Історія справи

Постанова КГС ВП від 18.04.2023 року у справі №910/908/22
Постанова КГС ВП від 18.04.2023 року у справі №910/908/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/908/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

Приватного підприємства "Транс Логістик"- Денисенка В. М. (адвокат),

Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" - Чурсіна О. В. (адвокат),

розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 (суддя Пукас А. Ю.), додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 (суддя Пукас А. Ю.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 (судді: Алданова С. О. - головуючий, Зубець Л. П., Гаврилюк О. М.) у справі

за позовом Приватного підприємства "Транс Логістик"

до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"

про стягнення 16 535,12 грн

та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"

до Приватного підприємства "Транс Логістик"

про визнання недійсним договору в частині.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Приватне підприємство "Транс Логістик" (далі - ПП "Транс Логістик") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (далі - ПрАТ "УПСК") 8 345,05 грн - втрат від інфляції, 2 643,50 грн - 3% річних та 5 546,57 грн - пені, нарахованих у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання за договором добровільного страхування наземного транспорту від 16.07.2019 № 078999/920/190001043.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постановою Верховного Суду від 10.12.2021 у справі № 910/4296/21 позовні вимоги ПП "Транс Логістик" задоволено та стягнуто з ПрАТ "УПСК" 83 322, 76 грн страхового відшкодування, яке відповідачем добровільно сплачено 12.01.2022.

2. ПрАТ "УПСК" звернулося до Господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до ПП "Транс Логістик" про визнання недійсним договору добровільного страхування наземного транспорту № 078999/920/190001043 в частині страхування транспортного засобу "SCANIA G400", реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Обґрунтовуючи підстави визнання недійсним договору в частині страхування автомобіля "SCANIA G400", реєстраційний номер НОМЕР_1 , ПрАТ "УПСК" посилається на невиконання ПП "Транс Логістик" обов`язків, передбачених пунктами 8.3, 9.2.6., 9.2.18 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), затверджених Головою Правління АТ "УПСК" 31.03.2009 та зареєстрованих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 07.05.2009 за реєстраційним № 0690302, зі змінами та доповненнями, що зареєстровані Національною комісією, що здійснює державне регулювання в сфері ринків фінансових послуг від 16.04.2013 за реєстраційним номером 0613106 (далі - Правила страхування) та не складання акта огляду транспортного засобу, який мав складатися при укладанні договору, що свідчить про укладення договору в частині страхування транспортного засобу "SCANIA G400", реєстраційний номер НОМЕР_1 , всупереч Правилам страхування та, як наслідок, укладення договору з порушенням вимог статей 6, 16 Закону України "Про страхування".

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023, первісний позов ПП "Транс Логістик" задоволено частково: стягнуто з ПрАТ "УПСК" на користь ПП "Транс Логістик" інфляційні втрати - 8345,05 грн, 3 % річних - 2636,48 грн, пеню - 5546,57 грн; у задоволенні іншої частини первісного позову відмовлено; у задоволенні зустрічного позову ПрАТ "УПСК" до ПП "Транс Логістик" про визнання недійсним договору добровільного страхування наземного транспорту від 16.07.2019 № 078999/920/190001043 в частині страхування транспортного засобу "SCANIA G400", реєстраційний номер НОМЕР_1 , відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що враховуючи характер правовідносин сторін щодо процедури виплати суми страхового відшкодування, порушення яких відбулося внаслідок зловживання відповідачем своїм правом, що встановлено постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суд від 10.12.2021 у справі № 910/4296/21, перевіривши наданий ПП "Транс Логістик" розрахунок інфляційних втрат, 3% річних та пені, суди дійшли висновку про правильність розрахунків інфляційних втрат і пені та помилковість включення у період нарахування 3% річних дня фактичної сплати суми заборгованості (12.01.2022), яка не повинна включається в період часу, за який здійснюється стягнення, а тому первісні позовні вимоги задовольнили частково. Суди наголосили, що в матеріалах справи відсутні докази вчинення позивачем умисних дій щодо приховування істотної інформації для оцінки страхового ризику застрахованого транспортного засобу або ж надання їх позивачем не в повному обсязі, а також звернули увагу на відсутність у матеріалах справи доказів звернення ПрАТ "УПСК" до ПП "Транс Логістик" з вимогою надати транспортний засіб "SCANIA G400", реєстраційний номер НОМЕР_1 , для огляду з метою подальшого складення акта, а у страхувальника фактично відсутній обов`язок надавати такий акт огляду самостійно, оскільки останній не значиться в переліку документів, визначених пунктом 8.2. Правил страхування. Враховуючи недоведеність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, недоведеність позивачем за зустрічним позовом порушення його прав укладанням оспорюваного правочину та те, що страхова компанія у спірних правовідносинах діє недобросовісно, порушує основоположні принципи цивільного законодавства та доктрину "venire contra factum proprium" (заборона суперечливої поведінки), суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

4. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 заяву ПП "Транс Логістик" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/908/22 задоволено частково; стягнуто з ПрАТ "УПСК" на користь ПП "Транс Логістик" витрати на професійну правничу допомогу у сумі 9995,75 грн, у задоволенні вимоги про стягнення іншої частини витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі ПрАТ "УПСК" просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2022, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2022, постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 скасувати, справу № 910/908/22 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Скаржник також у прохальній частині касаційної скарги просить справу № 910/908/22 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, без залучення до її складу суддів Верховного Суду, які вже приймали участь у розгляді судових справ, пов`язаних із договором добровільного страхування наземного транспорту від 16.07.2019 № 078999/920/190001043, а саме суддів Верховного Суду: Багай Н. О., Берднік І. С., Булгакова І. В., Волковицька Н. О., Вронська Г. О., Губенко Н. М., Зуєв В.А., Кібенко О. Р., Кондратова І. Д., Львов Б. Ю., Малашенкова Т. М., Міщенко І. С., Могил С. К., Селіваненко В. П., Случ О. В.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на необхідність відступу від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 06.12.2022 у справі № 904/738/22, застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні у справі № 910/908/22.

Скаржник наголошує, що оспорюваний договір з моменту його укладення не відповідав Правилам страхування, отже, його укладено із порушенням вимог, передбачених статтями 6, 16 Закону України "Про страхування".

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник, зазначив, що судами не було надано належної правової оцінки доказам, які мають значення для предмету спору та не застосовано положень статей 203 215 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 6, 16, 29 Закону України "Про страхування", які мали бути застосовані до спірних правовідносин, у той же час суди помилково застосували до спірних правовідносин положень статей 13 213 ЦК України.

Узагальнені доводи інших учасників справи

7. ПП "Транс Логістик" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

Розгляд справи

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "УПСК" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2022, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 у справі № 910/908/22 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 18.04.2023.

Посилаючись на те, що в судах на різних стадіях провадження перебуває близько 20 аналогічних справ, з метою формування єдиної правозастосовчої практики у застосуванні одних й тих же норм права, забезпечення справедливого, неупередженого вирішення судом спору і дотримання основних засад (принципів) господарського судочинства, передбачених статтею 2 ГПК України, а також зміцнення авторитету Верховного Суду, ПрАТ "УПСК" у касаційній скарзі просить справу № 910/908/22 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до частини 2 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

Основним завданням Верховного Суду відповідно до частини 1 статті 36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики. Відтак, для відступу від правової позиції, раніше сформованою Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

Колегія суддів не вбачає підстав для передачі цієї справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з підстав, передбачених частиною 2 статті 302 ГПК України у зв`язку з відсутністю у цьому випадку правових підстав і недоведеністю заявником умов, з якими за змістом положень статті 302 ГПК України пов`язано вчинення такої процесуальної дії, у зв`язку з чим у задоволенні зазначеного клопотання слід відмовити.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

9. 06.07.2019 між ПрАТ "УПСК" та ПП "Транс Логістик" укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 078999/920/190001043 (далі - договір) у редакції протоколу розбіжностей (додаток № 2 до договору), за змістом якого:

- договір укладено відповідно до діючого законодавства України, на умовах Правил страхування (пункт 1.1);

- предметом цього договору є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням визначеним у частині 1 договору наземним транспортним засобом та стаціонарно встановленим на ньому додатковим обладнанням (пункт 3.1);

- страховик за договором здійснює виплату страхового відшкодування, розмір якого визначається відповідно до умов, зазначених в частинах І та ІІ договору (пункт 3.2);

- одним із ризиків, які є предметом страхування за договором, є пошкодження транспортного засобу або додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (пункт 4.1.1);

- страховик не відшкодовує витрати на усунення пошкоджень транспортного засобу, які мали місце в момент укладення цього договору та були зазначені в акті огляду (пункт 6.3);

- страхувальник має право отримати страхове відшкодування при настанні страхового випадку в порядку та на умовах, передбачених договором (пункт 11.1.1);

- страхувальник зобов`язується при укладанні договору надати достовірну інформацію страховику про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику і надалі інформувати про зміни умов експлуатації, зберігання та інше, що може вплинути на ступінь страхового ризику щодо транспортного засобу (пункт 11.2.1);

- страховик зобов`язується ознайомити страхувальника з умовами договору і Правилами страхування (пункту 11.4.1);

- страховик зобов`язаний у разі відмови у виплаті страхового відшкодування - протягом 10 робочих днів з дати прийняття рішення, письмово повідомити страхувальника з обґрунтуванням причин відмови (пункт 11.4.10);

- страховик зобов`язаний прийняти рішення про виплату (скласти страховий акт) страхового відшкодування або прийняти рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування в термін не пізніше 5 (п`яти) робочих днів від дати отримання страховиком всіх необхідних документів, зазначених у розділі 13 частини II цього договору, що підтверджують факт настання страхового випадку та розмір збитків (пункт 11.4.11)

- страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування (страхової виплати) протягом 14 робочих днів від дати прийняття рішення про виплату страхового відшкодування. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочки від суми страхового відшкодування за кожний день прострочки (пункт 11.4.11);

- у пункті 13.1.1 договору закріплено перелік документів, які страхувальник зобов`язаний надати страховику у разі настання страхового випадку за будь-яким ризиком;

- підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є, зокрема, відсутність акта огляду, завіреного підписом та печаткою представника страховика, що засвідчує факт проведення огляду та фотографування транспортного засобу; дія цього пункту не застосовується щодо транспортного засобу, що купуються в автосалоні при одночасному виконанні таких умов: транспортний засіб не експлуатувався раніше; транспортний засіб не має пошкоджень (пункт 16.1.11);

- сторони несуть майнову відповідальність за невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором шляхом сплати пені в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу (крім страхового платежу) за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на кінцеву дату такого платежу (пункт 18.1).

10. Додатком № 56 до договору додатково застраховано майнові інтереси позивача щодо володіння, користування і розпорядження стосовно 9-ти транспортних засобів, в тому числі щодо транспортного засобу "SCANIA G400", реєстраційний номер НОМЕР_1 .

11. 14.09.2020 о 10:00 у м. Маріуполь (Донецька обл.), Центральний район, перехрестя вул. Червонофлотська та пр. Миру сталася ДТП: ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом "Scania G400", реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом "SCHMI SKO 24", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під час повороту праворуч з крайньої лівої смуги не дотримався інтервалу, здійснив зіткнення з транспортним засобом KIA, реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

12. Відповідно до постанови Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01.10.2020 ДТП сталася внаслідок порушення вимог пункту 13.3 Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_1 , якого визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

13. 16.09.2020 ПП "Транс Логістик" звернулося до ПрАТ "УПСК" із заявою-повідомленням (автокаско) про настання події: ДТП, що сталася 14.09.2020 за участі застрахованого транспортного засобу "Scania G400", реєстраційний номер НОМЕР_1 .

14. 22.12.2020 листом № 1958 ПрАТ "УПСК" відмовила позивачу у виплаті страхового відшкодування за наслідками ДТП, посилаючись на те, що страхувальник при укладенні договору страхування не виконав свого обов`язку щодо надання страховику транспортного засобу "Scania G400", реєстраційний номер НОМЕР_1 , для огляду та фотографування.

15. У зв`язку з відмовою страховика здійснити виплату суми страхового відшкодування, ПП "Транс Логістик" звернулося до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з ПрАТ "УПСК" страхового відшкодування у сумі 83 322, 76 грн.

16. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2021 у справі № 910/4296/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2021, відмовлено у задоволенні позову.

17. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2021 у справі № 910/4296/21 рішення господарського суду міста Києва від 04.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2021 у справі № 910/4296/21 скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов ПП "Транс Логістик" до ПрАТ "УПСК" про стягнення 83 322, 76 грн задоволено та відповідно стягнуто з ПрАТ "УПСК" на користь ПП "Транс Логістик" 83 322, 00 грн.

18. У пункті 5 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2021 у справі № 910/4296/21 зазначено, що перед Верховним Судом у цій справі постало питання: чи порушив страховик стандарт поведінки добросовісного учасника обороту, якщо він уклав договір страхування, не провівши перед тим обов`язковий відповідно до правил страхування огляд транспортного засобу.

19. Здійснивши аналіз правовідносин сторін у справі № 910/4296/21, положень частини 2 статті 991 ЦК України, частини 2 статті 26 Закону "Про страхування", пунктів 8.3, 9.2.6 та 9.2.18 Правил страхування, суд касаційної інстанції дійшов висновку (пункти 35, 41), що огляд транспортного засобу та складання відповідного акта огляду обов`язково передує укладенню договору страхування. Як правильно зазначила страхова компанія, такі дії мають на меті визначення стану транспортного засобу для наступного встановлення розміру збитків у разі настання страхового випадку та є способом захисту від здійснення необґрунтованих виплат, пов`язаних з пошкодженнями транспортних засобів, що мали місце до укладення договору. Виконання зазначеної умови укладення договору страхування не залежить від поведінки лише страховика або страхувальника, натомість є результатом узгоджених дій сторін договору. Тому поведінка страхової компанії щодо укладення договору страхування без попереднього проведення огляду транспортного засобу та складання акта не відповідає принципу добросовісності відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України, а є зловживанням правом з боку страховика, яке спрямоване на завдання шкоди страхувальнику (стаття 13 ЦК України).

20. У пункті 43 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2021 у справі № 910/4296/21 зазначено:

"Враховуючи викладене, Верховний Суд бере до уваги доводи скаржника про те, що відмова здійснювати страхове відшкодування взагалі (лише з причини відсутності акту) у цій справі не співмірна з метою страховика щодо отримання захисту від здійснення необґрунтованих виплат, пов`язаних з пошкодженнями транспортних засобів, що мали місце до укладення Договору страхування. Тому Верховний Суд вбачає необхідність застосувати до спірних правовідносин принцип заборони суперечливої поведінки, який базується на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці, а також ст.13 ЦК про заборону зловживання правами (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №910/4224/21)".

21. ПрАТ "УПСК" здійснило виплату страхового відшкодування у сумі 83 322, 76 грн, що вбачається з платіжних доручень від 12.01.2022 № 22521 та № 22522 поза межами процедури примусового виконання судового рішення.

22. Враховуючи постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2021 у справі № 910/4296/21 та неправомірність відмови відповідача щодо здійснення виплати суми страхового відшкодування в досудовому порядку, позивачем здійснено нарахування:

- пені за період з 23.12.2020 (наступний день від дати листа ПрАТ "УПСК" від 22.12.2020 № 1958 про відмову у виплаті суми страхового відшкодування) по 22.06.2021 на суму 5546,57 грн;

- 3% річних за період з 23.12.2020 по 12.01.2022 на суму 2 643, 50 грн;

- інфляційні втрати з січня 2021 року по грудень 2021 року на суму 8 345, 05 грн.

Однак ПрАТ "УПСК", заявляючи зустрічний позов, вважає, що укладення договору добровільного страхування наземного транспорту № 078999/920/190001043, в частині страхування транспортного засобу "SCANIA G400", реєстраційний номер НОМЕР_1 , відбулося з порушенням вимог статей 6, 16 Закону України ?Про страхування?" через неправомірні дії відповідача за зустрічним позовом, який не надав страховику зазначений транспортний засіб для огляду та фотографування в момент укладення договору страхування, а тому через невиконання страхувальником такого обов`язку, передбаченого положеннями Правил страхування, акт огляду транспортного засобу страховиком не було складено, що є підставою для визнання цього договору недійсним.

Позиція Верховного Суду

23. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

24. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, з огляду на таке.

25. ПрАТ "УПСК" у касаційній скарзі посилається на необхідність відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 06.12.2022 у справі № 904/738/22, застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні у справі № 910/908/22.

Так, у постанові Верховного Суду від 06.12.2022 у справі № 904/738/22 викладено правовий висновок: "ненадання Страхувальником транспортного засобу для огляду, відсутність складеного Страховиком акта огляду, не є підставою для визнання недійсним оспорюваного договору і не свідчить про те, що в момент його укладання він суперечив нормам Закону України "Про страхування", положенням Цивільного кодексу України та Правилам страхування, які в даному випадку передбачають інші правові наслідки, ніж визнання договору недійсним, зокрема, відмова у сплаті страхової суми".

26. Скаржник наголошує, що застосовуючи правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 06.12.2022 у справі № 904/738/22, в порушення вимог частини 4 статті 75 ГПК України, суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно, всупереч обставин, встановлених у справі № 910/4296/21, встановили вину виключно страховика за те, що не було складено акт огляду транспортного засобу, що не відповідає висновкам, викладеним у пунктах 32- 35 постанови Верховного Суду від 10.12.2021 у справі № 910/4296/21, та начебто проведення самого огляду (без зазначення дати, місця, осіб, якими він був здійснений, доказів, які не були відомі на час розгляду справи № 910/4296/21 та які б спростовували встановлені у цій справі обставини), що не відповідає висновкам, викладеним у пункті 40 постанови Верховного Суду від 10.12.2021 у справі № 910/4296/21.

Отже, на думку скаржника, застосування апеляційною інстанцією у цій справі (№ 910/908/22) висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 06.12.2022 № 904/738/22, без урахування обставин, встановлених у справі № 910/4296/21 (в частині невідповідності укладеного договору Правилам страхування, не здійснення огляду застрахованого транспортного засобу "SCANIA G400", реєстраційний номер НОМЕР_4 , що залежало від вчинення дій обох сторін договору), які (обставини) відповідно до вимог частини 4 статті 75 ГПК України не підлягають повторному доказуванню, не відповідає усталеній судовій практиці, узагальненій в постановах Пленуму Верховного суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" та Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" щодо застосування статей 203 215 216 ЦК України, у тому числі судами касаційних інстанцій різної юрисдикції, та правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16 та від 30.08.2022 у справі № 904/1427/21 щодо застосування статті 75 ГПК України, а тому під час перегляду цієї справи у касаційному порядку зазначені висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 06.12.2022 № 904/738/22, потребують відступу.

27. Згідно з абзацом 3 пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

28. З огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити належне обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.

29. Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

30. У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v.United Kingdom) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

31. Верховний Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

32. Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання (такий висновок сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (пункти 43- 45), від 05.12.2018 у справах № 757/1660/17-ц (пункти 43- 44) і № 818/1688/16 (пункти 44- 45), від 15.05.2019 у справі № 227/1506/18 (пункт 54), від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (пункти 44- 45), від 21.08.2019 у справі № 2-836/11 (пункт 24), від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц (пункт 23), від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц (пункт 48), від 30.06.2020 у справах № 264/5957/17 (пункт 41) і № 727/2878/19 (пункт 39), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (пункт 35), від 09.09.2020 у справі № 260/91/19 (пункти 58- 59), від 29.09.2020 у справі № 712/5476/19 (пункт 40), від 25.05.2021 у справі № 149/1499/18 (пункт 29); від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 7.19), від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (пункт 34), від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18 (пункт 90), від 09.11.2021 у справі № 214/5505/16 (пункт 31), від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (пункт 49), від 08.06.2022 у справі № 362/643/21(пункт 45)).

33. Отже, підставами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 зі справи № 823/2042/16).

34. Звертаючись з касаційною скаргою на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник вмотивовано не обґрунтував необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 06.12.2022 у справі № 904/738/22, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а також не навів вагомих, вмотивованих, обґрунтованих та достатніх аргументів для такого відступлення.

Доводи скаржника у цій частині є загальними, абстрактними, містять ознаки формального характеру та незгоду з висновками, які були сформульовано у постанові Верховного Суду від 06.12.2022 у справі № 904/738/22.

35. При цьому колегія суддів зауважує, що Верховний Суд у постанові від 10.12.2021 у справі № 910/4296/21, з посиланням на яку позивач просить стягнути втрати від інфляції, 3% річних та пеню у цій справі, зазначив:

"38. Так, наведений вище п.9.2.18 Правил страхування надає Страховій компанії право вимагати у страхувальника проведення огляду транспортного засобу перед укладенням Договору. Крім того, чинне законодавство не забороняє страховику відмовити особам, які до нього звертаються, в укладенні Договору страхування, зокрема, у разі відмови в наданні транспортного засобу для огляду.

39. Натомість суди не встановили, а Страхова компанія не довела, що вона вживала заходів для виконання вимоги Правил страхування щодо обов`язкового огляду транспортного засобу, а невиконання такої вимоги є наслідком цілеспрямованих дій / бездіяльності скаржника.

40. Страхова компанія допустила укладення Договору страхування без попереднього проведення огляду транспортного засобу. Після цього приймала від ПП "Транс Логістик" виконання його зобов`язань за Договором - сплату страхових платежів. У зв`язку з цим у скаржника були обґрунтовані підстави очікувати виконання страховиком його зобов`язань за таким Договором - відповідних виплат у разі настання страхового випадку. Відмовивши в подальшому у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з відсутністю акту огляду, Страхова компанія фактично поставила ПП "Транс Логістик" (який не є професійним учасником ринку страхування) у завідомо невигідний стан.

41. Така ситуація не є винятковою та не свідчить про допущення сторонами Договору страхування помилки / необачності при його укладенні. Зокрема, як зазначило ПП "Транс Логістик" у касаційній скарзі, наразі суди розглядають ще принаймні 31 справу з тим ж сторонами та з практично аналогічним предметом. Тому поведінка Страхової компанії щодо укладення Договору страхування без попереднього проведення огляду транспортного засобу та складання акту не відповідає принципу добросовісності відповідно до п.6 ч.1 ст.3 ЦК, а є зловживанням правом з боку страховика, яке спрямоване на завдання шкоди страхувальнику (ст.13 ЦК).

42. Верховний Суд неодноразово зазначав, що добросовісність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (п.91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №461/9578/15-ц, постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 30.11.2021 у справі №910/4224/21).

43. Враховуючи викладене, Верховний Суд бере до уваги доводи скаржника про те, що відмова здійснювати страхове відшкодування взагалі (лише з причини відсутності акту) у цій справі не співмірна з метою страховика щодо отримання захисту від здійснення необґрунтованих виплат, пов`язаних з пошкодженнями транспортних засобів, що мали місце до укладення Договору страхування. Тому Верховний Суд вбачає необхідність застосувати до спірних правовідносин принцип заборони суперечливої поведінки, який базується на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці, а також ст.13 ЦК про заборону зловживання правами (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №910/4224/21)".

36. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що постановою Верховного Суду від 10.12.2021 у справі № 910/4296/21 встановлено неправомірність відмови відповідача щодо здійснення виплати суми страхового відшкодування за договором, яка зумовлена зловживанням правом страховика щодо укладення договору страхування без попереднього проведення огляду транспортного засобу та складання відповідного акта, наслідком чого є завдання шкоди страхувальнику, а сама поведінка ПрАТ "УПСК" суперечить добросовісності, оскільки не виплата страховою компанією суми страхового відшкодування не відповідає попереднім заявам та поведінці сторони.

37. Стосовно доводів скаржника про те, що суд не дослідив зібрані у справі докази, колегія суддів зазначає, що обов`язковою умовою для застосування пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Отже, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

38. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цих підстав.

39. Верховний Суд також звертає увагу на те, що посилання ПрАТ "УПСК" у касаційній скарзі на те, що суди встановили обставини на підставі недопустимих доказів, є необґрунтованими, оскільки скаржником не наведено, які докази є недопустимими та у чому полягала їх недопустимість.

Висновки Верховного Суду

40. Згідно зі статтею 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

41. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

42. Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

43. Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення у межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Розподіл судових витрат

44. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2022, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2022, постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 у справі № 910/908/22 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай