Фірма "Фідея" та Міністерства оборони України, які надали пояснення у справі.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (ТОВ "Фірма "Фідея")

16. В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема ст. ст. 22, 614, 623, 678 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст. 224 Господарського кодексу України (далі ГК України), ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а також норм процесуального права, зокрема ст. ст. 2, 4, 5 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

17. Скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для стягнення збитків, понесених позивачем з відповідача.

18. Також, скаржник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позовна вимога про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття дизельного палива, поставленого за договором № 286/1/18/30 від 15.03.2018 не може бути предметом самостійного розгляду в господарському суді. На думку скаржника, у разі задоволення позовних вимог у повному обсязі, порушені права позивача будуть відновлені, а збитки, понесені ним у результаті незаконної діяльності Міністерства оборони України, компенсовані.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

20. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст. ст. 626 - 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 ЦК України, за якими зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Нормами ст. 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

За приписами ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно зі ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

За змістом положень ГПК України:

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 3 і 4 ст. 13);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73);

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ст. 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За умовами ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Ст. 268 ГК України передбачено, що якість товарів, які поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Згідно зі ч. ч. 1, 2 ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов договору постачальник поставив продукцію - паливо дизельне GASOLIO AUTO 10 PPM S виробництва RAFFINERIA DI MILAZZO, S.C.P.A. CONTRADA MANGIAVACCA SNC, 98057 MILAZZO (ME)/Італія загальною кількістю 3 478,494 тон. одержувачам замовника - військовій частині А3476 (станція призначення - Баловне), що підтверджується залізничними накладними № 4126130 від 28.04.2018, №№ 41271214, 4129235 від 29.04.2018, № 412973 від 30.04.2018 та військовій частині А2756 (станція призначення Одеса-Застава-1), що підтверджується залізничними накладними №№ 41197492, 41202797 від 27.04.2018. Ці обставини не заперечувались сторонами під час розгляду справи.

Однак, судом апеляційної інстанції встановлено, що умовами договору, а саме відповідно до специфікації, передбачено, що постачальником здійснюється поставка продукції - палива дизельного ДП-Л-Євро5-В0 та/або палива дизельного ДТ-Л-К5, сорт С (ДП-Л-Євро5-В0) (пункт 1.1 договору), а додатком № 12.1 до договору сторонами погоджено порядок приймання продукції за кількістю та якістю.

При цьому, судом апеляційної інстанції було встановлено, що на підтвердження відповідності продукції умовам договору позивачем не було надано документів, що підтверджують якість та хімічні властивості поставленого дизельного палива, зокрема, не надано паспорт якості (п. 4.2 договору) та/або сертифікати акредитованих лабораторій, а отже замовником у відповідності до умов договору (пункт 2 додатку № 12.1) відкладено приймання продукції за кількістю та якістю на час надання відповідних документів постачальником.

Відповідно до умов договору постачання та норм чинного законодавства, саме на постачальника покладається обов`язок надати усі необхідні документи для приймання замовником продукції.

Суд апеляційної інстанції вказав на те, що враховуючи відсутність відповідних документів на підтвердження якості дизельного палива, продукція поставлена з порушенням умов договору, та відповідно не прийнята одержувачами замовника (у відповідності до пункту 4 додатку № 12.1), що спростовує твердження позивача про протиправну бездіяльність замовника щодо неприйняття дизельного палива, поставленого за договором № 286/1/18/30 від 15.03.2018.

Крім того, судом апеляційної інстанції правомірно зазначено, що зміна/розширення найменувань продукції можлива лише шляхом укладення додаткової угоди до договору постачання, однак, сторонами не подано таких доказів до матеріалів справи.

З огляду на положення ст. ст. 22, 611, 614, 623 ЦК України та ст. 224 ГК України на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків (порушення умов договору) та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем не доведено протиправності поведінки заподіювача збитків (порушення умов договору), причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками та наявності підстав для покладення збитків на відповідача, в зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про відшкодування завданих позивачу збитків у розмірі 3 700 591,44 грн. за рахунок відповідача не підлягають задоволенню.

Крім того, встановивши, що позовна вимога про визнання протиправною бездіяльність щодо неприйняття дизельного палива, поставленого за договором № 286/1/18/30 від 15.03.2018 не відповідає способам захисту прав, встановленим чинним законодавством, і, як наслідок, не призводить до поновлення порушеного права позивача, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги у вказаній частині задоволенню не підлягали.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції правомірно скасував рішення Господарського суду м. Києва від 15.11.2018 у справі № 910/7591/18 та прийняв нове рішення, яким відмовив ТОВ "Фірма "Фідея" у задоволенні позову в повному обсязі.

21. Щодо суті касаційної скарги

Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження.

22. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 (заява №3236/03), "Рябих проти Росії" від 03.12.2003 (заява №52854/99), "Нєлюбін проти Росії" від 02.11.2006 (заява №14502/04)), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань(ст. 309 ГПК України).

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ТОВ "Фірма "Фідея" та залишення постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 у справі № 910/7591/18 без змін.

23. Судові витрати

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін постанови суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Фідея" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 у справі № 910/7591/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді Л.Й. Катеринчук

К.М. Пільков