ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/3167/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

за участю представників:

позивача - не з'явилися

відповідача - не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Чайка"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2019 (суддя Манько Г. В. )

і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2019 (головуючий суддя Чус О. В., судді Кузнецов В. О., Вечірко І. О.)

у справі № 904/3167/18

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Чайка"

до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області

про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. Селянське (фермерське) господарство "Чайка" (далі - позивач, СФГ "Чайка") звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі -відповідач, Держгеокадастр) про поновлення дії договору оренди земельної ділянки від 07.06.2011 наданої для фермерського господарства та ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населеного пункту в адміністративних мережах Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області укладеного між Межівською районною державною адміністрацією та головою СФГ "Чайка" Цекот В. Б, зареєстрованого у Межівському відділі ДРФ ДП "Центр ДЗК" 26.11.12, про що в Книзі реєстрації договорів оренди вчинено запис за № 122260004003165 в редакції додаткової угоди.

2. Аргументуючи позовну заяву позивач послався на безпідставну (неправомірну) відмову відповідача у продовженні строку дії договору оренди від 07.06.2011; дотримання позивачем вимог щодо порядку реалізації переважного права на поновлення спірного договору оренди земельної ділянки, передбачених умовами договору та положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі"; наголосив, що з метою реалізації переважного права на укладення зазначеного договору на новий строк направляв відповідачеві листи-повідомлення про поновлення терміну дії договору оренди від 07.06.2011 і відповідні проекти додаткової угоди, разом з тим відповідач з порушенням строків визначених статтею 33 Закону України "Про оренду землі" відмовляв позивачеві у поновленні договору оренди. Позивач акцентував на тому, що продовжує користуватися земельною ділянкою, наданою йому відповідно до умов договору оренди від 07.06.2011, належно виконує обов'язки орендаря за цим договором, а отже наявності у цьому випадку правових підстав для поновлення спірного договору згідно з положеннями частин шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі".

3. У відзиві на позов Держгеокадастр просило відмовити у його задоволенні, зазначаючи, що відповідач у листах-повідомленнях заперечив стосовно поновлення спірного договору оренди землі; позивач запропонував умови, які не узгоджувалися із позицією Держгеокадастру, зокрема не надав усіх необхідних документів для поновлення договору оренди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

4. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2019 у задоволенні позову відмовлено.

5. Рішення суду першої інстанції аргументовано тим, що позивачем не було дотримано процедури поновлення договору оренди від 07.06.2011, зокрема не надано відповідачу витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель і агротехнічний паспорт, разом з тим відповідач вчинив усі передбачені законодавством дії щодо розгляду листів-повідомлень позивача, вмотивовано відмовив у поновленні договору оренди, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

6. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2019 рішення суду першої інстанції змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції даної постанови.

7. Суд апеляційної інстанції зазначив, що надана позивачем пропозиція щодо укладення додаткової угоди до договору оренди від 07.06.2011 не містить істотних умов, які передбачені статтею 15 Закону України "Про оренду землі", що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

9. Скаржник зазначає, що підставою його позовних вимог є приписи частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", відповідно до положень частини 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі" укладення додаткової угоди є обов'язковою умовою поновлення договору оренди, а відповідно до приписів статей 187, 188 Господарського кодексу України укладення додаткової угоди до договору оренди землі можливе за рішенням суду.

10. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не дослідив обставини щодо укладення додаткової угоди на підставі положень частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі"; апеляційний суд не надав правову оцінку обставинам щодо визнання укладеною додаткової угоди від 16.08.2017 про поновлення договору оренди землі від 07.06.2011, яка була направлена Держгеокадастру 21.01.2018.

Позиція відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

11. Відповідач подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Держгеокадастр зазначає, що термін дії договору оренди сплив 26.11.2017, а у випадку задоволення позовних вимог про укладення додаткової угоди до договору оренди землі буде порушено вимоги статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки сторони не дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору (орендна плата і строк дії).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12.07.06.2011 між Межівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області (орендодавець) та СФГ "Чайка" (орендар) підписано договір оренди земельної ділянки (далі - договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець на підставі розпорядження голови райдержадміністрації від
11.04.2011 № 189-р-11 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, загальною площею 53,4 га, в тому числі ріллі 53,4 га, розміщену на території Зорянської сільської ради Межівського району.

13. Відповідно до пункту 4 договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 482 736 грн.

14. Згідно з пунктом 6 договору оренди даний договір укладено терміном на 5 (п'ять) років.

15. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 7).

16. Договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Межівському районі Дніпропетровської області 26.11.2012 за № 122260004003165.

17.18.08.2017 позивач звернувся до Держгеокадастру із клопотанням по поновлення договору оренди (вх № 276196/0/1-17), щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства площею 53,4000 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області із земель державної власності, на строк 12 років (пункт 6 додаткової угоди), орендна плата - 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік (пункт 8 додаткової угоди). До клопотання були додані: викопіювання з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру; довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) станом на 01.01.2016; ксерокопія договору оренди землі; копія виписки з ЄДРПОУ; копія технічної документації по визначенню орнопридатності ґрунтів та нормативної грошової оцінки земель державного земельного запасу, наданих в оренду СФГ "Чайка" на території Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області; копія витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку; копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права; додаткова угода; довідка про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки.

18. Держгеокадастр розглянув клопотання позивача і 24.01.2018 прийняв рішення, викладе у листі-повідомленні (вих. № 27-6196/0-581/0/20-18), у якому зазначив, що пунктом 6 договору оренди визначено термін його дії - 5 років, що не відповідає статті 19 Закону України "Про оренду землі", яка визначає, що при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути менше ніж як 7 років. У пункті 2 проекту додаткової угоди позивач визначив строк дії договору, що складає 12 років.

Зазначений строк не відповідає умовам, що визначені Стратегією удосконалення механізму управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженою постановою КМУ від 07.06.2017 № 413, відповідно до якої передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності має відбуватися переважно на умовах оренди на строк не більше як сім років.

Зазначив, що у пункті 2 проекту додаткової угоди позивач запропонував орендну плату в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Дніпропетровській області. Відповідно до статті 122 Земельного Кодексу України, Держгеокадастр передає у користування/оренду (поновлює договори оренди) землі сільськогосподарського призначення державної форми власності із встановленням орендної плати у розмірі 12% відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

19.21.02.2018 позивач повторно звернувся до Держгеокадастру (вх. № Ц-1570/0/21-18) із клопотанням по поновлення договору оренди, щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства площею 53,4000 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області із земель державної власності.

20. Держгеокадастр розглянув дане клопотання та 22.03.2018 прийняв рішення, викладе у листі-повідомленні (вих. № Ц-1570/0-1532/0/20-18), у якому зазначив, що прийняття рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки можливе за умови дотримання процедури передбаченої статтею 33 Закону України "Про оренду землі" та належного виконання орендарем умов договору оренди земельної ділянки, інших нормативно-правових актів, що регулюють питання оренди землі. Крім того, відповідач зауважив на необхідності надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки і агротехнічного паспорту земельної ділянки.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

21. Відносини, пов'язані з орендою землі, врегульовані, зокрема Законом України "Про оренду землі" (далі - Закон), яким визначені умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

22. Статтею 33 Закону регламентовані порядок та підстави поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини перша - п'ята цієї статті), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина шоста цієї статті).

Законодавець у частині п'ятій статті 33 Закону визначив алгоритм дій, який зобов'язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря:

1) розглянути лист-повідомлення на предмет відповідності вимогам закону;

2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору;

3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності);

4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені положення слід розуміти таким чином:

а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;

б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

При цьому, заперечення орендодавця стосовно невідповідності направленого орендарем листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

Якщо орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали додаткової угоди, то способом захисту прав орендаря буде саме його звернення до суду із позовом про визнання додаткової угоди укладеною на нових узгоджених істотних умовах, а не пролонгація на попередніх умовах.

У разі ж встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строку звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі, однак невиконання при цьому орендодавцем установленого частиною п'ятою статті 33 Закону обов'язку у місячний строк розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення цю поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

Частиною шостою статті 33 Закону регламентовані порядок та підстави поновлення договору оренди землі на новий строк у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди.

Відповідно до частини шостої статті 33 Закону у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже щодо прав та обов'язків орендодавця відповідно до порядку поновлення договору оренди землі, визначеного частиною шостою статті 33 Закону, то орендодавець має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини шостої зазначеної статті Закону.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк (частина шоста статті 33 Закону).

Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку (частина восьма статті 33 Закону). При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Суд звертається до правових позицій щодо підстав для поновлення договору оренди земельної ділянки, які викладені Верховним Судом України у постанові від
25.02.2015 у справі № 6-219цс14, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від
10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц та cудовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 10.09.2018 № 920/739/17.

23. Також Суд звертається до правових позицій, викладених в постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2019 у справі № 908/2314/18.

Так, Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що для продовження договірних відносин необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди щодо продовження договору із застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди, у тому числі на змінених умовах (частина перша - п'ята статті 33 Закону) або мовчазна згода сторін договору стосовно поновлення договору на тих самих умовах на той самий строк (частина шоста статті 33 Закону).

У розумінні наведених положень законодавства основними відмінностями у застосуванні положень частин першої - п'ятої та частини шостої Закону є умови додаткової угоди (відмінні від попередніх, або ті самі чи тотожні (частини перша - п'ята статті 33 Закону) та наявність погодження обох сторін щодо істотних умов договору, або ті самі (частина шоста статті 33 Закону)) та строк, в який орендодавець повинен повідомити орендаря про відсутність наміру продовжувати або поновлювати договір оренди (у місячний строк після повідомлення орендаря про намір продовжувати договір оренди земельної ділянки (частини перша - п'ята статті 33 Закону) чи у місячний строк після закінчення строку дії договору (частина шоста статті 33 Закону)).

При цьому слід врахувати, що відповідно до частин першої - п'ятої статті 33 Закону умови договору оренди землі можуть бути змінені лише за згодою сторін, а у разі недосягнення такої домовленості щодо істотних умов переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється; недосягнення сторонами домовленостей щодо істотних умов договору при їх зміні виключає поновлення договору оренди землі з підстав переважного права (частина четверта статті 33 Закону).

24. Згідно зі статтею 14 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ("Диспозитивність господарського судочинства") суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ГПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ГПК України випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ГПК України.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Отже, попри обов'язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.

Суд звертається до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від
06.12.2018 у справі № 902/1592/15.

25. Формулюючи викладені вище висновки, Суд враховує mutatis mutandis висновки Верховного Суду, які він послідовно надає стосовно принципу диспозитивності у господарському судочинстві (постанови Верхового Суду від 08.05.2018 у справі № 922/1249/17, від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15).

26. У цій справі предметом спору, а відповідно і об'єктом захисту за позовними вимогами, стало право орендаря (позивача) на поновлення договору оренди земельної ділянки в порядку, передбаченому частиною шостою статті 33 Закону.

27. Враховуючи встановлені судами обставини: щодо укладення договору оренди строком на 5 років; непогодження сторонами істотних умов договору в ході листування щодо поновлення договору оренди; викладення в позовній заяві вимоги про поновлення договору оренди на 7 років, тобто на інших умовах, ніж визначені договором оренди Суд дійшов висновку, що хоча позивач і послався як на підставу позову на порядок поновлення договору оренди землі, передбачений частиною шостою статті 33 Закону, однак послідовно наполягає на поновленні договору оренди на змінених умовах, а відповідно і на порушенні відповідачем такого права, на чому засновані підстави позову та чому відповідає предмет позову про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди про його поновлення на 7 років.

28. Разом з тим, конструкція норми частини шостої статті 33 Закону створює підстави для правомірних очікувань сторони договору оренди землі на його поновлення на той самий строк і на тих самих умовах. При цьому, хоча умова про строк також є умовою договору, у цій нормі вона виокремлена. Тому очевидно, що за існування фактичного складу, передбаченого у частині шостій статті 33 Закону сторона договору оренди землі має право на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах. Сторона договору за звичайних обставин є обізнаною про його умови, тому реалізація зазначеного права не утруднене їх з'ясуванням.

Водночас, якщо сторона договору вимагає поновлення договору оренди на інший строк або на інших умовах, це за приписами частини 6 статті 33 Закону не створює для іншої сторони договору обов'язку прийняти ці умови та укласти відповідну додаткову угоду або запропонувати у відповідь інші умови. Відповідно відмову задовольнити цю вимогу або зволікання з її розглядом не можна вважати порушенням прав сторони договору, передбачених частиною шостою статті 33 Закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові cудової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.03.2019 у справі № 908/1165/17.

29. За таких обставин, враховуючи, що позивач просить поновити договір оренди землі на підставі приписів частини шостої статті 33 Закону на змінених умовах щодо яких сторони не дійшли згоди, Суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог.

30. Оскільки доводи касаційної скарги позивача зводяться до доведення ним обставин наявності підстав для поновлення договору оренди землі на підставі частини шостої статті 33 Закону, з огляду на встановлені судом підстави для відмови у позові, такі доводи колегією суддів відхиляються.

31. Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що норми Закону не передбачають обов'язкового надання орендарем інших додаткових документів до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі, окрім проекту додаткової угоди, а відтак заперечення відповідача, викладені у відзиві, щодо того, що позивач повинен був додати до листа-повідомлення документи, що підтверджують належне виконання умов договору, агрохімічний паспорт і витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не узгоджуються з нормами чинного законодавства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

32. Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування постанови апеляційної інстанцій, та вважає, що її слід залишити без змін, з урахуванням мотивувальної частини даної постанови, а касаційну скаргу без задоволення.

Розподіл судових витрат

33. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Чайка" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2019 у справі № 904/3167/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил