Історія справи

Ухвала КГС ВП від 15.11.2018 року у справі №905/299/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 905/299/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Баранець О.М., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,

представники учасників справи:

позивача - Родоман Т.О.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.09.2018

(головуючий - Попков Д.О., судді Радіонова О.О., Стойка О.В.)

та рішення Господарського суду Донецької області від 19.06.2018

(суддя Паляниця Ю.О.)

у справі №905/299/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Приватного акціонерного товариства "Горлівськтепломережа"

про стягнення 146 421 903,27 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У лютому 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Горлівськтепломережа" (далі - ПрАТ "Горлівськтепломережа") про стягнення 146 421 903,27 грн, з яких 60 352 412,33 грн - основний борг, 4 589 814,18 грн - пеня, 7 587 352,13 грн - 3% річних, 73 892 324,62 грн - інфляційні втрати.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 №13/3352-ТЕ-6 щодо оплати отриманого газу, у зв'язку з чим позивачем на підставі п. 7.2 цього договору нараховано пеню, а також 3% річних та інфляційні втрати відповідно до ст. 625 ЦК України.

1.3. Приватним акціонерним товариством "Горлівськтепломережа" заявлено клопотання про застосування позовної давності до вимог про стягнення основного боргу за зобов'язаннями за період лютого 2013 року, відсотків річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення виконання платіжних зобов'язань щодо поставок газу у січні-лютому 2013 року.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 28.12.2012 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Горлівськтепломережа" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/3352-ТЕ-6 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України продавцем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовується для виробничо-комерційної діяльності) (п. 1.2 договору).

2.2. Пунктом 2.1 договору визначено, що продавець передає покупцеві з 01.01.2013 по 31.12.2013 газ обсягом до 81483,995 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.): січень - 16840,682, лютий - 16100,052, березень - 13527,642, квітень - 3891,534, травень - 0, червень - 0, липень - 0, серпень - 0, вересень - 0, жовтень - 4152,068, листопад - 11344,882, грудень - 15627,135.

При цьому, відповідно до п.п. 2.1.1, 2.1.2 договору сторони домовились про можливу зміну планового обсягу передачі газу протягом місяця продажу відповідно до встановленого порядку, а також дозволене відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% від узгодженого планованого обсягу продажу газу без коригування планованого обсягу.

2.3. Згідно з п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

У п. 3.4 договору сторони домовились, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, який підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

2.4. Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 договору ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ. Ціна за 1000 м3 становить 1091,00 грн з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу та без урахування податку на додану вартість. До сплати ціна за 1000 м3 природного газу - 1091,00 грн, крім того ПДВ 20% - 218,20 грн, всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Згідно з п. 5.5 договору загальна сума вартості природного газу за цим договором становить 88 899 038,54 грн.

2.5. Сторонами у п. 6.1 договору погоджено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У п. 6.3 договору сторони обумовили необхідність зазначення у платіжних дорученнях покупцем номеру договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

2.6. Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем п. 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У розділі 11 договору сторони дійшли згоди, що він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2012, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Окрім того, згідно з п. 9.3 договору, строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

2.7. Додатковою угодою №1 від 18.09.2013 сторонами за текстом договору слова "Публічне акціонерне товариство "Горлівськтепломережа" було замінено словами "Приватне акціонерне товариство "Горлівськтепломережа".

2.8. На виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ за період січень-квітень, жовтень-грудень 2013 року у загальному обсязі 53694,454 тис.куб.м. на загальну суму 85 513 893,52 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 28.10.2013, від 31.10.2013, від 30.11.2013, від 31.12.2013, від 29.01.2014, від 21.05.2014.

2.9. Відповідачем за зобов'язаннями за період з січня по квітень та з жовтня по грудень 2013 року здійснена оплата на загальну суму 25 161 481,19 грн. Несплаченою залишилась заборгованість на загальну суму 60 352 412,33 грн.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 19 червня 2018 року рішенням Господарського суду Донецької області (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 27.06.2018) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача 60 352 412,33 грн основного боргу за договором купівлі-продажу природного газу №13/3352-ТЕ-6 від 28.12.2012, 4 409 968,99 грн пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 7 505 607,88 грн - 3% річних та 73 642 470,53 грн інфляційних втрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Здійснено розподіл судового збору.

3.2. 19 вересня 2018 року постановою Донецького апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Донецької області від 19.06.2018 залишено без змін.

3.3. Рішення першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані доведеністю матеріалами справи факту неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків зі своєчасної оплати отриманого від позивача протягом січня-квітня, жовтня-грудня 2013 року природного газу за договором купівлі-продажу природного газу №13/3352-ТЕ-6 від 28.12.2012.

Господарські суди застосували до спірних правовідносин Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який передбачає списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (30.11.2016), що зумовило відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат, пені та 3% річних на заборгованість за зобов'язаннями січня 2013 року (сплачену в повному обсязі станом на 05.02.2014) та частково лютого 2013 року (сплачену в сумі 7 975 794,77 грн станом на 22.07.2014).

При цьому, місцевим судом було зазначено про безпідставне збільшення позивачем заявлених до стягнення сум інфляційної індексації, розрахунок якої був здійснений останнім без врахування місяців, де була дефляція.

Судами було відмовлено у задоволені заяви відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення основного боргу за зобов'язаннями лютого 2013 року, відсотків річних, інфляційної індексації та пені, нарахованих за прострочення виконання грошових зобов'язань щодо поставок січня-лютого 2013 року, оскільки позовна заява направлена до суду 13.02.2018, а отже позивачем не пропущено встановлену п. 9.3 договору №13/3352-ТЕ-6 від 28.12.2012 п'ятирічну позовну давність щодо заборгованості січня-лютого 2013 року та здійсненими щодо неї нарахуваннями. Крім того, судами було взято до уваги, що у період з 14.02.2013 по 22.07.2014 відповідачем здійснювалась оплата товару за зобов'язаннями січня-лютого 2013 року, що свідчить про переривання позовної давності за цими вимогами.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 29 жовтня 2018 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.09.2018, рішення Господарського суду Донецької області від 19.06.2018 в частині відмови у задоволені стягнення 179 845,19 грн пені, 249 854,09 грн інфляційної індексації, 81 744,25 грн 3% річних та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

4.2. На думку скаржника, рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", ч. 2 ст. 11, ч. 1 та ч. 2 ст. 236 ГПК України.

Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що матеріали справи не містять доказів включення ПрАТ "Горлівськтепломережа" до реєстру підприємств та організацій, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а відтак застосування ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є неправомірним.

4.3. Відзив від відповідача до Верховного Суду не надійшов.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір по справі стосується стягнення заборгованості, пені, річних та інфляційних втрат у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 №13/3352-ТЕ-6 щодо оплати отриманого газу.

5.2.2. Судові рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача 60 352 412,33 грн основного боргу, 4 409 968,99 грн пені, 7 505 607,88 грн - 3% річних та 73 642 470,53 грн інфляційних втрат, не оскаржуються.

З урахуванням приписів ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.

Предметом оскарження відповідно до вимог касаційної скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні 179 845,19 грн пені, 249 854,09 грн інфляційних втрат, 81 744,25 грн 3% річних у зв'язку із застосуванням до спірних правовідносин положень Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

5.2.3. Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 526 ЦК України, яка кореспондуються із ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

5.2.4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу №13/3352-ТЕ-6 від 28.12.2012 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" передало, а ПрАТ "Горлівськтепломережа" прийняло природний газ на загальну суму 85 513 893,52 грн, яку було сплачено відповідачем частково та з порушенням встановлених договором строків. У зв'язку з цим ПАТ "НАК "Нафтогаз України" заявлено вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних. При цьому судами встановлено що зобов'язання січня 2013 року було повністю виконано 05.02.2014, а заборгованість за лютий 2013 року сплачена частково в сумі 7 975 794,77 грн 22.07.2014, тобто до 30.11.2016.

5.2.5. 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

5.2.6. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Відповідно до п. 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

5.2.7. Водночас ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Таким чином, Верховний Суд вважає за необхідне зауважити на тому, що ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії; цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань.

При цьому застосування приписів ч. 3 ст. 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

5.2.8. Суди встановили, що у п. 1.2 договору сторони узгодили, що газ, який поставляється за цим договором використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та іншими споживачами, а відтак судами обґрунтовано зазначено про можливість застосування ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

5.2.9. З огляду на викладене, спростовуються доводи, викладені ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у касаційній скарзі про безпідставне застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин сторін приписів ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" у зв'язку з відсутністю доказів включення відповідача до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості та виключає можливість стягнення на користь позивача заявленої суми пені, 3% річних та інфляційних втрат, що були нараховані на суму боргу сплачену відповідачем до набрання чинності цим Законом.

В іншій частині рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції не оскаржуються.

5.2.10. При виборі і застосуванні норм права до спірних відносин, Верховний Суд, відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України враховує висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №914/3131/15, від 29.01.2018 у справі №904/10745/16, від 07.02.2018 у справі №927/1152/16, від 03.04.2018 №904/11325/16, від 06.09.2018 у справі №925/106/18, від 18.12.2018 у справі №905/301/18.

Крім того, такий же висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №908/3211/16, на яку посилається скаржник. У зазначеній постанові Верховним Судом зауважено на тому, що заборгованість зі сплати вартості отриманого за договором №1009/15-КП-13 від 24.11.2014 природного газу погашена відповідачем у повному обсязі до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", тобто до 30.11.2016. Крім того, відповідача у справі №908/3211/16 було включено до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання за спожиті енергоносії, а відтак наявні підстави для застосування до спірних правовідносин приписів Закону. У зв'язку з викладеним Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, заявлених позивачем до стягнення, задоволенню не підлягають.

5.2.11. Отже, попередні судові інстанції, посилаючись на статті 11, 509, 526, 530, 549, 598, 611, 625, 653, 655, 712 ЦК України, статті 193, 230 ГК України, положення Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", та з огляду на встановлені ними фактичні обставини справи, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 179 845,19 грн пені, 249 854,09 грн інфляційних втрат та 81 744,25 грн 3% річних.

5.2.12. Зазначаючи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, скаржник насправді фактично вдається до заперечення обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями у повторному розгляді справи, та перегляді вже здійсненої названими судами оцінки доказів зі справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Тому пов'язані з наведеним аргументи скаржника не можуть бути прийняті Верховним Судом до уваги. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути й оцінити ті ж самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування судових рішень, що оскаржуються.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Верховний Суд вважає висновок господарських судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 179 845,19 грн пені, 249 854,09 грн інфляційних втрат та 81 744,25 грн 3% річних обґрунтованим. При цьому, доводи позивача у касаційній скарзі фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією Верховного Суду, враховуючи вимоги ст. 300 ГПК України.

6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" без задоволення, а судових рішень, що оскаржуються, - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.09.2018 та рішення Господарського суду Донецької області від 19.06.2018 у справі №905/299/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді О. Баранець

Л. Стратієнко