Історія справи

Постанова ВГСУ від 16.06.2014 року у справі №910/4431/13
Постанова ВГСУ від 11.04.2017 року у справі №910/4431/13
Ухвала КГС ВП від 30.01.2018 року у справі №910/4431/13
Ухвала КГС ВП від 30.01.2018 року у справі №910/4431/13
Постанова КГС ВП від 15.08.2022 року у справі №910/4431/13
Постанова КГС ВП від 21.04.2025 року у справі №910/4431/13

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/4431/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Васьковського О.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу

ОСОБА_1 (учасник та співвласник у спільній сумісній власності та правонаступник ОООФ "Екста"),

ОСОБА_2 (учасник і співвласник у спільній сумісній власності та правонаступник ОООФ "Екста"),

ОСОБА_3 (спадкоємець та правонаступник учасника та співвласника у спільній сумісній власності ОООФ "Екста" ОСОБА_3 ),

Організації орендарів орендної фірми "Екста" (у особі учасників і співвласників у спільній сумісній власності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 )

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду

від 20.12.2021

у складі колегії суддів: Сітайло Л.Г., (головуючий), Андрієнка В.В., Шапрана В.В.,

у справі за позовом

Організації орендарів орендної фірми "Екста"

до відповідачів:

1) Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради;

2) Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна";

3) Фонду державного майна України;

4) Приватного акціонерного товариства "Центр моди "Екста"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_6

та за участю Київської місцевої прокуратури № 6

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. В 2013 році Організація орендарів орендної фірми "Екста" (далі - позивач, ОООФ "Екста") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент, відповідач 1), Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" (далі - КП "Київське міське БТІ", відповідач 2), Фонду державного майна України (далі - ФДМУ, відповідач 3) та Закритого акціонерного товариства "Центр моди "Екста" (далі - відповідач 4, ЗАТ "Центр моди "Екста"), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_6 та за участю прокуратури Печерського району міста Києва, про визнання права власності на нерухоме майно - нежитлова будівля загальною площею 3 333,0 кв. м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 (літ. А).

Розгляд справи та прийняті судами рішення

2. Справа судами слухалась неодноразово.

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2013 у справі № 910/4431/13 (залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 05.11.2013) провадження у справі в частині позовних вимог до ЗАТ "Центр моди "Екста" припинено;

позовні вимоги ОООФ "Екста" до Департаменту (відповідач 1) задоволено;

визнано за ОООФ "Екста" право власності на нежитлову будівлю загальною площею 3 333,0 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

у задоволенні позовних вимог ОООФ "Екста" до КП "Київське міське БТІ" та ФДМУ відмовлено;

стягнуто з Департаменту на користь ОООФ "Екста" судовий збір у сумі 68 820 грн.

4. 26.02.2014 ОСОБА_6 звернулася до Господарського суду міста Києва з заявою про перегляд рішення від 09.07.2013 у справі № 910/4431/13 за нововиявленими обставинами.

5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.03.2014 у справі № 910/4431/13 (залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2014) заяву ОСОБА_6 про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2013 у справі № 910/4431/13 за нововиявленими обставинами задоволено;

рішення від 09.07.2013 у цій справі скасовано;

прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову ОООФ "Екста" до Департаменту, КП "Київське міське БТІ" та ФДМУ відмовлено;

провадження у справі в частині позовних вимог до ЗАТ "Центр моди "Екста" припинено;

стягнуто з ОООФ "Екста" на користь ОСОБА_6 судовий збір за подачу заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у розмірі 36 540,00 грн.

6. 07.04.2017 ОСОБА_7 (далі - ОСОБА_7 ) та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) звернулись до Господарського суду міста Києва із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2014 у справі № 910/4431/13.

7. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2017 у справі № 910/4431/13, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017, у прийнятті заяви ОСОБА_7 та ОСОБА_2 відмовлено.

8. Зазначені рішення місцевого господарського суду від 06.10.2017 та апеляційного господарського суду від 06.12.2017 постановою Верховного Суду від 27.03.2018 залишені без змін.

8.1. Залишаючи без змін судові рішення першої та апеляційної інстанції, Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 зазначив про те, що постанову апеляційного суду господарського від 06.12.2017 прийнятою з дотриманням приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вказавши, зокрема, що суд апеляційної інстанції, діючи в межах повноважень визначених приписами статей 99 101 103 ГПК України (в редакції Закону № 1798-ХІІ від 06.11.1991 зі змінами), користуючись правами суду першої інстанції під час розгляду апеляційної скарги з питань перегляду ухвали місцевого господарського суду від 06.10.2017, дотримуючись балансу принципів права на суд, доступу до правосуддя (ріш. ЄСПЛ у справі "Мельник проти України" № 23436/03 від 28.03.2006), справедливості (ріш. ЄСПЛ у справах "Проніна проти України", заява 6566/00, п. 25, від 18.07.2006 та "Нечипорук і Йонкало проти України", заява № 42310/04, п. 280, від 21.04.2011) та принципу юридичної визначеності "res judicate" (ріш. ЄСПЛ у справі "Рябих проти Росії" від 03.12.2003, у справі "Науменко проти України" від 09.11.2004, у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004, у справі "Христов проти України" від 19.02.2009, у справі "Понамарьов проти України" від 03.04.2008), заслухавши пояснення всіх учасників судового процесу, безпосередньо дослідивши матеріали та обставини цієї справи, надав належну правову оцінку всім доводам та вимогам скаржників.

9. 30.08.2018 до Київського апеляційного господарського суду надійшла заява ОСОБА_1 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2017.

10. За результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 та заяви ОСОБА_1 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_2 постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 ухвалу Господарського міста Києва від 06.10.2017 залишено без змін.

11. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.03.2021 постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 скасовано, справу № 910/4431/13 направлено до Північного апеляційного господарського суду на новий розгляд.

12. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 у справі № 910/4431/13:

відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та заявою ОСОБА_1 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2017;

апеляційну скаргу ОСОБА_2 та заяву ОСОБА_1 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2017 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2017 (та додані до неї матеріали повернуто (надіслано) заявникам.

13. Верховний Суд постановою від 18.11.2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 (учасник та співвласник у спільній сумісній власності та правонаступник ОООФ "Екста", ОСОБА_4 (учасник та співвласник у спільній сумісній власності та правонаступник ОООФ "Екста"), ОООФ "Екста" у особі учасника і співвласника у спільній сумісній власності ОСОБА_4 та касаційну скаргу ОСОБА_2 (учасник і співвласник у спільній сумісній власності та правонаступник ОООФ "Екста"), ОСОБА_7 (спадкоємець та правонаступник учасника та співвласника у спільній сумісній власності ОООФ "Екста" ОСОБА_7 ), ОООФ "Екста" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 у справі № 910/4431/13 задовольнив;

ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 у справі №910/4431/13 скасував;

справу № 910/4431/13 направив на новий апеляційний розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

13.1. Верховний Суд зазначив, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та заявою ОСОБА_1 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2017, поза увагою суду апеляційної інстанції залишилась та обставина, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2017 у справі №910/4431/13 вже було відкрито ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2018, а також прийнято заяву співвласника у спільній сумісній власності ОООФ "Екста" ОСОБА_1 б/н від 31.08.2018 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2017 у справі № 910/4431/13 (ухвала від 22.11.2018).

13.2. Тому Верховний Суд зазначив про помилковість висновку суду апеляційної інстанції висновку про відмову у відкритті вже відкритого апеляційного провадження, що є порушенням частини другої статті 236 ГПК України, оскільки нормами процесуального закону не передбачено відмови у відкритті апеляційного провадження, яке вже було відкрито, відтак оскаржувана ухвала Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 у справі №910/4431/13 підлягає скасуванню та направленню на новий апеляційний розгляд.

Судове рішення апеляційного суду за результатами нового розгляду

14. Ухвалою від 20.12.2021 Північний апеляційний господарський суд закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Господарського міста Києва від 06.10.2017 у справі № 910/4431/13;

відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Господарського міста Києва від 06.10.2017 у справі № 910/4431/13.

14.1. Апеляційний суд зазначив, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 20.07.2018 відкрито помилково, оскільки ухвала Господарського суду міста Києва від 06.10.2017 вже була переглянута в апеляційному та касаційному порядку, відповідно до положень ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), та набрала законної сили.

14.2. Крім того, суд зазначив, що у зв`язку з закриттям апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , заява ОСОБА_1 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

15. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та Організації орендарів орендної фірми "Екста" (у особі учасників і співвласників у спільній сумісній власності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) 08.01.2022 засобами поштового зв`язку звернулись із спільною касаційною скаргою, в якій просили скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2017 та ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021.

16. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/4431/13 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Білоус В.В., Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2022.

17. Ухвалою Верховного Суду від 31.01.2022, касаційну скаргу залишено без руху відповідно до положень статті 290 ГПК України, надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

18. Ухвалою від 04.05.2022 Верховний Суд (з посиланням на Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб, дію якого було продовжено до 25.04.2022 згідно з Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" та Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні") прийняв касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та Організації орендарів орендної фірми "Екста" (у особі учасників і співвласників у спільній сумісній власності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) у справі № 910/4431/13 Господарського суду міста Києва до провадження та ухвалив здійснити перегляд ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи;

надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 31.05.2022;

витребував з Господарського суду міста Києва та Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 910/4431/13 за позовом Організації орендарів орендної фірми "Екста" до відповідачів: 1) Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради; 2) Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна"; 3) Фонду державного майна України; 4) Приватного акціонерного товариства "Центр моди "Екста" про визнання права власності.

18.1. Справа № 910/4431/13 (обсягом 29 т (1 - 28, 12а) + 1 дод. надійшла до Верховного Суду від Господарського суду м. Києва 29.06.2022 із супровідним листом від 28.06.2022 № 910/4431/13/2497/2022.

18.2. Суддя Васьковський О. В. перебував у відпустці з 01.08.2022 по 08.08.2022 та з 09.08.2022 по 11.08.2022 (підстава: наказ КГС ВС від 28.07.2022 № 61-кв);

19. Від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_6 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та Організації орендарів орендної фірми "Екста" (у особі учасників і співвласників у спільній сумісній власності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ), в якій адвокат Пахолок Т.П. просив зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу - без змін.

20. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (від 22.05.2022 № 2263-IX), з урахуванням обставин, зазначених в п. п. 18, 18.1., 18.2. цієї постанови, Верховний Суд розглянув справу № 910/4431/13 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ СКАРЖНИКІВ

21. Скаржники, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 905/2559/17, зазначили, що кожний учасник та співвласник у спільній сумісній власності Організації орендарів орендної фірми "Екста" в результаті незаконної ліквідації ОООФ "Екста" автоматично набув статусу процесуального правонаступника Організації орендарів орендної фірми "Екста" та, відповідно прав сторони у справі № 910/4431/13. На думку скаржників, приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий суд не дослідив питання процесуального правонаступництва учасниками Організації орендарів орендної фірми "Екста" ліквідованого об`єднання співвласників майна у формі юридичної особи ОООФ "Екста" у справі, предметом якої є право власності на майно, викуплене останніми у держави, та задля уникнення такого дослідження, судового засідання з розгляду заяви не призначив, заявників ОСОБА_2 та ОСОБА_7 про розгляд їх заяви та, зокрема, питання правонаступництва, не повідомив, позиції заявників з питань правонаступництва не заслухав.

21.1. У касаційній скарзі зазначено, що 12.05.2021 Північний апеляційний господарський суд замість здійснення нового розгляду, відкритого ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2018, виніс ухвалу про відмову у відкритті вже відкритого ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2018 апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на ухвалу господарського міста Києва від 06.10.2017 про відмову у прийнятті заяви співвласників нежитлової будівлі по АДРЕСА_2 ОСОБА_7 та ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2014.

21.2. Разом з тим, постановою Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.11.2021 зазначену ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 у справі № 910/4431/13 скасовано ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2021, а справу № 910/4431/13 направлено на новий апеляційний розгляд. Скаржник звернув увагу, що 20.12.2021 Північний апеляційний господарський суд, незаконно відхиливши заявлений відвід колегії суддів, умисно протиправно виніс не передбачений нормами ГПК України акт суду - ухвалу про закриття апеляційного провадження.

21.3. У касаційній скарзі також зазначено, що колегії суддів: Сітайло Л.Г., Андрієнко В.В., Шапран В.В. було заявлено відвід у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 (та ОСОБА_1 ) на ухвалу Господарського міста Києва від 06.10.2017, тому оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції підлягає обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд на підставі пункту 2 частини першої статті 310 ГПК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

22. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

23. Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до частин другої, третьої статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Крім того, у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

24. Разом з тим, з урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника, зазначених в пунктах 21 - 21.3. описової частини цієї постанови.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

25. Об`єктом касаційного перегляду є ухвала Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2022 у справі № 910/4431/13 про закриття апеляційного провадження.

Верховний Суд, здійснюючи касаційний розгляд у справі № 910/4431/13, враховує таке.

26. Відповідно до положень статті 254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

27. Частиною першою статті 255 ГПК України визначено перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції. Отже, перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 ГПК України, є вичерпним.

28. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду, якою, з огляду на положення статей 62 113 ГПК України, суд відмовив у прийнятті заяви ОСОБА_7 та ОСОБА_2 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

29. Також апеляційним судом правильно встановлено, що оскаржувана ухвала залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017, яка в свою чергу залишена без змін постановою Верховного Суду від 27.03.2018.

30. Зазначені судові рішення є у вільному доступі на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень та про їх наявність відомо скаржникам з огляду на посилання на такі рішення у касаційній скарзі. Крім того, відповідно до наявної у зазначеному реєстрі інформації ухвала місцевого суду від 06.10.2017 набрала законної сили 06.10.2017.

31. При цьому, за змістом постанови Верховного Суду від 27.03.2018 вбачається, що залишаючи без змін судове рішення апеляційної інстанції Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 зазначив, що суд апеляційної інстанції, діючи в межах повноважень визначених приписами статей 99 101 103 ГПК України, користуючись правами суду першої інстанції під час розгляду апеляційної скарги з питань перегляду ухвали місцевого господарського суду від 06.10.2017, дотримуючись балансу принципів права на суд, доступу до правосуддя (ріш. ЄСПЛ у справі "Мельник проти України" № 23436/03 від 28.03.2006), справедливості (ріш. ЄСПЛ у справах "Проніна проти України", заява 6566/00, п. 25, від 18.07.2006 та "Нечипорук і Йонкало проти України", заява № 42310/04, п. 280, від 21.04.2011) та принципу юридичної визначеності "res judicate" (ріш. ЄСПЛ у справі "Рябих проти Росії" від 03.12.2003, у справі "Науменко проти України" від 09.11.2004, у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004, у справі "Христов проти України" від 19.02.2009, у справі "Понамарьов проти України" від 03.04.2008), заслухавши пояснення всіх учасників судового процесу, безпосередньо дослідивши матеріали та обставини цієї справи, надав належну правову оцінку всім доводам та вимогам скаржників.

32. Водночас положеннями ГПК України не передбачено порядок та процедуру перегляду судового рішення апеляційним судом, яке було переглянуте в апеляційному та касаційному порядку і набрало законної сили (окрім процедури перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у випадках, передбачених процесуальним законодавством), оскільки подання апеляційної скарги на судове рішення, яке вже набрало законної сили та подальший перегляд такого судового рішення у судовому порядку суперечитиме не лише положенням процесуального національного законодавства, але й міжнародно визнаному принципу юридичної визначеності "res judicata" (остаточності рішення суду, яке набрало законної сили).

33. Як вбачається з матеріалів справи, Верховним Судом направлення справи на новий розгляд справи здійснювався неодноразово.

34. Так, постановою від 25.03.2021 у цій справі Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд, звернув увагу на те, що розділ ХІ "Перехідні положення" ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) не передбачає повторного апеляційного перегляду судових рішень, які були переглянуті в апеляційному порядку за правилами Господарського процесуального кодексу України (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017), а здійснення апеляційного провадження з перегляду таких рішень не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність судового рішення, керуючись положеннями процесуального закону, чинними на час його ухвалення та апеляційного перегляду згідно з вимогами Господарського процесуального кодексу України (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017).

34.1. При цьому, Верховний Суд звернув увагу, що суду апеляційної інстанції першочергово належало вирішити питання щодо наявності/відсутності підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 відповідно до пункту 1 частини першої статті 261 ГПК України, чого апеляційним судом здійснено не було.

35. Крім того, поза увагою суду апеляційної інстанції залишилась та обставина, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2017 у справі № 910/4431/13 вже було відкрито ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2018, а також прийнято заяву співвласника у спільній сумісній власності ОООФ "Екста" ОСОБА_1 б/н від 31.08.2018 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2017 у справі № 910/4431/13 (ухвала від 22.11.2018).

Верховний Суд в Постанові від 18.11.2021 зазначив про помилковість висновку суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті вже відкритого апеляційного провадження, оскільки така відмова є порушенням частини другої статті 236 ГПК України з огляду на те, що нормами процесуального закону не передбачено відмови у відкритті апеляційного провадження, яке вже було відкрито.

36. Частиною першою статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

37. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з […] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів […]".

38. Відповідно до положень ГПК України, який діяв на момент прийняття ухвали місцевого суду від 06.10.2017, у разі помилкового порушення апеляційного провадження в зазначених випадках суд апеляційної інстанції повинен був припинити таке провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК. Крім того, якщо апеляційну скаргу було подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, місцевий господарський суд згідно з частиною другою статті 106 ГПК повинен був повернути її заявнику, про що постановляв ухвалу, яка не підлягає оскарженню. Якщо ж місцевий господарський суд помилково не повернув апеляційну скаргу та направив її до апеляційного господарського суду, то останній відмовляє в прийнятті такої скарги з посиланням на статтю 91 та частину другу статті 106 ГПК.

39. Статтею 264 ГПК України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної ухвали апеляційного суду від 20.12.2021) визначені підстави для закриття апеляційного провадження.

39.1. При цьому, Верховний Суд погоджується з доводами скаржників про те, що стаття 264 ГГПК України не містить такої підстави для закриття провадження, як помилково відкрите.

39.2. Разом з тим, в цьому випадку процесуально правильними були дії суду апеляційної інстанції щодо закриття апеляційного провадження, оскільки апеляційне провадження у цій справі відкрите з перегляду ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, яка не підлягає оскарженню, і в разі апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали суд апеляційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, а розгляд справи та подальше прийняття рішення у цьому випадку суперечитимуть принципу юридичної визначеності та порушуватимуть права інших учасників справи, які розраховують на остаточність судового рішення.

39.3. Такі правові висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 08.01.2019 у справі № 922/1906/18, від 10.07.2019 у справі № 761/29385/17, від 13.08.2019 у справі № 5002-17/2743-2009, 20.08.2019 у справі № 910/1702/15-г, від 29.04.2020 у справі № 917/1185/18, від 26.02.2021 у справі № 29/5005/6381/2011, від 02.04.2019 у справі № 922/765/15, від 17.09.2019 у справі № 20/5007/101/11, від 05.02.2021 у справі № 42/254 та висновків суду касаційної інстанції у цій справі.

40. Отже, підсумовуючи зазначене, Верховний Суд звертає увагу на те, що надаючи оцінку апеляційній скарзі ОСОБА_2 та заяві ОСОБА_1 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_2 , апеляційний суд, з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 261 ГПК України, повинен був відмовити у відкритті апеляційного провадження. Разом з тим, враховуючи, що апеляційним судом було помилково відкрито апеляційне провадження, єдиним можливим процесуальним рішенням, з урахуванням дотримання апеляційним судом положень статті 316 ГПК України, є закриття апеляційного провадження у цій справі.

41. Зазначене, з огляду на положення частини першої статті 316 ГПК України, було враховано апеляційним судом при прийнятті оскаржуваної ухвали від 20.12.2021, що вбачається з її змісту.

42. Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника, зазначені у пункті 21.2. описової частини цієї постанови з огляду на таке.

42.1. Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 310 ГПК України, судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою. Тобто для скасування рішення, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, необхідною умовою є визнання судом касаційної інстанції підстав для відводу обґрунтованими.

42.2. Зі змісту оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції та матеріалів справи вбачається, що як підставу для подання клопотання про відвід колегії суддів апеляційного суду заявником було визначено наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності суддів або ж свідчать про їх заінтересованість у кінцевому рішенні.

42.3. Водночас на заявника положеннями статті 74 76-77 ГПК України покладено обов`язок щодо надання належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів та тверджень.

42.4. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається та апеляційним судом було встановлено, що заявниками не надано жодних доказів на підтвердження своїх доводів. Крім того, заява про відвід суддів Сітайло Л.Г., Андрієнка В.В., Шапрана В.В. не містить жодних даних про наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності суддів або ж свідчать про їх заінтересованість у кінцевому рішенні.

42.5. Відтак, у Верховного Суд відсутні підстави визнавати підстави, на які посилався заявник, об`єктивними та обґрунтованими, тому підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 310 ГПК України відсутні.

43. Інші доводи скаржників, зазначені у касаційній скарзі, не були предметом розгляду у місцевому та апеляційному судах, зводяться до оцінки та переоцінки доказів, необхідності дослідження та встановлення обставин справи, що відповідно до положень частин другої, третьої статті 300 ГПК України, виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

44. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

45. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків апеляційного суду.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

46. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , Організації орендарів орендної фірми "Екста" в особі учасників і співвласників у спільній сумісній власності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) та залишення без змін постанови апеляційного суду та.

В. Судові витрати

47. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржниками.

На підставі викладеного та керуючись статтями 301 308 309 315 317 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 (учасник та співвласник у спільній сумісній власності та правонаступник ОООФ "Екста"), ОСОБА_2 (учасник і співвласник у спільній сумісній власності та правонаступник ОООФ "Екста"), ОСОБА_3 (спадкоємець та правонаступник учасника та співвласника у спільній сумісній власності ОООФ "Екста" ОСОБА_7 ), Організації орендарів орендної фірми "Екста" (у особі учасників і співвласників у спільній сумісній власності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 у справі №910/4431/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

О.В.Васьковський