Історія справи

Ухвала КГС ВП від 19.03.2020 року у справі №916/2214/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 916/2214/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Львова Б.Ю. і Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,

представників учасників справи:

позивача - приватного акціонерного товариства "Вікторія" - Величка Ю.В.,

відповідача - акціонерного товариства "Одесаобленерго" - не з`яв.,

розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства "Одесаобленерго" (далі - АТ "Одесаобленерго")

на рішення господарського суду Одеської області від 12.11.2019

(суддя Лічман Л.В.) та

постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 (головуючий суддя - Будішевська Л.О., судді Таран С.В. і Поліщук Л.В.)

зі справи № 916/2214/19

за позовом приватного акціонерного товариства "Вікторія" (далі - ПАТ "Вікторія")

до АТ "Одесаобленерго"

про визнання незаконним права вимоги про сплату двократної вартості електричної енергії у сумі 108 889,55 грн.

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов було подано про визнання незаконним права вимоги про сплату двократної вартості електричної енергії, спожитої в серпні та жовтні 2018 року.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач незаконно вимагає подвійної оплати за перевищення договірної величини електроспоживання у сумі 108 889,55 грн. за серпень та жовтень 2018 року, оскільки у зв`язку з втратою чинності Законом України "Про електроенергетику" та набуттям чинності Законом України "Про ринок електричної енергії" оплата санкцій за перевищення договірних величин споживання електричної енергії не передбачена.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду Одеської області від 12.11.2019, залишеним без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020: позов задоволено; визнано незаконним право вимоги АТ "Одесаобленерго" щодо притягнення ПАТ "Вікторія" до відповідальності за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у вигляді двократної вартості різниці фактично спожитої та договірної величини електричної енергії у сумі 108889,55 грн. за серпень та жовтень 2018 року; стягнуто з АТ "Одесаобленерго" на користь ПАТ "Вікторія" 1 921 грн. судового збору.

4. Прийняті судові рішення мотивовані тим, що в період, в якому встановлено перевищення договірних обсягів споживання електричної енергії, в законодавстві України не існувало чинної норми, яка б визначала обов`язок споживача сплачувати постачальнику електричної енергії двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі до Верховного Суду АТ "Одесаобленерго" посилається на те, що: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, який викладено у постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 916/2386/18; при розгляді даної справи судами першої та апеляційної інстанції було порушено принципи верховенства права, неупередженості та незалежності, що призвело до безпідставного обмеження прав відповідача вимагати від позивача належного виконання умов договору, - та просить: касаційну скаргу задовольнити; скасувати постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 та рішення господарського суду Одеської області від 12.11.2019; ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі; стягнути з ПАТ "Вікторія" на користь АТ "Одесаобленерго" судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Суд апеляційної інстанції в обґрунтування оскаржуваної постанови здійснив посилання на висновок Верховного Суду, який викладено у постанові від 24.06.2019 у справі №917/1503/18. Проте відповідач наголошує на тому, що правовідносини, яким надано оцінку Верховним Судом у справі № 917/1503/18, не є подібними до тих, які розглядалися в рамках даної справи. У рамках справи № 917/1503/18 Верховним Судом було встановлено, що: "Умови укладеного між сторонами договору постачання електричної енергії, які врегульовують відповідальність споживача за перевищення обсягу фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, містять безпосереднє відсилання на приписи статті 26 Закону України "Про електроенергетику (підпункт 7 пункту 1 додатку № 2 "Порядок розрахунків" до договору від 13.04.2009 № 4333)". Однак у рамках даної справи вказаний висновок не підлягав застосуванню з огляду на те, що умови договору, укладеного позивачем та відповідачем у спірний період, не містили посилань на приписи статті 26 Закону України "Про електроенергетику". Тому в даній справі підлягали застосуванню висновки, які були викладені саме в постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 916/2386/18, у пункті 38 якої зазначено, що: "Доводи скаржника про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за перевищення договірних величин споживання, оскільки останні ґрунтується на положенні закону, який втратив чинність не приймаються до уваги, адже відповідальність споживача за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності погоджена сторонами в пункті 4.2.2. договору, зміни в цій частині до договору не вносились, а відтак зазначені умови договору мають виконуватись сторонами. Слід зазначити, що зазначений пункт договору не обмежений дією у часі законом, в ньому відсутнє посилання на закон, який на момент перевищення відповідачем величин споживання електричної енергії, втратив чинність."

7. Відповідальність споживача за перевищення договірних величин споживання електричної енергії погоджена сторонами в пункті 4.2.2 договору, зміни в цій частині до договору не вносилися, а відтак зазначені умови мають виконуватися сторонами.

8. Положення законодавства України, яке існувало на момент допущення позивачем перевищення договірних величин споживання електричної енергії (серпень та жовтень 2018 року), не містили приписів, які б забороняли передбачити в договорах про постачання електричної енергії положень про договірні обсяги споживання електричної енергії, обов`язок споживача дотримуватися узгоджених обсягів та відповідальності останнього у випадку їх недотримання у вигляді оплати двократної її вартості, або положень, які регулювали б вказані взаємовідносини якимось іншим чином, ніж той, який був визначений у договорі.

Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

9. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Вікторія" зазначає, що вимоги і доводи касаційної скарги є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на чинному законодавстві, зокрема зазначає, що: правовідносини у справі № 916/2386/18, на яку посилається скаржник в касаційній скарзі, та у цій справі № 916/2214/19 не є подібними, оскільки: у справі № 916/2386/18 предметом позову є стягнення простроченої заборгованості за активну електричну енергію та перетікання реактивної електричної енергії; у постанові Верховного Суду від 23.08.2019 у справі №916/2386/18 вказано, що: "зазначений договір не обмежений дією у часі законом, в ньому відсутнє посилання на закон, який на момент перевищення відповідачем величин споживання електричної енергії, втратив чинність". Натомість у даній справі умови укладеного позивачем та відповідачем договору, які стосуються відповідальності споживача за перевищення обсягу фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, містять безпосереднє посилання на приписи статті 26 Закону України "Про електроенергетику", зокрема таке посилання міститься в пункті 4 додатку від 08.02.2007 № 1 "Обсяги споживання електричної енергії споживачу" і в додатках на всі наступні роки. ПАТ "Вікторія" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 та рішення господарського суду Одеської області від 12.11.2019 у справі № 916/2214/19 - без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. 05.02.2007 відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" (постачальник), найменування якого змінено на АТ "Одесаобленерго" та закритим акціонерним товариством "Вікторія", найменування якого змінено на ПАТ "Вікторія" (споживач), укладено договір про постачання електричної енергії № 470 (далі -Договір), відповідно до умов якого:

- постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (розділ 1);

- під час виконання його умов з питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватись чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (пункт 2.1);

- за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику електричної енергії двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним (за підсумками минулого року) обсягом фактичного споживання електроенергії 50000 кВт*год. і більше (пункт 4.2.2);

- для визначення договірних величин споживання електричної енергії на наступний рік споживач не пізніше 1 листопада поточного року надає постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії з помісячним розподілом (по формі додатку "Обсяги постачання електричної енергії споживачу"; пункт 5.1);

- узгоджені обсяги споживання електричної енергії оформлені додатком до Договору "Обсяги постачання електричної енергії споживачу" є договірними величинами споживання електричної енергії (пункт 5.2);

- cпоживач має право протягом поточного розрахункового періоду, зазначеного у додатку "Порядок розрахунків" до цього Договору, звернутись письмово до постачальника за коригуванням договірної величини споживання електричної енергії та граничної величини електричної потужності. Датою надходження звернення є дата реєстрації письмового звернення у постачальника електричної енергії. Скоригована (гранична) величина споживання електричної потужності дійсна з дня проведення коригування (пункт 5.5);

- цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2007. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 9.4).

11. Згідно з додатком 10 "Перелік об`єктів Споживача" до договору об`єктом ПАТ "Вікторія", який споживається електричною енергією від мереж АТ "Одесаобленерго", є винзавод, розташований за адресою: смт Великодолинське, вул. Кооперативна, 5.

12. Учасниками справи не заперечується, що ПАТ "Вікторія" допущено перевищення договірної величини споживання електричної енергії за серпень та жовтень 2018 року, в зв`язку чим АТ "Одесаобленерго" на виконання пункту 4.2.2 Договору нараховано 108 889,55 грн.

13. Предметом спору в даній справі є вимога ПАТ "Вікторія" визнати незаконним право вимоги АТ "Одесаобленерго" щодо притягнення ПАТ "Вікторія" до відповідальності за перевищення договірної величини споживання електричної енергії з тих підстав, що з 11.06.2017 діє Закон України "Про ринок електричної енергії", яким не передбачено відповідальності за перевищення договірних величин споживання електричної енергії.

14. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд зазначив таке:

- у серпні та жовтні 2018 року правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулювання відносин, пов`язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам, вже визначалися у Законі України "Про ринок електричної енергії", який набрав чинності з 11.06.2017;

- на підставі пункту 23 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, зокрема, втратила чинність стаття 26 Закону України "Про електроенергетику", в якій було закріплено обов`язок споживача сплачувати постачальнику електричної енергії двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину;

- отже, у серпні та жовтні 2018 року, тобто в місяцях, в яких встановлено перевищення договірних обсягів споживання електричної енергії, у законодавстві України не існувало чинної норми, яка б визначала обов`язок споживача сплачувати постачальнику електричної енергії двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину;

- Договір, на підставі якого здійснювалось постачання електричної енергії до 01.01.2019 року, в частині пункту 4.2.2 станом на серпень та жовтень 2018 року вже не відповідав законодавству з питань електроенергетики;

- обраний позивачем спосіб захисту порушеного права кореспондується з приписами частини другої статті 20 Господарського кодексу України. При цьому спосіб захисту порушеного права є ефективним, адже сприяє у досягненні кінцевої мети, якою, за посиланнями ПАТ "Вікторія", є встановлення правової визначеності відносно обсягу його грошових зобов`язань з оплати електроспоживання, а також унеможливлення припинення поставок електричної енергії у зв`язку з непроведенням розрахунків.

15. Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суд, апеляційний господарський суд виходив з такого:

- обов`язок сплати споживачами енергопостачальникам двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину було передбачено частиною шостою статті 26 Закону України "Про електроенергетику", що втратив чинність з 11.06.2017;

- чинний у грудні 2017 року Закон України "Про ринок електричної енергії" не передбачає відповідальності за порушення договірних величин споживання електричної енергії та не встановлює її розміру;

- факт перевищення позивачем договірних величин споживання електричної енергії мав місце у серпні та жовтні 2018 року, тобто після вказаних змін, що відбулися у законодавстві;

- згідно з пунктом 2.1 Договору під час виконання його умов з питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватись чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією;

- враховуючи викладене, можна дійти висновку, що при виконанні договору сторони повинні узгоджувати свою поведінку з урахуванням положень саме чинного законодавства, яке не передбачає відповідальності за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та не встановлює її розміру. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.06.2019 у справі № 917/1503/18.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

16. Цивільний кодекс України:

- кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15);

- кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16);

- зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509);

- цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (частини перша та друга статті 11);

- зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526);

- договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629);

- зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628);

- сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частина третя статті 6).

17. Частиною шостою статті 26 Закону України "Про електроенергетику" було передбачено, що споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

18. Разом з цим 11.06.2017 набув чинності Закон України "Про ринок електричної енергії". Відповідно до пункту 23 Розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про електроенергетику", крім: визначення термінів "енергогенеруючі компанії", "енергопостачальники", "оптовий ринок електричної енергії України", "учасники оптового ринку електричної енергії України", "граничні показники", "поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії", "алгоритм оптового ринку електричної енергії", "оптове постачання електричної енергії", "уповноважений банк", передбачених статтею 1, які втрачають чинність з дати початку дії нового ринку електричної енергії; статті 9, яка втрачає чинність через 12 місяців з дня набрання чинності цим Законом; абзаців першого і другого частини другої статті 12, які втрачають чинність з дати початку дії нового ринку електричної енергії; статей 15, 15 1, 17, які втрачають чинність з дати початку дії нового ринку електричної енергії.

19. Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України):

- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300);

- суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

20. Звертаючись з касаційною скаргою в цій справі, скаржник, окрім іншого, посилався на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, який викладено у постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 916/2386/18.

Дійсно, у пункті 38 постанови Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 916/2386/18 зазначено, що: "Доводи скаржника про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за перевищення договірних величин споживання, оскільки останні ґрунтується на положенні закону, який втратив чинність не приймаються до уваги, адже відповідальність споживача за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності погоджена сторонами в пункті 4.2.2. договору, зміни в цій частині до договору не вносились, а відтак зазначені умови договору мають виконуватись сторонами. Слід зазначити, що зазначений пункт договору не обмежений дією у часі законом, в ньому відсутнє посилання на закон, який на момент перевищення відповідачем величин споживання електричної енергії, втратив чинність."

Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з обставин, зазначених у пункті 15 цієї постанови, зокрема вказавши про те, що аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.06.2019 у справі № 917/1503/18.

Так, у постанові Верховного Суду від 24.06.2019 у справі № 917/1503/18 зазначено, що: "При виконанні договору сторони повинні узгоджувати свою поведінку з урахуванням положень саме чинного законодавства, яке не передбачає відповідальності за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та не встановлює її розміру", проте приймаючи рішення в даній справі суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що у рамках справи № 917/1503/18 Верховним Судом було зазначено, на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, таке: "Умови укладеного між сторонами договору постачання електричної енергії, які врегульовують відповідальність споживача за перевищення обсягу фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, містять безпосереднє відсилання на приписи статті 26 Закону України "Про електроенергетику (підпункт 7 пункту 1 додатку № 2 "Порядок розрахунків" до договору від 13.04.2009 № 4333)".

Тобто для правильного вирішення спору в цій справі потрібно встановити, чи містять умови Договору (чинні на момент виникнення спірних правовідносин), які стосуються відповідальності споживача за перевищення обсягу фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, безпосереднє посилання на приписи статті 26 Закону України "Про електроенергетику".

Подаючи відзив на касаційну скаргу, позивач зазначив, що у даній справі умови укладеного позивачем та відповідачем договору, які стосуються відповідальності споживача за перевищення обсягу фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, містять безпосереднє посилання на приписи статті 26 Закону України "Про електроенергетику", зокрема таке посилання міститься в пункті 4 додатку від 08.02.2007 № 1 "Обсяги споживання електричної енергії споживачу" і в додатках на всі наступні роки.

Тобто суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення у цій справі та посилаючись на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 24.06.2019 у справі № 917/1503/18, мав належним чином встановити, чи містять умови укладеного сторонами Договору (чинні на момент виникнення спірних правовідносин у справі) посилання на приписи статті 26 Закону України "Про електроенергію" (яка втратила чинність на час виникнення спірних правовідносин). Проте умови Договору в цій частині судом апеляційної інстанції не досліджувалися.

21. Крім того, згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та частиною другою статті 20 Господарського кодексу України одним зі способів захисту цивільного права є визнання наявності чи відсутності прав, якими можуть бути, зокрема, визнання права власності чи інших речових прав на певне майно, визнання права авторства на твір науки, літератури, мистецтва тощо, тобто ухваленням рішення про визнання чи відсутність права повинен вирішуватися спір по суті.

Визнання права - це спосіб захисту, який стосується, у випадку спору між суб`єктами, наявності чи відсутності правовідносин між суб`єктами, і відповідно, наявності чи відсутності права та обов`язку. Отже, такий спосіб захисту використовується, якщо належне певній особі право не визнається чи оспорюється іншою особою та з метою усунення невизначеності та створення умов для здійснення права.

За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

У цьому висновку Суд спирається на подібні ж правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14 та постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17, від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити з його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

У цій справі позивач звернувся з вимогою про визнання незаконним права вимоги відповідача про притягнення позивача до відповідальності за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у вигляді двократної вартості різниці фактично спожитої та договірної величини електричної енергії у сумі 108 889, 55 грн. за серпень та жовтень 2018 року. Тобто позивач просив суд визнати право вимоги відповідача про притягнення до відповідальності позивача за порушення правил споживання електроенергії незаконним, стверджуючи, що завдяки цьому відповідач не зможе зловживати своїм правом припинення постачання електроенергії у разі невиконання позивачем незаконної вимоги про сплату штрафних санкцій.

Проте, ухвалюючи рішення у справі, суд апеляційної інстанції оцінки ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права не здійснив. Господарський суд апеляційної інстанцій не встановив, чи порушене право позивача і чи обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, спрямований на його поновлення; чи призведе вимога позивача до реального захисту і поновлення його порушених прав та інтересів.

Аналогічного правового висновку дійшов й Верховний Суд у постанові від 25.11.2019 у справі №911/2777/18 з подібним предметом спору.

22. Отже, ухвалюючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції не встановив тих фактичних обставин справи, від яких залежить її правильне вирішення, не дослідив пов`язаних з цим доказів та не надав відповідним обставинам і доказам належної правової оцінки, а тому дійшов передчасного висновку щодо задоволення позовних вимог у цій справі. Тобто оскаржувану постанову прийнято з порушенням вимог частин першої, другої і п`ятої статті 236 ГПК України щодо законності і обґрунтованості судового рішення.

23. Поряд з тим згідно з частинами першою, другою статті 300 ГПК України: переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

24. Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю законного рішення у справі, тому постановлене рішення апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

25. Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід встановити обставини, зазначені в цій постанові (пункти 20, 21 останньої), дослідити пов`язані з ними докази, надати таким обставинам та доказам належну правову оцінку і з урахуванням встановленого прийняти законне і обґрунтоване судове рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

26. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 та підпунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

27. З урахуванням викладеного Касаційний господарський суд дійшов висновку про те, що касаційну скаргу АТ "Одесаобленерго" слід задовольнити частково, оскаржувану постанову апеляційної інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Судові витрати

28. З огляду на висновок щодо касаційної скарги судові витрати зі справи підлягають розподілу за результатами нового розгляду справи.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 311 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства "Одесаобленерго" задовольнити частково.

2. Постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 у справі № 916/2214/19 скасувати.

Справу № 916/2214/19 передати на новий розгляд до Південно-Західного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя Т. Малашенкова

Суддя Б. Львов