ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/661/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Багай Н. О., Пількова К. М.

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат"

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2019 (суддя Бєлік В. Г.) і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2019 (судді: Іванов О. Г. (головуючий), Дармін М. О., Березкіна О. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Сервіс-Плюс"

до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат"

про визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого листом (повідомленням) від 29.01.2019 № 53а, про розірвання договору оренди від 31.07.2017 № 17-0533-01.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У лютому 2019 року до Господарського суду Дніпропетровської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Юг-Сервіс-Плюс" (далі - ТОВ "Юг-Сервіс-Плюс") із позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (далі - ПАТ "ДМК"), в якому просило визнати недійсним односторонній правочин, оформлений листом (повідомленням) від 29.01.2019 № 53а, про розірвання договору оренди від 31.07.2017 № 17-0533-01.

2. 20.03.2019 ТОВ "Юг-Сервіс-Плюс" подало до суду заяву про забезпечення позову, в якій просило вжити заходів до забезпечення позову шляхом заборони ПАТ "ДМК" самостійно або через інших осіб вчиняти будь-які прямі або опосередковані дії, спрямовані на унеможливлення користування ТОВ "Юг-Сервіс-Плюс" і його працівниками автомобілями БЕлАЗ, державні номери: НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_14, у кількості 14 одиниць до набрання рішенням у справі законної сили.

3. Зазначену заяву аргументовано тим, що 07.03.2019 позивач отримав від відповідача лист, в якому орендодавець (відповідач) повідомив орендареві (позивачеві) про те, що договір оренди від 31.07.2017 № 17-0533-01 буде розірвано в односторонньому порядку з 21.03.2019 і в цей день відбудеться передача транспортних засобів.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

4. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2019, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2019, заяву ТОВ "Юг-Сервіс-Плюс" про забезпечення позову задоволено: вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони ПАТ "ДМК" самостійно або через інших осіб вчиняти будь-які прямі або опосередковані дії, спрямовані на унеможливлення користування ТОВ "Юг-Сервіс-Плюс" і його працівниками автомобілями БЕлАЗ, державні номери: НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_14, у кількості 14 одиниць до набрання рішенням у справі законної сили.

5. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість доводів заявника щодо наслідків незастосування заходів забезпечення позову, зокрема про ймовірність позбавлення позивача можливості користуватися майном, орендованим за договором, вимоги про визнання недійсним і розірвання якого (договору оренди) в односторонньому порядку є предметом спору у цій справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. У касаційній скарзі ПАТ "ДМК" просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і постанову апеляційного суду, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Юг-Сервіс-Плюс" про забезпечення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. В обґрунтування наведеної ним правової позиції скаржник посилається на порушення норм процесуального права, а саме статей 137, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наголошує, що:

1) суди попередніх інстанцій не переконалися і не обґрунтували наявності будь-якої саме реальної загрози як умови застосування заходів забезпечення позову;

2) суд не обмежився правовідносинами стосовно виконання договору оренди, а фактично обмежив власника у доступі до свого майна;

3) суду першої інстанції було відомо про необхідність повернення предмета оренди раніше закінчення строку дії договору як на момент розгляду первісної заяви про забезпечення позову, у задоволені якої було відмовлено, так і повторної, однак погляди суду на одні й ті самі обставини справи змінилися, суд ухвалив протилежні за змістом рішення, що порушує права ПАТ "ДМК" на справедливий і об`єктивний судовий захист;

4) усупереч забороні, передбаченій частиною 11 статті 137 ГПК України, суд вжив заходів забезпечення позову, які є тотожними задоволенню позовних вимог;

5) суди проігнорували вимоги щодо оформлення заяви про забезпечення позову, зокрема така заява мала містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, суд першої інстанцій розглянув неналежно оформлену заяву (за відсутності її обов`язкового елемента), на що суд апеляційної інстанції не звернув уваги;

6) не дотримано балансу інтересів сторін спору під час застосування заходів забезпечення позову.

Узагальнені доводи інших учасників справи

8. ТОВ "Юг-Сервіс-Плюс" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

9. 31.07.2017 між ТОВ "Юг-Сервіс-Плюс" (орендар) і ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" (орендодавець) укладено договір оренди транспортних засобів № 17-0533-01 на строк із 01.08.2017 до 31.08.2020. На виконання цього договору орендодавець передав орендарю відповідні транспортні засоби та інше майно.

10. 19.02.2019 на адресу ТОВ "Юг-Сервіс-Плюс" надійшов лист (повідомлення) ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" від 29.01.2019 № 53 про розірвання договору з 01.03.2019 (останній день дії договору 28.02.2019), без зазначення причин дострокового розірвання договору в односторонньому порядку.

11. Орендар, не погоджуючись із таким рішенням орендодавця, зважаючи на те, що договір між сторонами укладено на строк до 31.08.2020, звернувся з позовом до суду і просив визнати недійсним односторонній правочин, оформлений листом (повідомленням) від 29.01.2019 № 53а, про розірвання договору оренди.

12. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2019 у справі, що розглядається, відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, яку було подано разом із позовною заявою.

20.03.2019 на адресу суду надійшла повторна заява ТОВ "Юг-Сервіс-Плюс" про забезпечення позову. Оскільки між сторонами фактично є спір про наявність правових підстав для користування позивачем орендованим майном, товариство вважає цілком ймовірним, що до закінчення строку дії договору оренди відповідач може створювати йому перешкоди у користуванні орендованими транспортними засобами.

На підтвердження наведеного позивач посилається на лист ПАТ "ДМК" від 07.03.2019, в якому орендодавець повідомив позивачеві, що договір оренди буде розірвано в односторонньому порядку з 21.03.2019 і в цей день відбудеться передача транспортних засобів.

Суд апеляційної інстанції також установив, що представник відповідача у судовому засіданні намірів щодо одностороннього розірвання договору оренди не заперечував, пояснив, що орендодавець вже обрав нового орендаря, якому буде передано транспортні засоби, що перебувають в оренді позивача. Підтвердив, що 21.03.2019 планувалася передача транспортних засобів, яка не відбулася через наявність оскаржуваної ухвали.

Позиція Верховного Суду

13. З огляду на конкретні обставини справи, з урахуванням її складності, комплексності правової кваліфікації відносин, з яких виник спір, без чого неможливо правильно вирішити справу по суті та застосувати норми процесуального права, визначається розумність строку розгляду цієї справи.

Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи та заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

14. Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

15. Положення зазначеної норми пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення у контексті положень статті 73 ГПК України, за змістом якої забезпечення застосовується як гарантія задоволення вимог позивача.

16. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як заборона вчиняти певні дії, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи вчиняти певні дії (займатися певною діяльністю), тому суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.

17. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

18. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання у заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами щодо наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

19. Предметом спору у справі, що розглядається, є вимога орендаря визнати недійсним односторонній правочин орендодавця про розірвання договору оренди з 21.03.2019, тобто предмет спору стосується чинності правовідносин між сторонами за цим договором.

Заборона відповідачеві вчиняти дії, спрямовані на позбавлення позивача можливості користуватися транспортними засобами, жодним чином не свідчить про визнання судом обставин продовження договору оренди, а є заходом забезпечення позову, не тотожним заявленим позовним вимогам, чим спростовуються доводи ПАТ "ДМК", наведені у касаційній скарзі.

20. На підтвердження наявності реальної загрози як умови застосування заходів забезпечення позову позивач послався на лист ПАТ "ДМК" від 07.03.2019, в якому орендодавець повідомив позивачеві, що договір оренди буде розірвано в односторонньому порядку з 21.03.2019 і в цей день відбудеться передача транспортних засобів.

Таким чином, Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що вимога орендодавця про повернення з оренди транспортних засобів, які є предметом оренди за спірним договором, до ухвалення рішення суду у цій справі є передчасною, а наявність реальної загрози зумовлена діями відповідача, спрямованими на спонукання позивача до передачі орендованого ним майна відповідачеві до вирішення справи по суті, чим спростовуються твердження відповідача, викладені у касаційній скарзі, про відсутність доказів наявності реальної загрози.

21. Вжиття заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді у разі задоволення позову. Навпаки, невжиття зазначених заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

22. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

23. Вирішуючи питання про обрання заходу до забезпечення позову ПАТ "ДМК", господарський суд першої інстанції правомірно виходив із того, що адекватним заходом у цьому випадку є заборона відповідачеві вчиняти будь-які дії, спрямовані на позбавлення позивача можливості користуватися орендованим майном. При цьому колегія суддів звертає увагу, що заходи забезпечення позову застосовано судом винятково як гарантію забезпечення поновлення оспорюваних прав позивача (прав користуватися орендованим майном) у разі задоволення позову.

24. У зв`язку з наведеним Верховний Суд дійшов висновку, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють спірні правовідносини, зокрема вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а тому підстав для задоволення касаційної скарги немає.

25. Аргументи скаржника про те, що суд не обмежився правовідносинами щодо виконання договору оренди, а фактично обмежив власника у доступі до свого майна, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки за змістом статті 4 Закону України "Про власність" власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, але здійснюючи свої права, він зобов`язаний не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави, на той час як користувачеві надається право захисту об`єктів, переданих у користування, на рівні прав, визначених законодавством України щодо захисту прав власності.

26. Верховний Суд вважає помилковими доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, про повторний розгляд судом першої інстанції заяви позивача про забезпечення позову з аналогічними мотивами і вимогами, адже глава 10 ГПК України не забороняє позивачеві повторно звернутися до суду із заявою про забезпечення позову з урахуванням посилання заявника під час повторного звернення на лист ПАТ "ДМК" від 07.03.2019, якого об`єктивно не існувало на момент звернення позивача до суду із позовом і подання первісної заяви про забезпечення позову (20.02.2019).

Таким чином, хоча вимоги заявника як у першій, так і у другій заяві про вжиття запобіжних заходів не відрізнялись, лист відповідача, в якому орендодавець визначив дату повернення орендованого майна, свідчить про намір відповідача позбавити позивача права користування орендованим майном, на той час як позивач у справі оспорює вчинений відповідачем односторонній правочин із розірвання договору оренди.

27. Суд відхиляє аргументи скаржника про неправомірний розгляд судом першої інстанції неналежно оформленої заяви за відсутності обов`язкового її елемента, а саме пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, з огляду на те, що частиною 1 статті 141 ГПК України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позву без вирішення питання зустрічного позову не є порушенням наведених вимог законодавства та не свідчить про незаконність оскаржуваної ухвали місцевого суду, а відповідно і постанови апеляційного суду про залишення її без змін.

Крім цього, зважаючи на положення частини 4 статті 141 ГПК України, ухвалення рішення про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічне забезпечення не позбавляє заявника права звернутися до суду із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подано після застосування судом заходів забезпечення позову.

28. Доводи, наведені у касаційній скарзі, стосуються з`ясування обставин, уже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, однак касаційна інстанція за змістом частини 2 статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

29. Водночас, колегія суддів погоджується із викладеними у відзиві на касаційну скаргу доводами позивача, обґрунтованість та відповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджується наведеними висновками судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

30. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

31. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про обґрунтованість заяви про забезпечення позову, у зв`язку з чим підстав для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень немає.

Щодо судових витрат

32. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2019 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2019 у справі № 904/661/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Н. О. Багай

К. М. Пільков