Історія справи

Ухвала КГС ВП від 21.03.2018 року у справі №908/981/17
Ухвала КГС ВП від 27.01.2020 року у справі №908/981/17
Ухвала КГС ВП від 21.03.2018 року у справі №908/981/17
Ухвала КГС ВП від 21.05.2018 року у справі №908/981/17
Постанова КГС ВП від 01.02.2022 року у справі №908/981/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 908/981/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Гаращенко Т.М.

за участю представників: ГУ ДФС у Запорізькій області Пархоменко А.А., Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" адвоката Шендрікова Д.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції (через господарський суд Запорізької області) касаційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області та Державного концерну "Укроборонпром"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.05.2018

у справі № 908/981/17

за заявою Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт"

до Публічного акціонерного товариства "Топаз"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.05.2017 порушено провадження у справі № 908/981/17 про банкрутство ПАТ "Топаз", визнані безспірні грошові вимоги Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" до боржника у розмірі 174 324 208,38 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого - Федоренка Д.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.12.2017 у справі №908/981/17 (суддя Кричмаржевський В.А.) відхилено грошові вимоги ГУ ДФС у Запорізькій області до ПАТ "Топаз" розмірі 2 1260 309,98 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.05.2018 (колегія суддів: Мартюхіна Н.О. головуючий, Геза Т.Д., Сгара Е.В.) ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.12.2017 у справі №908/981/17 скасовано в частині відхилення грошових вимог ГУ ДФС у Запорізькій області до ПАТ "Топаз" у розмірі 15 943 152,41 грн. У скасованій частині ухвалене нове рішення, яким визнано вимоги з недоїмки, яка утворилась за несплату або несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску, конкурсного кредитора ГУ ДФС у Запорізькій області до ПАТ "Топаз" у розмірі 15 943 152,41 грн. вимоги другої черги задоволення; 3 200,00 грн. - судовий збір за подання заяви з вимогами до боржника (перша черга задоволення). В іншій частині ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.12.2017 у справі №908/981/17 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ГУ ДФС у Запорізькій області звернулося з касаційною скаргою та уточненням до неї, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.05.2018 в частині відхилення грошових вимог ГУ ДФС у Запорізькій області та прийняти нове рішення у відповідній частині, яким задовольнити вимоги ГУ ДФС у Запорізькій області до ПАТ Топаз у повному обсязі, не передаючи справу на новий розгляд.

Державний концерн "Укроборонпром" також звернувся з касаційною скаргою до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.05.2018, а ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.12.2017 у справі №908/981/17 залишити в силі.

Підставами для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції заявники касаційних скарг зазначають неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Так, ГУ ДФС у Запорізькій області у своїй касаційній скарзі посилається на те, що ПАТ Топаз до 08.10.2014 було зареєстровано та здійснювало свою господарську діяльність у м. Донецьку; з 09.11.2014 ПАТ Топаз перейшло на облік до Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області (відділення у Шевченківському районі), відтак, на думку заявника, в даному випадку не можна застосовувати положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне страхування", оскільки необхідною умовою для звільнення від виконання своїх обовязків визначених ч. 2 ст. 6 цього Закону, на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану, є саме факт перебування на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 цього Закону та заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Проте, відповідних заяв від ПАТ "Топаз" до органу доходів і зборів не надходило.

При цьому, на думку ГУ ДФС у Запорізькій області, є неправомірною відмова суду у визнанні вимог з недоїмки, яка виникла в період з 14.04.2014 та є чинною на теперішній час, і в даному випадку також не можна застосовувати положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне страхування", оскільки безнадійною та такою, що підлягає списанню, визнається та заборгованість, яка виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначеним у ст. 2 цього Закону, а як вже зазначалось, боржник був перереєстрований до м. Запоріжжя.

Крім того, ГУ ДФС у Запорізькій області наголошує, що відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Водночас, ДК "Укроборонпром" у своїй касаційній скарзі вказує на те, що судом апеляційної інстанції не було надано належної оцінки доказу податковій вимозі від 03.11.2014, яка стала підставою для визначення заборгованості в розмірі 15 943 152,41 грн. (недоїмка зі сплати єдиного соціального внеску за період з липня 2013 року по червень 2014 року), що не свідчить про фактичне з'ясування обставин справи.

Відповідно до п. 2.1 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платника податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів від 10.10.2013 № 576, податкова вимога формується органами доходів і зборів за місцем обліку платника податків.

При цьому, ДК "Укроборонпром" також наголошує, що, зважаючи на дату постановки на облік боржника до Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області (відділення у Шевченківському районі) (09.11.2014), вказаний фіскальний орган не мав повноважень формувати податкову вимогу від 03.11.2014, оскільки ПАТ "Топаз" не був об'єктом здійснення контрольних заходів,

Обґрунтовуючи свою позицію, ДК "Укроборонпром" посилається на пункти 6.3, 6.5, 6.9 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів від 09.09.2013 № 455, та зазначає, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги обставини, які свідчать, що фіскальним органом не визнано заборгованість (недоїмку зі сплати єдиного внеску) узгодженою.

До того ж, ДК "Укроборонпром" вважає, що визнаючи суму заборгованості відповідно до податкової вимоги від 03.11.2014 та до розрахунку податкового боргу, апеляційний суд не в повному обсязі дослідив наявні у справі докази, на які, зокрема, звертав увагу ДК "Укроборонпром" у відзиві на апеляційну скаргу від 10.05.2018 № UOP3.01.-4227.

Разом з тим, ДК "Укроборонпром" посилається на те, що докази направлення фіскальним органом на адресу ПАТ "Топаз" саме податкової вимоги від 03.11.2014 на загальну суму 18 941 843,37 грн. в матеріалах справи відсутні, а підтвердженим є лише факт отримання податкової вимоги боржником в межах даної справи про банкрутство, проти якої ПАТ "Топаз" заперечує.

Відтак, скаржник наголошує на помилковості висновку суду апеляційної інстанції про узгодженість сум недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 15 943 152,41 грн.

За твердженням ДК "Укроборонпром", під час ухвалення судового рішення Донецьким апеляційним господарським судом було порушено основні засади податкового законодавства, визначені у ст. 4 Податкового кодексу України щодо презумпції правомірності рішень платника податку.

Відзиви на касаційні скарги ГУ ДФС у Запорізькій області та ДК "Укроборонпром" від учасників даної справи про банкрутство до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходили.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників ГУ ДФС у Запорізькій області та Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт", перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Провадження по даній справі про банкрутство ПАТ "Топаз" здійснюється за Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній з 19.01.2013 (далі - Закон про банкрутство).

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону про банкрутство, справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Так, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, предметом даного судового розгляду є кредиторські вимоги ГУ ДФС України у Запорізькій області до боржника, в загальному розмірі 21 260 309,98 грн., які складаються з вимог по заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 2 318 466,61 грн., вимог по єдиному соціальному внеску, нарахованому на суму заробітної плати у розмірі 18 941 843,37 грн. та 3 200,00 грн. судового збору.

Суд першої інстанції відхилив грошові вимоги ГУ ДФС у Запорізькій області у повному обсязі.

Зокрема, ухвалюючи рішення в частині вимог з податку на додану вартість, що виник на підставі декларації по зазначеному податку за 2013 рік, яка подана боржником до органів ДФС 29.11.2013, місцевий суд виходив з того, що на момент звернення ГУ ДФС у Запорізькій області з кредиторськими вимогами (03.07.2017) минув трирічний строк, визначений ст. 257 ГК України та ст. 102 ПК України, тому зазначений борг є безнадійним, списання якого повинно здійснюватися органами державної служби самостійно.

Суд апеляційної інстанції висновки місцевого суду в частині відхилення грошових вимог ГУ ДФС у Запорізькій області про стягнення з боржника податку на додану вартість підтримав з тих самих підстав.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для визнання вимог ГУ ДФС у Запорізькій області з податку на додану вартість, з огляду на наступне.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, ГУ ДФС у Запорізькій області звернувся до суду з вимогами до боржника щодо стягнення заборгованості по податку на додану вартість у розмірі 2 318 466,61 грн., з яких 2 060 561 грн. залишок не сплаченого податку за податковою декларацією за 2013 рік від 29.11.2013, 227 998,20 грн. штрафні санкції, нараховані за результатами позапланової перевірки відповідно до акту від 13.08.2015, та 29 907,41 грн. пені, нарахованої відповідно до пп. 129.1.1, 129.1.2, 129.1 статті 129 Податкового кодексу України.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, перед початком розгляду заяви по суті, ПАТ "Топаз" звернулося до господарського суду з заявою про застосування строків позовної давності, посилаючись на те, що борг перед ГУ ДФС у Запорізькій області підлягає списанню як безнадійний, з огляду на сплив 1095 днів строку, встановленого Податковим Кодексом для його стягнення.

Пункт 101.1 ст. 101 Податкового кодексу України визначає, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Як зазначено в п. 101.2 цієї статті, під терміном "безнадійний податковий борг" розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

Пунктом 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України визначено строк давності - 1095 календарних днів, а пунктом 102.4 цієї статті передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Як було зясовано судами першої та апеляційної інстанцій, сума боргу з ПДВ, яка була заявлена як грошові вимоги ГУ ДФС у Запорізькій області до ПАТ "Топаз", визначена податковим органом на підставі поданої боржником декларації №9076916586 від 29.11.2013 та набула статусу податкового боргу ще у 2013 році.

Дослідивши значені вище обставини, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановив, що на момент звернення ГУ ДФС у Запорізькій області з кредиторськими вимогами до господарського суду (03.07.2017), вже минув трирічний строк, визначений ст. 102 Податкового кодексу України.

Відтак, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли законного та обґрунтованого висновку, що грошові вимоги на суму ПДВ заявлені ГУ ДФС у Запорізькій області поза межами 1095 днів, борг набув статусу безнадійного, а списання такого боргу, штрафних санкцій та донарахованої пені повинно здійснюватися органами державної служби самостійно.

Доводи касаційної скарги ГУ ДФС у Запорізькій області не спростовують наведених судами висновків щодо відхилення грошових вимог ГУ ДФС у Запорізькій області до ПАТ "Топаз" в частині, що стосуються податку на додану вартість, відтак, судові рішення в цій частині підлягають залишенню без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Щодо вимог ГУ ДФС у Запорізькій області до ПАТ "Топаз" в частині єдиного соціального внеску, колегія суддів зазначає наступне.

Так, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, вимоги ГУ ДФС у Запорізькій області до ПАТ "Топаз" по єдиному соціальному внеску обґрунтовані тим, що :

- згідно вимог податкового законодавства, ПАТ "Топаз" було подано звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за період з липня 2013 року по червень 2014 року на загальну суму 15 943 152,41 грн.;

- посадовою особою контролюючого органу винесено рішення №0007441702 від 22.04.2014 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску, яким донараховано штрафні санкції у розмірі 975 152,98 грн.;

- відповідно до пп. 129.1.1., 129.1.2. п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України контролюючим органом донараховано ПАТ "Топаз" пеню у сумі 2 023 537,98 грн.

Статтею 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" № 405/2014 від 14.04.2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

За розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, до якого входить і місто Донецьк.

Суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду даної справи дослідили та встановили, що ПАТ "Топаз" було зареєстровано та провадило свою господарську діяльність у місті Донецьку до 08.10.2014.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження боржника у даній справі є: м. Запоріжжя, вул. Магістральна, буд. 84, як платник єдиного внеску ТОВ "Топаз" з 09.11.2014 перебуває на обліку у Запорізькій ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області (відділення у Шевченківському районі м. Запоріжжя).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Підпунктом 8 п. 4 ст. 11 "Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме підпункт "б" розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення доповнено п. 9-3 (п. 9-4 в редакції Закону з 13.03.2015) такого змісту:

" 9-4. Платники єдиного внеску, визначені ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 №405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Ухвалюючи рішення про відхилення вимог ГУ ДФС у Запорізькій області до боржника в частині єдиного соціального внеску, суд першої інстанції з посиланням на пп. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" дійшов висновку, що ПАТ "Топаз" звільняється від виконання зобовязань по сплаті єдиного соціального внеску, які виникли після 14.04.2014, а решта заборгованості, яка нарахована до 14.04.2014, підлягає списанню як безнадійний борг.

Водночас, апеляційний суд погодився з місцевим судом лише частково.

Так, суд апеляційної інстанції визнав правомірним відхилення місцевим судом вимог ГУ ДФС у Запорізькій області в частині боргу по нарахованим штрафним санкціям та пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску відповідно до рішення №0007441702 від 22.04.2014 (за період до 08.10.2014) з огляду на дію абз. 3 п. 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", згідно якого відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

При цьому, апеляційним судом було наголошено, що Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не скасовує обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Водночас, суд апеляційної інстанції, враховуючи, що з 09.11.2014 ПАТ Топаз вже не перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, дійшов висновку, що застосування судом першої інстанції положення п. 9-4 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо визнання заборгованості з єдиного соціального внеску безнадійною та списання такого боргу за правилами Податкового кодексу України (за спливом 1095-денного строку давності) є помилковим, оскільки необхідною передумовою застосування цієї норми є саме факт перебування платника податків на обліку в контролюючому органі, який знаходиться на території проведення антитерористичної операції, про що вірно наголошено ГУ ДФС у Запорізькій області в апеляційній скарзі.

Крым того, апеляційним судом вірно зазначено, що у звязку із переходом ПАТ "Топаз" на облік до Запорізькій ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій до таких правовідносин застосовуються положення п. 16 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" відповідно до яких, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки заборгованість з недоїмки розрахована за період з липня 2013 року по червень 2014 року, тобто на момент переходу ПАТ "Топаз" на облік Запорізькій ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області (09.11.2014) трирічний строк давності не минув, а відтак у контролюючого органу не було підстав застосовувати ані положення п. 9-4 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", ані діяти в супереч вимогам п. 16 ст. 25 вказаного Закону, тому ГУ ДФС у Запорізькій області не мало право списувати заборгованість з єдиного соціального внеску на загальну суму 15 943 152,41 грн.

Встановивши, що 03.11.2014 ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у Запорізькій області виставлено вимогу ПАТ "Топаз" про сплату боргу платника єдиного внеску станом на 31.10.2014, зокрема, з недоїмки зі сплати єдиного внеску на суму 15 943 152,98 грн., що підтверджується належним чином завіреною копією корінця вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що грошові вимоги ГУ ДФС у Запорізькій області до ПАТ "Топаз" в сумі 15 943 152,98 грн. є обґрунтованими, доведеними наданими документами, а тому підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів як вимоги другої черги.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується з наведеними висновками в частині єдиного соціального внеску, оскільки вони зроблені з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням вимог законодавства.

Так, за визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону про банкрутство, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Грошове зобовязання це зобовязання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону про банкрутство заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Частиною 2 ст. 25 Закону про банкрутство передбачено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

При цьому, в силу приписів названих норм, здійснюючи правову оцінку заявлених кредиторських вимог, господарський суд має виходити з законності виникнення цих кредиторських вимог та підтвердженості наданими доказами у справі вказаних вимог.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно норм ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, у справі про банкрутство господарський суд встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.

При розгляді грошових вимог ГУ ДФС у Запорізькій області щодо єдиного соціального внеску, місцевий господарський не надав правової оцінки всім обставинам справи, чим порушив приписи ст. 86 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Так, зі змісту судового рішення суду першої інстанції не вбачається надання оцінки доказам, наданим ГУ ДФС у Запорізькій області в обґрунтування поданої ним заяви про визнання спірних кредиторських вимог, та, відповідно, вмотивованого висновку про наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання ПАТ "Топаз".

До того ж, встановивши, що боржник до 08.10.2014 був зареєстрований та здійснював свою господарську діяльність у місті Донецьку, місцевий господарський суд не дослідив, з якої дати ПАТ "Топаз" як платник єдиного внеску перебуває на обліку у Запорізькій ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області (відділення у Шевченківському районі м.Запоріжжя), а свій висновок про відхилення вимог ГУ ДФС у Запорізькій області по єдиному соціальному внеску обґрунтував лише посиланням на п. 9-4 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

При цьому, про помилкове застосування судом першої інстанції положень п. 9-4 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо визнання заборгованості з єдиного соціального внеску безнадійною та списання такого боргу за правилами Податкового кодексу України було обґрунтовано зазначено апеляційним господарським судом в оскаржуваній постанові і колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про визнання грошових вимог районі ГУ ДФС у Запорізькій області в сумі 15 943 152,98 грн., послався на виставлену ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у Запорізькій області вимогу від 03.11.2014 про сплату ПАТ "Топаз" боргу платника єдиного внеску станом на 31.10.2014.

При цьому, апеляційний суд дійшов також висновку, що зазначена вимога є виконавчим документом в силу абз. 2 ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та встановив, що вона була направлена ПАТ "Топаз" 06.11.2014 рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за юридичною адресою: м. Запоріжжя, вул. Магістральна, буд. 84, але не отримана уповноваженими особами боржника, оскільки повернута підприємством поштового звязку на адресу ДПІ за закінченням терміну зберігання.

Однак, судом апеляційної інстанції не було надано належної оцінки доказу, на який він послався податковій вимозі від 03.11.2014, яка стала підставою для визначення заборгованості в розмірі 15 943 152,41 грн. (недоїмка зі сплати єдиного соціального внеску за період з липня 2013 року по червень 2014 року).

Так, як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом апеляційної інстанції, ПАТ "Топаз" як платник єдиного внеску перебуває на обліку у Запорізькій ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області (Відділення у Шевченківському районі м.Запоріжжя) з 09. 11.2014.

Проте, апеляційний суд не надав жодної оцінки тому, що у податковій вимозі від 03.11.2014, на підставі якої судом апеляційної інстанції було прийнято рішення про визнання кредиторських вимог в частині заборгованості з недоїмки по єдиному соціальному внеску за період з липня 2013 року по червень 2014 року в розмірі 15 943 152,41 грн., контролюючим органом зазначено ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя, на обліку якої станом на 03.11.2014 ПАТ "Топаз" не перебувало.

Надання належної оцінки всім обставинам справи, здійснення перевірки зазначених вище обставин, в тому числі узгодженості суми недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 15 943 152,41 грн. та наявності повноважень фіскального органу на формування податкової вимоги від 03.11.2014, на думку колегії суддів, має значення при розгляді кредиторських вимог ГУ ДФС у Запорізькій області щодо єдиного соціального внеску.

Статтею 236 ГПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Однак, враховуючи викладене, ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині, що стосується вимог ГУ ДФС у Запорізькій області щодо єдиного соціального внеску, вказаним вимогам не відповідають.

Крім того, колегія суддів зазначає, що право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право особи на обґрунтоване рішення. У справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001 ЄСПЛ зазначив, що лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя.

Аналогічно у даній справі, ненадання судом належної оцінки всім обставинам справи, колегія суддів вважає таким процесуальним порушенням, яке виключає справедливість постановленого судового рішення в розумінні статті 6 Конвенції.

У зв'язку з зазначеним, колегія суддів дійшла висновку про передчасність висновків місцевого та апеляційного господарських судів в частині кредиторських вимог ГУ ДФС у Запорізькій області щодо єдиного соціального внеску.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Встановивши зазначені порушення, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційних скарг ДК "Укроборонпром" та ГУ ДФС у Запорізькій області.

Відтак, згідно норм ст. 311 ГПК України, постанова Донецького апеляційного господарського суду від 03.05.2018 та ухвала Господарського суду Запорізької області від 26.12.2017 у справі № 908/981/17 в частині кредиторських вимог ГУ ДФС у Запорізькій області щодо єдиного соціального внеску підлягають скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий судовий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

При новому розгляді справи у скасованій частині суду першої інстанції слід врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Згідно ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 300 301 314 315 317 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області та Державного концерну "Укроборонпром" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.05.2018 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.12.2017 у справі № 908/981/17 в частині кредиторських вимог ГУ ДФС у Запорізькій області щодо єдиного соціального внеску скасувати.

В решті постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.05.2018 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.12.2017 у справі № 908/981/17 залишити без змін.

Справу № 908/981/17 у скасованій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Білоус В.В.

Жуков С.В.