Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КГС ВП від 25.03.2018 року у справі №914/1521/17 Ухвала КГС ВП від 25.03.2018 року у справі №914/15...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/1521/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання Жураховської Т.О.

розглянув касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Елітний-Люкс"

на рішення господарського суду Львівської області (суддя - Н.Є. Березяк) від 28.09.2017

та постанову Львівського апеляційного господарського суду (головуючий -О.С. Скрипчук, судді О.П. Дубник, Я.О. Юрченко) від 21.11.2017

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Елітний-Люкс"

та Державного підприємства "Львівський виробничо-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації"

до Львівської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Резерв Плюс"

про скасування ухвали Львівської міської ради № 2182 від 29.06.2017 .

Учасники справи:

представник позивача 1 - Бойко Г.Б., Максимишин І.Б.,

представник позивача 2 -Брацкова О.С.,

представник відповідача - не з'явився,

представник третьої особи - Снєда П.С.

Короткий зміст позовних вимог

1. 24.07.2017 Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Елітний-Люкс" (далі - Позивач 1) та Державне підприємство "Львівський виробничо-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації" (далі - Позивач 2) подали позовну заяву про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради (далі - Відповідач) № 2182 від 29.06.2017 "Про затвердження ТзОВ "Резерв плюс" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та дання земельної ділянки на вул. Лемківській, 9".

2. Позовна заява мотивована тим, що спірна ухвала не відповідає вимогам Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки згідно з цією ухвалою земельну ділянку площею 1,4804 га на вул. Лемківській, 9 було надано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Резерв плюс" (далі - Третя особа) строком на 10 років за відсутності детального плану території та зі зміною цільового призначення ділянки. Також позивачі вказали на те, що надана Третій особі згідно з ухвалою земельна ділянка є суміжною з територією, на якій розташований багатоквартирний будинок по вул. Лемківська, 9а, а також містить територію, яка на даний час є заїздом до вказаного будинку, співвласниками приміщень якого є Позивач 2, а також власники квартир у багатоквартирному житловому будинку за вказаною адресою, якими створено об'єднання Позивача 1, а тому передача Третій особі в оренду земельної ділянки є незаконною через те, що власники не матимуть доступу до власних житлових / нежитлових приміщень, що унеможливить користування власністю. Крім цього позивачі виходять з того, що спірною ухвалою Відповідача вирішено передбачити при розробленні містобудівної документації можливість заїзду до будинку № 9-а по вул. Лемківській, чим фактично знівельовано та не взято до уваги документацію, згідно з якою дані заїзди за вказаною адресою вже існують і мешканці будинку № 9-а по вул. Лемківській користуються даними заїздами, що позбавляє мешканців будинку за вказаною адресою вже існуючих заїздів до своєї власності та порушує їх права. Поряд з цим позивачі вказують на неможливість облаштувати заїзд іншим способом, що стане перешкодою, щоб дістатися до будинку також пожежних, медичних та аварійно-рятувальних машин та машин інших спецслужб.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. 28.09.2017 Господарський суд Львівської області вирішив в задоволенні позову відмовити. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Третьою особою на земельній ділянці по вул. Лемківська, 9 у власність придбані у ТзОВ "Торговий дім "Геосистеми" об'єкти нерухомості, а право користування за останнім на відповідну земельну ділянку було визнано згідно із рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 32/558-57/241-2012 від 29.12.2013, тобто площа та межі відповідної земельної ділянки були визначені ще до набуття Третьою особою права власності на об'єкти нерухомості на цій земельній ділянці і до Третій особі у зв'язку із цим право на цю земельну ділянку перейшло у тому самому обсязі та на тих самих умовах, що було у попереднього землекористувача - ТзОВ "Торговий дім "Геосистеми". У зв'язку з викладеним, а також враховуючи, що земельне законодавство передбачає єдиний правовий механізм відведення земельної ділянки зі зміною її цільового призначення - через виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд дійшов висновку про законність спірної ухвали та її відповідність Плану зонування, який затверджений ухвалою Відповідача від 21.05.2015 № 4657. Також суд вказав, що проект відведення земельної ділянки по вул. Лемківська, 9 підлягав погодженню із землекористувачем (Третьою особою), за замовленням якого він виготовляється, а не із суміжними землекористувачами чи власниками сусідніх будівель і споруд, до справи долучені матеріали, які містять необхідні висновки та погодження органів державної влади та місцевого самоврядування, що передбачені законодавством. Стосовно порушення прав позивачів через спірну ухвалу суд зазначив, що в Генеральному плані міста Львова та плані зонування території не передбачено дороги (заїзду), про яку зазначають позивачі через те, що Відповідач не погоджував у встановленому законом порядку заїзду та дороги з просп. В.Чорновола до існуючих житлових будинків по вул. Лемківській, 9 та 9-а та не приймав рішення щодо віднесення земельної ділянки або її частини до земель загального користування для влаштування вказаних заїзду та дороги, а тому можливість заїзду до будинку 9-а по вул. Лемківській у місті Львові буде передбачена при розробленні містобудівної документації ще до початку забудови суміжної земельної ділянки, у зв'язку із чим права позивачів та мешканців відповідного будинку в майбутньому не будуть порушені. Крім викладеного суд додав, що Позивач 1 набув право на власності на об'єкт нерухомості по вул. Лемківська, 9-а не за договором відчуження та відсутні докази звернення Позивача 1 до Відповідача щодо оформлення землекористування за зазначеною адресою, а тому Позивачем 1 не обґрунтовано порушення прав та інтересів останнього. До того ж об'єкти нерухомого майна, які належать на праві власності Позивачу 2, знаходяться за межами спірної земельної ділянки, а тому питання відведення суміжної ділянки Третій особі ніяким чином не порушує прав Позивача 2 на користування належною йому земельною ділянкою.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4. 21.11.2017 Львівський апеляційний господарський суд вирішив рішення Господарського суду Львівської області від 28.09.2017 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Рішення апеляційного суду мотивоване тими ж аргументами, що й рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 06.12.2017 Позивач 1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 та рішення Господарського суду Львівської області від 28.09.2017, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Виконання спірної ухвали Відповідача призведе до порушення прав власників житлових та нежитлових приміщень по вул. Лемківська, 9-а в місті Львові через позбавлення у майбутньому можливості заїзду до власного будинку, який фактично розташований на земельній ділянці, переданій в оренду Третій особі. При цьому скаржник як на правову підставу вказаних обґрунтувань послався на норми частини 2 статті 386 Цивільного кодексу України.

7. Суди дійшли неправомірного висновку про відповідність спірної ухвали нормам земельного законодавства, оскільки обставини щодо набуття права користування попереднім землекористувачем - ТзОВ "Торговий дім "Геосистеми" були встановлені з неповним з'ясуванням обставин справи та з неправильним застосуванням норм діючого законодавства, а тому висновки судів стосовно законності набуття та обсягу прав Третьої особи на земельну ділянку, про яку йдеться в ухвалі Відповідача, є неналежними та мають характер припущень.

8. Вказівка в пункті 3.1 спірної ухвали на можливість заїзду до будинку 9-а по вул. Лемківській у місті Львові носить декларативний характер - не містить конкретного часу виконання цього пункту та не спрямована на породження жодних правових наслідків, а у задоволенні клопотання Позивача 1 про призначення відповідної експертизи (стосовно можливості виконання вказаного пункту оспорюваної ухвали) незаконно було відмовлено.

9. Наданий в суді першої інстанції проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва багатоквартирних житлових будинків з розміщенням торгово-офісних приміщень та об'єктів громадського призначення в місті Львів, вул. Лемківська, 9, затверджений спірною ухвалою, не відповідає вимогам законодавства, оскільки рішення узгоджувальної комісії Відповідача щодо погодження меж між земельними ділянками на вул. Лемківська, 9 та вул. Лемківська, 9-а по лінії З-И суперечить чинному законодавству через відсутність в акті узгодження меж підпису суміжного землекористувача. На вказаних підставах спростовується висновок судів про непорушення прав Позивача 1 оспорюваною ухвалою.

10. Подана Третьою особою копія проекту землеустрою оформлена без дотримання вимог частини 2 статті 36 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), а тому судами допущені порушення вимог процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, які є важливими для правильного вирішення дійсного судового спору.

Позиція Третьої особи, викладена у відзиві на касаційну скаргу

11. Доводи у відзиві на касаційну скаргу ідентичні аргументам, наведеним в оскаржуваних судових рішеннях.

Позиція Верховного Суду

Щодо підстав для захисту порушеного права на землю

12. Право на звернення за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів з встановленою підвідомчістю господарських справ передбачено нормами статті 1 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Частина 1 статі 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із пунктом 10 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із частиною 1 статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна, визнається судом незаконним та скасовується.

Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно із пунктом "г" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в пункті 13 постанови від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17.

Між тим в ході розгляду справи судами встановлено, що ні право власності, ні право користування Позивача 1, у тому числі згідно із нормами статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, земельною ділянкою, за адресою: по вул. Лемківська, 9 в місті Львові, стосовно якої прийнята оспорювана ухвала Відповідача, а також суміжною із вказаною земельною ділянкою - за адресою: по вул. Лемківська, 9-а в місті Львові (на якій розташоване нерухоме майно, на яке Позивач 1 набув право на власності), не доведені належними доказами у справі, а також відсутні докази звернення Позивача 1 до Відповідача щодо оформлення землекористування за адресою по вул. Лемківська, 9-а в місті Львові, на якій розташований об'єкт нерухомості Позивача 1. Отже Позивачем 1 не обґрунтовано порушення прав та інтересів останнього через прийняття оспорюваної ухвали Відповідача. У зв'язку із викладеним Суд дійшов висновку про відсутність у Позивача 1 будь-яких матеріально-правових підстав заявляти про право на земельну ділянку, проект щодо відведення якої затверджений та яка надана Третій особі згідно з оспорюваною ухвалою Відповідача, заявляти про порушення такого права та завертатись за захистом цього права, у тому числі шляхом оспорювання ухвали Відповідача.

Натомість, як встановили суди, землекористувачем суміжної ділянки зі спірною (по вул. Лемківська, 9-а в місті Львові) на підставі права постійного користування земельною ділянкою площею 0, 0795 за вказаною адресою згідно з Державним актом серія ЯЯ № 177923 є Позивач 2.

За таких встановлених судами першої та апеляційної інстанції обставин слід погодитись із висновками цих судів про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у даній справі за вимогами Позивача 1, а тому протилежні аргументи скаржника (пункти 6, 7) слід відхилити.

13. Суд також відхиляє аргументи в касаційній скарзі, що виконання спірної ухвали Відповідача призведе до порушення прав власників житлових та нежитлових приміщень по вул. Лемківська, 9-а в місті Львові, які викладені з посиланням на норми статті 386 ЦК України (пункт 6), оскільки такі аргументи викладені без урахування меж повноважень касаційного суду, передбачених нормами статті 300 ГПК України.

Згідно з частиною 3 статті 300 ГПК України у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Як вбачається з позовної заяви та встановлених судами обставин справи, підставами вимог щодо оспорювання ухвали Відповідача стали обставини незаконності оспорюваної ухвали та невідповідність її нормам законодавства - статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статті 103 Земельного кодексу України, а у якості правової підстави звернення із позовом стали норми статті 152 Земельного кодексу України.

Між тим, без урахування частини 3 статті 300 ГПК України у касаційній скарзі Позивач 1 змінив підстави позовних вимог, пославшись на норми статті 386 ЦК України та пославшись на порушення у майбутньому прав власників житлових та нежитлових приміщень по вул. Лемківська, 9-а в місті Львові, якими створено об'єднання Позивача 1.

Суд також відхиляє заперечення в касаційній скарзі стосовно змісту оспорюваної ухвали (можливості виконання пункту 3.1), змісту проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, затвердженого спірною ухвалою Відповідача, а також стосовно належності наданих у справі доказів - копії вказаного проекту (пункти 8, 9, 10), оскільки такі заперечення викладені без урахування повноважень суду касаційної інстанції, визначених частиною 2 статті 300 ГПК України, згідно з якою суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

14. Таким чином доводи скаржника щодо порушення оспорюваною ухвалою прав Позивача 1 на земельну ділянку, передану Третій особі за цією ухвалою, щодо безпідставності відмови судами у задоволенні позовних вимог про скасування ухвали Відповідача не знайшли свого підтвердження, не відповідають наведеним нормам статей 16, 377, 393 ЦК України, статті 152 Земельного кодексу України, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню. У зв'язку з цим (з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України) оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

15. У зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Позивача 1.

Керуючись статтями 129, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Елітний-Люкс" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 28.09.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 у справі № 914/1521/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст