ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 920/14/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Вронська Г.О.

за участю секретаря: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Сумської області

(суддя - Котельницька В.Л.)

від 15.05.2018

та постанову Харківського апеляційного господарського суду

(головуючий суддя: Пелипенко Н.М., судді: Барбашов С.В., Сіверін В.І.)

від 19.07.2018

у справі № 920/14/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго"

про стягнення 1 650 304,70 грн,

за участю представників учасників справи:

позивача - Литвин П.В.

відповідача - Довганюк Р.М.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося з позовом до Господарського суду Сумської області про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" (далі - ПАТ "Сумиобленерго") 1 000 000,00 грн основного боргу за виданим простим векселем № 783375462441 від 04.05.2000, 6 відсотків в сумі 157 150,68 грн, 493 154,02 грн інфляційних.

1.2. Позовна заява мотивована тим, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" як законний власник простого векселя ПАТ "Сумиобленерго" має право на отримання від відповідача заборгованість за векселем № 783375462441 від 04.05.2000 в сумі 1 000 000,00 грн, оскільки строк платежу за векселем настав та на день подання позову вексель не погашений. При цьому, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в порядку частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував 493 154,02 грн інфляційних за весь час прострочення та 6 відсотків в сумі 157 150,68 грн. Матеріально-правовою підставою позову визначено статті 43, 47, 48, 70, 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, ст. 625 Цивільного кодексу України.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 15.05.2018 у справі № 920/14/18 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 157 150,68 грн шість відсотків. В іншій частині позову відмовлено.

2.2. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2018 рішення Господарського суду Сумської області від 15.05.2018 у справі № 920/14/18 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- Відкритим акціонерним товариством "Сумиобленерго" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Сумиобленерго") 04.05.2000 складено простий вексель № 783375462441на суму 1 000 000,00 грн;

- між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Українським кредитним банком (правонаступником якого є ПАТ "Акцент-Банк") 24.04.2000 було укладено договір № Т-102/042000 у відповідності до якого банк зобов'язується передати ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вексель ПАТ "Сумиобленерго" з бланковим індосаментом протягом 10 днів з моменту укладення даного договору згідно із додатком № 1 до даного договору;

- ПАТ "Акцент-Банк" на звороті спірного векселя був проставлений бланковий індосамент на пред'явника "Платити наказу: без обороту на мене";

- актом приймання-передачі до договору № Т-102/042000 від 24.04.2000 Українським кредитним банком було передано ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в тому числі і вексель, який є предметом даного спору;

- ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є законним власником простого векселя ПАТ "Сумиобленерго" на загальну суму 1 000 000,00 грн № 783375462441, випущеного 4 травня 2000 року, зі строком платежу - по пред'явленню, але не раніше 01 січня 2015 року;

- ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" листом № 26-1847/1.2-15 від 13.03.2015 звернувся до ПАТ "Сумиобленерго" з вимогою про оплату векселя № 783375462441 до 19.03.2015:

- ПАТ "Сумиобленерго" у зазначений строк вексель не оплатив;

- ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 19.03.2015 звернувся до приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Марченко І.В. з листом № 26-2003/1.2-15 про опротестування вказаного векселя у неплатежі;

- розпискою від 26.03.2015 про передачу векселів для опротестування приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Марченко І.В. отримала в тому числі і вексель № 783375462441 на суму 1 000 000,00 грн;

- приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Марченко І.В. 25.03.2015 звернулась до ПАТ "Сумиобленерго" з телеграмою-вимогою з пропозицією до 12 години 26.03.2015 здійснити оплату, в тому числі вказаного векселя або повідомити нотаріуса про відмову вчинити такі дії;

- у зв'язку з невиконанням вказаної вимоги ПАТ "Сумиобленерго" приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Марченко І.В. 26.03.2015 видано акт про протест вказаного векселя (зареєстровано в реєстрі № 979);

- на підставі акту приймання-передачі від 26.03.2015 приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Марченко І.В. передано в тому числі зазначений вексель та акт про протест векселя ПАТ "НАК "Нафтогаз України";

- ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 31.03.2015 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сидоренко А.В. з листом № 26-2333/1.2-15 про вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості, в тому числі за векселем № 783375462441 на суму 1 000 000,00 грн;

- приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сидоренко А.В. 01.04.2015 видано виконавчий напис (зареєстрований в реєстрі за № 497) про стягнення з ПАТ "Сумиобленерго" заборгованості за векселем № 783375462441 від 04.05.2000 на суму 1 000 000,00 грн;

- враховуючи те, що ПАТ "Сумиобленерго" борг за векселем № 783375462441 не сплатило, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до суду з позовом про стягнення 1 000 000,00 грн боргу, 493 154,02 грн інфляційних втрат відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та 157 150,68 грн 6% відповідно до ст. 48 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (надалі Уніфікований закон).

2.4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1 000 000,00 грн основного боргу за виданим простим векселем № 783375462441 від 04.05.2000, місцевий господарський суд виходив з того, що на виконанні Державної виконавчої служби Сумського МУЮ знаходиться виконавчий напис нотаріуса саме за спірним векселем. Суд також відмовив у задоволенні вимоги про стягнення інфляційних втрат на підставі 625 Цивільного кодексу України, мотивуючи тим, що за прострочення виконання вексельного зобов'язання законодавством встановлені спеціальні санкції.

Задовольняючи вимогу в частині стягнення 6%, суд зазначив, що відповідачем порушено строк платежу та не оплачено до 19.03.2015 вимоги за векселем.

2.5. Погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач у відповідності до частини 1 статті 20 Цивільного кодексу України на свій розсуд обрав спосіб захисту своїх цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом, а тому, звертаючись з позовом до суду з вимогами стягнути з відповідача заборгованість за векселем № 783375462441, позивач фактично намагається двічі стягнути борг за одним і тим же документом.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Сумської області від 15.05.2018 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2018, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині відмови у стягненні 1 000 000,00 грн основної заборгованості та 493 154,02 грн інфляційних та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України":

- судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 7, 86, 238 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до прийняття неправильного рішення та постанови;

- висновки суду першої інстанції помилково ґрунтуються на тих обставинах, що знаходження на виконанні Державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції виконавчого напису нотаріуса про стягнення боргу за спірним векселем виключає можливість обрання ПАТ "НАК "Нафтогаз України" іншого способу захисту порушеного права.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення заборгованості за виданим простим векселем № 783375462441.

4.2. Відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 07.06.1930), а також Законами України "Про обіг векселів в Україні", "Про цінні папери та фондовий ринок", "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", "Про приєднання України до Женевської Конвенції 1930 року про врегулюванню деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів".

4.3. Відповідно до ст. 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

4.4. До простого векселя також застосовуються такі положення: положення, які стосуються переказного векселя, який підлягає оплаті за адресою третьої особи або у місцевості, іншій, ніж місце проживання трасата (статті 4 і 27); застереження про відсотки (стаття 5); розбіжності щодо суми, яка підлягає оплаті (стаття 6); наслідки підпису відповідно до умов, зазначених у статті 7; наслідки підпису особи, яка діє без повноважень або з перевищенням своїх повноважень (стаття 8); положення, які стосуються бланкового переказного векселя (стаття 10); положення щодо забезпечення авалем (статті 30 - 32); у випадку, передбаченому в останньому абзаці статті 31, якщо в авалі не зазначено, за кого він даний, вважається, що він даний за векселедавця простого векселя.

4.5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є законним власником простого векселя ПАТ "Сумиобленерго" на загальну суму 1 000 000,00 грн № 783375462441, випущеного 04.05.2000, зі строком платежу - по пред'явленню, але не раніше 2015 року.

4.6. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сидоренко А.В. 01.04.2015 вчинено виконавчий напис (зареєстрований в реєстрі за №497) про стягнення з відповідача заборгованості за векселем № 783375462441 від 04.05.2000 на суму 1 000 000,00 грн.

4.7. Проте, судами також встановлено відсутність доказів погашення існуючої заборгованості у розмірі 1 000 000,00 грн за вказаним простим векселем.

4.8. Відповідно до ст. 47 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі всі трасанти, акцептанти, індосанти і особи, які забезпечують авалем платіж за переказним векселем, є солідарно зобов'язаними перед держателем.

Держатель має пред'явити позов до кожної з цих осіб окремо і до всіх разом, при цьому необов'язково додержуючись тієї послідовності, в якій вони зобов'язались.

4.9. У разі пред'явлення законним векселедержателем вимоги про оплату векселя зобов'язана за ним особа не має права відмовитися від виконання з посиланням на відсутність або недійсність зобов'язання, крім випадків, передбачених ст. 17 Уніфікованого закону.

4.10. Вексель має пред'являтися до платежу у визначеному в ньому місці, а якщо останнє не було прямо визначено, - за місцем знаходження платника (акцептанта) переказного векселя або за місцем складання простого векселя (статті 2, 76 Уніфікованого закону).

4.11. Вексельні зобов'язання прямих боржників - векселедавця простого та акцептанта переказного векселя - можуть бути виконані належним чином тільки за умови його пред'явлення до платежу у визначеному шляхом зазначення населеного пункту або конкретної адреси місці.

4.12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз" вжито достатньо дій з пред'явлення до оплати простого векселя № 783375462441, а ПАТ "Сумиобленерго" стало відомо про особу векселедержателя та про вимогу сплатити за векселем обумовлену суму.

4.13. Разом з цим судами встановлено, що виконавчий напис № 497 від 01.04.2015 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сидоренка А.В. знаходиться на виконанні у державній виконавчій службі. Вказані обставини підтверджуються постановою відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції від 20.04.2015 ВП №47271071.

4.14. Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право звернення до суду за захистом прав і свобод, якщо ці права чи свободи порушені, порушуються, створено чи створюються перешкоди для їх реалізації, мають місце інші ущемлення прав та свобод.

4.15. Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

4.16. Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

4.17. У розумінні закону право на захист - це суб'єктивне право особи вимагати від уповноважених органів примусового застосування засобів реагування до порушників цивільного права.

4.18. Відповідно до закріплених в главі 3 Цивільного кодексу України положень, які стосуються суб'єктів здійснення захисту порушеного права, захист порушених цивільних прав та охоронюваних законом інтересів здійснюється: судом (стаття 16 Цивільного кодексу України), Президентом України, органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування (стаття 17 Цивільного кодексу України), органами нотаріату (стаття 18 Цивільного кодексу України), самостійно (стаття 19 Цивільного кодексу України).

4.19. Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

4.20. Частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому порядку цим кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена.

4.21. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 Цивільного кодексу України. При цьому, межі здійснення цивільних прав не містять жодних обмежень щодо права особи здійснювати захист своїх прав та інтересів у способи, визначені законодавством. Не містять таких обмежень і чинне законодавство в цілому, а Конституція України надає право особи діяти у спосіб, не заборонений законодавством.

4.22. Згідно з частиною 1 статті 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Отже, особа, право якої порушено, може на власний розсуд обрати будь-яку форму захисту: судову, шляхом звернення до органів державної влади, органів нотаріату чи самозахист.

При цьому, здійснення особою свого права на судовий захист не може ставитись у залежність від використання нею інших засобів правового захисту, до яких відноситься, зокрема, захист цивільних прав нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

4.23. Таким чином, наявність виконавчого напису за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін та не позбавляє кредитора права на судовий захист шляхом стягнення заборгованості у судовому порядку.

4.24. Крім того, частиною 1 статті 1 Закону України "Про нотаріат" нотаріат в Україні визначено як систему органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

4.25. Суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували, безпідставно ототожнивши вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису на борговому документі з вирішенням спору про право, та, як наслідок, всупереч закону наділили нотаріуса компетенцією вирішувати господарські спори.

4.26. Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателя).

4.27. Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

4.28. Відповідно до частин 1, 2. 5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

4.29. Підставою заявлених позовних вимог є невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати простого векселя № 783375462441. При цьому в обґрунтування заявлених вимог позивачем до матеріалів справи долучено засвідчену копію простого векселя № 783375462441 від 04.05.2000.

4.30. Відповідно до статті 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" векселі (переказні і прості) складаються в документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені в бездокументарну форму (знерухомлені). Вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою. Найменування трасанта або векселедавця, інших зобов'язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їх установчих документах. Вексель підписується від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. У разі якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на внутрішній документ юридичної особи, відповідно до якого уповноважена особа має право підписувати вексель.

4.31. Вимоги до оформлення простого векселя визначені також і в статтях 75, 76 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі.

4.32. Однак, судами не надано оцінки , що в матеріалах справи міститься лише копія векселя № 783375462441 від 04.05.2000, долучена ПАТ "НАК "Нафтогаз України", та судами попередніх інстанцій не досліджено обставини наявності оригіналу зазначеного векселя у позивача.

4.33. Разом з тим колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України", як держатель векселю, має право відповідно до вимог вексельного законодавства вимагати від ПАТ "Сумиобленерго" як векселедавця стягнення відсотків на суму векселя в розмірі 6%. Однак, враховуючи те, що обставини виконання ПАТ "Сумиобленерго" свого обов'язку зі сплати заборгованості по векселю № 783375462441 в примусовому порядку та обставини щодо обсягу такого виконання не були з встановлені судами попередніх інстанцій, колегія суддів вважає передчасним висновок щодо розміру 6% річних на суму векселя, оскільки правильність визначеної та заявленої суми відсотків до стягнення підлягає перевірці, виходячи із основної суми заборгованості.

4.34. Перелік обов'язкових реквізитів для переказного векселя наведено у ст. 1, а простого - у ст. 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон). Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 196 Цивільного кодексу України і статей 2, 76 Уніфікованого закону документ, який не містить обов'язкових реквізитів, перелічених у вказаних статтях Уніфікованого закону, не є цінним папером (векселем), а може мати силу простої боргової розписки, за винятком випадків, прямо зазначених в абзацах 2-4 ст. 2, абзацах 2-4 ст. 76 Уніфікованого закону.

4.35. З урахуванням викладеного та без встановлення всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, в тому числі і в частині інфляційних втрат, не можна визнати обґрунтованими та такими, що ухвалені з дослідженням всіх доказів та встановленням всіх фактичних обставин справи.

4.36. При виборі і застосуванні норм права до спірних відносин, колегія суддів, відповідно до ч. 4. ст. 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 22.11.2005 у справі № 38/346-04, в ухвалі Верховного Суду України від 16.02.2011 у справі № 6-17616св08.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.3. Згідно з частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

5.4. З врахуванням викладеного, оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з'ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.5. Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись статтями 236, 238, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 05.05.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2018 у справі № 920/14/18 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді Г. Вронська

О. Баранець