ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/1633/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Львівської міської ради на рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2017 (суддя Синчук М. М.) та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 (головуючий суддя Зварич О. В., судді Гриців В. М., Костів Т. С.) у справі за позовом Фермерського господарства "Рисовський" до Львівської міської ради про відшкодування 64000 грн. моральної шкоди та 116700 грн. матеріальної шкоди,

Короткий зміст позовних вимог

1. 03.08.2017 Фермерське господарство "Рисовський" (далі - Позивач) звернулось до Львівської міської ради (далі - Відповідач, Рада) з позовом про стягнення 56,5 мінімальних заробітних плат завданої шкоди згідно з поданим розрахунком.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Господарського суду Львівської області від 17.01.2012 у справі № 5015/6840/11 визнано порушеним право на розгляд заяв Позивача до Відповідача про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Постановою Пустомитівського районного суду від 25.12.2014 у справі № 450/4743/13-а задоволено адміністративний позов Позивача до Відповідача і визнано неправомірною бездіяльність щодо розгляду заяв Позивача та зобов'язано розглянути заяви. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 у справі № 914/340/15 стягнуто з Відповідача на користь Позивача 6090 грн. відшкодування моральної шкоди в зв'язку з нерозглядом заяв та невиконанням судових рішень. Незважаючи на ці судові рішення Відповідач не розглядає заяву та не виконує рішення судів, права Позивача не поновлені. Завдана моральна шкода полягає в зокрема у втручанні у право власності, вчинення дій, спрямованих на зниження престижу і довіри до діяльності та інших немайнових прав Позивача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. 25.09.2017 Господарський суд Львівської області (суддя Синчук М. М.) вирішив позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з Відповідача на користь Позивача 39218 грн. моральної шкоди, в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Суд встановив, що фермер ОСОБА_1 звертався до Ради із заявами на отримання в оренду земельних ділянок для влаштування торгових приміщень для реалізації виробленої ним продукції. Вказані заяви не були розглянуті Радою з 15.11.2001 по 17.01.2012.

5. Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.01.2012 у справі №5015/6840/11 визнано порушеним право Фермерського господарства "Рисовський" та приватного підприємця ОСОБА_1 на розгляд заяви про надання в оренду земельної ділянки та надання обґрунтованої відповіді.

6. В лютому 2012 року фермер ОСОБА_1 звернувся до Ради із заявою про надання йому в користування земельної ділянки (на правах суперфіцію, власності, оренди) площею 15 кв.м. на АДРЕСА_1, в частині, де не розташовані вікна і вхід в існуюче приміщення, дозволити реконструкцію частини галереї торгового центру за представленим проектом під приміщення торгівлі продуктами бджільництва (долучено до матеріалів справи).

7. Також у лютому 2012 року фермер ОСОБА_1 як приватний підприємець звернувся до Ради із заявою про надання йому в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства, особистого селянського господарства для встановлення павільйону торгівлі власною квітковою продукцією площею 38 кв.м. (площа павільйону 12 кв.м.), що встановлено судами у справі №914/340/15.

8. Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 25.12.2014 у справі №450/4743/13-а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2015 у справі №876/4359/15, визнано протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про надання йому земельної ділянки площею 38 кв.м. на АДРЕСА_1 згідно з представленим погодженим проектом та земельної ділянки площею 15 кв.м під реконструкцію частини галереї торгового центру на АДРЕСА_1 за договором суперфіцію, згідно з представленим проектом. Поновлено порушені права ОСОБА_1 та зобов'язано Раду розглянути заяви ОСОБА_1 щодо передачі в оренду: земельної ділянки площею 38 кв.м. на АДРЕСА_1 за представленим погодженим проектом та земельної ділянки площею 15 кв.м. під реконструкцію частини галереї торгового центру на АДРЕСА_1 за договором суперфіцію, згідно з представленим проектом.

9. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 18.11.2015 про відмову в позові Фермерського господарства "Рисовський" до Ради в частині стягнення 6 090 грн. моральної шкоди; в цій частині прийняте нове рішення, яким позов задоволено; в решті рішення суду залишено без змін. Зазначена постанова суду апеляційної інстанції залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2016 у справі № 914/340/15.

10. Як встановлено судом апеляційної інстанції у вказаній справі, беззаперечним доказом вчинення Радою правопорушення є невиконання постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 25.12.2014 у справі №450/4743/13-а, залишеної без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2015 у справі №876/4359/15, про визнання протиправною бездіяльності Ради щодо нерозгляду протягом 10-ти років заяв позивача про надання в оренду земельних ділянок у АДРЕСА_1 площами 38 кв.м. та 15 кв.м. При цьому бездіяльність Ради визначена не у ненаданні земельних ділянок, а у нерозгляді (неповідомленні про результати розгляду поданих заяв), що мало наслідком невідомість перспективи діяльності фермерського господарства і відповідно завдало певної моральної шкоди Позивачу.

11. Рішення суду мотивоване тим, що наведені обставини, встановлені у справі № 914/340/15, відповідно до вимог частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в редакції, чинній на час прийняття рішення судом першої інстанції, не підлягають доказуванню при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Відповідач доказів виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 у справі № 914/340/15 та постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 25.12.2014 суду не надав. Вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди в розмірі 116700,00 грн. у вигляді неотриманого доходу від реалізації виробленої продукції бджільництва необґрунтовані та безпідставні.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

12. Справа розглядалась апеляційним господарським судом неодноразово.

13. 16.01.2018 Львівський апеляційний господарський суд вирішив апеляційну скаргу Відповідача задовольнити. Рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2017 скасувати в частині задоволення позову про стягнення з Відповідача на користь Позивача 39218,00 грн. моральної шкоди; в цій частині ухвалити нове рішення: у позові Фермерського господарства "Рисовський" до Львівської міської ради про стягнення 39218,0 моральної шкоди - відмовити. В решті рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2017 залишено без змін.

14. Постановою Верховного Суду від 03.07.2018 касаційну скаргу Позивача задоволено частково; скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.01.2018, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

15. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 апеляційну скаргу Відповідача залишено без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2017 залишено без змін.

16. Суд встановив, що згідно з розпорядженням Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 12.03.1993 "Про державну реєстрацію статутів підприємств" проведено державну реєстрацію статуту Фермерського господарства "Рисовський" (с. Зубра), головою якого є ОСОБА_1

17. У справі № 5015/6840/11 визнано порушеним право Фермерського господарства "Рисовський" та приватного підприємця ОСОБА_1 на розгляд заяви про надання в оренду земельної ділянки та надання обґрунтованої відповіді. Суд у цій справі встановив, що Рада на заяву позивача-1 щодо ненадання відповіді на звернення від 21.06.2007 №3-Р-27435 повідомила про те, що листом від 10.08.2007 №15121/2403 адресата повідомлено про розгляд вказаного звернення та додатково повідомлено, що питання затвердження правил розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові і порядок надання дозволів на розміщення об'єктів торгівлі, ресторанного господарства та сфери послуг у малих архітектурних формах і схем та переліків розміщення малих архітектурних форм на території м. Львова було включено в порядок денний сесії міської ради від 15.11.2007, проте, розгляд цього питання перенесено на чергове засідання міської ради.

18. Разом з тим, у вказаній справі суд констатував, що в матеріалах справи відсутні, сторонами не подані докази надання Радою Фермерському господарству "Рисовський" чи приватному підприємцю ОСОБА_1 відповіді від 10.08.2007 №15121/2403 на звернення від 21.06.2007 №3-Р-27435, чи повідомлення про розгляд питання щодо надання Фермерському господарству "Рисовський" чи приватному підприємцю ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки. Відтак суд дійшов висновку про те, що позовна вимога щодо визнання безпідставною відмови в оренді земельної ділянки підлягає задоволенню в частині визнання порушеним права Фермерського господарства "Рисовський" та приватного підприємця ОСОБА_1 на розгляд заяви та надання обґрунтованої відповіді.

19. Суд також встановив, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 р. у справі № 914/340/15 задоволено позов ФГ «Рисовський» до Львівської міської ради про відшкодування завданої моральної та матеріальної шкоди в частині стягнення 6090 грн. моральної шкоди. При прийнятті вказаної постанови суд встановив, що беззаперечним доказом вчинення Львівською міською радою правопорушення є невиконання постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 25.12.2014 у справі № 450/4743/13-а. Бездіяльність відповідача мала наслідком невідомість перспективи діяльності фермерського господарства і відповідно завдало певної моральної шкоди позивачу. Суд апеляційної інстанції у справі №914/340/15 задовольнив позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди за період 6 місяців (з червня по жовтень 2015 року включно) в розмірі однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць завдання шкоди. Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2016 за результатами розгляду скарги ФГ «Рисовський» постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016р. у справі № 914/340/15 залишено без змін.

20. За наведених обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Рада не надала доказів виконання рішення Господарського суду Львівської області від 17.01.2012 у справі №5015/6840/11 та постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 25.12.2014 у справі №450/4743/13-а, тому існують підстави для задоволення позову про стягнення відшкодування моральної шкоди за період з листопада 2015 року по червень 2017 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

21. 16.10.2018 Відповідач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2017 в частині задоволених позовних вимог та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.2018, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

22. 16.11.2018 Позивач подав відзив на касаційну скаргу.

Доводи Скаржника, викладені в касаційній скарзі

23. Судом неправильно застосовано статтю 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 25.12.2014 у справі № 450/4743/13-а стосувалося не Фермерського господарства "Рисовський", а ОСОБА_1. При цьому суд не дослідив, яких саме негативних наслідків зазнав саме Позивач. Судом проігноровано висновки Верховного Суду у постанові від 03.07.2018 у справі № 914/1633/17, чим допущено порушення вимоги пункту 5 статті 310 ГПК України. Розмір шкоди визначався судом без будь-яких доказів підтвердження, чи в дійсності така шкоди була нанесена Позивачу як юридичній особі Відповідачем.

24. Судом допущено порушення статті 61 Конституції України, оскільки винесено рішення про повторне стягнення з Відповідача моральної шкоди на користь Фермерського господарства "Рисовський". Суд порушив положення пункту 4 статті 23 ЦК України, за яким моральна шкода відшкодовується одноразово.

Доводи Позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу

25. Відповідач не надав доказів виконання судових рішень у зазначених в оскаржуваних рішеннях справах, отже Позивач зазнав моральної шкоди через невиконання судових рішень, а разом із тим у зв'язку з приниженням ділової репутації, порушення гарантій прав підприємців, гарантій прав на землю, дій, спрямованих на зниження довіри та престижу до діяльності фермерського господарства.

26. Постанова суду апеляційної інстанції відповідає статті 56 Конституції України, статей 22, 1173, 1174 ЦК України, оскільки є усі підстави для відшкодування завданої шкоди.

Позиція Верховного Суду

27. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

28. Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

29. За положеннями статті 94 ЦК України, яка визначає особисті немайнові права юридичної особи, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

30. Частина друга статті 23 ЦК України визначає, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

31. Отже, під поняттям "моральна шкода" слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

32. Позов у цій справі подано з підстав невиконання Відповідачем постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 25.12.2014 у справі № 450/4743/13-а, що вже було підставою для звернення Позивача до суду у справі № 914/340/15 з позовом до Львівської міської ради про відшкодування завданої моральної та матеріальної шкоди. У зазначеній справі позов ФГ «Рисовський» задоволено в частині відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю Ради з червня по жовтень 2015 року.

33. У справ, що розглядається, оскаржуваним судовим рішенням стягнуто відшкодування моральної шкоди за період з листопада 2015 року по червень 2017 року.

34. Отже, позов у цій справі в частині вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої зокрема зниженням престижу і довіри до діяльності фермерського господарства та інших немайнових прав Позивача, подано з тих самих підстав незаконної бездіяльності Ради, з яких було частково задоволено позов про відшкодування моральної шкоди у справі № 914/340/15. Обставин оскарження Радою остаточного судового рішення у справі № 914/340/15 у зв'язку з її незгодою з встановленими обставинами чи висновками суду про існування підстав для відшкодування шкоди, яке б потягло скасування цього рішення, суди не встановили. Таким чином, позов у цій справі подано через те, що підстави, з яких було частково задоволено позов у справі № 914/340/15, не відпали, і внаслідок цього завдання шкоди триває, тому вона підлягає відшкодуванню за наступний період. Стосовно ж підстав для відшкодування суди визначились у справі № 914/340/15, у якій з цього приводу прийнято рішення, яке набрало законної сили. У зв'язку з цим Суд відхиляє аргументи Скаржника (пункт 23) про відсутність підстав для відшкодування Позивачу завданої моральної шкоди.

35. Суд відхиляє твердження Скаржника (пункт 24) про те, що моральна шкода стягується з нього повторно, оскільки оскаржуваним судовим рішенням задоволено позов про стягнення відшкодування моральної шкоди за період, протягом якого незаконна бездіяльність Ради триває, що має наслідком продовження існування обставин, які були підставою для стягнення відшкодування моральної шкоди за інший період.

36. Враховуючи викладене, рішення місцевого господарського суд та постанова суду апеляційної інстанції зміні чи скасуванню не підлягають, а касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати

37. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, витрати із сплати судового збору покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Львівської міської ради залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 у справі № 914/1633/17 залишити без змін.

3. Поновити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2017 у справі № 914/1633/17

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак