ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/10892/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської обласної ради

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 (головуючий - Гаврилюк О.М., судді - Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.) у справі

за позовом Львівської міської ради

до Львівської обласної ради

про витребування майна з чужого незаконного володіння

(відповідно до статті 216 ГПК України в судовому засіданні 10.07.2024 оголошено перерву до 17.07.2024)

(за участю представників: позивача - Коваленко Н.В., відповідача - Гасяк Я.В.)

Вступ

1. Сторонами даного спору є Львівська міська рада (далі - Міськрада, позивач) та Львівська обласна рада (далі - Облрада, відповідач).

2. Міськрада у 2008 році прийняла рішення про передачу у власність Облради комунальних закладів охорони здоров`я. Облрада зареєструвала за собою право власності на нерухоме майно, в якому розташовані відповідні комунальні заклади.

3. Міськрада зазначає, що передала у власність Облради тільки юридичні особи закладів охорони здоров`я, тоді як нерухоме майно таких закладів залишилось у власності позивача. Отже, Облрада незаконно заволоділа нерухомим майном комунальних закладів, яке із власності Міськради не вибувало.

4. Позиція Облради полягає в тому, що заклади охорони здоров`я були передані йому Міськрадою разом з закріпленим за ними нерухомим майном.

5. Суд першої інстанції в позові відмовив, пославшись на наявність волевиявлення Міськради про передачу Облраді нерухомого майна закладів охорони здоров`я у складі цілісних майнових комплексів.

6. Суд апеляційної інстанції позов задовольнив, витребував з незаконного володіння Облради нерухоме майно закладів охорони здоров`я. Дійшов висновку, що Міськрада передала у власність Облради виключно юридичні особи закладів охорони здоров`я, проте без нерухомого майна. Отже, відсутня воля власника - Міськради на передачу у власність Облраді нерухомого майна, в якому розташовані відповідні заклади. Також апеляційний суд визнав поважними причини пропуску Міськрадою позовної давності.

7. Верховний Суд за наслідками касаційного перегляду має дати відповідь на питання: чи мало місце вилевиявлення Міськради на передачу у власність Облради нерухомого майна разом з комунальними закладами охорони здоров`я.

8. Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції та задовольнив касаційну скаргу, виходячи з таких мотивів.

Історія справи

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції

9. Відповідно до Переліку об`єктів, що передані до комунальної власності районів та міст обласного підпорядкування, затвердженого ухвалою Львівської обласної ради народних депутатів від 12.05.1993 № 288, до комунальної власності територіальної громади м. Львова передано заклади охорони здоров`я, зокрема: Львівський міський психоневрологічний диспансер, Комунальний дитячий туберкульозний санаторій, Комунальний дитячий ревмокардіологічний санаторій, Комунальний будинок № 1 м. Львова для дітей з порушенням центральної нервової системи і порушенням психіки, Комунальний будинок № 2 м. Львова для дітей з порушенням центральної нервової системи і порушенням психіки.

10. Відповідно до виданих Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації у 2000 році реєстраційних посвідчень за територіальною громадою м. Львова зареєстровано право комунальної власності та наступне нерухоме майно: (1) нежитлове приміщення по вул. Коциловського, 15а (в оперативному управлінні Львівського психоневрологічного диспансеру); (2) будинки по вул. Житомирській, 8а, Гіпсовій, 40б та Антоновича, 117 (в оперативному управлінні Комунального будинку № 2 для дітей з ураженням центральної нервової системи та порушенням психіки); (3) будинок по вул. Комаринця, 2а (в оперативному управлінні Комунального будинку № 1 для дітей з ураженням центральної нервової системи та порушенням психіки); (4) будинок по вул. Антоновича, 80 (в оперативному управлінні Комунального дитячого туберкульозного санаторію м. Львова).

11. Рішенням Облради від 26.02.2008 № 477 «Про питання врегулювання прав власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області» (зі змінами, внесеними рішеннями від 10.03.2009 № 833, від 30.06.2009 № 937) (далі - Рішення № 477) вирішено оформити за Облрадою право спільної власності територіальних громад Львівської області на об`єкти нерухомого майна, які задовольняють потреби територіальних громад Львівської області, зокрема на об`єкти закладів охорони здоров`я, розташованих у м. Львові в будівлях за адресами: вул. Коциловського, 15а та 30/32; вул. О. Басараб, 2; вул. Комаринця, 2а; вул. Антоновича, 80 та 117; вул. Житомирська, 8а; вул. Гіпсова, 40б (пункт 6 рішення).

12. У подальшому Рішення № 477 в частині пункту 6 визнано незаконним та скасовано за рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 у справі № 910/3581/17, яке набрало законної сили 23.09.2019. Судом у вказаній справі встановлено, що на час прийняття Рішення № 477 відповідні заклади охорони здоров`я перебували у власності територіальної громади м. Львова та на цей момент була відсутня воля власника - Міськради на відчуження відповідного майна на користь Облради.

13. Іншим рішенням від 08.07.2008 № 669 (далі - Рішення № 669) відповідно до пункту 20 частини 1 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", з метою виконання статті 90 Бюджетного кодексу України та належного функціонування закладів охорони здоров`я, враховуючи розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 17.01.2001 № 29 "Про передачу установ", Облрада надала згоду на прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області восьми лікувальних закладів, у тому числі: Львівський міський психоневрологічний диспансер по вул. Коциловського, 30 у м. Львові; Комунальний будинок № 1 для дітей з ураженням центральної нервової системи та порушенням психіки по вул. Комаринця, 2а у м. Львові; Комунальний будинок № 2 для дітей з ураженням центральної нервової системи та порушенням психіки по вул. Антоновича, 117 у м. Львові; Комунальний дитячий туберкульозний санаторій по вул. Антоновича, 80, у м. Львові; Комунальний дитячий ревмокардіологічний санаторій по вул. Коновальця, 116 у м. Львові (далі - спірні заклади охорони здоров`я).

14. Ураховуючи звернення Облради від 03.07.2008, керуючись Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Законом України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності", статтею 90 Бюджетного кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482 "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності", враховуючи розпорядження Львівської обласної державної адміністрації від 17.01.2001 № 29 "Про передачу установ", з метою забезпечення належного фінансування з обласного бюджету закладів охорони здоров`я, Міськрада ухвалою від 10.07.2008 № 1939 (далі - Ухвала № 1939) погодила передачу у спільну власність Облради восьми закладів охорони здоров`я, у тому числі і спірних закладів охорони здоров`я.

15. 19.09.2008 на виконання Рішення № 669 та Ухвали № 1939 між Міськрадою та Облрадою підписаний акт приймання-передачі закладів охорони здоров`я (у тому числі спірних), що надають спеціалізовану медичну допомогу та санітарно-реабілітаційну допомогу з комунальної власності територіальної громади міста Львова у спільну власність територіальних громад Львівської області, із зазначенням їх адреси, балансової та залишкової вартості майна відповідних закладів.

Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову

16. Міськрада звернулась до суду з позовом до Облради про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна, у якому розташовані спірні заклади охорони здоров`я (відповідно до наведеного позивачем переліку).

17. Позов мотивований тим, що відповідач самовільно розпорядився об`єктами нерухомого майна закладів охорони здоров`я, вилучивши їх із власності територіальної громади міста Львова і передавши у власність Облради шляхом безпідставного проведення державної реєстрації речових прав на спірне майно. Натомість позивач рішення про відчуження спірного майна не приймав а передав у власність відповідача виключно юридичні особи спірних закладів охорони здоров`я.

Узагальнений зміст та обґрунтування прийнятих у справі судових рішень

18. Справа розглядалась судами неодноразово.

19. Постановою Верховного Суду від 12.04.2023 скасовані рішення судів попередніх інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

20. За результатом нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 в позові відмовлено.

21. Суд першої інстанції виходив з того, що Ухвала № 1939 є рішенням органу місцевого самоврядування про погодження передачі права власності на цілісні майнові комплекси спірних закладів охорони здоров`я, яке було прийняте відповідно до вимог, зокрема Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» і в подальшому реалізоване шляхом підписання між позивачем та відповідачем акта приймання-передачі закладів охорони здоров`я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно - реабілітаційну допомогу від 19.09.2008. Вказане свідчить про наявність волі власника - Міськради на вибуття спірного нерухомого майна у власність Облради.

22. Суд першої інстанції відхилив посилання позивача в якості преюдиційних на обставини незаконності набуття відповідачем права власності на спірне нерухоме майно, встановлені судовим рішенням у справі № 910/3581/17, оскільки у цій справі судами встановлювались обставини відсутності волевиявлення Міськради на передачу спірного нерухомого майна до прийняття позивачем Ухвали №1939.

Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

23. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову. Витребувано з чужого незаконного володіння Облради нерухоме майно спірних закладів охорони здоров`я відповідно до переліку, наведеного в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції

24. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що положення Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» до спірних правовідносин застосуванню не підлягають з тих підстав, що норми вказаного Закону регулюють питання передачі тільки з державної у комунальну чи спільну власність територіальних громад державного майна за наявності попереднього рішення власника майна - держави.

25. У зв`язку з чим апеляційний суд дійшов висновку, що Ухвала № 1939 є рішеннями органу місцевого самоврядування про погодження передачі права власності на спірні заклади охорони здоров`я, як юридичних осіб, яке прийнято відповідно до вимог Бюджетного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». При цьому акт приймання передачі закладів охорони здоров`я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно - реабілітаційну допомогу від 19.09.2008, сам по собі не може бути доказом передачі позивачем спірних об`єктів у власність відповідачу.

26. Також апеляційний суд визнав поважними наведені позивачем причини пропуску позовної давності з огляду на те, що позивач після вибуття спірного майна із його володіння здійснював заходи щодо відновлення порушеного права шляхом ініціювання численних позовних проваджень щодо оскарження правомірності вибуття майна з його власності.

Касаційна скарга

27. Не погоджуючись із указаною постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

28. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував статті 4, 16, частину 1 статті 316, частину 1 статті 321, частину 1 статті 261, частину 5 статті 267, статтю 387 ЦК України, порушив частину 4 статті 75 ГПК України, без урахування висновків Верховного Суду у постановах від 31.08.2022 у справі № 914/970/20, від 19.02.2020 у справі № 907/323/18, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, від 22.01.2020 у справі № 916/521/18, від 30.04.2020 у справі № 908/61/13, від 09.04.2020 у справі № 10/Б-743, від 15.06.2021 у справі № 910/13969/18, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17, від 19.11.2019 у справі № 911/3677/17, від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц, від 29.06.2021 у справі № 904/3405/21, від 23.02.2022 у справі № 761/7299/17, від 09.04.2024 у справі № 910/16181/18, Верховного Суду України у постановах від 02.12.2015 року у справі № 6-89цс15, від 24.05.2017 у справі № 6-1763цс16. Апеляційний суд проігнорував встановлені в інших судових справах обставини відсутності правових підстав для витребування будівель закладів охорони здоров`я на користь Міськради, а також без відповідних правових підстав задовольнив позов, незважаючи на значний пропуск без поважних причин позовної давності. У 2008 році Міськрада передала у спільну власність Облраді заклади охорони здоров`я, в тому числі будівлі та споруди, які перебували на їх балансі, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами: Рішенням № 669, Ухвалою № 1939 та актом приймання-передачі від 19.09.2008. Натомість звертаючись з іще одним позовом про витребування майна, Міськрада, нехтуючи принципом правової визначеності, домагається повторного розгляду вимог, які вже вирішені по суті у справі № 910/13696/18.

29. Суд апеляційної інстанції порушив статті 70 74 80 269 ГПК України, не врахувавши висновки Верховного Суду в постановах від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19, від 23.07.2019 у справі № 917/2034/17 щодо порядку подання доказів на стадії апеляційного розгляду, внаслідок чого безпідставно долучив до матеріалів справи поданий позивачем новий доказ - ухвалу Львівської обласної ради від 12.05.1993 № 288.

Позиція Верховного Суду

Відповідь на ключове питання спору, оцінка аргументів сторін та суду апеляційної інстанції у цьому контексті

30. Верховний Суд констатує, що з огляду на предмет та підстави заявленого Міськрадою позову, ключовим питанням, яке має вирішальне значення для вирішення даного спору є те, чи мало місце волевиявлення Міськради, на передачу у власність Облради нерухомого майна спірних закладів охорони здоров`я.

31. Задовольняючи заявлений Міськрадою віндикаційний позов, суд апеляційної інстанції погодився з доводами позивача про відсутність його волі на відчуження у власність відповідача саме нерухомого майна закладів охорони здоров`я. Посилався на те, що положення Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" до спірних правовідносин щодо передачі майна комунальної власності застосуванню не підлягають. У зв`язку з чим Ухвала № 1939 та акт приймання-передачі від 19.09.2008 стосуються відчуження на користь Облради виключно закладів охорони здоров`я, як юридичних осіб, що забезпечують надання послуг у розумінні Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», проте без нерухомого майна, у яких розташовані відповідні установи охорони здоров`я.

32. Верховний Суд вважає такий висновок суду апеляційної інстанції помилковим з огляду на таке.

33. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цей Закон регулює відносини, пов`язані з передачею об`єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об`єктів права комунальної власності у державну власність. Дія цього Закону поширюється на об`єкти права державної та комунальної власності, у тому числі передані в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду. Передача у державну або комунальну власність об`єктів права інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законом або рішеннями відповідних місцевих рад.

34. Отже, за відсутності прямої заборони, встановленої законом або актом органу місцевого самоврядування, Закон України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" може врегульовувати передачу в комунальну власність майна усіх форм власності.

35. У зв`язку з чим приписи названого Закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а протилежний висновок суду апеляційної інстанції є наслідком неправильного застосування цим судом згаданої норми матеріального права.

36. Відповідно до статті 2 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» об`єктами передачі згідно з цим Законом є, зокрема цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів (далі - підприємства); нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі об`єкти незавершеного будівництва, приміщення); житловий фонд та інші об`єкти соціальної інфраструктури, які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) або не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом.

37. Частиною 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції, на час виникнення спірних правовідносин) органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

38. За встановленими у справі обставинами Міськрада, приймаючи Ухвалу № 1939 про передачу в спільну власність Облради спірних закладів охорони здоров`я, керувалась у тому числі Законом України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», про що прямо зазначено у тексті названого акту органу місцевого самоврядування.

39. Частинами 4, 6 статті 7 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» врегульовано, що об`єкти соціальної інфраструктури передаються разом з майном підприємств, що обслуговували ці об`єкти, у тому числі основними фондами, ремонтно-будівельними базами, майстернями, транспортними засобами, прибиральною технікою, в частині, що визначається комісією з питань передачі об`єктів, яка здійснює передачу. Право власності на об`єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

40. На виконання Ухвали № 1939, а також Рішення № 669 між Міськрадою та Облрадою 19.09.2008 підписаний відповідний акт приймання-передачі спірних закладів охорони здоров`я, із зазначенням їх адрес, балансової та залишкової вартості майна відповідних закладів.

41. З урахуванням наведеного Верховний Суд погоджується з законним та обґрунтованим висновком суду першої інстанції про те, що на підставі рішення власника - Ухвали №1939 та акта приймання-передачі від 19.09.2008 відбувся перехід саме майнових комплексів спірних закладів охорони здоров`я із комунальної власності Міськради у спільну власність Облради.

42. Отже, послідовність дій Міськради очевидно свідчить про наявність її волі на вибуття спірного нерухомого майна з її власності у власність Облради, що в силу положень статті 328 ЦК України виключає задоволення віндикаційного позову, заявленого на підставі статті 387 цього Кодексу.

43. Верховний Суд також враховує, що аналогічних висновків щодо набуття Облрадою права власності на майновий комплекс закладу охорони здоров`я на підставі Ухвали №1939 та акта приймання-передачі від 19.09.2008 дійшли суди першої та апеляційної інстанції під час розгляду іншої справи №914/970/20 і ці висновки були підтримані Верховним Судом у постанові від 31.08.2022 у наведеній справі (на яку посилається скаржник в касаційній скарзі).

44. З огляду на наведені вище висновки Верховного Суду по суті спору, які є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, Верховний Суд не надає відповідь на інші доводи касаційної скарги, які стосуються порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права щодо позовної давності.

45. У зв`язку з чим доводи касаційної скарги в цілому знайшли своє підтвердження під час здійснення касаційного провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

46. Установлене Верховним Судом неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права є підставою для застосування повноважень, передбачених статтею 312 ГПК України, скасування незаконної постанови суду апеляційної інстанції із залишенням в силі законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції. У зв`язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

47. У зв`язку із задоволенням касаційної скарги судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на Міськраду.

Керуючись статтями 129 300 301 306 308 312 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Львівської обласної ради задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 у справі №910/10892/21 скасувати.

3. Рішення Господарського суду м. Києва від 19.10.2023 у справі № 910/10892/21 залишити в силі.

4. Стягнути з Львівської міської ради (ідентифікаційний код 04055896) на користь Львівської обласної ради (ідентифікаційний код 22340506) 124 247,46 грн судового збору за подання касаційної скарги.

5. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.