Історія справи

Постанова КГС ВП від 18.07.2023 року у справі №908/1960/18
Ухвала КГС ВП від 13.05.2021 року у справі №908/1960/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 908/1960/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Вронська Г.О., Студенець В.І.

за участю секретаря судового засідання - Коровай Л.В.,

за участю представників сторін:

представника відповідача - Рисін О.О. (адвокат)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу The company "LRS GmbH" (Компанія ЛРС ГмбХ)

на рішення Господарського суду Запорізької області

(суддя - Корсун В.Л.)

від 14.12.2020

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий - Кощеєв І.М., судді - Орєшкіна Е.В., Березкіна О.В.)

від 30.03.2023

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Огнеупор-Індустрія"

до The company "LRS GmbH" (Компанія ЛРС ГмбХ)

про стягнення 60 100,00 євро, що за курсом НБУ еквівалентно 1 986 166,77 грн,

Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1. У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Огнеупор-Індустрія" (далі - Товариство) звернулось до The company "LRS GmbH" (далі - Компанія) з позовом про стягнення 60 100, 00 євро, що за курсом НБУ еквівалентно 1 986 166, 77 грн.

2. Позов обґрунтований неналежним виконанням Компанією зобов`язань за контрактом № 29/01/2018 від 29.01.2018 (далі - контракт) у частині оплати виконаних Товариством робіт за актом приймання від 29.03.2018 на загальну суму 60 100,00 євро та відповідно до виставленого рахунку № 2 від 29.03.2018 на вказану суму.

3. Відповідач заперечував проти позову з таких підстав:

- єдиним повноважним представником Компанії є генеральний директор ОСОБА_1;

- контракт, специфікація № 1 до контракту, додаткові угоди № 1 від 29.03.2018, № 2 від 23.04.2018, акт виконаних робіт від 29.03.2018 ОСОБА_1 не підписував, що свідчить про відсутність волевиявлення Компанії на укладення контракту;

- згідно з предметом контракту всі роботи мали виконуватись у місті Кривий Ріг, а тому і приймання мало відбутися у Кривому Розі. Натомість в акті виконаних робіт зазначено, що роботи виконані і прийняті в місті Запоріжжя;

- в акті виконаних робіт та контракті наявні помилки. У акті зазначено різні дати, зокрема, приймання робіт - у російській версії зазначено дату "29 березня 2018", а в англійській - "29 грудня 2018", затвердження технічного завдання, в російській версії - "20.02.2017", в англійській - "20.02.2012", дати контракту, в російській версії - "29.01.2018", а в англійській - "29.10.2018";

- копії міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) 0602181 хоча і містять посилання на відповідача, проте не можуть бути беззаперечним доказом того, що обладнання було відправлено з Німеччини , оскільки не містять жодних відміток митних органів Німеччини та підписів уповноважених осіб відповідача;

- надана позивачем податкова звітність не може бути доказом виконання робіт за контрактом, оскільки в номенклатурі товарів / робіт зазначено Публічне акціонерне товариство "Арселор Міттал Кривий Ріг" (далі - ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг"), а не відповідач. Одностороння сплата податків також не може підтверджувати реальність здійснених робіт.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. 27.12.2017 ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг" (замовник) та Компанія (підрядник) уклали договір на капітальну закупівлю № 3870, за умовами якого підрядник зобов`язався виконати свої зобов`язання, що вказані в п. 1.2 даного договору у встановлений в цьому договорі строк (строки) на об`єкті: "Капітальний ремонт ІІІ розряду газоочистки ДП-9. Розробка, поставка, монтаж, футерування горна, фурмені зони, заплічників і шахти доменної печі" (об`єкт) у повному обсязі основних та супутніх зобов`язань згідно з технічним завданням (додаток 1 до цього договору) та технічної пропозиції підрядника (додаток 13 до цього договору) та інших визначених цим договором умов, а замовник зобов`язується прийняти та сплатити за них визначену в договорі плату (п. 1.1 договору).

5. Відповідно до п. 1.6 договору місце розташування (адреса) майданчика, на якому Підрядник виконує свої зобов`язання, що передбачені умовами даного договору: 50095, Україна, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 1.

6. Згідно з п. 9.1 договору підрядник має право залучати до виконання робіт сторонні організації (субпідрядник) тільки за письмовою згодою замовника та тільки з числа підприємств та організацій, що затверджені замовником для виконання відповідних робіт на території та/або об`єктах замовника (форма переліку уповноважених субпідрядників наведена в додатку 11).

7. Додатком 11 до договору на капітальну закупівлю від 27.12.2017 № 3870 "Перелік уповноважених субпідрядників" визначено субпідрядником Товариство.

8. 29.01.2018 Товариство (субпідрядник) та Компанія (замовник) уклали контракт, за умовами якого замовник доручає та оплачує, а субпідрядник приймає на себе субпідряд на виконання комплексу будівельних робіт по футеровці горна, фурменої зони, заплічок, маратору і шахти жароміцним бетоном на об`єкті "Капітальний ремонт ІІІ розряду газоочистки ДП-9, ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг", розробці, поставки, монтажу футерування горна, фурмені зони, заплічок та шахти доменної печі", розташованого за адресою: 50095, Україна, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 1 (об`єкт) згідно з вимогами технічного завдання "Розробка, поставка та монтаж футерування горна, фурменої зони, заплічок та шахти доменної печі. 020-01.2017-ТЗ (затвердженого 20.02.2017)" (послуги) (п. 1.1. контракту).

9. Відповідно до п. 1.3. контракту по закінченню робіт сторони підписують акт виконаних робіт.

10. Субпідрядник зобов`язується виконати роботи не пізніше 31.03.2018 (п. 2.1. контракту).

11. Ціна послуг складає 60 100, 00 євро, в т.ч. ПДВ за курсом НБУ на дату підписання акту виконаних робіт. Ціна є твердою та включає в себе всі витрати субпідрядника, а також належну йому винагороду (п. 3.1. контракту, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 29.03.2018).

12. Згідно з п. 3.2. контракту (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 29.03.2018) всі витрати, пов`язані з транспортуванням спеціалістів субпідрядника на території України, а також оренда житла на час проведення робіт, здійснюється за рахунок замовника.

13. Оплата послуг за вказаним контрактом здійснюється замовником в євро (п. 4.1. контракту, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 29.03.2018).

14. Згідно з п. 4.2. контракту (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 29.03.2018) замовник повинен перерахувати субпідряднику повну (100 %) ціну послуг протягом 180 банківських днів після підписання обома сторонами акту виконаних робіт.

15. Відповідно до п. 5.1. контракту для виконання послуг замовник надасть, а субпідрядник прийме на умовах тимчасового ввезення обладнання, вказане в специфікації № 1, в режимі тимчасового ввезення на умовах DAP (відповідно до Інкотермс 2010).

16. Усі спори та розбіжності між сторонами, що виникають в процесі виконання даного контракту або в зв`язку із ним, передаються на розгляд Господарського суду Запорізької області (Україна), в установленому законодавством України порядку. При розгляді спору застосовується матеріальне та процесуальне право України (п. 12.1., 12.2. контракту, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 23.04.2018).

17. Даний контракт укладено в рамках договору на капітальну закупівлю від 27.12.2017 № 3870 між Компанією та ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" (п. 13.4. контракту).

18. У специфікації № 1 до контракту визначено перелік товару з 11 найменувань, які необхідні для виконання робіт за ним.

19. 29.03.2018 Товариство та Компанія, в особі директора ОСОБА_1, підписали акт виконаних робіт, відповідно до п. 1 якого Товариство виконало всі зобов`язання перед Компанією, передбачені контрактом.

Відповідно до контракту виконані всі роботи, надані Товариством по футеровці горна, фурменої зони, заплічок, маратору і шахти жароміцним бетоном на об`єкті "Капітальний ремонт ІІІ розряду газоочистки ДП-9, ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг", розробка, поставка, монтаж футерування горна, фурмені зони, заплічок та шахти доменної печі", згідно з вимогами технічного завдання "Розробка, поставка та монтаж футерування горна, фурменої зони, заплічок та шахти доменної печі. 020-01.2017-ТЗ (затвердженого 20.02.2017 )", в об`ємі відповідно до специфікації № 1 до контракту на суму 60 100, 00 євро в т.ч. ПДВ 20 % (п. 2 акту виконаних робіт від 29.03.2018).

У п. 3 акту виконаних робіт зазначено, що сторони не мають взаємних претензій по виконанню контрактних зобов`язань.

20. 29.03.2018 субпідрядник виставив замовнику рахунок № 2 за виконані роботи відповідно до контракту на загальну суму 60 100, 00 євро, який замовник не оплатив.

21. У контракті № 29/01/2018 від 29.01.2018 зазначено, що він укладений з боку замовника ("LRS GmbH", Енгельскірхен, Німеччина) директором ОСОБА_1. У розділі контракту 14, у графі, де розміщені підписи сторін, також вказано: LRS GmbH, директор ОСОБА_1. Аналогічно зазначено в специфікації № 1 до контракту, додаткових угодах № 1 від 29.03.2018, № 2 від 23.04.2018 та акті виконаних робіт від 29.03.2018.

22. Згідно з висновком експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 3207-21, складеного 20.09.2021 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у справі № 908/2130/20:

1) підпис від імені ОСОБА_1 у контракті № 29/01/2018 від 29.01.2018 виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою;

2) підпис від імені ОСОБА_1 у специфікації № 1 до контракту №29/01/2018 від 29.01.2018 виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою;

3) підпис від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді № 1 від 29.03.2018 до контракту № 29/01/2018 від 29.01.2018 виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою;

4) підпис від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді № 2 від 23.04.2018 до контракту № 29/01/2018 від 29.01.2018 виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою;

5) підпис від імені ОСОБА_1 на акті виконаних робіт від 29.03.2018 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою;

6) підпис від імені ОСОБА_1 у листі на адресу ТОВ "Огнеупор-Індустрія" вих. № 17 від 15.02.2018 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою;

7) питання щодо виконання підпису від імені ОСОБА_1 у документі, який має назву PROFORMA-INVOICE від 02.02.2018, не вирішувалось у зв`язку з нерукописним способом виконання підпису;

8) питання щодо виконання підпису від імені ОСОБА_1 у документі, який має назву PakingList від 02.02.2018, не вирішувалось у зв`язку з нерукописним способом виконання підпису.

23. У п. 5 накладної (СMR) 0602181 зазначено документ, що долучений, проформа-інвойс № 02/01/2018. У розділі "реквізити документів, що підтверджують заявлену митну вартість" міститься посилання на контракт (4101 29/01/2018 від 29/01/2018 по 31/12/2018) та специфікацію №1 від 29.01.2018 (4103).

24. У митній декларації UA 110090/2018/700388 розшифровано призначення обладнання, а саме: "для складання та проведення магістралей з подачі бетонної суміші на відстань від точки приготування бетону до точки нанесення бетонного масиву на робочу поверхню. Будуть використовуватися з метою виконання робіт з капітального ремонту ІІІ розряду газоочистки ДП-9 монтаж футерування горна, фурмені зони, заплічників і шахти доменної печі на ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг".

25. Товариство листом № 29/03/3 від 30.03.2018 звернулось до начальника м/п Кривий Ріг Дніпропетровської митниці ДФС Міценка С.А., в якому просило продовжити строк тимчасового ввезення обладнання, завезеного у відповідності до МД "ІМЗІДЕ" від 16.02.2018 № UA 110090/2018/700388, договору оренди обладнання № 29/01/18 від 29.01.2018 з LRS GmbH, Германія.

26. 06.04.2018 складено митну декларацію СMR № 220262 на вивіз обладнання за проформою інвойсом № 02/01/2018 на адресу замовника.

27. Згідно з даними Кельнської торгівельно-промислової палати від 12.11.2020 на запит замовника у 2018 році з території Німеччини від LRS GmbH (ЛРС ГмбХ) видавався лише один корнет № DE 1012/18К від 07.09.2018, який не містить декларації № UA 110090/2018/700388 від 08.02.2018.

28. Міжнародний комерційний арбітражний суд рішенням від 27.12.2019 у справі №79/2019 стягнув з ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг" на користь LRS GmbH (ЛРС ГмбХ) 214 000, 00 євро заборгованості з оплати робіт, 6 574, 78 євро процентів, 7 486, 91 євро на відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору. У рішенні встановлено, що LRS GmbH, як підрядник, виконав роботи за договором № 3870 від 27.12.2017 згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2018 № 01/03/18 від 29.03.2018 на суму 214 000, 00 євро (виконані роботи на об`єкті "Капітальний ремонт ІІІ розряду газоочистки ДП-9. Розробка, поставка, монтаж, футерування горна, фурмені зони, заплічників і шахти доменної печі" з укладки вогнетривкої маси, які є складовою частиною комплексу робіт з ремонту доменної печі № 9).

29. Вищенаведені обставини встановлено в постанові Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2023 у справі № 908/2130/20 за позовом Компанії до Товариства про визнання недійсними контракту № 29/01/2018 від 29.01.2018 та додаткових угод до нього. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що підпис, який міститься під прізвищем ОСОБА_2 , належить іншій особі, що свідчить про те, що дані правочини від Компанії укладав не його виконавчий орган генеральний директор ОСОБА_1.

30. Центральний апеляційний господарський суд у постанові від 17.01.2023 у справі № 908/2130/20 дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на відсутність підстав для застосування положень статей 203 215 ЦК України через вчинення Компанією фактичних дій, направлених на схвалення правочину, а не з підстав неукладеності правочину.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

31. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.12.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2023, позов задоволено частково: стягнуто з Компанії на користь Товариства - 60 100, 00 євро, що за розрахунком за курсом НБУ станом на 26.09.2018 еквівалентно 1 986 165, 93 грн основного боргу та 29 792,47 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено, оскільки позивачем був проведений розрахунок 60 100,00 Євро за курсом НБУ станом на 26.09.2018 некоректно.

32. Рішення суду першої інстанції мотивовано таким:

- клопотання про зупинення провадження та призначення експертизи подані на стадії розгляду справи по суті, а тому не підлягають задоволенню,

- клопотання позивача та відповідача про поновлення строку для подання нових доказів не підлягають задоволенню, оскільки подані з пропуском строку, передбаченим статтею 80 ГПК України. Підстави для поновлення строку у порядку статті 119 ГПК України відсутні;

- Товариство в повному обсязі виконало свої зобов`язання за контрактом, що підтверджується підписаним з обох сторін та засвідченим печатками актом виконаних робіт від 29.03.2018, що є підставою для оплати виконаних робіт згідно з частиною першою статті 854 ЦК України;

- Компанія не розрахувалася за виконанні за контрактом роботи, а тому позовні вимоги про стягнення такої заборгованості є обґрунтованими;

- доводи Компанії, що вона не укладала контракт визнано необґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджується виконання робіт за контрактом (субпідрядника було визначено в умовах договору на капітальну закупівлю № 3870 від 27.12.2017, укладеного між ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг" та Компанія; у контракті також міститься посилання на вказаний договір; Компанією на виконання умов контракту направила Товариству обладнання, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною і митними деклараціями; Товариство уклало договір оренди обладнання з підприємством "LOSA KZ" для виконання контракту).

33. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову з огляду на таке:

- у межах розгляду справи № 908/2130/20 було встановлено факт не підписання ОСОБА_1 контракту, додатків до нього та акту виконаних робіт. Водночас Центральний апеляційний господарський суд у постанові від 17.01.2023 у справі № 908/2130/20 дійшов висновку, що надані митні декларації та міжнародна товарно-транспортна накладна свідчить про схвалення контракту Компанією. Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України вказані обставини не доказуються при розгляді цієї справи;

- факт виконання робіт також підтверджується рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду від 27.12.2019 р. у справі № 79/2019, яким Компанія стягнула заборгованість з ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг" за договором на капітальну закупівлю № 3870 від 27.12.2017;

- оскільки Компанія не спростувала факт виконання Товариством робіт, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для стягнення заборгованості за виконанні роботи в межах Контракту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

34. 17.04.2023 Компанія звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області в новому складі суду.

35. Скаржник визначає підставами касаційного оскарження судових рішень пункти 1, 3 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.

36. В обґрунтування доводів та вимог касаційної скарги, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій:

- норм статей 203 207 215 ЦК України, оскільки безпідставно врахували обставини, які встановлені постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2023 у справі № 908/2130/20, щодо схвалення правочину відповідно до статті 241 ЦК України, та не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц та Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 385/344/16-ц, що відсутність волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним; коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений;

- статті 92 ЦК України, оскільки Компанія є юридичною особою, яка зареєстрована відповідно до законодавства Німеччини, тому цивільна дієздатність Компанії повинна визначатися не за українським законодавством, а за німецьким. Так, волевиявлення від імені Компанії має право здійснювати тільки її генеральний директор, яким з 25.07.2016 був ОСОБА_1, а отже волевиявлення відповідача на укладання Контракту та додаткових угод до нього могло бути здійснене тільки шляхом підписання їх ОСОБА_1 або іншою уповноваженою ним особою на підставі довіреності.

37. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник вважає, що відсутні висновки Верховного Суду з таких питань:

- застосування норм права, передбачених статтею 241 ЦК України у взаємозв`язку з положеннями статті 203, частин другої та четвертої статті 207, статті 215 ЦК України, оскільки подальші дії направлені на схвалення правочину, який був підписаний не особою, зазначеною в ньому, також були вчинені від імені сторони правочину особою, яка не мала таких повноважень і не була уповноважена на таке представництво, адже відсутність підпису уповноваженої особи (в даному випадку генерального директора Компанії) свідчить про те, що і подальші дії, які вчинялися від імені Компанії, не були погоджені уповноваженою особою;

- застосування норм статей 119 120 180 ГПК України в частині прав і строків для пред`явлення зустрічної позовної заяви з урахуванням забезпечення права сторони на доступ до правосуддя, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Скаржник вважає, що зустрічний позов про визнання недійсним Контракту та додаткових угод до нього доцільно було розглядати одночасно з позовом про стягнення заборгованості у цій справі.

38. Також підставою касаційного оскарження скаржник визначає пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди попередніх інстанцій порушили норми пунктів 1, 2, 4, 6, 7 частини третьої статті 2, частин першої статей 76, 77, 78, частини другої статті 86 ГПК України, зокрема:

1) суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні заяви про відвід судді Корсуна В.Л., а суд апеляційної інстанції не врахував законність підстав для відводу цього судді, а саме порушення судом норм процесуального права та його упереджені дії по відношенню до відповідача, що порушували права останнього на доступ до правосуддя (пункт 2 частини першої статті 310 ГПК України);

2) суди не дослідили зібрані у справі докази, а саме:

- відповіді Запорізького обласного центру зайнятості від 26.08.2020 №2458/01-22 на адвокатський запит АБ "ОЛЕКСАНДРА РИСІНА" від 10.08.2020 №10, згідно з яким позивач не звертався до Запорізького обласного центру зайнятості з метою отримання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні;

- відповіді на адвокатські запити АБ "ОЛЕКСАНДРА РИСІНА" № 13, 14, 15 від 10.08.2020 на адресу громадян Республіки Казахстан ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які підтверджували, що в 2018 році вони не працювали у позивача і не виконували від його імені роботи на ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг" за спірним Контрактом;

- відповіді юриста на запит представника Компанії в Республіці Казахстан, що ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 в 2018 році працювали і отримували доходи в Республіці Казахстан, що спростовує надані позивачем докази на підтвердження того, що вони в 2018 році працювали на підприємстві позивача і виконували роботи від імені позивача на території ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг" (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України);

3) суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання Компанії про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи з підстав, передбачених частиною першою статті 177 ГПК України, при цьому, без будь-яких обмежень на стадії розгляду справи по суті прийняв відзив, який був наданий останнім, і відповідно клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, було додатком до цього відзиву. Також суди залишили клопотання Компанії від 07.09.2020 про витребування доказів в порядку статті 81 ГПК України без процесуального вирішення (пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України);

4) суди встановили обставини справи, що мають суттєве значення для вирішення справи, на підставі недопустимих доказів, оскільки суд першої інстанції прийняв докази, надані Товариством, які стосуються його взаємовідносин з компанією "LOSA KZ" (Казахстан), яка не була стороною за спірним Контрактом, а колишній її директор Сорокін Д.А. зазначав у поясненнях, що ця компанія укладала договори оренди обладнання з урахуванням того, що воно буде використовуватися безпосередньо позивачем по його контрактам з ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг" та компаніями групи Метінвест в Україні, а не по договорам субпідряду з іншими компаніями, в тому числі з відповідачем. Суд апеляційної інстанції хоча в своїй постанові не посилався на ці докази, проте не прийнявши рішення про скасування незаконного рішення суду першої інстанції фактично погодився з цими обставинами і не спростував їх у своїй постанові (пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

39. Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

40. Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

41. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229 - 233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли (п. 7.5. - 7.7. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).

42. Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

43. Верховний Суд у постанові від 18.01.2023 у справі № 752/22077/16 зробив висновок, що вказана норма презюмує наявність у представника певного обсягу повноважень, належним чином та у встановленому порядку наданих йому особою, яку він представляє, а також встановлює випадки й умови набуття чинності правочином, вчиненим від імені довірителя його представником, коли останній перевищив обсяг наданих йому повноважень. За таких обставин ця норма ЦК України не може бути застосована до правовідносин, коли правочин укладений від імені особи іншою особою, яка взагалі не була уповноважена на таке представництво і не мала жодних повноважень діяти від імені свого довірителя, а, отже, не могла їх перевищити.

44. Непідписаний однією із сторін правочин набуває юридичної сили укладеного, тобто за ним виникають права і обов`язки і він може досліджуватись на предмет його недійсності у випадку, якщо відбулось його подальше схвалення цією особою, що є таким способом волевиявлення особи до вчинення правочину, що вбачається із норм статті 241 ЦК України.

Настання передбачених статтею 241 ЦК України наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин саме особою, яка мала, однак не підписала спірний правочин, а не будь-якою іншою особою, та чи було такою особою вчинено юридично значимі дій спрямовані на його виконання (п. 43 - 44 постанови Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 908/2130/20, яку було ухвалено після подання касаційної скарги у цій справі).

45. Суд апеляційної інстанції встановивши, що контракт, специфікацію № 1 до контракту, додаткову угоду № 1 від 29.03.2018, додаткову угоду № 2 від 23.04.2018 до контракту, акт виконаних робіт від 29.03.2018 та лист на адресу Товариства № 17 від 15.02.2018 підписані не ОСОБА_1 (керівником Компанії), а іншою особою, дійшов висновку, що контракт було схвалено Компанією шляхом направлення нею обладнання на виконання контракту, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СMR) 0602181.

46. Водночас суд апеляційної інстанції не встановив ким було складено відповідну товарно-транспортну накладну, хто ухвалював рішення про надання обладнання в оренду, чи була вона підписана уповноваженою особою, враховуючи, зокрема те, що Компанія заперечувала факт надання відповідного обладнання (дані Кельнської торговельно-промислової палати щодо поставок обладнання в 2018 році від імені Компанії).

47. Вказана обставина має значення для правильного вирішення спору у цій справі і входить до предмету доказування, оскільки застосування статті 241 ЦК України щодо схвалення непідписаного уповноваженою особою правочину може відбуватися саме такою особою або іншою особою, уповноваженою на вчинення відповідного договору, а не будь-якою іншою особою, повноваження якої на укладення договору і, відповідно, на його схвалення, не встановлені. Суд апеляційної інстанції не врахував наведеного і дійшов передчасних висновків у справі.

Щодо порушення норм процесуального права.

48. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що доводи відповідача щодо неукладеності контракту спростовуються зокрема, міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) 0602181, митною декларацією UA10090/2018/700388, проформою-інвойсу від 02.02.18 № 02/01/18, договором оренди обладнання з підприємством "LOSA KZ" Казахстан від 25.01.2018.

49. Водночас, як вбачається з рішення суду першої інстанції, Господарський суд Запорізької області ухвалою від 14.12.2020 відмовив позивачу у прийнятті вказаних доказів на підставі статтей 80 119 ГПК України, у зв`язку з пропуском строку їх подачі.

50. Центральний апеляційний господарський суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, не звернув увагу на вказане та в підтвердження обставин схвалення контракту також послався на міжнародну товарно-транспортну накладну та митну декларацію.

51. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

52. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (стаття 15 ГПК України).

53. Однак, суди попередніх інстанцій фактично взяли до уваги докази, подані позивачем з пропуском строку, передбаченим статтею 80 ГПК України, у прийнятті яких було відмовлено судом першої інстанції. Натомість суд першої інстанції відмовив відповідачу (який є нерезидентом і якому тривалий час не було відомо про судове провадження, оскільки суд вчиняв дії щодо вручення судової кореспонденції) у поновленні строку для подачі доказів на спростування обставин виконання робіт за контрактом, чим припустились порушення принципів змагальності та пропорційності.

54. Верховний Суд враховує, що суд першої інстанції тривалий час не міг повідомити відповідача про судове провадження, оскільки він є нерезидентом, а встановити уповноваженого представника не було можливості. Відповідач був повідомлений про судове провадження вже після закриття підготовчого провадження у справі. А тому норми процесуального права щодо строків подання доказів, заявлення клопотань, витребування доказів, тощо мають застосовуватися з урахуванням основних засад господарського судочинства (стаття 2 ГПК України), які превалюють над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, зокрема, принципів змагальності, пропорційності та дотриманням розумних строків розгляду справи з урахуванням обставин конкретної справи та необхідного часу на вчинення необхідних процесуальних дій. Суд апеляційної інстанції також не врахував наведеного.

55. Водночас Верховний Суд в силу приписів частини другої статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

56. При цьому Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на порушення норм процесуального права стосовно заявленого судді Корсуну Л.В. відводу, оскільки такі доводи стосуються незгоди сторони з ухваленим суддею процесуальним рішенням щодо повернення зустрічної позовної заяви, що в силу частини четвертої статті 35 ГПК України не може бути підставою для відводу.

57. Також суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника щодо повернення зустрічного позову, оскільки відповідні ухвали були предметом окремого апеляційного провадження, за наслідками яких було ухвалено відповідні постанови, які не входять до предмету касаційного оскарження.

58. Щодо доводів скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв`язку з не призначенням експертизи та не зупиненням провадження до розгляду пов`язаної справи, то такі недоліки були усунені під час апеляційного перегляду справи. Водночас суд апеляційної інстанції, встановивши обставини непідписання контракту керівником Компанії - ОСОБА_1, ухвалив постанову без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц та Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 у справі № 752/22077/16 та з порушенням норм процесуального права наведених вище. А тому оскаржувані акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

59. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

60. Частиною третьою статті 310 ГПК України визначено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

61. Оскільки за результатами касаційного розгляду частково підтвердилась обґрунтованість заявлених у скарзі підстав касаційного оскарження щодо неправильного застосування норм матеріального права (статті 241 ЦК України), порушення норм процесуального права щодо здійснення оцінки (дослідження доказів у справі), що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також беручи до уваги, що відповідно до положень частиною другою статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

62. Під час нового розгляду справи господарському суду потрібно взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, оцінити доводи сторін, які мають суттєве значення для вирішення справи, дослідити докази, надані сторонами на підтвердження докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі, а саме обставини, що підтверджують або спростовують схвалення контракту у порядку, передбаченому нормою статті 241 ГПК України. В залежності від встановленої обставини щодо схвалення правочину вирішити питання необхідності дослідження обставин виконання / невиконання робіт за контрактом їх вартості, тощо.

Розподіл судових витрат

63. У зв`язку із скасуванням судових рішень і передачею справи на новий розгляд, розподіл судових витрат у справі, в тому числі понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини першої статті 308, статтями 310 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу The company "LRS GmbH" (Компанія ЛРС ГмбХ) задовольнити.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2023 та рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2020 у справі №908/1960/18 скасувати.

3. Справу № 908/1960/18 передати на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Г. Вронська

В. Студенець