ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 916/2403/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В. П. (головуючий), Бенедисюка І. М. і Булгакової І. В.

за участю секретаря судового засідання Хахуди О. В.,

представників учасників справи:

позивача - державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"- Малого М. С.,

відповідача-1 - товариства з обмеженою відповідальністю "Дівітіс" - не з'яв.,

відповідача-2 - товариства з обмеженою відповідальністю "Завод спеціалізованого машинобудування" - Медвецького О. Ю.,

розглянув касаційну скаргу державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (далі - ДП "Житомирський бронетанковий завод", позивач)

на рішення господарського суду Одеської області від 31.01.2020

(суддя Бездоля Д. О.) та

постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 02.06.2020

(головуючий суддя - Ярош А. І., судді: Колоколов С. І. і Принцевська Н. М. )

у справі № 916/2403/18

за позовом ДП "Житомирський бронетанковий завод"

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Дівітіс" (далі - відповідач-1);

товариства з обмеженою відповідальністю "Завод спеціалізованого машинобудування" (далі - відповідач-2)

про визнання недійсним договору.

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов було подано про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору про відступлення права вимоги від 15.09.2016 №3 (далі - Договір №3).

2. Позов обґрунтовано невідповідністю Договору №3 вимогам законодавства, оскільки його укладено без надання позивачем попередньої письмової згоди, що є порушенням пункту 10.10 договору від 01.10.2014 №165, укладеного позивачем і відповідачем-1.

Короткий зміст судових рішень зі справи

3. Рішенням господарського суду Одеської області від 30.01.2019, залишеним без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від
02.04.2019: позов задоволено; визнано недійсним Договір № 3; судові витрати покладено на відповідачів.

4. Постановою Верховного Суду від 10.09.2019: частково задоволено касаційну скаргу відповідача-2; зазначені рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

5. За результатами нового розгляду рішенням господарського суду Одеської області від 31.01.2020, залишеним без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 02.06.2020, у позові відмовлено.

6. У прийнятті вказаних рішення та постанови попередні судові інстанції виходили з недоведеності укладення Договору № 3 без згоди позивача та, відповідно, відсутності підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі до Верховного Суду позивач, зазначаючи про невідповідність висновків попередніх судових інстанцій фактичним обставинам справи та суперечність їх (висновків) правовим висновкам Верховного Суду в подібних відносинах, просить відповідні рішення та постанову місцевого і апеляційного господарських судів з даної справи скасувати та передати останню на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. Судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки висновкам, що викладені в постанові Верховного Суду від 17.10.2019 у справі №922/460/19 у подібних відносинах.

9. Висновки оскаржуваних судових рішень суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 зі справи № 587/2135/16-ц.

10. Судами порушено визначені нормами Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) правила щодо прийняття судом, належності та допустимості доказів у справі.

Доводи інших учасників справи

11. Відповідачем-2 подано клопотання про закриття касаційного провадження у справі № 916/2403/18, яке мотивоване тим, що (на думку відповідача-2) касаційну скаргу було подано без дотримання норм ГПК України, оскільки касаційна скарга підписана особою, посадове становище якої не зазначено, хоча зі змісту касаційної скарги і вбачається, що вона подана директором скаржника - Жуковцем О. П. ; разом з тим касаційна скарга не містить доказів, які підтверджують повноваження Жуковця О. П. та відсутні підтвердження посадового становища останнього. Відповідач-2 зазначає, що касаційна скарга ДП "Житомирський бронетанковий завод" направлена скаржником безпосередньо на адресу Касаційного господарського суду, а відсутність матеріалів справи № 916/2403/18 позбавляє можливості суд перевірити документи, які посвідчують повноваження Жуковця О. П.

Крім того, касаційна скарга не містить відтиску печатки ДП "Житомирський бронетанковий завод", що взагалі ставить під сумнів правомочність дій Жуковця О. П. Відповідач-2 просить закрити касаційне провадження у справі № 916/2403/18 за касаційною скаргою ДП "Житомирський бронетанковий завод".

Суд касаційної інстанції не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача-2 та зазначає таке.

ДП "Житомирський бронетанковий завод" звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою за підписом директора Жуковця О. П.

Частиною 3 статті 290 ГПК України визначено, що касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження.

Тобто припис даної статті вимагає лише від представника особи, яка подає касаційну скаргу, додавати до касаційної скарги документи, що посвідчують її повноваження.

В даному випадку касаційна скарга підписана директором, тому суд не позбавлений права та можливості (що й було зроблено Касаційним господарським судом) перевірити самостійно в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr. minjust. gov. ua/ua/freesearch) відомості щодо того, хто є керівником особи, яка подає касаційну скаргу.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що керівником ДП "Житомирський бронетанковий завод" є Жуковець Олексій Петрович.

Що ж до відсутності на касаційній скарзі відтиску печатки ДП "Житомирський бронетанковий завод", то ГПК України не передбачено такої вимоги до форми касаційної скарги, як наявність відтиску печатки підприємства.

12. У відзиві на касаційну скаргу відповідач-2 заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх помилковість та про законність, обґрунтованість та справедливість рішення місцевого господарського суду, і просить оскаржувані рішення і постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

13. Від Відповідача-1 відзив на касаційну скаргу не надходив.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Позивачем (покупцем) і відповідачем-1 (постачальником) було укладено Договір №165, згідно з яким:

- постачальник зобов'язався передати, а покупець прийняти і оплатити продукцію на умовах, передбачених цим договором (пункт 1.1);

- жодна зі сторін не має права передавати третім особам повністю або частково свої права й обов'язки за даним договором без попередньої письмової згоди іншої сторони (пункт 10.10).

15. Відповідачем-1 (первісним кредитором) і відповідачем-2 (новим кредитором) було укладено Договір №3, за умовами якого:

- первісний кредитор передає новому кредитору, а останній приймає право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за: Договором №165 (основний договір); від 14.12.2015 №14-12/15/1 (основний договір), укладеним між первісним кредитором і ДП "Київський бронетанковий завод"; від 17.04.2015 №122 (основний кредитор), укладеним між первісним кредитором і ДП "Львівський бронетанковий завод" (далі - боржники; пункт 1.1);

- новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржників належного виконання всіх зобов'язань за основними договорами та відповідає за зобов'язання перед постачальниками первісного кредитора (пункт
1.2);

- первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржників про відступлення права вимоги за цим договором протягом 10 днів шляхом надсилання з повідомленням про вручення боржнику копії цього договору (пункт 3.2);

- відступлення права вимоги згідно з цим договором не тягне за собою ніяких змін умов основного договору (пункт 5.3).

16. Позивач зазначає про невідповідність Договору № 3 вимогам законодавства, оскільки його укладено без попередньої письмової згоди позивача, що є порушенням пункту 10.10 Договору № 165.

17. Відповідачем-1 було письмово повідомлено позивача (лист від 16.09.2016) про те, що відповідно до Договору № 3 право вимоги за Договором № 165 переходить до відповідача-2, і кредиторську заборгованість слід сплатити за відповідними реквізитами відповідачу-2. Цей лист отриманий позивачем 27.06.2016.

18. З наявної у матеріалах справи копії листа від 17.09.2016 "Щодо передачі прав дебіторської заборгованості", підписаного директором позивача ОСОБА_1 та адресованого директору відповідача-1, вбачається, що позивач надав згоду на передачу прав за Договором №165 на суму 2 230 316,41 грн. від відповідача-1 відповідачу-2.

У матеріалах справи наявна також нотаріально посвідчена заява свідка ОСОБА_1., в якій він зазначив, що з 26.07.2015 по 27.01.2017 він перебував на посаді керівника (директора) позивача без обмежень та підтвердив факт надання згоди позивача на передачу справ за Договором № 165 на користь відповідача-2. Крім того, ОСОБА_1. засвідчив, що ним було підписано лист-згоду від 17.09.2016 щодо передачі прав заборгованості на суму 2 230 316,14 грн. відповідачу-2 та той факт, що позивач не заперечував проти заміни кредитора з відповідача-1 на відповідача-2.

19. У матеріалах справи також наявний лист позивача від 27.12.2017, з якого вбачається, що у зв'язку з проведенням річної інвентаризації направлено відповідачу-2 акт звіряння взаємних розрахунків.

Акт звіряння був складений позивачем і відповідачем-2 за період січень - листопад 2017 року, і згідно з ним сальдо на користь відповідача-2 склало 2 230
316,41 грн. Цей акт скріплено підписами представників позивача і відповідача-2 - головного бухгалтера та директора, і печатками підприємств.

Інших правовідносин за іншими правочинами між сторонами немає.

Таким чином, позивач визнав наявність та розмір своєї заборгованості перед відповідачем-2 та факт відступлення права вимоги шляхом наступного схвалення правочину.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

20. Цивільний кодекс України:

стаття 15:

- кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання;

- кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства;

стаття 16:

- кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої);

частини перша, друга статті 215:

- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені Цивільний кодекс України;

- недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається;

частини перша-третя, п'ята, шоста статті 203:

- зміст правочину не може суперечити Цивільний кодекс України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей;

частина перша статті 516:

- заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

21. ГПК України:

частина друга статті 4:

- юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду;

частина третя статті 13:

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

22. Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного Договору № 3.

23. Закон (зокрема, наведене положення статті 16 Цивільного кодексу України) визначає визнання правочину недійсним як спосіб захисту прав та законних інтересів особи, а також наведений припис частини 2 статті 4 ГПК України прямо і безпосередньо пов'язує звернення особи до господарського суду із, зокрема, порушенням її прав та законних інтересів.

Отже, неодмінною умовою визнання правочину у судовому порядку недійсним є порушення прав та/або законних інтересів особи, яка звернулася до суду з відповідною вимогою.

Водночас наведені приписи статей 13 і 74 ГПК України зобов'язують, зокрема, позивача довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

24. Між тим позивач ні в позовній заяві зі справи, ані в касаційній скарзі жодним чином не зазначив і не обґрунтував, яким чином оспорюваний договір порушує його права та/або законні інтереси. Доказів такого порушення у судах попередніх інстанцій він не надав.

Між тим на позивача не покладено функцій (повноважень) щодо контролю (нагляду) за тим, щоб зміст правочину, вчиненого між відповідачами зі справи, не суперечив закону, у тому числі вимогам статті 516 Цивільного кодексу України.

25. Наведене було єдиною і достатньою підставою для відмови в позові, і попередні судові інстанції дійшли загалом правильного висновку про таку відмову, хоча й не обґрунтували його належним чином.

26. Посилання скаржника на судові рішення Верховного Суду, зазначені в пунктах 8,9 цієї постанови, наведеного не спростовують, оскільки такими посиланнями не заперечується факт недоведеності позивачем у судах попередніх інстанцій порушення своїх прав та/або законних інтересів у зв'язку з укладенням Договору №3.

27. Перевірка доводів скаржника, пов'язаних із встановленням обставин та оцінкою доказів зі справи, здійснених попередніми судовими інстанціями, перебуває поза межами розгляду справи судом касаційної інстанції, визначеними частиною 2 статті 300 ГПК України, згідно з якою суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

28. Суд враховує доводи відзиву відповідача-2 у тій мірі, в якій вони узгоджуються з наведеним у даній постанові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

29. Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не довів такого неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, яке мало б наслідком скасування прийнятих ними судових рішень.

30. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій - без змін за відсутності визначених процесуальним законом підстав для їх скасування.

Судові витрати

31. Понесені позивачем у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від
31.01.2020 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від
02.06.2020 у справі № 916/2403/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова