Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 910/948/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Хоменко І.М.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як оператор спільної діяльності за договором про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 24.03.2004 № 493,

представник позивача - Балабанов Г.Л. (довіреність від 02.07.2018 № 2),

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс",

представник відповідача - Яковюк Л.Ю. (наказ від 17.12.2018 № 20-відряд),

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як оператора спільної діяльності за договором про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 24.03.2004 № 493

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 (головуючий Станік С.Р., судді: Гончаров С.А. і Куксов В.В.)

у справі № 910/948/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як оператора спільної діяльності за договором про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 24.03.2004 № 493 (далі - Оператор)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" (далі - Товариство)

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у розмірі 17 839 500,33 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Оператор звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства про стягнення заборгованості та штрафних санкцій на підставі договору про відступлення права вимоги від 08.08.2016 № ВПВ/НАК-4 (далі - Договір відступлення) у загальній сумі 17 839 500,33 грн., з яких: 14 335 525,60 грн. основного боргу, 756 267,33 грн. інфляційних втрат, 1 637 78,00 грн. 3% річних, 1 580 442,61 грн. пені, 1 003 486,79 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.07.2018 закрито провадження у справі № 910/948/17 за позовом Оператора до Товариства про стягнення заборгованості та штрафних санкцій 17 839 500,33 грн. у зв'язку з відсутністю предмета спору, повернуто Оператору зі спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 240 000, 00 грн., сплачений платіжними дорученнями від 29.12.2016 № 465 та від 16.01.2017 № 496.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Дослідивши матеріали справи № 910/948/18 та керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення клопотання представника Оператора про закриття провадження у справі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 ухвалу господарського суду міста Києва від 03.07.2018 скасовано. Матеріали справи № 910/948/17 направлено до господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що предмет спору у даній справі, а саме стягнення заборгованості та штрафних санкцій, наявний, оскільки визнання недійсним Договору відступлення не є підставою для висновку щодо відсутності предмета спору.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Оператор звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2018, а ухвалу господарського суду міста Києва від 03.07.2018 залишити в силі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушив приписи пункту 2 частини першої статті 231 та частини першої статті 269 ГПК України.

Від Товариства відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції встановив, що предметом позовних вимог у справі є стягнення 17 839 500,33 грн., з яких: 14 335 525,60 грн. основного боргу, 756 267,33 грн. інфляційних втрат, 1 637 78,00 грн. 3% річних, 1 580 442,61 грн. пені, 1 003 486,79 грн. штрафу, а підставою позовних вимог є право вимоги за Договором відступлення. У свою чергу, вказаний Договір відступлення було визнано недійсним постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2017, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 04.10.2017 у справі № 910/2801/17.

Тобто між сторонами наявний спір стосовно визначеного предмета спору, а саме стягнення заборгованості та штрафних санкцій у загальній сумі 17 839 500,33 грн., тому визнання недійсним Договору відступлення не є підставою для висновку щодо відсутності предмета спору, оскільки така обставина встановлює відсутність у Оператора права стягнення на свою корить відповідної суми, а не відсутність у Товариства фактичної заборгованості, яка є предметом позову.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обумовлені пунктом 2 частиною першою статті 231 ГПК України підстави для закриття провадження у справі були відсутні у суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції винесена з неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи, висновки суду про наявність підстав для закриття провадження не відповідають обставинам справи та зроблені з неправильним застосуванням приписів процесуального закону, а тому ухвала господарського суду міста Києва від 03.07.2018 підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Посилання в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушив приписи пункту 2 частини першої статті 231 та частини першої статті 269 ГПК України, не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судом було прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити його без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін постанову суду апеляційної інстанції, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 304, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як оператора спільної діяльності за договором про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 24.03.2004 № 493 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 у справі № 910/948/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко