ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 5006/5/39б/2012

Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду:

Васьковського О. В. - головуючого, суддів: Банаська О. О., Білоуса В. В., Жукова С. В., Катеринчук Л. Й., Огородніка К. М., Пєскова В. Г., Погребняка В. Я., Ткаченко Н. Г.

за участю секретаря судового засідання Озерчук М. М.

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2019

та рішення Господарського суду Донецької області від 05.06.2019

у справі № 5006/5/39б/2012

за позовом ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства "ДОНБАСПРОМЕЛЕКТРОМОНТАЖ" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Скалянського В.В.

третя особа на стороні відповідача: Товарна біржа "Межрегіональна Товарна Біржа"

про визнання права власності на нерухоме майно

в межах справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства "ДОНБАСПРОМЕЛЕКТРОМОНТАЖ"

Учасники справи:

представник ОСОБА_1 - не з`явився;

представник ПАТ "ДОНБАСПРОМЕЛЕКТРОМОНТАЖ" - не з`явився;

представник ТБ "Межрегіональна Товарна Біржа" - не з`явився;

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. В провадженні Господарського суду Донецької області перебуває справа №5006/5/39б/2012 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "ДОНБАСПРОМЕЛЕКТРОМОНТАЖ" на стадії ліквідаційної процедури.

1.2. 14.01.2019 до Господарського суду Донецької області надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) до Публічного акціонерного товариства "ДОНБАСПРОМЕЛЕКТРОМОНТАЖ" (далі - відповідач, ПАТ "ДОНБАСПРОМЕЛЕКТРОМОНТАЖ") в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Скалянського В. В., за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товарної біржі "Межрегіональна Українська Біржа" (далі - третя особа, ТБ "Межрегіональна Українська Біржа") в особі президента Зіміна С . Л. про визнання права власності на нерухоме майно (комплекс будівель загальною площею 4781,2 кв. м. на АДРЕСА_1 ) на підставі статті 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

1.3. Позов мотивований тим, що за наслідками проведення 22.10.2018 ТБ "Межрегіональна Товарна Біржа" аукціону з продажу майна банкрута, позивачку визнано переможцем за лотом № 1 з продажу нерухомого майна - комплексу будівель загальною площею 4781,2 кв. м, розташованих по АДРЕСА_1 . Однак неналежне виконання арбітражним керуючим Скалянським В. В. своїх обов`язків, як замовника аукціону, що полягає в ухиленні від підписання акту реалізації, унеможливлює належне оформлення ТБ "Межрегіональна Українська Біржа" документів про проведення торгів, виключає реєстрацію прав власності позивачки, як переможця аукціону, та створює їй перешкоди в реалізації прав власності на придбане нерухоме майно.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 05.06.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2019, в позові відмовлено повністю.

2.2. За висновком суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, в даному випадку підставою для звернення позивача до суду з позовом про визнання права власності є відсутність зареєстрованого права та правовстановлюючих документів, тобто даний позов заявлений не для визнання права власності, а для набуття права власності, що не передбачено ст. 392 ЦК України.

2.3. Оскільки у позивача не виникло право власності на спірні об`єкти нерухомого майна, то і порушення права власності як такого не відбулося, у зв`язку з чим позов задоволенню не підлягає.

3. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

3.1. 22.10.2018 ТБ "Межрегіональна Українська Біржа" проведено аукціон з продажу майна банкрута, на якому запропоновано до продажу під лотом №1 основні засоби, а саме: комплекс будівель загальною площею 4781,2 кв. м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , з початковою вартістю лоту 388000,00 грн.

3.2. Згідно з протоколом № 1 від 22.10.2018 про проведення першого повторного аукціону з продажу майна банкрута ПАТ "ДОНБАСПРОМЕЛЕКТРОМОНТАЖ" в аукціоні приймали участь два учасники: ОСОБА_1 (учасник № 1) та ОСОБА_5 (учасник № 2). Переможцем аукціону по лоту №1 стала ОСОБА_1 (позивач) із запропонованою ціною 232800,00 грн. Вказаний протокол підписано ліцитатором, президентом біржі та учасниками аукціону.

3.3. 23.10.2018 складено акт про передання права власності на куплене нерухоме майно: комплекс будівель, розташованих по АДРЕСА_1 , загальною площею 4781,2 кв. м., який відповідно пункту 2 статті 75 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) мав бути підставою для видачі нотаріусом свідоцтва про право власності на вищезазначене нерухоме майно покупцю - ОСОБА_1

3.4. З метою реєстрації права власності позивач звернулася до нотаріуса, але постановою Першої Маріупольської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Донецькій області № 4266/02-31від 05.11.2018 позивачу відмовлено у вчинені нотаріальної дії, з огляду на невідповідність оформлення поданих документів чинному законодавству, а саме:

- в акті про передання права власності на придбане майно від 23.10.2018 відсутній підпис продавця (арбітражного керуючого Скалянського В. В.);

- протокол № 1 від 22.10.2018 про проведення першого повторного аукціону з продажу майна банкрута, що викладений на двох і більше аркушах та який подається для вчинення нотаріальної дії не прошитий у спосіб, що унеможливлює його роз`єднання без порушення цілісності, а аркуші пронумеровані;

- не надано договору купівлі-продажу, укладеного власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів - ОСОБА_1 , оформленого відповідно до статті 50 Закону про банкрутство.

3.5. Невідповідність наданих документів вимогам законодавства та відсутність усіх документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії, позбавили нотаріуса можливості видати свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та провести державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

3.6. Оскільки предметом розгляду позовних вимог є визнання права власності позивача на придбане на аукціоні нерухоме майно саме на підставі статті 392 ЦК України, а не визнання відповідного аукціону недійсним, судами не приймалися до уваги та не надавалася оцінка доводам відповідача щодо допущених, на його думку, порушень при організації і проведенні такого аукціону з боку організатора аукціону - ТБ "Межрегіональна Українська біржа", а також заперечення позивачки на такі доводи.

3.7. На час розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанцій результати аукціону, проведеного ТБ "Межрегіональна Українська біржа" 22.10.2018, не анульовані та не визнані недійсними у судовому порядку.

3.8. Право власності на спірне нерухоме майно у позивачки не виникло, оскільки акт прийняття-передачі проданого на аукціоні 22.10.2018 нерухомого майна замовником аукціону (продавцем) не підписано, договір купівлі-продажу за результатами проведеного аукціону не укладено. Окрім того, відповідно до статей 334, 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1. 29.10.2019 ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій просила скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 05.06.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2019, прийняти нове рішення про задоволення позову.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.1. Спірний об`єкт нерухомого майна був реалізований у порядку, встановленому Законом про банкрутство, позивачкою були сплачені кошти за це майно, аукціон не визнавався недійсним у судовому порядку і відповідач підтвердив факт невизнання права позивача, а відтак визнання судом права власності за позивачкою спрямоване на захист прав та інтересів сторін у справі.

5.2. Суд не обґрунтував, чому ним не враховано правову позицію Великої палати Верховного Суду у справі № 1609/6643/12 (провадження № 14-107цс19) від 03.04.2019, згідно з якою у подібних правовідносинах суд дійшов висновку про те, що право позивача підлягає захисту, оскільки сторони вчинили дії, спрямовані на виникнення правових передумов, необхідних і достатніх для набуття права власності на об`єкт, але позивач не зміг здійснити реєстрацію права власності, у зв`язку з тим, що відповідач не надав йому необхідних для цього документів.

5.3. Суди невірно застосували норми статей 71, 75 Закону про банкрутство, а також не дослідили і не надали належної оцінки запереченням відповідача щодо невизнання ним права позивача на спірне нерухоме майно.

5.4. Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди фактично позбавили позивача права на судовий захист, тоді як Велика палата Верховного Суду у постанові по справі № 1609/10810/12 від 24.04.2019 відповідно до духу права визнала право власності за особою, що не мала права власності, зважаючи на те, що інші способи захисту її прав є неефективними.

6. Узагальнені доводи інших учасників справи

6.1. Відзивів на касаційну скаргу від ПАТ "ДОНБАСПРОМЕЛЕКТРОМОНТАЖ" та Товарної біржі "Межрегіональна Товарна Біржа" до суду не надійшло.

7. Розгляд касаційної скарги

7.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 та рішення Господарського суду Донецької області від 05.06.2019 у справі № 5006/5/39б/2012. Призначено розгляд касаційної скарги на 10.12.2019 о 12:00.

7.2. 10.12.2019 ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 5006/5/39б/2012 разом з касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 та рішення Господарського суду Донецької області від 05.06.2019 передано на розгляд Палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Судова палата) у зв`язку із необхідністю з`ясування наявності або відсутності підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 902/147/15 (902/685/16).

7.3. 21.01.2020 Судова палата ухвалила прийняти до розгляду справу № 5006/5/39б/2012 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 та рішення Господарського суду Донецької області від 05.06.2019 та призначила розгляд справи у судовому засіданні на 11.02.2020.

8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

8.1. Предметом спору у даній справі є визнання за позивачем права власності на об`єкти нерухомого майна на підставі статті 392 ЦК України, яка передбачає, що позов про визнання права власності може бути пред`явлено, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою або якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Тобто, передумовою для звернення з позовом про визнання права власності на майно на підставі названої статті є сумніви у належності позивачеві цього майна, які виникають у інших осіб, неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв`язку з наявністю таких сумнівів чи втрата належних правовстановлюючих документів на майно.

8.2. Право власності, як і будь-яке інше суб`єктивне право, виникає при наявності певних юридичних фактів та конкретних обставин, з якими закон пов`язує виникнення права власності на конкретне майно у певних осіб. Підстави виникнення права власності поділяються на такі, що не залежать від прав попереднього власника на майно, тобто первісні, та похідні, за якими право власності на майно переходить до власника від його попередника в порядку правонаступництва.

Відповідно до статі 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

8.3. За правилами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права. Одним зі способів захисту права та інтересу є, зокрема, визнання права.

З огляду на те, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав та у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові № 6-318цс15 від 24.06.2015 та Верховний Суд у постановах від 21.11.2018 у справі № 920/615/16, від 07.08.2019 у справі №902/869/17.

8.4. Також Судова палата звертається до правової позиції Верховного Суду в постановах від 02.05.2018 у справі № 914/904/17, від 07.06.2018 у справі № 912/111/14 від 07.06.2018, від 27.03.2019 у справі № 27/193, від 11.06.2019 у справі № 918/1400/14, від 05.12.2019 у справі № 914/73/18, згідно з якими, вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

8.5. Таким чином, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності за статтею 392 ЦК України у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно, оскільки підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до статті 392 ЦК України є саме оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду.

8.6. Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виник спір відносно нерухомого майна (основних засобів) ПАТ "ДОНБАСПРОМЕЛЕКТРОМОНТАЖ", виставленого на продаж на аукціоні.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.10.2018 позивачка прийняла участь в першому повторному аукціоні з продажу майна банкрута та стала переможцем аукціону по лоту №1 (основні засоби: комплекс будівель загальною площею 4781,2 кв. м., розташованих по АДРЕСА_1 Маріуполь Донецької області), із запропонованою ціною 232800,00 грн, що відображено у протоколі № 1 від 22.10.2018 про проведення першого повторного аукціону з продажу майна банкрута ПАТ "ДОНБАСПРОМЕЛЕКТРОМОНТАЖ".

23.10.2018 складено акт про передання права власності на придбане нерухоме майно, який підписано лише позивачкою (покупцем) та президентом товарної біржі (організатором торгів).

Від особи замовника аукціону (продавця майна) акт не підписано і договір купівлі-продажу нерухомого майна за результатами проведеного аукціону між сторонами не укладався.

8.7. Позивачка стверджує, що відповідач, як замовник аукціону, ухиляється від вчинення дій, необхідних для належного оформлення товарною біржою документів про проведення торгів, внаслідок чого створює перешкоди в реалізації позивачкою прав власності на придбане на аукціоні нерухоме майно. При цьому позивачка посилається на те, що з метою реєстрації права власності на придбане на аукціоні майно, вона звернулася до нотаріуса, але їй було відмовлено у вчинені нотаріальної дії з огляду на відсутність підпису продавця в акті про передання права власності на придбане майно від 23.10.2018 та відсутність договору купівлі-продажу.

8.8. Щодо виникнення у позивачки права власності на нерухоме майно за наслідками проведеного аукціону Суд зазначає наступне.

Порядок продажу майна в провадженні у справі про банкрутство (статті 44, 49-75 Закону) передбачає реалізацію майна банкрута в ліквідаційній процедурі шляхом проведення торгів у формі аукціону ліквідатором самостійно або із залученням організатора аукціону на конкурсній основі на підставі укладеного з ним договору про проведення аукціону.

Організатором аукціону вчиняються необхідні дії для проведення аукціону (оприлюднення оголошення про проведення аукціону, розгляд заяв на участь в аукціоні та допуск заявників до участі в торгах, тощо).

8.9. Негайно після оголошення переможця або закінчення аукціону без виявлення переможця організатором аукціону складається протокол про проведення аукціону. До протоколу додається засвідчений організатором текст договору, вказаний в оголошенні про проведення аукціону. Протокол надається переможцю аукціону негайно після його складення та у той же день надсилається (вручається) замовнику аукціону. Один примірник протоколу залишається в організатора аукціону (частини 1, 4, 5 статті 69 Закону про банкрутство).

В частині 3 та 4 статті 71 Закону про банкрутство визначено, що протягом п`яти днів з дати підписання цього протоколу замовник аукціону надсилає переможцеві торгів пропозицію щодо укладення договору купівлі-продажу майна разом з проектом цього договору відповідно до поданої переможцем торгів пропозиції щодо встановлення ціни цього майна. У разі придбання переможцем кількох лотів договір укладається окремо на кожний лот. Переможець торгів повинен протягом п`яти днів з дня одержання проекту договору підписати його та перерахувати кошти за придбане майно на зазначений у протоколі номер банківського рахунка.

Відповідно до частин 1, 3 та 4 статті 75 названого Закону передача майна замовником аукціону і прийняття його покупцем здійснюється за передавальним актом, що підписується сторонами і оформлюється відповідно до законодавства. Акт про передання права власності на куплене нерухоме майно разом із протоколом про проведення аукціону не пізніше трьох робочих днів після повної сплати переможцем запропонованої ним ціни передається нотаріусу, а копії акта не пізніше наступного дня разом із відомостями про нотаріуса надсилаються (вручаються) покупцю, замовнику аукціону та продавцю. Нотаріус видає покупцю свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні в порядку, встановленому законом.

8.10. Таким чином, процедура реалізації майна на торгах у формі аукціону в межах провадження у справі про банкрутство полягає у забезпеченні переходу права власності на майно боржника до покупця (переможця аукціону), невід`ємною і завершальною стадією якої є укладення договору купівлі-продажу між ліквідатором боржника, як замовника аукціону, з переможцем торгів.

Наявність договору купівлі-продажу є обов`язковою умовою для видачі нотаріусом свідоцтва про придбання майна на аукціоні, про що зазначено у підпункті 4.1 пункту 4 глави 12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595, згідно з яким придбання нерухомого майна на аукціоні при його продажі в провадженні у справі про банкрутство оформлюється відповідно до статті 75 Закону про банкрутство за місцезнаходженням такого майна шляхом видачі набувачу відповідного свідоцтва за умови надання договору купівлі-продажу, оформленого відповідно до статті 50 названого Закону.

8.11. Положеннями статті 50 Закону про банкрутство передбачено обов`язковість оформлення продажу майна на аукціоні договором купівлі-продажу, який укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів.

Відповідно до частини 4 названої статті укладений на аукціоні договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Вимогу щодо обов`язкового нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна містить також стаття 657 ЦК України.

8.12. Згідно з частинами 3 та 4 статті 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Статтею 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Оскільки у даній справі об`єктом продажу на аукціоні було саме нерухоме майно, то оформлення продажу за результатами проведеного аукціону мало відбуватися шляхом укладення договору купівлі-продажу з його нотаріальним посвідченням та проведенням державної реєстрації переходу права власності.

8.13. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В частині 1 статті 328 названого Кодексу визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Згідно зі статтею 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту статей 334, 657 ЦК України, виникнення у позивачки права власності на спірне нерухоме майно пов`язане з укладенням договору купівлі-продажу, його нотаріальним посвідченням та відповідної державної реєстрації.

Натомість у даному випадку між сторонами (замовником аукціону/власником майна та переможцем аукціону) після проведення аукціону та визначення переможця торгів не було укладено договір купівлі-продажу, а відтак у позивачки не виникло право власності на нерухоме майно ПАТ "ДОНБАСПРОМЕЛЕКТРОМОНТАЖ", виставлене на продаж на аукціоні, який відбувся 22.10.2018.

8.14. В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначала про те, що вона є переможцем аукціону та нею сплачено вартість придбаного майна, а також те, що результати аукціону, проведеного ТБ "Межрегіональна Українська біржа" 22.10.2018, не анульовані та не визнані недійсними у судовому порядку. Разом з тим позивачкою не доведено, що її дій достатньо для набуття права власності.

Обставини, на які посилається позивачка, не дають підстав для констатації факту виникнення у неї права власності за відсутності укладеного договору купівлі-продажу за результатами проведеного аукціону, як обов`язкової умови виникнення такого права.

8.15. Оскільки матеріали справи не містять доказів набуття позивачкою права власності на спірне нерухоме майно, Судова палата погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність порушення права власності позивача та спрямованість цього позову не на визнання права власності, як перебачено в статті 392 ЦК України, а фактично на набуття права власності, що не відповідає наведеній правовій нормі.

9. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

9.1. За твердженнями скаржника, суди не дослідили і не надали належної оцінки запереченням відповідача щодо невизнання ним права позивача на спірне нерухоме майно, оскільки відповідач вважає проведений аукціон недійсним та не виконує вимоги Закону про банкрутство в частині оформлення його результатів. З цього приводу Суд зазначає наступне.

Нормами статті 300 ГПК України визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, зі змісту якої слідує, що судові рішення переглядаються у касаційному порядку безпосередньо в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин. При цьому суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним.

9.2. З рішень судів попередніх інстанцій вбачається, що суди не приймали до уваги та не надавали оцінку доводам відповідача щодо допущених, на його думку, порушень при організації і проведенні спірного аукціону з боку організатора аукціону - ТБ "Межрегіональна Українська біржа", а також запереченням позивача на такі доводи, оскільки предметом розгляду позовних вимог є визнання права власності позивача на придбане на аукціоні нерухоме майно на підставі статті 392 ЦК України, а не визнання відповідного аукціону недійсним.

Доводи касаційної скарги в частині надання оцінки наявності чи відсутності порушень при організації і проведенні аукціону з продажу майна боржника безпосередньо пов`язані із встановленням обставин, які не були встановлені у оскаржуваних судових рішеннях, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених частиною 2 статті 300 ГПК України.

9.3. Посилання скаржника на правові позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 1609/6643/12 (провадження № 14-107цс19) від 03.04.2019 та у справі № 1609/10810/12 (провадження № 14-15цс19) відхиляються Судом, оскільки у названих справах спір виник щодо права власності на новостворене майно за укладеними між сторонами договорами пайової участі у фінансуванні будівництва багатоповерхового будинку та житлового комплексу, тоді як у справі № 5006-5/39б-2012 спір стосується набуття права власності за результатами проведення аукціону з продажу майна боржника. Тобто правовідносини у названих справах не є подібними за підставами виникнення та їх правовим регулюванням.

9.4. Відносно твердження скаржника щодо неефективності інших способів захисту її прав, окрім подання позову в порядку статті 392 ЦК України, Суд зазначає наступне.

Судова палата звертається до правової позиції, наведеної у пунктах 59-62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19), згідно з якою за змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Ця норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

9.5. Суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен враховувати критерії "ефективності" таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 статті 13 ЦК України.

Встановлені судами у даній справі обставини свідчать про те, що у позивачки не виникло право власності на спірний об`єкт нерухомого майна, а тому не відбулося та не могло бути порушено права власності на це майно, що й стало підставою для висновку про відмову у задоволенні вимог, заявлених на захист цього права на підставі статті 392 ЦК України.

Разом з цим цей висновок не спростовує виникнення у позивачки як переможця аукціону на спірний об`єкт інших (майнових) прав, які підлягають захисту (у тому числі з підстав, наведених Позивачем при зверненні із вимогами у цьому спорі) у разі доведення факту їх порушення, оспорення або невизнання іншими особами, але з урахуванням того, що на етапі, на якому виникли спірні правовідносини - після оголошення позивачки переможцем аукціону з продажу майна боржника, правова природа цих прав не пов`язана з реалізацією та захистом позивачем правомочностей власника.

Зміст принципу диспозитивності у господарському судочинстві, закріплений у статті 14 ГПК України, полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках; учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власник розсуд.

Судами першої і апеляційної інстанцій не встановлено, що Позивачкою заявлено у спірних правовідносинах інші вимоги та/або підстави для вимог на захист прав на спірне майно.

Отже висновок судів попередніх інстанцій про відсутність порушених прав позивачки щодо предмета спору не позбавляє її можливості в іншому спорі реалізувати свої права на спірний об`єкт в інший, передбачений законом спосіб, виходячи з правової природи порушених прав позивачки як учасника та переможця аукціону з продажу спірного об`єкта, що є відмінними від права власності на цей об`єкт.

9.6. Позивачка зазначала про те, що відповідач порушує її права та інтереси ухиляючись від укладення договору купівлі-продажу за результатами проведеного аукціону з продажу майна боржника.

Згідно зі статтею 185 Господарського кодексу України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Укладення, зміна або припинення договірних стосунків вимагає від їх сторін чітко вираженої волі та волевиявлення. Ухилення від укладення договору свідчить про існування між сторонами переддоговірного спору, який може бути переданий на вирішення господарського суду (стаття 187 Господарського кодексу України) та в такий спосіб сприяти ефективному захисту порушених прав.

9.7. Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

10. Щодо наявності (відсутності) підстав для відступу від правової позиції, викладеної у справі № 902/147/15 (902/685/16).

10.1 Суди попередніх інстанцій у справі № 5006/5/39б/2012 встановили, що у позивачки не виникло право власності на спірне нерухоме майно, оскільки передавальний акт проданого на аукціоні 22.10.2018 нерухомого майна замовником аукціону (продавцем) не підписано та договір купівлі-продажу за результатами проведеного аукціону не укладено.

Відповідно до статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути заявлений до особи, яка оспорює або не визнає таке право власника, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи, що у позивачки не виникло право власності на спірні об`єкти нерухомого майна, то й порушення права власності як такого не відбулося, у зв`язку з чим суди відмовили у задоволенні позову.

10.2. За результатами перегляду цієї справи Судова палата дійшла висновку про те, що виникнення права власності на нерухоме майно у процедурі реалізації майна на торгах у формі аукціону в межах провадження у справі про банкрутство пов`язане з укладенням договору купівлі-продажу між ліквідатором боржника, як замовником аукціону, та переможцем торгів, з подальшим нотаріальним посвідченням такого договору та відповідною державною реєстрацією переходу права до нового власника.

Таким чином, відсутність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна свідчить про те, що у позивачки не виникло право власності на таке майно і порушення її прав, як власника майна, не відбулося, у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій ухвалили вірне рішення про відмову у позові щодо визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України.

Наведене відповідає висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 902/147/15 (902/685/16).

10.3. З огляду на встановлені судами обставини, надану правову кваліфікацію доказам, поданим сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, Судовою палатою не встановлено необхідності відступу від правової позиції, наведеної у постанові Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 902/147/15 (902/685/16).

11. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

11.1. Враховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, судова палата вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків місцевого та апеляційного господарських судів щодо відмови у задоволенні позову, підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень немає.

11.2. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308, статті 309 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити оскаржувані судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних підстав.

11.3. На підставі викладеного та керуючись пунктом 1 частини 1 статті 308, статтею 309 ГПК України, Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а постанови апеляційного суду від 24.09.2019 і рішення суду першої інстанції від 05.06.2019 у справі № 5006/5/39б/2012 - без змін як таких, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

12. Щодо судових витрат

12.1. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 301, 302, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 та рішення Господарського суду Донецької області від 05.06.2019 у справі № 5006/5/39б/2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді О. О. Банасько

В. В. Білоус

С. В. Жуков

Л. Й. Катеринчук

К. М. Огороднік

В. Г. Пєсков

В. Я. Погребняк

Н. Г. Ткаченко