Історія справи

Ухвала КГС ВП від 22.04.2018 року у справі №917/1064/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 917/1064/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Полтавській області

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.11.2017

у складі колегії суддів: Пушай В.І. (головуючого), Пелипенко Н.М., Істоміна О.А.,

та на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.09.2017

у складі судді: Гетя Н.Г.

у справі № 917/1064/17

за позовом Головного управління Національної поліції у Полтавській області

до Приватного підприємства "ВКФ "Мрія",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Управління північно - східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області

про стягнення 80 162,16 грн,-

ВСТАНОВИВ:

1. Головне управління Національної поліції у Полтавській області звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з відповідача - Приватного підприємства "ВКФ "Мрія" матеріальну шкоду (збитки) у сумі 80 162,16 грн, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки харчування від 11.08.2016 № 336.

Короткий зміст оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанції

2. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 18.09.2017 у справі № 917/1064/17 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

3. Не погодившись з вказаним судовим рішенням позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

4. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 у справі № 917/1064/17 рішення Господарського суду Полтавської області від 18.09.17 у справі № 917/1064/17 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

5. Судами попередніх інстанцій при розгляді справи встановлено наступне.

6. Між Головним управлінням Національної поліції в Полтавські області та Приватним підприємством "ВКФ "Мрія" укладено Договір поставки послуг харчування від 11.08.2016 № 336 (далі - Договір), за умовами якого, постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у тендерній документації та у договорі, надати замовникові послуги з постачання їжі особам, які перебувають в спецустановах (далі - послуги), зазначені в специфікації (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною договору, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

7. Згідно з п. 1.2. Договору, обсяги закупівлі послуг можуть бути зменшені залежно від фактично наданих послуг (відповідно до чинного законодавства).

8. Згідно з п. 2.1. Договору, послуги надаються щоденно з моменту підписання Договору до 31.12.2016, та до повного виконання сторонами зобов'язань.

9. Відповідно до п. 2.3. - 2.4. Договору, послуги надаються у відповідності до меню, яке затверджується замовником, а факт надання послуг підтверджується двостороннім актом виконаних робіт за підписом обох сторін Договору, який повинен складатися кожного місяця надання послуг та є підставою для оплати наданих послуг.

10. Згідно з п. 3.1. - 3.3. Договору, сума визначена у Договорі, з урахуванням всіх витрат, зокрема, витрат з організації харчування, зборів та податків постачальника становить 963 600,00 грн без ПДВ, з них кошти державного бюджету - 963 600,00 грн. Розрахунок суми наводиться в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною Договору. Сума визначена в договорі може бути зменшена за взаємною згодою сторін, залежно від видатків замовника на зазначені цілі (відповідно до діючого законодавства).

11. Згідно з п. 6.3.3 Договору, постачальник зобов'язався забезпечити дотримання денного меню, приготування їжі високої якості.

12. Специфікацією, яка є невід'ємною частиною договору (Додаток № 1) визначено, що надане харчування повинно забезпечувати для утриманої особи добову потребу в к/калоріях та поживних речовинах, яка розрахована нормою № 3, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.1992 № 336 (із змінами та доповненнями).

13. На виконання умов договору ПП "ВКФ "Мрія" надало позивачеві послуги на суму 419 203,81 грн, що підтверджується актами приймання-передачі у серпні-грудні 2016 року, розрахунки за які проведено Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області в повному обсязі.

14. Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області з 01.03.2017 по 29.03.2017 проведено позапланову виїзну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Головного управління Національної поліції в Полтавській області за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.

15. За результатами ревізії складений акт від 05.04.2017 № 08-21/20 (а. с. 16-19), в якому зазначено, що перевіркою повноти виконання умов договору постачання послуг харчування від 11.08.2016 № 336 щодо забезпечення повноцінним харчуванням осіб, які утримувалися в ізоляторах тимчасового тримання за період з 11.08.2016 - 31.12.2016 встановлено, що в окремих випадках в порушення п. 1.1 та 2.3 договору в частині виконання господарських зобов'язань належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору субпідрядниками, що здійснювали харчування в ІТТ на підставі договорів підряду з ПП "ВКФ "Мрія", постачалися готові страви в обсязі меншому, ніж передбачено вищезазначеним Договором.

16. Згідно з первинними документами, що фіксували відпуск харчування (накладні, меню, замовлення, рахунки) та відповідно до наданого рекомендованого меню, встановлено, що в період з 11.08.2016 - 31.12.2016 підрядником ПП "ВКФ "Мрія" не в повному обсязі виконувалися умови договору № 336 в частині дотримання заявленого обсягу харчування та діючих норм (хліба, м'яса та риби, салатів та овочів).

17. За результатами проведених під час ревізії розрахунків встановлено, що в порівнянні з заявленим меню, при харчуванні 8 622 осіб надано менше: хліба на 508,3 кг, м'ясних та рибних страв - на 428,53 кг, салатів та овочів - на 798,07 кг на загальну суму 80162,16 грн (в тому числі ІТТ Полтавського ВП на суму 4888,61 грн, ІТТ Зінківського ВП на суму 1798,31 грн, ІТТ Миргородського ВП на суму 9991,07 грн, ІТТ Кременчуцького ВП на суму 39587,97 грн, ІТТ ВП № 2 Кременчуцького ВП на суму 8155,7 грн, ІТТ Лубенського ВП на суму 12968,1 грн та ІТТ Лохвицького ВП на суму 2771,99 грн, чим недотримано п. 6.3.3 Договору, умов, визначених у специфікації до нього та п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

18. На думку позивача, відбулося завищення витрат Головного управління Національної поліції в Полтавській області на оплату послуг з харчування ПП "ВКФ "Мрія" за період з 11.08.2016 по 31.12.2016, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Головному управлінню Національної поліції в Полтавській області на загальну суму 80 162,16 грн.

19. Позивачем на підтвердження збитків надано акт Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області від 05.04.2017 № 08-21/20.

20. Апеляційним судом встановлено, що відповідно до технологічних карт відповідача за спірний період поставки та надання послуг було здійснено відповідний облік та розрахунок обсягу продукції, що відповідає договірному (а. с. 112-139). Крім того, виконання сторонами умов договору підтверджується, зокрема, актами виконаних робіт.

21. Згідно з актами виконаних робіт між сторонами Договору претензій щодо якості, кількості та з інших питань сторони одна до одної не мають.

22. Позивачем не надано доказів невиконання відповідачем умов укладеного Договору, невідповідності по кількості та якості продукції і послуг згідно Договору, у зв'язку з чим доводи позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

23. 04.12.2017 Головним управлінням Національної поліції у Полтавській області до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд подано касаційну скаргу від 04.12.2017 № 1264/115/16/01-2017 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 та на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.09.2017 у справі № 917/1064/17, підтвердженням чого є відбиток штампу відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

24. На підставі пункту 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017, справа № 917/1064/17 Господарського суду Полтавської області разом з вказаною касаційною скаргою Головного управління Національної поліції у Полтавській області 22.12.2017 направлена до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

25. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 917/1064/17 було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді -Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, заяви) між суддями від 03.03.2018.

26. Ухвалою Верховного Суду від 20.04.2018 касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Полтавській області від 04.12.2017 № 1264/115/16/01-2017 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 та на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.09.2017 у справі № 917/1064/17 було залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 292 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ із наданням скаржнику строку для усунення зазначених в даній ухвалі недоліків до 10 травня 2018 року.

27. На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 20.04.2018, Головним управлінням Національної поліції у Полтавській області до Верховного Суду направлено оригінал документу (платіжного доручення від 08.05.2018 № 885), що підтверджує сплату судового збору у розмірі 1 920,00 грн за подання касаційної скарги на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 та на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.09.2017 у справі № 917/1064/17.

28. Ухвалою Верховного Суду від 21.05.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 917/1064/17 за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції у Полтавській області від 04.12.2017 № 1264/115/16/01-2017 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 та на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.09.2017; розгляд касаційної скарги призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 5 ст. 301 ГПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

29. Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного суду, Головним управлінням Національної поліції у Полтавській області подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

30. Скаржник вважає, що оскаржувані судові рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, що обґрунтовує наступними доводами.

30.1. Акти виконаних робіт між ПП "ВКФ Мрія" та ГУНП в Полтавській області були підписані без зауважень, оскільки на момент їх підписання ГУНП в Полтавській області не було виявлено фактів невиконання у повному обсязі заявленого обсягу харчування, водночас після проведеної Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області позапланової ревізії та отримання відповідного акту від 05.04.2017 № 08-21/20, ГУПР в Полтавській області надіслало ПП "ВКФ Мрія" претензію з вимогою відшкодувати збитки на загальну суму 80 162,16 грн.

30.2. Акт ревізії від від 05.04.2017 № 08-21/20 є належним та допустимим доказом, який підтверджує завдані відповідачем збитки, однак, який помилково не взято до уваги судами при вирішення спору. Відповідно до постанови Верховного Суду України від 10.09.2019 № 21-237а13 акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота і діяльність яких перевірялися, однак акт є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

31. До Верховного Суду від учасників справи не надходили відзиви на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

32. Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

33. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

34. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

35. Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

36. Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

37. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у даній справі підставою виникнення у сторін певних прав та обов'язків є укладений між ними договір поставки харчування від 11.08.2016 № 336, за умовами якого, постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у тендерній документації та у договорі, надати замовникові послуги з постачання їжі особам, які перебувають в спецустановах, зазначені в специфікації, що є невід'ємною частиною договору, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

38. Також встановлено, що на виконання умов вказаного Договору, замовник прийняв від постачальника послуги на суму 419 203,81 грн, які оплатив в повному обсязі.

39. Згідно зі специфікацією, яка є невід'ємною частиною Договору, харчування повинно забезпечувати для утриманої особи добову потребу в к/калоріях та поживних речовинах, яка розраховано нормою № 3, затвердженою постановою КМУ від 16.06.1992 № 336.

40. Відповідно до п. 5.2 Договору, у разі наявності зауважень до змісту акту, замовник зобов'язаний підписати цей акт із зауваженнями.

41. Судами встановлено, що згідно з актами виконаних робіт між сторонами Договору претензій щодо якості, кількості та з інших питань сторони одна до одної не мають.

42. Крім того, встановлено, що згідно з Довідкою зустрічної звірки від 29.03.2017 № 08-22/60 між Державною аудиторською службою України Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області та ПП "ВКФ Мрія" з питань документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій зазначено: Суми боргів підприємств, які надавали послуги з харчування за період з 11.08.2016 по 31.12.2016, були узгоджені ГУНП та підрядниками, в п. 2.5. Договору. Послуги закривались ГУНП в повному обсязі документами та були виконані відповідними підрядниками у вигляді поставки харчування по підрозділах ІТТ в повному обсязі.

43. Згідно з статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

44. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

45. При цьому у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (ч. 4 ст. 611 ЦК України).

46. Головне управління Національної поліції у Полтавській області, звертаючись з позовом про стягнення матеріальної шкоди (збитків) в сумі 80 162,16 грн, виходило з факту неналежного виконання умов Договору в частині дотримання заявленого обсягу харчування та діючих норм (хліба, м'яса та риби, салатів та овочів) на підставі акту Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області від 05.04.2017 № 08-21/20.

47. Статтею 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

48. Аналогічні положення викладені у статтях 224, 225 ГК України.

49. При цьому, відповідно до вимог частини другої статті 623 ЦК України, розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

50. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.

51. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

52. Отже, враховуючи викладене та в силу ст. 74 ГПК України, саме позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення зв'язку між протиправною поведінкою та збитками потерпілої сторони.

53. Проте, судами встановлено, що позивачем не обґрунтовано підстави для стягнення збитків, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження розміру завданих збитків, не зазначено які саме зобов'язання не виконані відповідачем та не зазначено на чию користь підлягають стягненню грошові кошти.

54. Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, в даному випадку розмір заявлених позивачем до стягнення матеріальної шкоди (збитків) в сумі 80 162,16 грн визначено, виходячи з факту неналежного виконання умов договору в частині дотримання заявленого обсягу харчування та діючих норм (хліба, м'яса та риби, салатів та овочів) про які зазначено в акті Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області від 05.04.2017 № 08-21/20.

55. Таким чином, враховуючи, що між сторонами було укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти, колегія суддів вважає, що заявлену до стягнення суму коштів з відповідача, було отримано останнім як оплату за виконані послуги відповідно до вказаного договору, відтак вони не можуть вважатися збитками в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України та статті

225 Господарського кодексу України.

56. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем, на підтвердження позовних вимог надано акт Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області від 05.04.2017 № 08-21/20, в якому зазначено, що згідно з первинними документами, що фіксували відпуск харчування (накладні, меню, замовлення, рахунки) та відповідно до наданого рекомендованого меню, встановлено, що в період з 11.08.2016 по 31.12.2016 підрядниками ПП "ВКФ "Мрія" не в повному обсязі виконувалися умови Договору № 336 в частині дотримання заявленого обсягу харчування та діючих норм (хліба, м'яса та риби, салатів та овочів).

57. Однак, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, посилаючись на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 у справі

№ 21-237а13, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

58. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.

59. Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт. Відтак поданий позивачем акт ревізії фінансово-господарської діяльності від 05.04.2017 № 08-21/20 сам по собі не може бути достатнім доказом порушення ПП "ВКФ "Мрія" зобов'язань за Договором, що спростовує доводи касаційної скарги, зазначені в п. 30.1., 30.2. цієї постанови.

60. Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17 та від 16.10.2018 у справі № 910/23357/17.

61. Враховуючи те, що судами першої та апеляційної інстанцій відповідно до їх повноважень, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, належним чином досліджено обставини справи, та надано правомірну оцінку доводам учасників справи, Верховний Суд вважає висновки господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності з відшкодування збитків, у розмірі заявленому позивачем, такими, що відповідають матеріалам справи, встановленим судом обставинам та нормам матеріального та процесуального права.

62. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

63. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

64. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

65. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.

66. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

67. Вказані вимоги судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних постанови та рішення були дотримані.

68. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 302, 303, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 та на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.09.2017 у справі № 917/1064/17 залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 та рішення Господарського суду Полтавської області від 18.09.2017 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді С.В. Жуков

Н.Г. Ткаченко