ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 921/158/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Багай Н.О., Дроботової Т.Б.,

секретар судового засідання - Савінкова Ю. Б.,

за участю представників:

позивача ‒ Помазанська С.І. (адвокат),

відповідача ‒ Ізай Р.О. (адвокат),

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Мисліцької Галини Іллівни

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.10.2019 (судді: Матущак О. І., Бонк Т. Б., Хабіб М. І.)

та рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.07.2019 (суддя Стопник С. Г.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Мисліцької Галини Іллівни

до Теребовлянської міської ради

про визнання незаконними (протиправними) дій, визнання укладеним договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Фізична особа-підприємець Мисліцька Галина Іллівна (далі ‒ ФОП Мисліцька Г.І.) звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Теребовлянської міської ради про визнання незаконними (протиправними) дій Теребовлянської міської ради по незатвердженню проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на п'ять років для обслуговування нежитлової будівлі ‒ кладової в межах населеного пункту м. Теребовля по вул. Шевченка 5А; визнання укладеним в редакції позивача договору оренди від 16.03.2018.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 08.07.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.10.2019, відмовлено у позові.

2.2. Оскаржувані судові рішення обґрунтовано тим, що у матеріалах справи відсутні докази звернення ФОП Мисліцької Г. І. до органу місцевого самоврядування ‒ Теребовлянської міської ради із заявою про затвердження виготовленого проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФОП Мисліцькій Г.І. в оренду терміном на п'ять років для обслуговування нежитлової будівлі кладової в межах населеного пункту м. Теребовля по вул. Шевченка, 5А.

При цьому, позовна вимога про визнання незаконними (протиправними) дій Теребовлянської міської ради саме по незатвердженню проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФОП Мисліцькій Г.І., тобто щодо прийняття конкретного рішення органом місцевого самоврядування, не може бути задоволена судом в силу дискреційних повноважень органу місцевого самоврядування щодо прийняття рішення за результатами розгляду питання затвердження проєкту землеустрою про відведення земельної ділянки.

Щодо позовних вимог про визнання укладеним у редакції позивача договору оренди, суди дійшли висновку, що спірна земельна ділянка може надаватися у користування (оренду) власнику розташованого на ній нерухомого майна у порядку, визначеному, зокрема, статтями 116, 124, 134 Земельного кодексу України, тобто на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 зазначеного Кодексу.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі ФОП Мисліцька Г. І. просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.10.2019 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.07.2019 і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

3.2. В обґрунтування вимог скаржник зазначає, що мотиви судів про відмову у задоволенні позову є незаконними і необґрунтованими, що суперечать нормам матеріального права, наявним у справі доказам та правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 03.04.2019 у цій справі про те, що Мисліцька Г.І. є власником кладової, розташованої на земельній ділянці по вул. Шевченка, 5а в м. Теребовля та зацікавлена в оформленні права користування земельною ділянкою, необхідної для обслуговування об'єкта нерухомого майна шляхом укладення договору оренди.

Крім того, заявник посилається на судову практику у подібних правовідносинах, викладену, зокрема у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №826/11251/18 про те, що повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері земельних правовідносин щодо оформлення власником об'єктів нерухомості прав на земельні ділянки, не є дискреційними, оскільки позивач є власником нерухомого майна, належне оформлення прав на земельну ділянку, яка розташована під ним, є обов'язком органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Теребовлянська міська рада просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, наголошуючи на законному та обґрунтованому судовому рішенні при повному дослідженні матеріалів справи.

3.4. До Верховного Суду 21.01.2020 надійшли письмові пояснення Теребовлянської міської ради.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Суди установили, що на підставі рішення Теребовлянської міської ради від 27.06.2006 №151 Мисліцькій Г. І. видано свідоцтво від 01.09.2006 про право власності на нежитлове приміщення ‒ кладову на вул. Шевченка, 5а в м. Теребовлі (далі - кладова).

4.3. 14.08.2013 ФОП Мисліцька Г. І. звернулася до Теребовлянської міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди для обслуговування кладової.

4.4. Теребовлянська міська рада рішенням від 30.08.2013 №1512 доручила постійній комісії ради з питань землекористування вивчити питання про надання дозволу на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

4.5. На засіданні зазначеної комісії 25.09.2013 ФОП Мисліцька Г. І. просила загальну площу земельної ділянки встановити у розмірі 0,0051 га. Натомість комісія рекомендувала надати заявниці дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 0,0034 га.

4.6. Теребовлянська міська рада рішенням від 25.09.2013 №1550 "Про надання дозволу складання проєкту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в м. Теребовля, вул. Шевченка, 5А, в оренду ФОП Мисліцькій Г. І." надала дозвіл ФОП Мисліцькій Г. І. на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0034 га в оренду терміном на 5 років за рахунок земель житлової та громадської забудови, угіддя землі (для комерційного використання).

4.7. Теребовлянським районним комунальним підприємством "Архпроектсервіс" 13.10.2013 виготовлено розрахунок потреби земельної ділянки для будівництва та обслуговування приміщення, відповідно до якого вся площа ділянки складає 0,0051 га, з якої площа забудови 0,0034 га, площа замощення 0,0017 га.

4.8. В подальшому ФОП Мисліцька Г. І. звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Теребовлянської міської ради про визнання недійсним рішення від 25.09.2013 №1550 в частині визначення площі земельної ділянки.

4.9. Львівський апеляційний господарський суд постановою від 30.03.2016 у справі №921/43/15-г/6 визнав недійсним зазначене рішення міської ради в частині визначення розміру земельної ділянки площею 0,0034 га для обслуговування кладової. Суд зазначив, що Теребовлянська міська рада всупереч приписам чинного законодавства України не врахувала площу, необхідну для обслуговування кладової, яка перебуває у власності позивача, що призвело до прийняття в цій частині незаконного рішення та порушення його прав на користування земельною ділянкою площею 0,0051 га.

4.10. ФОП Мисліцька Г. І. замовила проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0051 га в оренду терміном на 5 років для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (кладової), який виготовлено у 2017 році Приватним підприємством "Оцінювач".

4.11. Матеріали проєкту землеустрою засвідчені (погоджені) начальником відділу Держгеокадастру у Теребовлянському районі, а також містять висновок експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Київській області про розгляд проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Разом з тим, у проєкті відсутній висновок відділу містобудування та архітектури ‒ головного архітектора м.Теребовлі, відсутній підпис міського голови на проєкті відведення земельної ділянки, акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

4.12. Листом від 15.01.2018 №02-26/48 Теребовлянська міська рада повідомила позивача про те, що проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 5 років для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (кладової) буде погоджено після прийняття нового рішення черговою сесією міської ради, яким буде визначено розмір земельної ділянки.

4.13. Листом від 05.02.2018 №02-26/122 Теребовлянська міська рада повідомила позивача про те, що питання внесення змін до рішення від 25.09.2013 №1550 "Про надання дозволу складання проєкту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в м. Теребовля, вул. Шевченка, 5А, в оренду ФОП Мисліцькій Г. І." в частині зміни площі земельної ділянки із 0,0032 га на 0,0051 га внесено для розгляду сесією Теребовлянською міською радою 02.02.2018, однак за наслідками голосування рішення не прийнято.

4.14. 21.02.2018 Мисліцька Г.І звернулася до Теребовлянської міської ради із заявою про надання їй особисто копії рішення про погодження або копії рішення про відмову в погодженні проєкту землеустрою.

4.15. 16.03.2018 ФОП Мисліцька Г. І. направила на адресу відповідача два примірники договору оренди землі від 16.03.2018 (складеного на основі умов Типового договору оренди, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220, із наступними змінами) щодо передачі Теребовлянською міською радою (орендодавець) у строкове платне користування Мисліцькій Г. І. (орендар) земельної ділянки з кадастровим номером 6125010100:03:003:, розташованої в межах населеного пункту по вул. Шевченка, 5А, м. Теребовля, загальною площею 0,0051 га із земель не наданих у власність чи постійне користування для обслуговування нежитлової будівлі (кладової), строком на 5 років (пункти1, 2, 8 проєкту договору).

4.16. У відповідь на пропозицію Мисліцької Г. І. щодо укладення договору оренди землі, Теребовлянська міська рада листом від 23.03.2018 №536/02-18, зокрема, зазначила, що: укладання договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону; поданий проєкт договору від 16.03.2018 не відповідає вимогам Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) та положенням Земельного кодексу України. При цьому зазначено, що у відповідності до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір оренди є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

4.17. У цій справі ФОП Мисліцька Г. І. фактично оскаржує бездіяльність Теребовлянської міської ради стосовно незатвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та просить визнати укладеним договір оренди.

4.18. Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, в тому числі і надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

4.19. Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

4.20. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (за змістом частини дев`ятої статті 93 Земельного кодексу України та частини першої статті 2 Закону України "Про оренду землі").

4.21. Відповідно до абзацу 1 частини першої, частини другої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

4.22. Як установлено судами попередніх інстанцій, на спірній земельній ділянці Мисліцькою Г. І збудовано об'єкт нерухомості, у зв'язку із чим вона бажає оформити земельну ділянку у користування на умовах оренди для обслуговування цього об'єкта нерухомості вперше.

4.23. Загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування передбачено статтею 123 Земельного кодексу України.

4.24. Відповідно до положень частини першої статті 123 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

За змістом частини четвертої статті 123 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Частиною шостою статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом ‒ після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Положеннями частини десятої статті 123 Земельного кодексу України визначено, що рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються також: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання.

Згідно з частиною тринадцятою статті 123 Земельного кодексу України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду відповідно до частини чотирнадцятої статті 123 Земельного кодексу України.

4.25. Аналіз наведених норм права свідчить, що ними встановлено підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у користування (оренду) зацікавленим особам та визначено органи, уповноважені розглядати ці питання. Ці норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у користування (оренду) зацікавлена особа подає відповідному органу погоджений проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого встановлені земельним кодексом органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду).

4.26. За змістом положень статті 123 Земельного кодексу України, результатом розгляду вказаного питання може бути як рішення про надання земельної ділянки у користування із затвердженням проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, так і про відмову у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або залишення клопотання без розгляду.

4.27. Як встановлено судами, рішенням Теребовлянської міської ради від 25.09.2013 №1550, підприємцю Мисліцькій Г.І. було надано дозвіл на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,0034 га в оренду терміном на 5 років для обслуговування кладової по вул. Шевченка, 5а, м. Теребовля, за рахунок земель житлової та громадської забудови, угіддя - землі для комерційного використання.

4.28. Вказане рішення міської ради визнане недійсним Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 у справі №921/43/15-г/6 в частині визначення площі земельної ділянки 0,0034 га для обслуговування будівлі ФОП Мисліцької Г.І. за адресою вул. Шевченка, 5А, м. Теребовля, і при цьому встановлено, що для обслуговування вказаної земельної ділянки необхідна площа 0,0051 га.

4.29. Разом з цим суди установили, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до Теребовлянської міської ради із заявою про затвердження виготовленого Проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФОП Мисліцькій Г. І. площею 0,0051 га в оренду терміном на п'ять років для обслуговування нежитлової будівлі ‒ кладової в межах населеного пункту м. Теребовля по вул. Шевченка, 5А.

4.30. Відповідно до листів від 15.01.2018 №02-26/48, від 05.02.2018 №02-26/122 Теребовлянська міська рада повідомила позивача про те, що проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду буде погоджено після прийняття нового рішення черговою сесією міської ради, яким визначено розмір земельної ділянки. При цьому 02.02.2018 на сесії міської ради по даному питанню, за наслідками голосування рішення не прийнято.

4.31. Отже, міською радою не приймалося жодного рішення стосовно затвердження або відмови у затвердженні проєкта землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в оренду ФОП Мисліцькій Г. І.

4.32. Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

4.33. Оскільки, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту, тому суд при вирішенні спору має надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, чи відповідає правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

4.34. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17.

4.35. Ураховуючи, що позивач оскаржує дії, які полягають у неприйнятті відповідного рішення органом місцевого самоврядування, а саме незатвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зазначена позовна вимога не є ефективним способом захисту порушеного права позивача.

4.36. Таким чином, ураховуючи відсутність відмови у наданні спірної земельної ділянки у користування або ж залишення відповідного клопотання без розгляду, суди дійшли правильного висновку, що позовна вимога про визнання незаконними (протиправними) дій по незатвердженню проєкту землеустрою не підлягає задоволенню.

4.37. Щодо вимоги про визнання укладеним у редакції позивача договору оренди від 16.03.2018 земельної ділянки площею 0,0051 га по вул. Шевченка, 5А в м. Теребовля Тернопільської області, для обслуговування нежитлової будівлі ‒ кладової, колегія суддів зазначає наступне.

4.38. Згідно з частиною першою статті 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

4.39. Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначено статтею 124 Земельного кодексу України, за змістом частини першої якої передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями.

4.40. Аналогічні за змістом норми закріплені й частиною першою статті 123 Земельного кодексу України відповідно до якої надання земельних ділянок у користування здійснюється на підставі рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проєктами відведення цих ділянок, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності за змістом статті 124 Земельного кодексу України, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

4.41. Разом з тим, згідно з частиною другою статті 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування ‒ орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

4.42. Таким чином, передача земельної ділянки в оренду здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування шляхом укладення відповідного договору оренди. Тобто прийняття уповноваженим органом місцевого самоврядування рішення про передачу в користування (оренду) земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, є необхідною умовою для передачі такої земельної ділянки в оренду.

4.43. Ураховуючи відсутність рішення Теребовлянської сільської ради про передачу позивачеві в оренду спірної земельної ділянки площею 0,0051 га по вул. Шевченка, 5А в м. Теребовля Тернопільської області, для обслуговування нежитлової будівлі ‒ кладової, тобто волевиявлення орендодавця на виникнення орендних земельних правовідносин, виключає можливість передачі цієї земельної ділянки у користування (оренду) ФОП Мисліцькій Г.І. шляхом укладення з нею відповідного договору оренди.

4.44. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №32/563.

4.45. З огляду на викладене, спірна земельна ділянка може надаватися у користування (оренду) власнику розташованого на ній нерухомого майна ‒ ФОП Мисліцькій Г.І. у порядку, визначеному, зокрема статтями 116, 124 Земельного кодексу України - на підставі рішення органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди.

4.46. Посилання скаржника на практику Верховного Суду у справі №826/11251/18 є помилковим, оскільки предметом адміністративної справи є відмова міської ради, оформлена рішенням, яким відхилено проєкт про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без зазначення будь-яких мотивів прийняття такого рішення. Отже, у зазначеній справі висновки суду зроблені виходячи з інших фактичних обставин справи.

4.47. Інші доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

4.48. З огляду на імперативні положення статті 300 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд не вправі встановлювати обставини, які не були встановлені у рішеннях судів попередніх інстанцій, а його повноваження обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.

4.49. За таких обставин, Верховний Суд, в межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

5.3. Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.4. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.5. Відповідно до частини першої статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.6. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

5.7. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження та не спростовують обставин справи, на які посилався суд як на підставу для відмови у позові, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень у справі не вбачається.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мисліцької Галини Іллівни залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.10.2019 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.07.2019 у справі №921/158/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

Т. Б. Дроботова