ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 910/15096/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В. І. - головуючий, Білоус В. В., Пєсков В. Г.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т. В.,

представників учасників справи:

позивач - не з'явився,

відповідач-1 - не з'явився,

відповідач-2 - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Дубекспо"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 (колегія суддів у складі: Козир Т. П. - головуючий, Коробенко Г. П., Кравчук Г. А.)

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 (суддя Грєхова О. А.)

у справі № 910/15096/21

за позовом Приватного підприємства "Дубекспо"

до 1) Головного управління Державного казначейства України в м. Києві; 2) Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про стягнення 138910,05 грн,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позовних вимог

1. У вересні 2021 року Приватне підприємство "Дубекспо" (далі - ПП "Дубекспо") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління Державного казначейства України в м. Києві (далі - ГУ ДКУ в м. Києві) та Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м.

Києві) про:

- стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 1729,92 грн інфляційних втрат, 5388,45 грн за користування чужими коштами, 14166,36 грн упущеної вигоди, 20000,00 грн моральної шкоди, спричинених ГУ ДКУ в м. Києві;

- стягнення з ГУ ДПС у м. Києві на користь позивача 55772,77 грн інфляційних втрат та 16464,10 грн упущеної вигоди;

- стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 5388,45 грн за користування чужими коштами та 20000,00 грн моральної шкоди, спричинених ГУ ДПС у м. Києві.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2015 у справі № 826/20661/15, яка набрала законної сили
06.06.2016, на користь позивача було стягнуто пеню щодо несвоєчасного бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 134619,11 грн, однак під час розгляду справи в суді касаційної інстанції за клопотанням відповідача-1 було зупинено виконання рішення суду; в подальшому виконавчий лист не виконувався тривалий час, був втрачений казначейською службою, за заявою ГУ ДКС у м. Києві виданий його дублікат і фактично рішення було виконано лише 08.10.2020. Внаслідок неправомірних дій відповідачів позивачу мають бути відшкодовані втрати він інфляційних процесів, проценти за користування його коштами, упущена вигода, а також відшкодована завдана позивачу моральна шкода.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2015 у справі № 826/20661/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2016 та постановою Верховного Суду від
27.05.2019, адміністративний позов ПП "Дубекспо" задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП "Дубекспо" суму пені за протермінування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 134619,11 грн.

Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві та Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві подати до суду у десятиденний строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили письмовий звіт про його виконання.

4.01.03.2016 на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2015 у справі № 826/20661/15 видано виконавчий лист про стягнення з Державного бюджету України на користь ПП "Дубекспо" суми пені за протермінування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 134619,11 грн. Боржником за даним виконавчим листом є Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві.

5. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2020 у справі № 826/20661/15 задоволено заяву Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про видачу дубліката виконавчого листа, видано Головному управлінню Державної казначейської служби України у місті Києві дублікат виконавчого листа від 01.03.2016.

6. Листом № 5-06/16705 від 23.09.2020 Державна казначейська служба України повідомила позивача, що листом Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві від 01.09.2020 № 04-01.5/8441 пакет документів з дублікатом виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 826/20661/15 направлено на виконання до казначейства (одержано 04.09.2020 № 08-51146).

7. Відповідно до платіжного доручення № 8113 від 08.10.2020 платником - Державною казначейською службою України було перераховано на рахунок ПП "Дубекспо" грошові кошти у розмірі 134619,11 грн із зазначенням призначення платежу: "на виконання дубліката викон. листа суду 01.03.2016 по справі № 826/20661/15 та висновку від 08.10.2020 № 117 щодо відшкодування суми пені".

Стислий виклад ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

8. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 закрито провадження у справі та роз'яснено позивачу, що спір у цій справі віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

9. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 залишено без змін.

10. Судові рішення мотивовані тим, що цей спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки виник у зв'язку невиконанням обов'язку із виплати бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та несвоєчасного виконання судового рішення щодо стягнення пені.

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

11. ПП "Дубекспо" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.11.2021, постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2021, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

12. Позивач вважає, що суди порушили предметну підсудність з огляду на той факт, що предметом спору у справі не є бюджетне відшкодування та нарахування пені, інфляційних втрат тощо.

13. Скаржник зауважує, що спір виник у порядку виконання виконавчого листа. Той факт, що він виданий за наслідками розгляду спору у адміністративному суді по стягненню пені не свідчить про акцесорні вимоги.

14. Також скаржник звертає увагу Верховного Суду на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц. Позивач зауважує на тому, що правовідносини у цій справі є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

15. ГУ ДКУ в м. Києві подало до Верховного Суду електронну копію відзиву на касаційну скаргу.

16. Так, на відзиві зазначено, що це паперова копія електронного документа і на останньому аркуші відзиву міститься печатка "згідно з оригіналом" та завірено цей відзив підписом провідного документознавця "Шумило".

17. Відповідно до ч. 2 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив підписується відповідачем або його представником.

18. Враховуючи, що відзив поданий до Верховного Суду нарочно у паперовій копії електронного документа, він залишається без розгляду, оскільки він не містить власноручного підпису начальника ГУ ДКУ в м. Києві Полковніченко Н.

19. Відзив від ГУ ДПС у м. Києві до Верховного Суду не надійшов.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

20. Спір у цій справі стосується наявності чи відсутності правових підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 1729,92 грн інфляційних втрат коштів, 5388,45 грн за користування чужими коштами, 14166,36
грн упущеної вигоди, 20000,00 грн моральної шкоди (спричинених ГУ ДКУ), стягнення з ГУ ДПС у м. Києві на користь позивача 55772,77 грн інфляційних втрат та 16464,10 грн упущеної вигоди, а також стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 5388,45 грн за користування чужими коштами та 20000,00 грн моральної шкоди (спричинених ГУ ДПС), внаслідок прострочення Державою Україна виконання перед позивачем позадоговірного грошового зобов'язання з відшкодування ПП "Дубекспо" з Державного бюджету України суми пені за протермінування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 134619,11 грн.

21. Статтею 124 Конституції України унормовано, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

22. За змістом ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

23. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

24. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

25. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

26. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його вістаттями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу Україниодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

27. Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому ст. 4 ГПК України порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

28. Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто, сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст. 20 ГПК України.

29. Так, за частиною 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.

30. Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

31. Відповідний правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.

32. Разом з тим, відповідно до ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

33. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

34. Предметом розгляду цього спору є вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України інфляційних втрат, 3% річних, упущеної вигоди та моральної шкоди, які нараховані позивачем на суму пені за протермінування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 134619,11 грн.

35. Частиною 4 ст. 236 ГПК України, яка кореспондується з положеннями ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

36. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст. 625 ЦК України дійшла висновку про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (п. 43 постанови), а поєднання цих вимог в одній справі не є обов'язковим.

37. Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 виклала правовий висновок, що спір щодо вимоги про стягнення з бюджету, зокрема, інфляційних втрат нарахованих на прострочену суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, належить розглядати за правилами адміністративного судочинства незалежно від того, чи поєднана така вимога з однією з вимог, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини 1 статті 5 КАС України, чи поєднана вона з вимогою про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ та чи розглянуті такі вимоги в іншій справі, оскільки при вирішенні спору про стягнення з бюджету інфляційних втрат перед судом обов'язково постане питання про наявність заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, суму такої заборгованості, строк сплати такої заборгованості та тривалість прострочення, тобто питання, спір щодо яких підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

38. Суд касаційної інстанції також враховує, що Велика Палата Верховного Суду у п. 7.70 постанови від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18 звернула увагу на те, що у цій справі позов про відшкодування моральної шкоди пред'явлено в одному провадженні з позовними вимогами про стягнення грошових коштів за акцесорним публічно-правовим зобов'язанням. А тому такі позовні вимоги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

39. Як правильно встановили суди попередніх інстанцій, заявлені позивачем вимоги, пов'язані зі стягнутою постановою Окружного адміністративного суду м.

Києва від 30.11.2015 по справі № 826/20661/15 сумою пені за протермінування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а отже, акцесорні вимоги підлягають розгляду за тими ж правилами судочинства (підвідомча тим же судам), що і основна вимога. Оскільки вимога про відшкодування моральної шкоди пред'явлено в одному провадженні з позовними вимогами про стягнення грошових коштів за акцесорним публічно-правовим зобов'язанням, то такі позовні вимоги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

40. Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, з огляду на таке.

41. У наведеній постанові у справі № 686/21962/15-ц Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію щодо юрисдикції спору про стягнення сум відповідно до ст. 625 ЦК України за невиконання зобов'язання відшкодувати шкоду, стягнуту вироком суду і погодилась з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 01.10.2014 у справі № 6-113цс14, згідно з яким відшкодування заподіяної злочином майнової та моральної шкоди є грошовим зобов'язанням, підтвердженим вироком суду.

42. Наведена справа розглядалась судами цивільної юрисдикції, оскільки позивач звертаючись з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та 3% річних обґрунтовував їх тим, що відповідач несвоєчасне виконав вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в частині стягнення з відповідача на користь позивача 770000 грн матеріальних збитків та 10000 грн відшкодування моральної шкоди.

43. Отже, наведена позиція, на яку посилається позивач підтверджує позицію Великої Палати Верховного Суду, яка висловлювалася нею вже неодноразово, що акцесорні вимоги підлягають розгляду за тими ж правилами судочинства (підвідомча тим же судам), що і основна вимога.

44. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

45. За таких обставин суд касаційної інстанції вважає, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ґрунтуються на фактичних обставинах та прийняті відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для їх скасування відсутні.

46. Доводи скаржника не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не можуть бути підставою для скасування цих рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

47. Верховний Суд вважає висновок господарських судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі обґрунтованим. Суди правильно застосували норми процесуального і матеріального права до цих правовідносин сторін.

48. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 309 ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

49. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ПП "Дубекспо" без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та ухвали господарської суду першої інстанції, - без змін.

Судові витрати

50. У зв'язку з тим, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу ПП "Дубекспо" без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Дубекспо" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 у справі № 910/15096/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді В. Білоус

В. Пєсков