Історія справи

Ухвала КГС ВП від 01.11.2018 року у справі №910/18477/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/18477/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,

представників учасників справи

позивача - не з'явилися,

відповідача - Луговик Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2018

(головуючий суддя - Іоннікової І.А., судді Тарасенко К.В., Тищенко О.В.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2018

(суддя Плотницька Н.Б.)

у справі №910/18477/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

до Публічного акціонерного товариства "Укрпошта"

про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" про зобов'язання вчинити дії, а саме, повернути обладнання, передане у користування згідно з договором на приймання платежів №934/33 від 07.02.2013, перелік якого зазначено у позовній заяві в кількості 376 одиниць.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на приймання платежів №934/33 від 07.02.2013 в частині повернення, переданого у користування обладнання, у зв'язку із розірванням цього договору.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

2.1. 07 лютого 2013 року між Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" як виконавцем (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрпошта ) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" як замовником укладено договір на приймання платежів №934/33 (далі - договір), предметом якого є надання виконавцем в особі своїх філіалів послуг замовнику з приймання об'єктами поштового зв'язку платежів у національній валюті від споживачів для перерахування їх на рахунок замовника, які замовник зобов'язується прийняти та оплатити.

Згідно з пунктом 5.1 договору для забезпечення надання послуг за цим договором замовник безоплатно надає виконавцю у тимчасове користування комп'ютерну, офісну та іншу техніку (далі - обладнання), перелік якої визначається сторонами в акті прийому-передачі обладнання.

Передача обладнання оформляється актом прийому-передачі обладнання, який підписується уповноваженими представниками та скріплюється печатками сторін. В акті прийому-передачі обладнання сторони обов'язково зазначають інформацію про технічний стан обладнання, його справність та кількість. Обладнання не передається у власність виконавця та має використовуватися лише для виконання цього договору (п.п. 5.2, 5.3 договору).

2.2. У п. 5.7 договору сторони погодили, що протягом 20 (двадцяти) календарних після закінчення строку дії договору виконавець повертає замовнику обладнання в порядку, передбаченому пунктом 5.2 цього договору.

2.3. Відповідно до пункту 9.1 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2013) цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов'язань сторонами.

2.4. Згідно з п. 9.2 договору договір може бути достроково розірваний за ініціативою однієї зі сторін шляхом направлення відповідного повідомлення про дострокове розірвання договору іншій стороні не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до запланованої дати розірвання. У разі дострокового розірвання договору сторони повинні виконати свої зобов'язання, які існували на день такого розірвання, в повному обсязі.

Листом вих. №843-340 від 31.03.2015 Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" повідомило Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" про дострокове розірвання договору на підставі пункту 9.2 договору, у зв'язку з невиконанням замовником зобов'язань щодо оплати наданих послуг.

2.5. Спір у справі виник у зв'язку з тим, що, за твердженням позивача, розірвавши договір, відповідач не повернув обладнання, передане йому у користування у кількості 376 одиниць.

3. Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2018 позов задоволено частково. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Укрпошта" повернути Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" у задовільному (робочому та придатному для використання за призначенням) стані обладнання, передане у користування згідно з договором (перелік якого зазначено у резолютивній частині рішення суду). Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" витрати з оплати судового збору у розмірі 800,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

3.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2018 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

3.3. Частково задовольняючи позовні вимоги, суди зазначили таке.

3.3.1. Для забезпечення надання послуг за договором позивачем було передано відповідачу лише частину із зазначеного позивачем в позовній заяві переліку обладнання у кількості 376 одиниць, а саме 165 одиниць (перелік якого, з посиланням на інвентарний номер, найменування/серійний номер, модель/серійний номер, дата/номер акта, викладено в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції у вигляді таблиці).

3.3.2. Подані позивачем акти прийому-передачі матеріальних цінностей, акти прийому-передачі, акти прийому-передачі комп'ютерної та офісної техніки, акти прийому-передачі технічного обладнання, інвентарні списки основних засобів та накладні-вимоги, які за його твердженням стосуються решти переданого ним відповідачу за договором обладнання, не прийняті до уваги судами як належні та допустимі докази, зважаючи на таке. За висновком судів, вказані документи мають посилання на інші договори або взагалі не містять номеру та дати договору, на підставі якого обладнання передавалось, або не містять дати їх підписання та/або вказівки на договір з якого виникли спірні правовідносини сторін у цій справі.

3.3.3. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що підписаний сторонами спору акт приймання-передачі комп'ютерної, офісної техніки та ліцензійного системного програмного забезпечення від 02.02.2013 є неналежним доказом у справі, оскільки його підписано до договору на приймання платежів №934-33 від 02.02.2013, тобто до моменту укладення договору, з якого виникли правовідносини у цій справі.

При цьому суди відхилили доводи позивача про те, що посилання в акті приймання-передачі обладнання на дату 02.02.2013 є технічною помилкою (опискою), вважаючи їх необґрунтованими, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову та рішення судів попередніх інстанцій скасувати в частині відмови йому у задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг.

4.1.1. В обґрунтування зазначених вимог скаржник зазначає про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, а також порушення судами норм процесуального та матеріального права.

4.1.2. Скаржник не погоджується з висновком судів про неналежність такого доказу як акт приймання-передачі комп'ютерної, офісної техніки та ліцензійного системного програмного забезпечення від 02.02.2013, наполягаючи на тому, що у зазначеному акті помилкового вказана дата його підписання.

У зазначеному аспекті скаржник також стверджує, що договору на приймання платежів № 934-33 від 02.02.2013 між позивачем та відповідачем не укладалося, а посилання в акті приймання-передачі обладнання на дату 02.02.2013 є опискою.

4.1.3. За твердженням позивача, суди не взяли до уваги та взагалі не дослідили інші документи, що були ним подані в підтвердження правомірності своїх вимог. Таким чином, скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно з'ясували обставини справи, що мають значення для справи, що є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень.

4.2. У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти доводів та вимог скаржника та просить залишити без змін судові рішення, що оскаржуються, а касаційну скаргу - без задоволення.

Відповідач зазначає, що під час розгляду справи у судах він частково визнав позовні вимоги про повернення обладнання у кількості 153 одиниці. Передача такого обладнання підтверджена належними та допустимими доказами, що було правильно встановлено судами попередніх інстанцій.

Мотиви та підстави щодо скасування судових рішень, ухвалених у справі, які наведені позивачем у касаційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими, а рішення та постанова судів ухвалені відповідно до вимог чинного законодавства, тому підстави для їх скасування відсутні.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.1.2. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність надання додаткової чи повторної оцінки доказам, а також необхідність встановлення і дослідження фактичних обставин справи.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір у справі стосується питання наявності правових підстав для повернення відповідачем обладнання, переданого йому позивачем у користування згідно з договором.

5.2.2. Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Виключно суди першої та апеляційної інстанції наділені компетенцією оцінювати докази, подані сторонами.

5.2.3. Суди попередніх інстанцій правильно вказали, що договір, з якого виникли спірні правовідносини у справі, містить елементи договорів надання послуг та позички.

Згідно з статтею 827 Цивільного кодексу України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу (найм (оренда)).

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (частина 1 статті 785 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 836 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків.

5.2.4. Як зазначено вище у п. 3.3.1 цієї постанови, суди попередніх інстанцій встановили, що для забезпечення надання послуг за договором позивачем було передано відповідачу лише частину із зазначеного позивачем у позовній заяві переліку обладнання, а саме 165 одиниць, опис яких здійснено у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції.

Діючи в межах визначеної законом компетенції, суди дійшли висновку, що подані позивачем акти прийому-передачі матеріальних цінностей, акти прийому-передачі, акти прийому-передачі комп'ютерної та офісної техніки, акти прийому-передачі технічного обладнання, інвентарні списки основних засобів та накладні-вимоги є неналежними доказами у справі, оскільки не стосуються договору, з виконання якого виник спір у справі.

Аналогічне стосується і акта приймання-передачі комп'ютерної, офісної техніки та ліцензійного системного програмного забезпечення від 02.02.2013.

Тобто за висновком судів у справі відсутні документи, які б підтверджували передання позивачем відповідачу усіх 376 одиниць обладнання, повернення яких вимагає позивач.

Таким чином, доводи касаційної скарги, про які йшлося у п. 4.1.3 постанови, не знайшли свого підтвердження та спростовуються змістом ухвалених у справі судових рішень.

5.2.5. Доводи позивача про належність акта приймання-передачі комп'ютерної, офісної техніки та ліцензійного системного програмного забезпечення від 02.02.2013 (п.4.1.2 постанови) також відхиляються судом касаційної інстанції як такі, що виходять за межі наданої Суду компетенції, оскільки Верховний Суд не наділений повноваженнями повторної оцінки доказів, наявних у справі.

5.2.6. Отже, враховуючи висновок судів про неналежність та недопустимість поданих позивачем доказів, про які йшлося вище, зважаючи на встановлений факт прострочення повернення відповідачем орендованого обладнання у кількості 165 одиниць, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, Суд вважає, що рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій є такими, що ухвалені з дотриманням вимог матеріального та процесуального закону, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Таким чином, звертаючись з касаційною скаргою скаржник не довів неправильне застосування судами норм права як необхідної передумови для скасування рішення та постанови, що оскаржуються у цій справі.

6. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.2. З огляду на зазначене вище, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а рішення та постанови судів - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2018 у справі №910/18477/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.Ткач

Судді О. Мамалуй

Л.Стратієнко