Історія справи

Ухвала КГС ВП від 21.12.2018 року у справі №910/3192/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/3192/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Львова Б.Ю. (головуючий), Булгакової І.В. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Крапивної А.М.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор" (далі - Завод) - Соловйової О.В.,

відповідача - Антимонопольного комітету України (далі - АМК) - Павленко О.В.,

розглянувши касаційну скаргу Заводу

на рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2018 (суддя Гумега О.В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2018 (колегія суддів: Буравльов С.І. (головуючий), Мартюк А.І., Калатай Н.Ф.)

зі справи № 910/3192/18

за позовом Заводу до АМК

про визнання рішення недійсним та зобов`язання вчинити дії,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Завод звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до АМК про визнання недійсним рішення (у формі листа) державного уповноваженого АМК від 02.01.2018 № 127-26/06-62 "Про залишення заяви без розгляду" (далі - Рішення АМК № 127-26/06-62) та про зобов'язання АМК розглянути його заяву про перегляд рішення АМК від 23.12.2014 № 639-р "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК № 639-р).

2. Позовна заява з посиланням, зокрема, на приписи статті 59 Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210) мотивована неповним з'ясуванням АМК обставин, які мають значення для справи, та невідповідністю висновків АМК обставинам справи, оскільки названа заява Заводу про перегляд Рішення АМК № 639-р повністю відповідала вимогам статті 58 Закону № 2210.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду міста Києва від 05.06.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2018, у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Прийняті зі справи судові рішення з посиланням, зокрема, на приписи статей 15, 20 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 20 Господарського кодексу України, статей 58, 59, 60 Закону № 2210, статей 1, 5, 7 Закону України від 26.02.1993 № 3659-XII "Про Антимонопольний комітет України" (далі - Закон № 3659), пункти 47, 48 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затверджених розпорядженням АМК від 19.04.1994 № 5 (у редакції розпорядження АМК від 29.06.1998 № 169-р) і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299, та статей 4, 5, 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано відсутністю передбачених законом підстав для визнання Рішення АМК № 127-26/06-62 недійсним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Завод, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції рішення місцевого і постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати, а справу передати новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Суд першої інстанції не встановив обставини, які підлягали встановленню, а суд апеляційної інстанції не виправив допущені місцевим судом помилки.

7. У зв'язку з тим, що суд вважав факти наявності вини позивача у порушенні конкурентного законодавства встановленими, він не надав оцінки доводам позивача щодо відсутності його вини, та, відповідно, законного інтересу на зменшення штрафу.

Доводи АМК

8. АМК у відзиві на касаційну скаргу зазначив про безпідставність її доводів та просив рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:

- Рішенням АМК № 639-р:

дії Заводу у вигляді використання без дозволу (згоди) товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот" (далі - Товариство) оформлення етикетки рибних консервів "Сардина атлантична натуральна з добавленням олії", яке є схожим з оформленням етикетки рибних консервів "Сардини натуральні з добавленням олії", яке раніше почало використовувати у господарській діяльності Товариство, визнано такими, що можуть призвести до змішування діяльності Заводу з діяльністю Товариства, тобто порушенням, передбаченим статтею 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" (пункт 1);

за порушення, зазначене в наведеному пункті 1, на Завод накладено штраф у розмірі 400 000 грн. (пункт 2);

зобов`язано Завод припинити використання у господарській діяльності оформлення етикетки рибних консервів "Сардина атлантична натуральна з добавленням олії", яке є схожим з оформленням етикетки рибних консервів "Сардини натуральні з добавленням олії", яке раніше почало використовувати Товариство (пункт 3);

- рішенням господарського суду міста Києва від 23.01.2017 у справі № 910/4172/15-г (за позовом Заводу до АМК, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Товариство), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2017, Рішення АМК № 639-р визнано недійсним;

- постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2017 у справі № 910/4172/15-г зазначені рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 скасовано в частині задоволення позовних вимог Заводу стосовно визнання недійсними пунктів 1, 2 резолютивної частини Рішення АМК № 639-р. У задоволенні позову в цій частині відмовлено. У решті рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 у справі № 910/4172/15-г залишено без змін;

- згаданою постановою Вищого господарського суду України рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2017 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 у справі № 910/4172/15-г залишені без змін у частині визнання недійсним пункту 3 резолютивної частини Рішення АМК № 639-р. Висновок Вищого господарського суду України обґрунтовано тим, що Завод є власником чинного свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 189934, яке надає йому виключні права на використання цього знака, і таке використання має місце в даному випадку (на етикетку рибних консервів нанесено знак для товарів і послуг, що належить Заводу);

- у той же час Рішення АМК № 639-р у частині пунктів 1, 2 його резолютивної частини Вищий господарський суд України визнав законним та обґрунтованим;

- Заводом 10.11.2017 було сплачено штраф у розмірі 400 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 10.11.2017 № 10430;

- позивач 29.11.2017 звернувся до АМК із заявою № 28 про перегляд рішення АМК та просив змінити Рішення АМК № 639-р шляхом зменшення розміру штрафу з 400 000 грн. до символічного його розміру, а як додатки до цієї заяви подав копію фінансового звіту за дев'ять місяців 2017 року та копії судових рішень зі справи № 910/4172/15-г. Обґрунтовуючи названу заяву, позивач посилався на те, що судовими рішеннями було встановлено беззаперечне право Заводу на вільне використання своєї зареєстрованої торговельної марки, що не порушує права інших осіб та відсутність вини Заводу;

- за результатами аналізу названої заяви Заводу і доданих до неї документів АМК було встановлено, що Заводом не подано відповідних доказів на підтвердження наявності підстав для перегляду Рішення АМК № 639-р;

- АМК у відповідь на згадане звернення Заводу листом від 08.12.2017 № 127-26/09-13461 залишив без руху заяву позивача та запропоновував останньому у 10-денний строк з дня отримання цього листа надіслати інформацію та підтверджуючі документи щодо наявності підстав, передбачених законами України, які призвели до прийняття необґрунтованого рішення. При цьому АМК зазначив, що відповідь слід надати з посиланням на відповідні норми чинного законодавства, зазначивши назву та реквізити таких нормативних актів;

- листом від 26.12.2017 № 17-2612 Завод повідомив АМК, що по суті такий лист АМК є рішенням суб'єкта владних повноважень про залишення без руху заяви позивача про перегляд спірного Рішення АМК № 639-р;

- позивач вважає, що доказами на підтвердження підстав для перегляду Рішення АМК № 639-р є судові акти господарського суду міста Києва, Київського апеляційного господарського суду, Вищого господарського суду України зі справи № 910/4172/15-г, які були долучені ним до заяви від 29.11.2017 № 28 про перегляд Рішення АМК № 639-р, і з яких вбачається, що позивач мав право використовувати власну етикетку рибних консервів без будь-яких обмежень;

- АМК листом від 02.01.2018 № 127-26/06-62 (Рішення АМК № 127-26/06-62) залишив без розгляду заяву позивача від 29.11.2017 № 28, зазначивши, що Завод 26.12.2017 надіслав до АМК лист № 17-2612, який не містить інформації та підтверджуючих документів щодо наявності підстав, передбачених законами України, які призвели до прийняття, на думку Заводу, необґрунтованого Рішення АМК № 639-р;

- АМК у Рішенні АМК № 639-р було, зокрема, встановлено, що дохід (виручка) Заводу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2013 рік становить 155 789 826 грн. Під час визначення розміру штрафу АМК було враховано, що порушення вчинено Заводом вперше та порушення не припинено. З огляду на викладене на Завод було накладено штраф у розмірі 400 000 грн., що не перевищує п'яти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) Заводу за 2013 рік.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Закон № 3659:

частина перша статті 1:

- Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель;

пункт 1 статті 3:

- основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

частина перша статті 5:

- Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про державну допомогу суб'єктам господарювання", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів;

пункти 1 та 2 частини першої статті 7:

- у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження:

розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;

приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції":

частина перша-третя статті 21:

- вчинення суб'єктами господарювання дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення штрафу у розмірі до п'яти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суб'єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф;

- якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав відомостей про розмір доходу (виручки), штраф, передбачений частиною першою цієї статті, накладається у розмірі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- накладення штрафу здійснюється відповідно до частин третьої - сьомої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції";

стаття 27:

- процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Закон № 2210:

частина перша статті 35

- розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі;

частина перша статті 58:

- органи Антимонопольного комітету України з власної ініціативи чи за заявами осіб можуть переглянути рішення, прийняті ними у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та у заявах, справах про узгоджені дії, концентрацію, у разі: якщо істотні обставини не були і не могли бути відомі органам Антимонопольного комітету України, що призвело до прийняття незаконного або необґрунтованого рішення; якщо рішення було прийнято на підставі недостовірної інформації, що призвело до прийняття незаконного або необґрунтованого рішення; невиконання учасниками узгоджених дій, концентрації вимог і зобов'язань, якими було обумовлене рішення органів Антимонопольного комітету України щодо узгоджених дій, концентрації відповідно до частини другої статті 31 цього Закону; якщо обставини, на підставі яких було прийняте рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання, вже не існують; наявності інших підстав, передбачених законами України;

частина перша статті 59:

- підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права;

частина перша статті 60:

- заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Правила:

пункт 46:

- рішення органів Комітету можуть бути переглянуті ними за заявами осіб чи з власної ініціативи у разі наявності підстав, передбачених частиною першою статті 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції";

пункт 47:

- заява особи про перегляд рішення (далі - заява про перегляд), прийнятого адміністративною колегією територіального відділення Комітету, подається до відповідного відділення. Заява про перегляд рішень інших органів Комітету подається до Комітету;

- заява про перегляд подається в письмовій формі й повинна містити вимоги заявника, у тому числі очікувані ним рішення за результатами перегляду, які передбачені частиною третьою статті 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також зазначення підстав для перегляду рішення, передбачених частиною першою статті 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції", та доказів на їх підтвердження;

абзац перший, третій та четвертий пункту 48:

- протягом десяти робочих днів з дня реєстрації в Комітеті, відповідному територіальному відділенні Комітету заяви про перегляд державний уповноважений, голова територіального відділення Комітету перевіряють її на відповідність вимогам, установленим у пункті 47 цих Правил;

- у разі коли заяву про перегляд подано без додержання вимог, установлених в пункті 47 цих Правил, державний уповноважений, голова територіального відділення Комітету залишають її без руху, про що письмово повідомляють заявника і надають йому строк для усунення недоліків;

- якщо заявник в установлений строк не усунув недоліки поданої ним заяви про перегляд, державний уповноважений або голова територіального відділення Комітету залишають заяву без розгляду, про що письмово повідомляють заявника;

пункт 49:

- якщо заява про перегляд відповідає вимогам, установленим в пункті 47 цих Правил, державний уповноважений, голова територіального відділення Комітету приймають розпорядження про прийняття заяви до розгляду, про що протягом трьох робочих днів письмово повідомляються особи, які брали участь у справі;

- у разі коли одночасно із прийняттям заяви до розгляду вирішується питання про зупинення виконання рішення згідно із пунктом 51 цих Правил, розпорядження про прийняття заяви до розгляду та зупинення виконання рішення за поданням державного уповноваженого, голови територіального відділення Комітету приймає орган Комітету, який здійснює перегляд рішення;

- з прийняттям заяви до розгляду починається провадження з перегляду рішення.

ЦК України:

частина перша та пункт 10 частини другої статті 16:

- кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу;

- способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

ГПК України:

Частина перша та друга статті 4:

- право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом;

- юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням;

стаття 5:

- здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором;

- у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону;

пункт 7 частини першої статті 20:

господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;

пункт 1 частини першої статті 308:

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

частина перша статті 309:

- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

11. Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Тому позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватися від тих наданих йому законом прав, які були об'єктивно порушені відповідачем і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права. Таким чином, право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але й бути ефективним засобом захисту, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

12. Ступінь доступу до внутрішніх засобів правового захисту повинен бути достатнім, щоб забезпечити особі "право на суд" з урахуванням принципу верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права та охоронювані законом інтереси.

13. За таких обставин суди попередніх інстанцій, встановивши те, що залишення без розгляду заяви позивача від 29.11.2017 № 28 про перегляд рішення АМК, оформлене листом (Рішення АМК № 127-26/06-62), по суті, є рішенням АМК, тобто актом індивідуальної дії, дійшли правомірного висновку про можливість його оскарження у судовому порядку.

14. Разом з тим місцевий та апеляційний господарські суди, встановивши те, що правомірність винесення Рішення АМК № 639-р у частині визнання вчинення Заводом порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу, підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2017 у справі № 910/4172/15-г, дійшли вірного висновку про те, що АМК у оспорюваному Рішенні АМК № 127-26/06-62 зробив правомірний висновок щодо неподання Заводом інформації та доказів стосовно наявності підстав, необхідних для подальшого перегляду Рішення АМК № 639-р, а тому вимога Заводу про визнання недійсним Рішення АМК № 127-26/06-62 є необґрунтованою і задоволенню не підлягає, як і похідна вимога про зобов'язання АМК здійснити перегляд Рішення АМК № 639-р.

15. Посилання Заводу в касаційній скарзі на те, що у справі № 910/4172/15-г обставини щодо наявності вини Заводу та обґрунтованості визначеного АМК розміру штрафу не були предметом дослідження судами спростовуються змістом постанови Вищого господарського суду України від 09.11.2017 зі справи № 910/4172/15-г, якою Рішення АМК № 639-р залишено чинним у частині визнання в діях Заводу порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення на нього штрафу в розмірі 400 000 грн. саме за вчинення зазначеного порушення.

16. Посилання Заводу на те, що Рішенням АМК № 639-р на нього було накладено 400 000 грн. штрафу за те, що він законно використовує в господарській діяльності власний об'єкт інтелектуальної власності, є безпідставними, оскільки вчинення ним відповідного порушення встановлено чинним (у тому числі й за результатами судового перегляду) Рішенням АМК № 639-р. При цьому у визначенні розміру штрафу АМК було враховано те, що порушення вчинено вперше та порушення не припинено, а визначений ним розмір штрафу не перевищує п'яти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) Заводу за 2013 рік.

17. Інші доводи касаційної скарги не спростовують викладеного та повторюють доводи апеляційної скарги, належну оцінку яким надано судом апеляційної інстанції.

18. Доводи відзиву АМК на касаційну скаргу ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій, та відповідають нормам матеріального і процесуального права.

19. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

20. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" також зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

21. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

22. Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував висновків попередніх судових інстанцій, наведених ними у судових рішеннях зі справи, та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.

23. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Заводу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

24. Понесені позивачем у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2018 зі справи № 910/3192/18 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Б. Львов

Суддя І. Булгакова

Суддя В. Селіваненко