ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/192/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Вронська Г.О., Губенко Н.М.

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Тищенко О.В., судді Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.)

від 16.05.2023

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

про покладення на Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) понесених судових витрат, пов`язаних з розглядом скарги на бездіяльність державного виконавця

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія Олив"

про стягнення 78 861, 88 грн

Рух справи, короткий зміст заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу та заперечень

1. У січні 2019 року Акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія Олив" про стягнення 78 861, 88 грн.

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 78 861, 88 грн боргу, 1 762,00 грн витрат з оплати судового збору.

3. 06.05.2019 на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 видано відповідний наказ.

4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2021 замінено позивача та стягувача на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (далі - стягувач, Товариство).

5. 31.01.2022 Товариство звернулося до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії державного виконавця Дніпровського ВДВС у м. Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - ДВС).

6. Господарський суд міста Києва ухвалою від 17.02.2023 задовольнив скаргу Товариства.

7. 21.02.2023 Товариство звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про покладення на відділ ДВС витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 10 100, 00 грн, які були понесені заявником у зв`язку з розглядом судом скарги на бездіяльність державного виконавця ДВС.

8. Заява обґрунтована тим, що Товариство, під час звернення зі скаргою на дії державного виконавця та її розгляду, понесло витрати на правничу допомогу, а враховуючи те, що скаргу було задоволено, відповідні витрати мають бути покладені на орган державної виконавчої служби в порядку, передбаченому статтею 344 ГПК України. На підтвердження понесених витрат Товариство надало відповідні документи.

9. ДВС у відзиві заперечувала проти поданої стягувачем заяви, просила відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що заявлені витрати на правову допомогу адвоката в сумі 10 100, 00 грн не відповідають вимогам частини четвертої статті 126 ГПК України, оскільки є неспівмірними та завищеними порівняно з доходами населення України (прожитковий мінімум на 2022 рік складає 2 102 грн, мінімальна заробітна плата становить 39, 26 грн за годину). Акт виконаних робіт не може бути беззаперечним доказом того, що саме вказана сума витрачена стягувачем на послуги адвоката. Подана заява спрямована на безпідставне отримання коштів за рахунок державного бюджету України. Верховний Суд вказав, що практика стягнення Товариством з ДВС витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з оскарженням дій / бездіяльності органів ДВС, є системною і дійшов висновку про зменшення витрат на 90 %.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10. 19.10.2021 Товариство та адвокат Грищенко Олександр Миколайович уклали договір №19-10-2021/3 про надання адвокатських послуг (правової допомоги).

11. Указаним договором було узгоджено порядок визначення вартості виконаних робіт, зокрема, передбачено, що вартість однієї години складає 900 грн, також визначено вартість конкретних робіт (ознайомлення з матеріалами справи, участь у судовому засіданні, тощо ) (п. 3.1. договору); порядок оплати наданих послуг (п. 3.2., 3.3. договору); розмір гонорару успіху (п. 3.8. договору).

12. Відповідно до акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 22.06.2022, адвокат надав послуги з організації процесуально-правового супроводу. Так, адвокат фактично надав такі послуги:

- аналіз законодавства;

- дослідження матеріалів (документів), що стосуються оскаржуваних дій державного виконавця ДВС;

- дослідження майнового стану боржника;

- аналіз судової практики;

- технічні роботи щодо направлення скарги на адреси всіх учасників спору;

- участь у судовому засіданні (17.02.2023);

- додаткова оплата (гонорар успіху).

13. Загальна вартість вказаних послуг склала 10 100, 00 грн (п. 2 акту), з яких на підставі п. 3.1, 3.8 договору сторони погодили вартість 1 години правової допомоги/роботи і яка складає 900, 00 грн, кількість годин - 7, вартість участі в одному судовому засіданні - 1 400, 00 грн, додаткова оплата "гонорар успіху" - 2 400, 00 грн (п. 2.1 акту).

14. У провадженні господарських судів перебували на розгляді аналогічні скарги Товариства на дії державних виконавців Державної виконавчої служби.

Короткий зміст додаткової ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

15. Додатковою ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 заяву Товариства задоволено частково, стягнуто з ДВС 3 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині щодо стягнення 7 100, 00 грн у задоволенні заяви відмовлено.

16. Суд першої інстанції, частково задовольняючи заяву Товариства про відшкодування витрат на правничу допомогу, урахував складність справи, яка розглянута у двох судових засіданнях, обсяг наданих адвокатом послуг заявнику у справі (написання скарги, клопотання про розгляд скарги за відсутності його представника, участь в одному судовому засіданні) та принцип розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу. Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку щодо наявності підстав для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 7 100, 00 грн.

17. Товариство оскаржило додаткову ухвалу суду першої інстанції від 14.03.2023 до суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні заяви щодо стягнення 7 100, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

18. 16.05.2023 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою додаткову ухвалу суду першої інстанції скасував, заяву Товариства про покладення на ДВС судових витрат, пов`язаних з розглядом скарги на бездіяльність державного виконавця, задовольнив. Стягнув з ДВС на користь Товариства 10 100, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

19. Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано таким:

- послуги, зазначені в акті здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 17.02.2023, відповідають документам та інформації, що містяться у матеріалах судової справи;

- враховуючи складність справи, виконані адвокатом роботи, характер спірних правовідносин, заявлений розмір витрат на правничу допомогу відповідає критерію розумності;

- те, що в провадженні судів перебували на розгляді аналогічні скарги Товариства на дії ДВС не може бути підставою для відмови (часткової відмови) у відшкодуванні витрат на правничу допомогу, оскільки у кожній справі наявний свій обсяг документів та матеріалів, доказів, правова позиція по кожній справі підлягає викладенню з урахуванням матеріалів справи та вимог процесуального закону.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції іншого учасника справи

20. 10.07.2023 ДВС звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції від 16.05.2023 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про відшкодування адвокатських витрат, пов`язаних з розглядом скарги на бездіяльність державного виконавця, відмовити.

21. В обґрунтування доводів та вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції припустився таких помилок:

- неправильно застосував норми частини четвертої статті 126 ГПК України, оскільки дійшов помилкового висновку щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Скаржник вважає, що заявлений розмір витрат є завищеним, спрямований на безпідставне отримання коштів за рахунок державного бюджету України, і не можливо зрозуміти вартість послуг погодинної роботи адвоката;

- не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 у справі № 902/519/18 (щодо застосування критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката), від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 у справі № 921/2/18, від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, у додаткових постановах від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19, від 21.07.2020 у справі № 915/1654/19, постановах (Великої Палати) від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 (для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін); постановах від 04.10.2021 у справі №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19 (метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів стягувача):

- помилково не врахував значної кількості подібних справ за участю Товариства і сталої позиції щодо стягнення з відділів ДВС на користь Товариства витрат на професійну правничу допомогу;

- не врахував, що позиція Товариства є універсальною (вже неодноразово застосовується під час розгляду подібних скарг) та може бути використана заявником і у інших справах практично без внесення змін і не потребує здійснення додаткових робіт. Зокрема, скаржник посилається на постанови Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, від 30.01.2023 у справі 910/7032/17, в яких суд дійшов висновку щодо зменшення витрат на професійну правничу допомогу на 90%.

22. 08.08.2023 до Верховного Суд від Товариства надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти вимог касаційної скарги. Також Товариство заявило про попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу.

23. Відзив на касаційну скаргу обґрунтовано таким:

- суд першої інстанції зменшив розмір витрат на правничу допомогу за відсутності клопотання про зменшення відповідних витрат;

- позиція ДВС є суперечливою, оскільки служба сама заявляє про можливість зменшення витрат на правничу допомогу за умови їх надмірності та/або неналежності за клопотанням сторони, однак сама не надала доказів на підтвердження відповідних обставин;

- Товариство надало необхідні докази на підтвердження отриманих послуг, які в достатній мірі підтверджують факт їх надання;

- жодних клопотань від ДВС про зменшення витрат на правничу допомогу до Північного апеляційного господарського суду не надходило.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

24. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

25. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку.

26. Відповідно до частини першої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

27. Товариство оскаржувало додаткову ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, в частині задоволення заяви додаткова ухвала не оскаржувалася. ДВС не оскаржувало додаткову ухвалу суду першої інстанції. Тому, враховуючи положення частини першої статті 269, пункту 2 частини першої статті 287, частини першої статті 300 ГПК України, Верховний Суд переглядає постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні в стягненні 7 100, 00 грн витрат на правничу допомогу, а не повністю, як про це зазначає скаржник.

28. Верховний Суд вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції, що заявлений Товариством розмір витрат на правову допомогу є обґрунтованим у розумінні частини четвертої статті 126 та частини п`ятої статті 129 ГПК України з огляду на таке.

29. За змістом частини четвертої статті 126 ГПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

30. Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

31. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.06.2021 у справі №910/12876/19, на яку посилається скаржник, виснувала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

32. Товариство неодноразово зверталось зі скаргами на дії / бездіяльність органів та посадових осіб ДВС, зміст таких скарг аналогічний. Після розгляду відповідних скарг Товариство зверталось до господарських судів із заявами про відшкодування витрат на правничу допомогу.

33. Верховний Суд неодноразово переглядав судові рішення за результатами розгляду судами попередніх інстанцій заяв Товариства про відшкодування витрат на правничу допомогу за рахунок органів ДВС за наслідками розгляду скарг на дії / бездіяльність державного виконавця. Зокрема, у постановах Верховного Суду від 24.11.2020 у справі № 911/4242/15, від 11.06.2021 у справі № 34-16/17-3683-2011, від 11.11.2021 у справі № 904/3105/17, від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, від 12.09.2022 у справі № 916/4546/15, від 31.08.2022 у справі № 912/2171/18, від 17.01.2023 у справі № 911/1388/16, від 22.02.2023 у справі № 911/5429/14, від 30.01.2023 у справі № 910/7032/17, від 06.02.2023 у справі № 41/1-10, від 19.04.2023 у справі № 911/2410/13. У наведених постановах викладено послідовний підхід до вирішення питання відшкодування витрат на правничу допомогу за заявами ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" та сформовано сталу позицію стосовно цього питання.

34. Так, Верховний Суд у постанові від 11.06.2021 у справі № 34-16/17-3683-2011 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення заяви Товариства про відшкодування витрат на правничу допомогу з огляду на те, що Товариство неодноразово зверталось зі скаргами на дії відділу ДВС щодо виконання рішення у цій справі, нормативно-правове обґрунтування скарг не змінювалось, як і не змінювався представник Товариства. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про зменшення заявлених витрат з 6 700 грн до 4 136, 36 грн.

35. У постанові від 11.11.2021 у справі № 904/3105/17 Верховний Суд погодився з подібними висновками судів попередніх інстанцій та зазначив, що з аналізу долучених судових рішень, а також з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що Товариство неодноразово зверталось зі скаргами на дії державних та приватних виконавців у різних справах, нормативно-правове обґрунтування скарг не змінювалось, як і не змінювався й представник Товариства. Такі послуги, як ознайомлення та аналіз судової практики, є складовими однієї послуги - складання скарги. А тому керуючись такими критеріями, як пов`язаність цих витрат з розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, суди дійшли правильного висновку не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення, а саме суди задовольнили 4 735 грн із заявлених 9 470 грн.

36. Верховний Суд у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, частково скасовуючи судові рішення щодо розподілу витрат на правничу допомогу, дійшов таких висновків:

- документи, що подавались Товариством, як правило, містили загальні обґрунтування та посилання на норми закону без надання аналізу щодо того, як такі норми, на думку заявника, мають застосовуватись до правовідносин, що склались у цій справі. Тобто наведена в документах позиція є універсальною та може бути використана заявником і у інших справах практично без внесення змін до відповідних документів (пункт 47);

- до видів діяльності позивача належать діяльність агентств зі стягнення платежів та бюро кредитних історій. Скаржник посилається на існування принаймні 2 142 судових рішень у справах, де стороною є ТОВ "Ніко-Тайс", а серед відповідачів - відділи ДВС. Зазначене свідчить про те що, правова позиція позивача є сформованою та незмінною по суті, а коригується лише відповідно до фактичних обставин справи (пункт 50 постанови);

- стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (пункт 57 постанови);

- суд погодився з доводами скаржника щодо невідповідності заявлених Товариством витрат на професійну правничу допомогу вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності та дійшов висновку про наявність підстав для скасування судових актів (якими було повністю задоволено заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу) та часткового задоволення заяви і зменшення суми витрат на правничу допомогу до 650 грн із заявлених 6 500 грн - у зв`язку із розглядом скарги судом першої інстанції та 702,00 грн із заявлених 7 020, 00 грн - у зв`язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції (зменшено на 90 %).

37. Північний апеляційний господарський суд, правильно встановивши обставини щодо наявності значної кількості судових проваджень за скаргами Товариства на дії / бездіяльність органів ДВС, в яких сформовано усталено судову практику щодо обґрунтованості позиції стягувача, не застосував положення пункту першого частини четвертої статті 126 ГПК України (щодо співмірності розміру витрат зі складністю скарги та виконаних адвокатом робіт).

38. Суд першої інстанції, враховуючи критерій розумності судових витрат в контексті складності справи (розглянутої скарги), обсягу наданих адвокатом послуг (написання скарги (із сформованою правовою позицією), клопотання про розгляд скарги за відсутності його представника, участь в одному судовому засіданні) дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви. Суд апеляційної інстанції наведених висновків не спростував.

39. Верховний Суд відхиляє заперечення Товариства, викладені у відзиві на касаційну скаргу щодо безпідставного зменшення розміру витрат на правничу допомогу судом першої інстанції за відсутності відповідного клопотання ДВС. Такі заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу з підстав неспівмірності їх розміру та невідповідності частині четвертій статті 126 ГПК України були викладені у відзиві на скаргу Товариства.

40. Доводи Товариства щодо неподання ДВС заперечень до Північного апеляційного господарського суду не заслуговують на увагу, оскільки суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та з урахуванням заперечень ДВС, які було заявлено в суді першої інстанції.

41. Верховний Суд враховує послідовну позицію суду касаційної інстанції щодо розгляду заяв Товариства про відшкодування витрат на правничу допомогу за наслідками розгляду аналогічних (тотожних) скарг на дії / бездіяльність органів ДВС та зменшення витрат (що, зокрема, обумовлено наявністю сформованої сталої правової позиції з розгляду скарг Товариства на дії / бездіяльність органів ДВС у цих правовідносинах) та вважає, що суд першої інстанції, враховуючи критерій розумності розміру судових витрат, дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для зменшення витрат на правничу допомогу до 3 000 грн із заявлених 10 100 грн.

42. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи додаткову ухвалу суду першої інстанції повністю, не зазначив підстави виходу за межі вимог заявлених в апеляційній скарзі (в порядку частини четвертої статті 269 ГПК України) та підстави скасування додаткової ухвали в частині задоволених вимог Товариства щодо відшкодування витрат на правничу допомогу. Враховуючи наявність підстав для скасування постанови Північного апеляційного господарського суду (в частині стягнення 7 100 грн), додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва слід залишити в силі, як таку, що відповідає закону.

43. ДВС не оскаржувала в апеляційному порядку додаткову ухвалу суду першої інстанції про часткове задоволення заяви Товариства. Тому Верховний Суд не перевіряє в цій частині правильність застосування судом першої інстанції норм права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

44. Пунктом 4 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

45. Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

46. Суд апеляційної інстанції порушив положення статтей 126 129 ГПК України, оскільки не врахував висновків Верховного Суду, що призвело до порушення вказаних норм та до ухвалення помилкової постанови.

47. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає наведені у касаційній скарзі доводи достатніми для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції із залишенням у силі додаткової ухвали господарського суду першої інстанції, що відповідає закону.

Розподіл судових витрат

48. Оскільки касаційна скарга ДВС підлягає частковому задоволенню (щодо скасування постанови суду апеляційної інстанції), судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на стягувача в порядку статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 4 частини першої статті 308, статтями 312 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 скасувати, а додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 у справі № 910/192/19 залишити в силі.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, місто Київ, проспект Академіка Глушкова, будинок 40, офіс 315, код 38039872) на користь Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (02002, місто Київ, вулиця Сверстюка Євгена, буд. 15, код 35011660) 2 684, 00 грн - відшкодування, сплаченого судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Г. Вронська

Н. Губенко