Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 920/270/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області

на додаткову постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2017

за заявою Шульги Олександра Васильовича

про винесення додаткової постанови щодо здійснення розподілу судових витрат

за позовом Виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області

до Фізичної особи-підприємця Шульги Олександра Васильовича

про розірвання договору оренди землі та стягнення 9 065, 85 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Виконавчий комітет Лебединської міської ради Сумської області (далі - позивач) звернувшись в суд з позовом, просив розірвати укладений між Лебединською міською радою і Фізичною особою-підприємцем Шульгою О.В. (далі - відповідач) договір оренди земельної ділянки від 02.09.2004, посвідчений приватним нотаріусом Лебединського міського нотаріального округу Фурдиловим Ю.В. та зареєстровано в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 22.09.2004 під №3425, а також стягнути з відповідача на свою користь 9 065,85 грн. заборгованості з орендної плати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки від 02.09.2004.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 29.05.2017 (суддя Коваленко О.В.) позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 3 200,00 грн. судового збору. Судове рішення мотивовано доведеністю позовних вимог.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.08.2017 рішення Господарського суду Сумської області від 29.05.2017 скасовано, провадження у справі № 920/270/17 припинено.

Апеляційний суд визнав, що відповідач на момент винесення оскаржуваного рішення вже не мав статусу суб'єкта підприємницької діяльності, тому, суд першої інстанції повинен був припинити провадження у справі на підставі пункту 6 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у редакції до 15.12.2017.

Додатковою постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 стягнуто з Виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області на користь Фізичної особи-підприємця Шульги Олександра Васильовича судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 3 520,00 грн.

Апеляційний суд визнав, що оскільки в постанові Харківського апеляційного господарського суду від 16.08.2017 не було зазначено про новий розподіл судових витрат у зв'язку із скасуванням оскаржуваного рішення господарського суду Сумської області від 29.05.2017, судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України у редакції до 15.12.2017 підлягає стягненню з позивача на користь відповідача в сумі 3 520,00 грн.

У касаційній скарзі позивач просить вказану додаткову постанову у справі скасувати, посилаючись на неврахування апеляційним судом статей 42 88 Господарського процесуального кодексу України у редакції до 15.12.2017 і статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Переглянувши у касаційному порядку оскаржувану додаткову постанову, враховуючи встановлені Господарським процесуальним кодексом України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Відповідно до статті 88 Господарського процесуального кодексу України у редакції до 15.12.2017 господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо не вирішено питання про розподіл судових витрат або про повернення судового збору з бюджету.

При прийнятті оскарженого судового акта за заявою Шульги Олександра Васильовича про винесення додаткової постанови щодо здійснення розподілу судових витрат, апеляційний суд виходив з того, що при поданні апеляційної скарги Шульгою О.В. сплачено судовий збір у розмірі 3520,00 грн., однак у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 16.08.2017 не було зазначено про новий розподіл судових витрат у зв'язку із скасуванням оскаржуваного рішення господарського суду Сумської області від 29.05.2017 у цій справі.

Відтак суд визнав, що судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України у редакції до 15.12.2017 підлягає стягненню з позивача на користь відповідача в сплаченій Шульгою О.В. сумі 3 520,00 грн.

Однак з такими висновками погодитись не можна враховуючи таке.

За приписами частини 1 та пункту 10 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у редакції до 15.12.2017 за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову. У постанові має бути зазначено в тому числі, новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Тобто, у разі з'ясування судом апеляційної інстанції під час перегляду судового рішення підстав для повернення сплачених сум судового збору питання про це вирішується судом у судовому рішенні, прийнятому за результатами апеляційного перегляду.

Якщо у зазначеному рішенні не вирішено питання про повернення сум судового збору, сплаченого за подання скарг (заяв) до суду апеляційної інстанції, то суд може вирішити його в порядку, передбаченому статтею 88 Господарського процесуального кодексу України у редакції до 15.12.2017.

Статтею 49 визначено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1)

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору (ч.2).

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору (ч.3).

Якщо у спорі про відшкодування збитків, завданих господарському товариству його посадовою особою, судові витрати за правилами цієї статті мають бути стягнуті на користь товариства, то вони стягуються на користь учасників (акціонерів) такого товариства, зазначених у частині восьмій статті 28 цього Кодексу, у тій частині, в якій вони понесені цими учасниками (акціонерами) (ч.4).

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору (ч.5).

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.6).

Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.7).

Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.08.2017 рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі № 920/270/17 припинено через те, що відповідач на момент винесення рішення вже не мав статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у редакції до 15.12.2017 господарський суд припиняє провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Відтак, оскільки один учасник судового спору, а саме відповідач, припинив діяльність суб'єкта господарювання, то взаємовиключні висновки апеляційного суду про відшкодування на користь фізичної особи-підприємця, що припинила свою діяльність судового збору за рахунок позивача визнати правомірним не можна.

Отже, у разі якщо одна зі сторін у справі вибуває зі спору в розумінні пункту 6 частини 1 статті 80 названого Кодексу і спірні правовідносини не допускають правонаступництва, то і розподіл судового збору в порядку статті 49 цього ж Кодексу за участю названої сторони не є можливим, а тому і у задоволення відповідного клопотання про розподіл судових витрат необхідно відмовити.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження, а додаткова постанова у праві підлягає скасуванню, як прийнята з порушенням норм процесуального права.

Керуючись статтями 301, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області задовольнити, додаткову постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 у справі Господарського суду Сумської області № 920/270/17 скасувати.

У задоволенні заяви Шульги Олександра Васильовича про винесення додаткової постанови щодо здійснення розподілу судових витрат між сторонами, відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

ОСОБА_3