ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 911/1292/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

здійснив розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги прокурора Київської області на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 (головуючий - Куксов В. В., судді Тищенко А. І., Шаптала Є. Ю.) у справі

за позовом Приватного підприємства "ЕЛІНГ-КАМС"

до Гостромогильської сільської ради Ставищенського району Київської області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне",

про зобов`язання вчинити дії.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У травні 2018 року Приватне підприємство "ЕЛІНГ-КАМС" (далі - ПП "ЕЛІНГ-КАМС", Підприємство) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом (з урахуванням заяви від 20.06.2018 про уточнення позовних вимог) до Гостромогильської сільської ради Ставищенського району Київської області (далі - Гостромогильська сільрада, Сільрада) про визнання за ПП "ЕЛІНГ-КАМС" права власності на земельну ділянку площею 73,3162 га, кадастровий номер 3224284400:01:007:0704, землі сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, для обслуговування господарських будівель та дворів, в адміністративних межах Гостромогильської сільради, що знаходиться за адресою: Київська обл ., Ставищенський район, с. Любча, пров. Вишневий, 12-А (далі - спірна земельна ділянка), з посиланням на положення статей 317, 319, 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтю 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що з 01.02.2008 ПП "ЕЛІНГ-КАМС" є власником нежитлової будівлі площею 803,3 м2, літ. "Б", що знаходиться за адресою: Київська обл., Ставищенський район, с. Любча , пров. Вишневий , 12-А , тому, набувши у власність зазначену нежитлову будівлю, до Підприємства перейшло право власності на земельну ділянку, на якій вона розміщена, в розмірі, що зайнята будівлею, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування цієї будівлі.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 13.07.2018 (суддя Горбасенко П. В.) позов задоволено повністю у зв`язку з обґрунтованістю позовних вимог.

4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 (головуючий - Іоннікова І.А., судді Сулім В. В., Коротун О. М.) закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі № 911/1292/18.

5. Ухвала аргументована тим, що за змістом статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вступ прокурора у справу допускається лише до початку розгляду справи по суті судом першої інстанції в разі відкриття провадження за позовом іншої особи. Натомість, прокурор у справі під час розгляду Господарським судом Київської області і прийняття оскаржуваного рішення, у справу № 911/1292/18 не вступав, учасником справи не був, а тому прокурор не має особливого статусу і не наділений повноваженнями щодо звернення до суду з апеляційною скаргою про перегляд рішення суду у цій справі.

6. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2019 (головуючий - Суховий В. Г., судді Берднік І. С., Міщенко І. С.) скасовано ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019, справу № 911/1292/18 передано на розгляд суду апеляційної інстанції.

7. Постанова мотивована тим, що прокурор не брав участі у судовому процесі під час розгляду справи в суді першої інстанції та подав апеляційну скаргу на судове рішення в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру". У даному випадку прокурор подає апеляційну скаргу як орган, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (стаття 53 ГПК України), зокрема, держави - особи, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки (частина 1 статті 254 ГПК України). У цьому разі суд має перевірити дотримання прокурором вимог частини 4 статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Крім того, з оскаржуваної ухвали не вбачається, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про незазначення прокурором обставин, які б свідчили про нездійснення чи неналежне здійснення уповноваженим органом відповідних повноважень, а, відповідно, і про необґрунтованість прокурором наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави.

8. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 (головуючий - Чорна Л. В., судді Михальська Ю. Б., Тарасенко К. В.) рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2019 залишено без змін.

9. Зазначена постанова мотивована тим, що у порушення вимог статті 74 ГПК України і статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор не навів та не довів належними та допустимими доказами бездіяльність органу, в особі якого подано апеляційну скаргу. Крім того, в апеляційній скарзі прокурор зазначає, що орган уповноважений законом від імені держави розпоряджатися землями сільськогосподарського призначення державної власності є Головне управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області), проте, даний орган не було залучено до участі справі. Також прокурор не навів причин, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду, а матеріали справи не містять доказів належності спірної земельної ділянки до земель державної власності.

10. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.11.2019 (головуючий - Суховий В. Г., судді Берднік І. С., Міщенко І. С.) касаційну скаргу заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 у справі № 911/1292/18 скасовано та направлено справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

11. Зазначена постанова Верховного Суду мотивована тим, що: 1) матеріалах справи наявна довідка з державної статистичної звітності форми 6-зем, яка свідчить про те, що земельна ділянка, площею 73,3162 га знаходиться за межами населеного пункту с. Любча Гостромогильської сільради та перебуває у складі земель колективної власності Колективного сільськогосподарського підприємства "Росія" (далі - КСП "Росія") на підставі державного акту на право колективної власності на землю. Враховуючи, що КСП "Росія" припинилося як юридична особа у 2000 році, а ЗК України (в редакції, чинній з 01.01.2002) не передбачає такої форми власності як колективна власність, а також те, що спірна земельна ділянка на момент ухвалення рішення судом першої інстанції знаходилася за межами населеного пункту, не перебувала у власності інших осіб, оскільки не підлягала паюванню, суд апеляційної інстанції мав дослідити наявні у справі докази, у тому числі надані прокурором, щодо належності спірної земельної ділянки та повноваження щодо розпорядження такою земельною ділянкою, виходячи з положень пункту 12 Перехідних положень ЗК України; 2) як у вирішенні питання щодо представництва прокурором інтересів держави, так і у вирішенні самого спору, необхідно установити обставини щодо форми власності спірної земельної ділянки та, в залежності від цього, - особу, яка є належним відповідачем, виходячи з заявлених до розгляду позовних вимог та наявних у справі доказів.

12. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі № 911/1292/18 закрито.

13. Зазначена ухвала мотивована посиланням на положення статей 73, 74, 75, 77, 79, 254, 264 ГПК України, з урахуванням яких апеляційний суд дійшов висновку про відсутність ухвалення місцевим господарськими судом рішення про права, інтереси та/або обов`язки ГУ Держгеокадастру у Київській області, яке не є власником спірної земельної ділянки, та зумовлену цим недоведеність порушення прав та інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області з огляду те, що: 1) постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2010 у справі № 6/147-09 встановлено, що згідно з розпорядженням Ставищенської районної державної адміністрації від 25.04.2000 № 210 КСП "Росія" було реорганізоване у Товариство з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне" (далі - ТОВ "Гостромогильне", Товариство), яке є повним юридичним правонаступником прав та обов`язків КСП "Росія", тобто станом на дату набуття ПП "ЕЛІНГ-КАМС" права власності на нежитлову будівлю літ. "Б" площею 803,3 м2 право власності на спірну земельну ділянку (як землі колективної власності, що не підлягали паюванню) належало ТОВ "Гостромогильне" як правонаступнику КСП "Росія", і такий факт має преюдиціальне значення при вирішенні цього спору; 2) на момент прийняття розпорядження Ставищенської районної державної адміністрації від 25.04.2000 № 210, статтею 28 ЗК України (в редакції від 18.12.1990, чинній до 01.01.2002), якою на той час визначався вичерпний перелік підстав припинення права колективної та приватної власності на землю, не передбачалося припинення права колективної власності на землю внаслідок реорганізації землевласника, як наслідок, право колективної власності на спірну земельну ділянку не припинялося у зв`язку з ліквідацією КСП "Росія".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14. Не погоджуючись з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020, прокурор Київської області (далі - прокурор, скаржник) звернувся з касаційною скаргою, у якій просить цю ухвалу скасувати та направити справу до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

15. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а саме статей 104, 107, 328, 377, 392 ЦК України, статей 25, 28, 82, 84, 116, 120, 122, 134 ЗК України та статей 4, 48, 53, 55, 75, 86, 236, 264, 282 ГПК України, наголошуючи, що: 1) апеляційний суд, зазначивши про преюдиціальне значення факту повного правонаступництва ТОВ "Гостромогильне" стосовно КСП "Росія", у тому числі в частині права власності на спірну земельну ділянку, встановленого постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2010 у справі № 6/147-09, помилково ухилилися від самостійного дослідження дійсного обсягу прав і обов`язків, набутих третьою особою як правонаступником ТОВ "Гостромогильне", залишивши поза увагою те, що: а) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у графі "Дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа" відсутні відомості про правонаступництво ТОВ "Гостромогильне" стосовно КСП "Росія"; б) відповідно до пункту 6.1 Статуту ТОВ "Гостромогильне" останнє є виключно власником майна, переданого йому засновниками у власність, тоді як відповідно до установчих документів ТОВ "Гостромогильне" жоден з його 4 учасників не вносив спірну земельну ділянку як вклад до статутного фонду Товариства; 2) спірна земельна ділянка, перебуваючи у складі 2846,6 га земель колективної власності КСП "Росія", паюванню не підлягала як така, що відноситься до несільськогосподарських угідь під господарськими будівлями і дворами, а на час ухвалення рішення місцевим судом знаходилася за межами населеного пункту і не перебувала у власності інших осіб; 3) після припинення КСП "Росія" як юридичної особи припинилося і речове право цього підприємства на спірну земельну ділянку, тому виходячи зі змісту позовних вимог і наявних у справі доказів належним відповідачем мало би бути саме ГУ Держгеокадастру у Київській області як належний розпорядник земель сільськогосподарського призначення державної власності, до яких відноситься спірна земельна ділянка, про що неодноразово зазначалося Сільрадою; 4) чинним земельним законодавством не передбачалося можливості безоплатної передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність юридичних осіб; 5) ГУ Держгеокадастру у Київській області безпідставно не було залучено до участі в справі в якості належного відповідача, хоча Гостромогильською сільрадою неодноразово наголошувалося на тому, що вона не є належним відповідачем з причин розташування спірної земельної ділянки за межами населеного пункту (с. Любча).

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

16. ПП "ЕЛІНГ-КАМС" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваній ухвалі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

17. Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 01.02.2008 ПП "ЕЛІНГ-КАМС" є власником нежитлової будівлі літ "Б" площею 803,3 м2, розташованої за адресою: Київська область, Ставищенський район, с. Любча, пров. Вишневий, буд. 12-А .

18. Зазначена нежитлова будівля розташована на земельній ділянці загальною площею 73,3162 га, кадастровий номер 3224284400:01:007:0704, виділеній в натурі (на місцевості) відповідно до кадастрового плану і акта прийому-передачі межових знаків на зберігання.

19. Спірна земельна ділянка призначена для обслуговування господарських будівель та дворів входить до складу земель колективної власності КСП "Росія", право власності на які посвідчується Державним актом на право колективної власності на землю серії КВ 006 від 10.08.1995, виданим на підставі рішення Гостромогильської сільради від 08.06.1995, що також підтверджується довідкою Міжрайонного управління у Ставищенському та Таращанському районах ГУ Держгеокадастру у Київській області від 23.05.2018, згідно з якою нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь по Гостромогильській сільраді становить 7029,52 грн.

20. 23.05.2018 Підприємство звернулося до Гостромогильської сільради із заявою № 5 про оформлення права власності на спірну земельну ділянку для обслуговування господарських будівель та дворів в адміністративних межах Гостромогильської сільради, що знаходяться за адресою: Київська обл., Ставищанський р-н, с. Любча, пров . Вишневий, 12-А.

21. Листом від 23.05.2018 № 35 Сільрада повідомила позивача, що до її компетенції не відноситься право розпорядження землями, що перебувають у колективній власності, тому не може прийняти рішення про передачу у власність земельної ділянки, яку набуто ПП "ЕЛІНГ-КАМС" у власність на підставі статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, і запропонувала позивачу вирішити це питання у судовому порядку.

22. В матеріалах справи містяться: 1) висновок про розмір земельних ділянок необхідних для обслуговування нежитлових будівель та споруд, складений сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_2 , згідно з яким площа земельної ділянки, яку необхідно виділити для обслуговування нежитлової будівлі та споруд Підприємства, становить 73,3162 га; 2) довідка з державної статистичної звітності форми 6-зем, яка свідчить про те, що спірна земельна ділянка розташована за межами населеного пункту с. Любча на території Гостромогильської сільради.

Позиція Верховного Суду

23. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній вимоги і доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

24. Колегія суддів звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

25. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

26. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, прокурор звернувся з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області, вказуючи, зокрема, що після припинення у 2000 році КСП "Росія" як юридичної особи спірні землі на підставі статті 5 ЗК України (чинного до 01.01.2002) перейшли у відання відповідного органу місцевого самоврядування - Гостромогильської сільради, та, залежно від місцезнаходження таких земельних ділянок - у межах чи за межами населеного пункту, розпорядження ними здійснювалось або місцевою радою, або органами Держгеокадастру відповідно до вимог статті 122 ЗК України (в редакції, чинній з 01.01.2002).

27. Частиною 1 статті 254 ГПК України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Вказаною нормою визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову. Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для відкриття апеляційного провадження.

28. Водночас, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

29. Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України, за змістом якого таке порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

30. Разом з тим згідно з пунктом 3 частини 1 статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

При цьому у разі застосування наведеної правової норми за вимогами статті 234 цього Кодексу в мотивувальній частині ухвали про закриття апеляційного провадження повинні бути зазначені, зокрема, мотиви, з яких суд дійшов висновків, постановляючи ухвалу.

31. Колегія суддів вважає передчасним висновок апеляційного суду про недоведеність ухвалення місцевим господарським судом у цій справі рішення, яке б порушувало чи зачіпало права та інтереси держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області як розпорядника земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих за межами населеного пункту, з огляду на таке.

32. Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

33. Відповідно до підпункту "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

34. Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

35. Дійсно, преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

36. В основу оскаржуваної ухвали покладено висновок суду апеляційної інстанції про те, що постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2010 у справі № 6/147-09 (за участю Прокуратури Київської області, Гостромогильської сільради і ТОВ "Гостромогильне") встановлено факт, що не підлягає повторному доказуванню під час вирішення цього спору, а саме: згідно з розпорядженням Ставищенської районної державної адміністрації від 25.04.2000 № 210 КСП "Росія" було реорганізоване у ТОВ "Гостромогильне", яке є повним юридичним правонаступником прав та обов`язків КСП "Росія", що підтверджується Статутом ТОВ "Гостромогильне", у зв`язку з чим апеляційний суд дійшов висновку про те, що станом на дату набуття ПП "ЕЛІНГ-КАМС" права власності на нежитлову будівлю літ. "Б" площею 803,3 м2 право власності на спірну земельну ділянку (як землі колективної власності, що не підлягали паюванню) належало Товариство ТОВ "Гостромогильне" як правонаступнику КСП "Росія".

37. Колегія суддів вважає такий висновок апеляційного суду помилковим, оскільки, по-перше, преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір. Не надається преюдиціального значення також обставинам, зазначеним у судових рішеннях касаційної інстанції, оскільки останню не наділено правом встановлювати або вважати доведеними обставини і вирішувати питання, пов`язані з доказуванням (наведену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 916/2066/15, від 17.04.2018 у справі №916/3170/14 та від 26.06.2018 у справі № 910/22867/15).

38. По-друге, спір у справі № 6/147-09 стосується зовсім іншої земельної ділянки (площею 15,65 га для обслуговування господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: Київська обл., Ставищенський р-н, с. Гостра Могила, вул. Радянська, 2-а), на яку ПП "ЕЛІНГ-КАМС" ніколи не мало ніяких прав і не було учасником справи № 6/147-09.

39. Верховний Суд бере до уваги посилання скаржника на те, що апеляційний суд, передчасно зазначивши про преюдиціальне значення факту повного правонаступництва ТОВ "Гостромогильне" стосовно КСП "Росія", у тому числі в частині права власності на спірну земельну ділянку, встановленого постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2010 у справі № 6/147-09, у порушення вимог статей 86, 269, 282 ГПК України помилково ухилився від самостійного дослідження дійсного обсягу прав і обов`язків, набутих третьою особою як правонаступником ТОВ "Гостромогильне", внаслідок чого не надав належної правової оцінки істотним обставинам про те, що: 1) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у графі "Дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа" відсутні відомості про правонаступництво ТОВ "Гостромогильне" стосовно КСП "Росія"; 2) відповідно до пункту 6.1 Статуту ТОВ "Гостромогильне" останнє є виключно власником майна, переданого йому засновниками у власність, тоді як відповідно до установчих документів ТОВ "Гостромогильне" жоден з його 4 учасників не вносив спірну земельну ділянку як вклад до статутного фонду Товариства.

40. Частиною 6 статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" передбачено, що при перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

41. Проте, за змістом частин 2 статті 23 та частини 1 статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" прийняття рішення про реорганізацію шляхом перетворення КСП "Росія" у ТОВ "Гостромогильне" належить до виключної компетенції вищого органу колективного сільськогосподарського підприємства - загальних зборів або зборів уповноважених.

42. Водночас, з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та учасниками справи не надано жодних доказів на підтвердження прийняття вищим органом управління КСП "Росія" рішення про його перетворення у ТОВ "Гостромогильне", адже одноособове рішення засновника ТОВ "Гостромогильне", незалежно від наявності у нього статусу члена КСП "Росія" на той момент, не може сприйматися у такій якості в силу визначення колективного сільськогосподарського підприємства у частині 1 статті 1 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" як добровільного об`єднання громадян.

43. Згідно з імперативними положеннями частини 5 статті 310 та частини 1 статті 316 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

44. Колегія суддів зазначає, що всупереч положенням частини 5 статті 310 і частини 1 статті 316 ГПК України суд апеляційної інстанції під час нового розгляду справи не виконав вміщених у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 вказівок касаційної інстанції у частині достеменного дослідження того, що: 1) у матеріалах справи наявна довідка з державної статистичної звітності форми 6-зем, яка свідчить про те, що земельна ділянка, площею 73,3162 га знаходиться за межами населеного пункту с. Любча Гостромогильської сільради та перебуває у складі земель колективної власності КСП "Росія" на підставі державного акту на право колективної власності на землю. Враховуючи, що КСП "Росія" припинилося як юридична особа у 2000 році, а ЗК України (в редакції, чинній з 01.01.2002) не передбачає такої форми власності як колективна власність, а також те, що спірна земельна ділянка на момент ухвалення рішення судом першої інстанції знаходилася за межами населеного пункту, не перебувала у власності інших осіб, оскільки не підлягала паюванню, суд апеляційної інстанції мав дослідити наявні у справі докази, у тому числі надані прокурором, щодо належності спірної земельної ділянки та повноваження щодо розпорядження такою земельною ділянкою, виходячи з положень пункту 12 Перехідних положень ЗК України; 2) як у вирішенні питання щодо представництва прокурором інтересів держави, так і у вирішенні самого спору, необхідно установити обставини щодо форми власності спірної земельної ділянки та, в залежності від цього, - особу, яка є належним відповідачем, виходячи з заявлених до розгляду позовних вимог та наявних у справі доказів.

45. Відповідно до частини 4 статті 122 ЗК України (в редакції, чинній з 01.01.2002) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

46. Згідно з частиною 1 статті 84 ЗК України (в редакції, чинній з 01.01.2002) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Частиною 1 статті 82 ЗК України (в редакції, чинній з 01.01.2002) передбачено, що юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

47. Відповідно до частини 1, 2 статті 28 ЗК України (в редакції, чинній з 01.01.2002) сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, крім державних і комунальних, землі сільськогосподарського призначення можуть належати на праві власності. Право власності на землю цих підприємств може набуватися шляхом внесення до статутного капіталу земельних ділянок їх засновників та придбання земельних ділянок за договорами купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

48. Отже, чинне земельне законодавство, яким чітко визначено підстави набуття сільськогосподарськими підприємствами права власності землі сільськогосподарського призначення, не допускає можливості безоплатного відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність юридичних осіб, в тому числі таких сільськогосподарських підприємств як ТОВ "Гостромогильне", на чому обґрунтовано наголошує прокурор у поданій касаційній скарзі.

49. З урахуванням наведеного Верховний Суд вважає, що в порушення вимог статей 86, 269, 282, 310, 316 ГПК України апеляційний суд під час прийняття оскаржуваної ухвали належним чином не спростував доводів скаржника про те, що: 1) спірна земельна ділянка, перебуваючи у складі 2846,6 га земель колективної власності КСП "Росія", паюванню не підлягала як така, що відноситься до несільськогосподарських угідь під господарськими будівлями і дворами, а на час ухвалення рішення місцевим судом знаходилася за межами населеного пункту і не перебувала у власності інших осіб; 2) після припинення КСП "Росія" як юридичної особи припинилося і речове право цього підприємства на спірну земельну ділянку, тому виходячи зі змісту позовних вимог і наявних у справі доказів належним відповідачем мало би бути саме ГУ Держгеокадастру у Київській області як належний розпорядник земель сільськогосподарського призначення державної власності, до яких відноситься спірна земельна ділянка, про що неодноразово зазначалося Сільрадою.

50. Отже, касаційна інстанція вважає таким, що суперечить вимогам статей 82, 84 ЗК України, подальший висновок суду апеляційної інстанції про те, що право колективної власності на спірну земельну ділянку не припинялося у встановленому порядку і таке право трансформувалося у право власності ТОВ "Гостромогильне" як правонаступника ліквідованого землевласника - КСП "Росія".

51. Водночас, апеляційний суд взагалі залишив поза увагою та не надав оцінки наявній у матеріалах справи належним чином засвідченій копії договору оренди земельної ділянки (зареєстрований 15.01.2010), з умов якого вбачається передача Ставищенською районною державною адміністрацією у довгострокову оренду ПП "ЕЛІНГ-КАМС" (на 49 років) земельної ділянки сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя) площею 1,8500 га, кадастровий номер 3224284400:01:004:0037, для обслуговування нежитлових будівель, на ній розташованих за адресою: с. Любча, пров. Вишневий, 12-А на території Гостромогильської сільради Ставищенського району Київської області.

52. Зокрема, суд апеляційної інстанції не з`ясував тих істотних обставин, чи входить орендована позивачем земельна ділянка до складу спірної земельної ділянки чи накладаються вони одна на одну зважаючи на їх розташування за однієї адресою та їх схоже цільове призначення, оскільки чинне земельне законодавство не передбачає одночасну належність однієї і тієї ж земельної ділянки чи її частини одній і тій самій особі на праві власності та на праві оренди.

53. Таким чином, неправильно застосувавши норму частини 4 статті 75 ГПК України та не виконавши у повному обсязі вказівки суду касаційної інстанції, вміщені у пунктах 47, 53 постанови Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 911/1292/18, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність передбачених пунктом 3 частини 1 статті 264 ГПК України підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018, передчасно вказавши, що місцевим судом не вирішувалося питання про права та інтереси держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області.

54. З наведених раніше мотивів колегія суддів відхиляє викладені у відзиві на касаційну скаргу доводи позивача як необґрунтовані.

55. Отже, оскаржувана ухвала не відповідає вимогам статей 234, 254, 264 ГПК України та підлягає скасуванню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

56. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

57. За змістом частин 3 та 4 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.

58. Згідно з частиною 6 статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

59. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, , передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, наведені прокурором у касаційній скарзі, отримали підтвердження під час касаційного провадження, спростовують висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі, а оскаржувана ухвала перешкоджає подальшому провадженню у справі.

60. З огляду на викладене касаційна інстанція вбачає підстави для задоволення касаційної скарги шляхом скасування ухвали від 26.02.2020 та направлення справи № 911/1292/18 до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду апеляційної скарги заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у цій справі.

Розподіл судових витрат

61. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу прокурора Київської області задовольнити.

Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 у справі № 911/1292/18 скасувати.

Справу №911/1292/18 направити до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков