Історія справи

Ухвала КГС ВП від 13.11.2019 року у справі №908/2405/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 908/2405/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Мрія"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2019 (судді: Орєшкіна Е. В., Широбокова Л. П., Кузнецова І. Л. ) і рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2019 (суддя Азізбекян Т. А.) у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Мрія"

про стягнення 1 166 871,14 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У листопаді 2018 року Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" (далі - ПАТ "Запоріжжяобленерго") в особі Запорізьких міських електричних мереж звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Мрія" (далі - ТОВ "Керуюча компанія "Мрія") про стягнення 236 336,10 грн пені, 20 150,71 грн - 3% річних і 49 611,41 грн інфляційних втрат (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, яку суд прийняв).

1.2. Позовні вимоги з посиланням на положення статей 193, 230 Господарського кодексу України, статей 526, 530, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, статей 57, 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" та умови укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії від 01.11.2017 № 14415 (далі - договір) обґрунтовано неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо повної та своєчасної оплати поставки електричної енергії.

1.3. ТОВ "Керуюча компанія "Мрія" у відзиві на позовну заяву заперечило стосовно задоволення частини позовних вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, зазначаючи про сплату відповідачем основної заборгованості та не погоджуючись зі строками, установленими позивачем для стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, а також із правомірністю визначення позивачем обсягу спожитої відповідачем електричної енергії.

2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.03.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від
18.09.2019, позов задоволено, стягнуто з ТОВ "Керуюча компанія "Мрія" на користь ПАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж 236

336,10 грн пені, 20 150,71 грн - 3 % річних, 49 611,41 грн інфляційних витрат і 4 591,47 грн судового збору.

Суди попередніх інстанцій установили наявність заборгованості відповідача, якої він не заперечує, а також те, що заборгованість сплачено, проте із порушенням строків, що суперечить договірним зобов'язанням щодо своєчасної оплати за спожиту активну електричну енергію та є підставою для стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, ТОВ "Керуюча компанія "Мрія" у касаційній скарзі просить рішення Господарського суду Запорізької області від
20.03.2019 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від
18.09.2019 скасувати, а справу передати на новий розгляд, наголошуючи на неповному з'ясуванні судами обставин справи, визнанні встановленими обставин, що мають значення для справи, які не були доведені, та порушенні норм матеріального і процесуального права.

Так, скаржник зазначає, що суди лише частково дослідили умови пункту 4.2.1 договору, згідно з абзацом 2 якого на суму нарахованої пені, 3 % річних та інфляційних втрат споживачеві пред'являється претензія або вимога, проте позивач не дотримався цих умов договору.

Скаржник також не погоджується з обґрунтованістю розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних втрат, а також строків нарахування цих сум.

Крім того, скаржник зазначає, що ПАТ "Запоріжжяобленерго" всупереч умовами договору з 01.05.2018 змінило форму рахунка на оплату за активну електроенергію, повідомляючи ТОВ "Керуюча компанія "Мрія" тільки загальні обсяги проданої електричної енергії за тарифними групами, без деталізації за кожною комерційною точкою обліку кожного об'єкта електропостачання. ТОВ "Керуюча компанія "Мрія" не отримує інформації про фактичні обсяги споживання, тому його права як споживача у сфері постачання електричної енергії порушені.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, акцентуючи, що добровільний порядок врегулювання спорів у формі претензійного провадження є правом, а не обов'язком учасників господарських відносин, натомість пред'явлення позовної заяви є формою вимоги щодо сплати штрафних санкцій.

Доводи скаржника про необґрунтованість розрахунку заявлених до стягнення сум і неправильність визначення позивачем строків нарахування ПАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж вважає безпідставними та наголошує на дотриманні позивачем умов договору, а саме пункту 9 додатку № 4 і пункту
4.2.1 договору.

ПАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж акцентує на неналежному обґрунтуванні скаржником своєї позиції, ненаданні належних і допустимих доказів у розумінні положень статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи є лише припущеннями відповідача.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржувані у справі судові рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що між 01.11.2017 ПАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж (постачальник) і ТОВ "Керуюча компанія "Мрія" (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 14415, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачеві для забезпечення потреб електроустановок споживача згідно з додатком № 5 з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", а споживач оплачує постачальникові вартість використаної (придбаної) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

За змістом пункту 2.3.4 договору споживач зобов'язується сплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 4 "Порядок розрахунків за активну електричну енергію" та додатка № 5 "Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії".

Згідно з пунктом 1 додатку № 4 до договору розрахунковим вважається період із 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця. Розрахунки за електричну енергію споживач здійснює виключно грошовими коштами на рахунок постачальника, зазначений у пункті 10 договору. Датою оплати вважається день, коли кошти були зараховані на рахунок постачальника.

У пункті 4 додатку № 4 до договору сторони передбачили, що споживач не пізніше 14:00 годин 3-го робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого представника до постачальника для подання у двох примірниках, підписаних уповноваженою особою споживача та скріплених його печаткою: акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію за формою додатка №
5.1; акта звірки обсягу споживання електроенергії, відпущеної постачальником за тарифами, диференційованими за періодами часу за формою додатка № 5.4 (у разі розрахунку за спожиту електричну енергію за тарифами, диференційованими за періодами часу).

Постачальник електричної енергії підписує подані акти та один примірник повертає споживачеві.

Відповідно до пункту 6 додатку № 4 до договору за підсумками розрахункового періоду постачальник виписує споживачеві рахунок для остаточного розрахунку.

Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячі з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно з даними наданого споживачем акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію, з урахуванням сум платежів, що надійшли від споживача.

Постачальник направляє споживачеві рахунки поштою рекомендованим листом, нарочно або віддає представникові споживача під підпис у пронумерованому, прошнурованому та скріпленому печаткою постачальника журналі (пункт 9 додатку № 4 до договору).

Згідно з пунктом 10 додатку № 4 до договору споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів із дня отримання рахунка, здійснити оплату рахунка, направленого йому постачальником.

Датою отримання рахунка вважається:

- у разі направлення рекомендованим листом - дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів);

- у разі вручення рахунка уповноваженому представникові споживача під підпис у журналі - дата, зазначена у журналі;

- у разі направлення нарочним - дата вручення споживачеві.

4.3. Суди попередніх інстанцій установили, що за змістом пункту 2.1 договору під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені у цьому договорі, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики від 31.07.1996 № 28 (далі - ПКЕЕ).

За змістом пункту 6.39 ПКЕЕ (у редакції, чинній на час укладення договору, яка діяла до 11.06.2018 у зв'язку із втратою чинності) у разі неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін (за винятком порушення роботи розрахункового обліку) визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду.

Тривалість періоду розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії до отримання показів розрахункових засобів обліку має не перевищувати одного повного розрахункового періоду, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється постачальником електричної енергії за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання без подальшого перерахунку. У цьому разі відновлення розрахунків за розрахунковими засобами обліку здійснюється після спільного складання акта, в якому фіксуються покази розрахункових засобів обліку електричної енергії.

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога ПАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж про стягнення з ТОВ "Керуюча компанія "Мрія" 236 336,10 грн пені, 20 150,71 грн - 3 % річних і 49 611,41 грн інфляційних втрат у зв'язку із порушенням умов договору щодо своєчасної оплати електроенергії.

ТОВ "Керуюча компанія "Мрія", як зазначили суди, заперечуючи проти позовних вимог, ставить під сумнів правомірність нарахування пред'явлених до стягнення сум за рахунком від 31.08.2018 № 14415/8а та від 31.05.2018 № 14415/5а.

Так, суди попередніх інстанцій установили, що рахунок від 31.08.2018 № 14415/8а направлено відповідачеві 07.09.2018 рекомендованим листом, а отже останнім днем оплати рахунка (ураховуючи 5 операційних днів та 3 дні поштового обігу документа згідно з пунктом 10 додатку № 4 до договору) є 18.09.2018. Відповідач рахунка у визначений у договорі термін не оплатив.

Крім того, рахунок від 31.05.2018 № 14415/5а направлено відповідачеві 08.06.2018 рекомендованим листом, а отже останнім днем оплати рахунка (ураховуючи 5 операційних днів та 3 дні поштового обігу документа згідно з пунктом 10 додатку № 4 до договору) є 18.06.2018. Відповідач рахунка у визначений у договорі термін не оплатив.

4.4. Згідно з частинами 1, 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом частинами 1, 3 статті 509 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог частинами 1, 3 статті 509 Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, за змістом якої цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до статей 626, 627, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента і визначенні умов договору з урахуванням вимог статей 626, 627, 628 Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 1.2 ПКЕЕ (у редакції, чинній на час укладення між сторонами договору) договір про постачання електричної енергії - домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.

Умови договору про купівлю-продаж електричної енергії між споживачем (субспоживачем) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом визначаються за згодою сторін. Цей договір укладається відповідно до законодавства України (абзац 2 пункту 1.6 ПКЕЕ).

4.5. Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених статті 216 Господарського кодексу України, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Штрафними санкціями за змістом частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.2.1 договору за недотримання термінів сплати рахунків за активну електричну енергію (пункт 10 додатка № 4 до договору) споживач сплачує постачальникові пеню за весь період часу, протягом якого не виконано зобов'язання зі сплати, у розмірі 0,5 % від суми платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період нарахування пені) по день фактичної оплати. На суму нарахованої пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань споживачеві пред'являється претензія.

4.6. Ураховуючи встановлений факт несвоєчасної оплати відповідачем електричної енергії, що суперечить умовам договору, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ "Керуюча компанія "Мрія" (споживача за договором) на користь ПАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж (постачальника за договором) пені, інфляційних втрат і 3 % річних.

Цих установлених судами обставин відповідач не спростував, протилежного не довів.

4.7. Стосовно доводів ТОВ "Керуюча компанія "Мрія" про порушення ПАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж умов пункту
4.2.1 договору і ненаправлення споживачеві претензії щодо нарахованих пені, 3 % річних та інфляційних втрат суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що з огляду на положення чинного законодавства, зокрема частини 1 статті 22 Господарського кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, досудове врегулювання господарських спорів - це дії, спрямовані на вирішення спорів між учасниками господарських відносин із приводу порушених майнових прав і законних інтересів, що застосовується до судової процедури. Застосування такої процедури врегулювання спору є правом, а не обов'язком суб'єктів господарських правовідносин, а ненаправлення претензії або вимоги позивачем не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення ним зобов'язань за договором.

Суд апеляційної інстанції установив, що заперечуючи проти правомірності визначення позивачем обсягу спожитої відповідачем електричної енергії, відповідач не надав належних, допустимих і достатніх доказів у розумінні положень статей 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження своїх доводів, на спростування здійсненних позивачем розрахунків, контррозрахунку спірної заборгованості, доказів, що підтверджують наявність переплати відповідача за отриману електричну енергію за спірний період, отримання позивачем подвійної плати, факт безоблікового споживання електричної енергії іншими особами, відшкодування якої покладається на ТОВ "Керуюча компанія "Мрія" внаслідок нездійснення контролю підключення до електричних мереж з боку ПАТ "Запоріжжяобленерго". Отже, не підтверджено аргументів які навів відповідач в обґрунтування своєї незгоди із рішенням місцевого суду про задоволення позову ПАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. У частині 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частині 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частині 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.4. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що постанову Центрального апеляційного господарського суду від
18.09.2019 і рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2019 у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не має.

5.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують встановлених судами обставин, зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів у зв'язку із незгодою відповідача із судовими рішеннями.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Мрія" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2019 і рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2019 у справі № 908/2405/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак