Історія справи

Ухвала КГС ВП від 13.03.2019 року у справі №910/5906/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/5906/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,

за участю секретаря Низенко В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Васильченко Т.В.

від 23.10.2018

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Пономаренка Є.Ю., Дідиченко М.А., Смірнової Л.Г.

від 28.01.2019

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про визнання частково недійсним пункту договору

за участю представників:

від позивача: Осадчий В.М.

від відповідача: Лисенко В.О.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про визнання частково недійсним пункту договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» (покупець) 12.04.2017 укладено договір купівлі-продажу природного газу № 17-204-Н, відповідно до п. 1.1 якого, в редакції протоколу розбіжностей, продавець зобов`язується передати покупцеві у 2017 році природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього, договору.

Позивач вважає, що оспорюваний в частині абзаців 3, 6, 7, 8 пункт 6.1 договору було укладено проти волі позивача та під тиском тяжких обставин, що змусило Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» підписати договір на вкрай невигідних умовах. Підписуючи договір, позивач не міг передбачити реального настання правових наслідків, обумовлених оспорюваним пунктом договору, вказані обставини є підставою для визнання недійсним в частині пункту 6.1 договору.

Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

Між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» (покупець) 12.04.2017 укладено договір купівлі-продажу природного газу № 17-204-Н, відповідно до п. 1.1 якого, в редакції протоколу розбіжностей, продавець зобов`язується передати покупцеві у 2017 році природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього, договору.

Пунктом 1.2 договору природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам.

Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (Офіційний вісник України, 2005 р., № 2, ст. 88) і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі, якщо продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк.

Вартість фактично переданого природного газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (в тому числі, коригуючих актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.

У разі не надання покупцем продавцеві до 25 числа (включно) передбачених в абзаці четвертому цього пункту актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, остаточний розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяці купівлі-продажу природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

Покупець зберігає за собою право надати акт звіряння розрахунків, передбачений в абзаці четвертому цього пункту до закінчення 90 (дев`яностого) дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля-продаж природного газу. При цьому, у випадку, якщо покупець надасть продавцеві, передбачений абзацом четвертим цього пункту, акт звіряння пізніше 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу але до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, то розрахунок за придбаний покупцем газ, в частині суми зазначеної в такому акті звіряння, буде здійснюватись в порядку, передбаченому абзацом третім цього пункту але з такими особливостями. З дати надання продавцеві покупцем зазначеного вище акту звіряння, припиняється нарахування продавцем неустойки, 3% річних, а також інфляційних збитків на суму, зазначену в такому акті звіряння, на період з дати надання акту звіряння продавцеві і до закінчення 90 днів що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за придбаний покупцем природний газ в частині, що підлягає оплаті за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.012005 № 20 (Офіційний вісник України, 2005 p., № 2, ст. 88), має бути здійснений до закінчення 90 (дев`яностого) дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля-продаж природного газу, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк.

Покупець може ініціювати проведення розрахунку за придбаний природний газ за процедурою передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 і після спливу 90 денного строку, передбаченого абзацом 3 цього пункту.

Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк.

Позивачем в повному обсязі виконано умови договору та оплачено весь обсяг поставленого відповідачем газу.

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2018 у справі № 910/5906/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані умови договору купівлі-продажу природного газу № 17-204-Н від 12.04.2017, передбачені пунктом 6.1 договору, не суперечать вимогам чинного законодавства, а твердження позивача з цього приводу є необґрунтованими та недоведеними у встановленому законом порядку.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

За доводами скаржника, оспорюваний в частині пункт 6.1 договору було укладено проти волі позивача та під тиском тяжких обставин, що змусило Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» підписати договір на вкрай невигідних умовах. Підписуючи договір, позивач не міг передбачити реального настання правових наслідків, обумовлених оспорюваним пунктом договору, вказані обставини є підставою для визнання недійсним в частині пункту 6.1 договору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 у справі № 910/5906/18 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2018 - без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовано тим, що апелянтом не доведено, що оспорюваний в частині пункт 6.1 договору було укладено проти волі позивача та під тиском тяжких обставин, а твердження, що підписуючи договір, позивач не міг передбачити реального настання правових наслідків, обумовлених оспорюваним пунктом договору не є достатньою підставою для визнання правочину у частині недійсним.

Договір купівлі-продажу природного газу № 17-204-Н від 12.04.2017 укладено між сторонами на підставі примірного договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Жодна з норм нормативних актів, які регулюють алгоритм розрахунків, не обмежує права сторін на укладення договорів купівлі-продажу природного газу з доповненням на власний розсуд їх змісту, зокрема, в частині встановлення остаточних строків розрахунку і врегулювання відповідальності сторін за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу природного газу. Встановлення остаточного строку розрахунків жодним чином не змінює алгоритм розрахунків, який затверджений державними органами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 у справі № 910/5906/18 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач зазначив, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, а саме: частини першої, третьої, п?ятої статті 203, статті 233 Цивільного кодексу України, статтей 42, 113, 118, статтей 86, 236, 238 частини п?ятої статті 227 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначає, що судами попередніх інстанцій не було враховано, що спірним договором Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» змусило Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» взяти на себе відповідальність за своєчасність розрахунків бюджету за пільги і субсидії, тобто за дії Міністерства фінансів України, Міністерства соціальної політики та Державного казначейства.

Таким чином, позивач опинився в ситуації, коли з одного боку є невигідні для нього умови договору в частині розрахунків, а з іншої - загроза отримати збитки, а також загроза зриву опалювального сезону.

Позивач намагався довести у судах першої та апеляційної інстанцій, що договір було укладено під тиском і загрозою залишення без природного газу населення Дніпропетровської області, і що договір не відповідає вимогам частини першої, третьої, п?ятої статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки укладений під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах.

Відповідач подав суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу у якому просив рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 у справі № 910/5906/18 залишити без змін, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» - без задоволення.

Зазначив, що спірний договір, у тому числі і в частині оспорюваного пункту, був укладений на підставі примірного договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Сторони, укладаючи договір купівлі-продажу природного газу, у тому числі і в частині спірних умов, за взаємною згодою визначили його умови на власний розсуд, з урахування примірного договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, що не протирічить вимогам чинного законодавства. Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій, сторонами підтверджено та не оспорено те, що позивачем в повному обсязі виконано умови договору та оплачено весь обсяг поставленого відповідачем газу, тобто позивачем здійснено ряд дій, які свідчать про схвалення спірного договору, а відповідно і прийняття на себе зобов?язань щодо порядку та умов проведення розрахунків та відповідальність за невиконання або неналежне виконання цих умов договору.

Таким чином договір, в тому числі і в спірній частині, був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, воля обох сторін договору відповідала зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи договір, знали про наслідки його укладення та бажали настання таких правових наслідків, що виключає можливість вважати договір в цій частині таким, що не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зазначеним у частині 5 статті 203 Цивільного кодексу України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо суті касаційної скарги

Спір у справі, що переглядається, стосується відповідності договору купівлі-продажу природного газу № 17-204-Н від 12.04.2017, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», а саме абзаців 3, 6, 7, 8 пункту 6.1 договору, вимогам частини першої, третьої п?ятої статті 203 та статті 233 Цивільного кодексу України, виходячи з доводів позивача, щодо укладення договору відбулося проти його волі, під тиском тяжких обставин, які змусили підписати договорі на вкрай невигідних умовах.

Відповідно до частин першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Наявність укладеного між позивачем та відповідачем договору та факт його виконання, свідчить про те, що обидві сторони бажали укласти договір, і що їхній зовнішній вираз волі (волевиявлення) відповідав внутрішній волі.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положення частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Згідно з частиною першою статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п?ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 Цивільного кодексу України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути важка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але змушена це зробити через тяжкі обставини.

Тобто має бути причинно-наслідковий зв`язок між тяжкими обставинами та укладеним правочином (його укладання саме з метою усунення обставин).

Проте, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, позивачем не доведено належними та допустимими засобами доказування існування тяжких обставин (їх крайньої форми), з якими чинне законодавство пов`язує можливість визнання спірного договору частково недійсним (в частині абзаців 3, 6, 7, 8 пункту 6.1).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що договір купівлі-продажу природного газу № 17-204-Н від 12.04.2017, укладено між сторонами на підставі примірного договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Сторони, укладаючи договір купівлі-продажу природного газу №17-204-Н від 12.04.2017, знали про правові наслідки його укладення та розуміли можливість настання таких наслідків, а також не були обмежені в праві на укладення договорів купівлі-продажу природного газу з доповненням на власний розсуд їх змісту.

Крім того, встановлення остаточних строків розрахунку і врегулювання відповідальності сторін за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу природного газу жодним чином не змінює алгоритм розрахунків, який затверджений державними органами.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» в повному обсязі виконано умови договору та оплачено весь обсяг поставленого відповідачем газу, тобто позивачем здійснено ряд дій, які свідчать про схвалення спірного договору, а відповідно і прийняття на себе зобов`язання щодо порядку та умов проведення розрахунків та відповідальність за невиконання або неналежне виконання цих умов договору.

Таким чином, позивачем не надано достатніх доказів, що оспорюваний в частині пункт 6.1 договору було укладено проти його волі та під тиском тяжких обставин.

Таке застосування норм матеріального права узгоджується з позицією об?єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній в постанові від 31.05.2019 у справі № 924/296/18.

Щодо доводів позивача про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права у зв?язку з відхиленням клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов`язаної з нею справи № 826/9959/18, що розглядається в Окружному адміністративному суді міста Києва, то вони не можуть бути підставою для скасування постановлених у справі судових рішень.

Сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі.

Постанова Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 № 853, яка є предметом оскарження у адміністративній справі № 826/9959/18, була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема, укладення договору № 17-204-Н купівлі-продажу природного газу від 12.04.2017 та вирішення спору у даній справі.

З огляду на зазначене, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для їх зміни чи скасування колегія суддів Касаційного господарського суду не вбачає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд вважає висновок господарських судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання частково недійсним пункту 6.1 договору купівлі-продажу природного газу від 12.04.2017 №17-204-Н як вчиненого проти волі позивача та під тисом тяжких обставин, які змусили позивача вчинити правочин, а саме підписати договір на вкрай невигідних умовах, обґрунтованим.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Судові витрати

Судові витрати відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 у справі № 910/5906/18 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді І. Кондратова

В. Студенець