Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КГС ВП від 24.01.2018 року у справі №924/195/16 Ухвала КГС ВП від 24.01.2018 року у справі №924/19...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 924/195/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Пількова К.М. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Хоменко І.М.,

учасники справи:

позивач - приватне виробничо-комерційне підприємство "Механік",

представник позивача - Костюкович Д.К., адвокат (договір від 24.07.2018 № 66, ордер від 24.07.2018 № 133824, свідоцтво від 25.10.2006 НОМЕР_1),

відповідач - державне підприємство "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки",

представник відповідача - Кривовяза Н.О. (довіреність від 29.10.2018 № 1343),

третя особа - державний концерн "Укроборонпром",

представник третьої особи - Шевченко Б.В, адвокат (довіреність від 24.05.2018 № Д-1731/2018, свідоцтво від 23.11.2017 НОМЕР_2); Федюшкіна Є.І. (довіреність від 03.09.2018 № Д-2641/2018),

за участю Військової прокуратури Чернівецького гарнізону,

представник прокуратури - Голуб Є.В. (посвідчення від 22.09.2014 № 029151),

розглянув касаційну скаргу державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки"

на рішення господарського суду Хмельницької області від 29.05.2018 (головуючий Гладій С.В., судді: Виноградова В.В. і Заверуха С.В.)

та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 (головуючий Миханюк М.В., судді: Огороднік К.М. і Коломис В.В.)

у справі № 924/195/16

за позовом приватного виробничо-комерційного підприємства "Механік" (далі - Позивач)

до державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" (далі - Відповідач),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державний концерн "Укроборонпром" (далі - Концерн),

за участю Військової прокуратури Чернівецького гарнізону (далі - Прокуратура)

про зобов'язання відповідача повернути позивачу за письмовим актом передачі орендоване відповідачем за договором оренди від 01.11.2010 №01-719/1. майно, а саме: оброблювальний центр HR-5B інвентарний номер 19324, оброблювальний центр HR-5B інвентарний номер 19325, оброблювальний центр HR-5B інвентарний номер 19326 та про стягнення 1970747,56 грн., з яких 90000 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди, 21026,15 грн. інфляційних втрат, 4560,41 грн. 3% річних, 1855161 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення його повернення.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом до Відповідача, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Концерн та за участю Прокуратури, (з урахуванням заяви про часткову зміну та збільшення позовних вимог) про витребування у Відповідача оброблювальних центрів HR-5В, інвентарні номери 19324, 19325, 19326, та стягнення з Відповідача 1 970 747,56 грн., з яких 1 855 161,00 грн. неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, 90 000, 00 грн. заборгованості з орендної плати, 21 026,15 грн. інфляційних втрат, 4 560,41 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після закінчення строку дії договору оренди від 01.11.2010 № 01-719/1 (далі - Договір) та неодноразових звернень Позивача Відповідач не повернув взяте в оренду майно, та не провів розрахунки по орендній платі за вересень та жовтень 2015 року.

Справа господарськими судами розглядалась неодноразово.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 29.05.2018, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.09.2018, позовні вимоги задоволено. Зобов'язано Відповідача повернути Позивачу за актом передачі орендоване за Договором майно, а саме: оброблювальний центр HR-5B інвентарний номер - 19324, оброблювальний центр HR-5B інвентарний номер - 19325, оброблювальний центр HR-5B інвентарний номер - 19326. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 90 000, 00 заборгованості з орендної плати, 21 026,15 грн. інфляційних втрат, 4 560,41 грн. 3% річних, 1 855 161,00 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення його повернення.

Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані положеннями статей 175, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 11, 16, 610, 612, 626, 627, 759, 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також тим, що Договір, з урахуванням додаткової угоди від 01.11.2014 №2, припинив свою дію 01.11.2015 у зв'язку із закінченням строку оренди, а Відповідач на вимогу Позивача орендоване майно (три оброблювальні центри HR-5В), яке передане йому за актом приймання-передачі майна від 01.11.2010, не повернув.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Відповідач звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами:

- було порушено вимоги статей 387, 761 ЦК України, оскільки Позивачем не було надано належних та допустимих письмових доказів на підтвердження своїх речових прав на майно (оброблювальні центри), які заявлені ним до витребування (повернення);

- не надано належної правової оцінки всім доказам у справі.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Прокуратура подала відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Концерн подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить задовольнити касаційну скаргу.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 02.11.2018 № 2800 у зв'язку із запланованим відрядженням судді Львова Б.Ю. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 924/195/16, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакової І.В. (головуючий), Пількова К.М. і Селіваненка В.П.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, Концерну та Прокуратури, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що 10.08.2010 підприємством ВАТ "Кам'янець-Подільський завод "Електрон" (продавець) та Позивачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 21, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця належний продавцю товар - оброблювальний центр HR-5В, інвентарний номер 19324, який підлягає реалізації згідно плану санації підприємства, затвердженого господарським судом Хмельницької області від 20.04.2007 за відпускною ціною 106 400,00 грн., у тому числі ПДВ 17 733,33 грн., а 10.09.2010 цими ж сторонами укладено договір купівлі-продажу № 27, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця належний продавцю товар - оброблювальний центр HR-5В, інвентарний номер 19325, оброблювальний центр HR-5В, інвентарний номер 19326 за відпускною ціною 106 400,00 грн., у тому числі ПДВ 17 733,33 грн. за один оброблювальний центр (засвідчені стороною за договором копії договорів містяться у матеріалах справи).

Відповідно до видаткової накладної від 27.10.2010 № 156/10 ВАТ "Кам'янець-Подільський завод "Електрон" передав Позивачу оброблювальні центри HR-5В, інвентарні номери 19325, 19326 та видаткової накладної від 28.10.2010 № 157/10 - оброблювальний центр HR-5В, інвентарний номер 19324.

Також у матеріалах справи наявні акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 27.10.2010, 28.10.2010 та акти приймання-передачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів від 30.10.2010, а саме оброблювальних центрів HR-5В, інвентарні номери 19324, 19325, 19326, з яких убачається, що обладнання знаходилося на ремонті.

Відповідач звернувся до Позивача з листом від 01.11.2010 № 01-719, в якому просив розглянути можливість та надати проект договору на передачу в оренду терміном на два роки оброблювального центру HR-5В, інвентарний номер 19324.

01.11.2010 Позивачем (орендодавець) та Відповідачем (орендар) укладено Договір, згідно з умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язався передати орендареві у строкове платне користування майно, що визначене у цьому договорі (надалі - майно), а орендар зобов'язався прийняти майно у строкове платне користування, а також сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Відповідно до пункту 1.2 Договору характеристики майна - найменування майна: оброблювальні центри HR-5В, інвентарні номери - 19324, 19325, 19326 - 3 шт.; вартість майна: 474 000,00 грн.; стан майна на момент передання в оренду: придатні до використання.

Згідно з пунктом 2.1 Договору майно передається в оренду для виготовлення комплектуючих до виробів ЗМТ1 та ЗМТ2.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що строк оренди складає 2 роки з моменту підписання даного договору.

Відповідно до пункту 4.1 Договору орендар зобов'язується своєчасно сплачувати орендну плату щомісячно у розмірі 6 000,00 грн. за кожний оброблювальний центр.

Згідно з пунктом 4.2 Договору орендна плата сплачується у безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 25 числа наступного місяця.

Пунктами 4.3, 4.4 Договору передбачено, що розмір орендної плати може переглядатися сторонами один раз протягом року. Орендар має право вносити орендну плату наперед за будь-який термін у розмірі, що визначається на момент оплати.

Відповідно до пункту 5.1 Договору майно повинне бути передане орендодавцем та прийняте орендарем протягом трьох робочих днів з моменту набрання чинності цим договором. Майно вважається переданим в оренду з моменту підписання акта передавання-приймання.

Згідно з пунктами 6.1.2-6.1.5 Договору орендар зобов'язаний використовувати майно за його цільовим призначенням відповідно до пункту 2.1 даного договору, своєчасно здійснювати орендні платежі, дотримуватися належного режиму експлуатації та зберігання майна у відповідності до технічної документації, здійснювати за власний рахунок профілактичне обслуговування та поточний ремонт майна, за власний рахунок усувати несправності та поломки майна, здійснювати його монтаж та демонтаж.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що після закінчення терміну оренди орендар зобов'язаний протягом п'яти робочих днів повернути майно орендодавцю за актом передачі.

Відповідно до пункту 7.2 Договору майно повинно бути передано орендарю у справному стані з урахуванням нормального зносу.

Згідно з пунктом 8.1 Договору у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто, виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Відповідно до пункту 9.1 Договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Згідно з пунктом 9.2 Договору закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Пунктами 9.3, 9.4 Договору передбачено, що якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним законодавством, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору. Зміни у цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або у чинному в Україні законодавстві.

Відповідно до пункту 10.3 Договору після підписання цього договору всі попередні переговори за ним, листування, попередні договори, протоколи про наміри та будь-які інші усні або письмові домовленості сторін з питань, що так чи інакше стосуються цього договору, втрачають юридичну силу, але можуть братися до уваги при тлумаченні умов цього договору.

Договір підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками.

На виконання умов Договору за актом приймання-передачі майна від 01.11.2010 орендодавцем передано, а орендарем прийнято у строкове платне користування оброблювальні центри HR-5В інвентарні номери 19324, 19325, 19326 у кількості 3 одиниці загальною вартістю 474 000,00 грн. Акт приймання-передачі підписано представниками сторін та скріплено їхніми печатками.

Також з інвентаризаційного опису основних засобів Позивача від 20.12.2010 вбачається, що на його балансі рахуються оброблювальні центри HR-5В інвентарні номери 19324,19325,19326, які орендуються Відповідачем.

Крім того, судами встановлено, що 15.12.2010 Відповідач звернувся до Позивача з листом № 01-824, в якому вказував на те, що у зв'язку з тим, що Відповідачем впроваджуються у виробництво експериментальні зразки деталей, внаслідок чого з трьох орендованих оброблювальних центрів HR-5В використовується лише один, просив тимчасово нараховувати орендну плату лише за один оброблювальний центр HR-5В, а у випадку успішного впровадження у виробництво експериментальних деталей зобов'язався оплатити орендну плату за всі орендовані оброблювальні центри HR-5В у повному обсязі на умовах, передбачених Договором. Вказаний лист підписаний технічним директором Відповідача та скріплений печаткою.

01.11.2012 Відповідачем та Позивачем укладено додаткову угоду №1 до Договору, в якій сторони домовились викласти: пункт 3.1 Договору у такій редакції: "строк оренди складає 4 роки з моменту підписання даного договору"; пункт 4.1 Договору у такій редакції: "орендар зобов'язується своєчасно сплачувати орендну плату щомісячно, починаючи з 01.11.2012 до кінця строку оренди в розмірі 8 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 1 333,33 грн. за кожен оброблювальний центр. Загальна сума орендної плати в місяць за даним договором оренди становить 24 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 4 000,00 грн.".

Додаткова угода № 1, як вказано у пункті 3 угоди, вступає в силу з дати підписання і діє протягом усього терміну чинності Договору.

Додаткова угода № 1 підписана сторонами та скріплена їхніми печатками.

Разом з тим Відповідачем надано до матеріалів справи додаткову угоду від 24.05.2013 № 2 до Договору, згідно з якою сторони дійшли згоди розірвати Договір, а також погодили виконання зобов'язань таким чином: орендар зобов'язується здійснити оплату заборгованості за договором, що виникне станом на 01.06.2013, у повному обсязі, та повернути передане в оренду майно згідно з розділом 7 Договору; орендодавець зобов'язується прийняти дане майно.

Додаткова угода від 24.05.2013 № 2 підписана директором Позивача Ратніковим П.С. та в.о. директора Відповідача ОСОБА_13., а також скріплено печатками сторін.

Згідно з відомостями щодо майна (у тому числі військового), яке належить іншим юридичним або фізичним особам та перебуває на зберіганні у підприємства (додаток до листа ДК "Укроборонпром" від 18.04.2014 № UOP-3.012-3713), майно - оброблювальні центри HR-5В у кількості 3 штуки, власник майна Позивач, перебуває на підставі Договору, вартість послуг - 24 000,00 грн.

Державною фінансовою інспекцією в Хмельницькій області за результатами проведення державного фінансового аудиту діяльності Відповідача за 2011-2012 роки та перший квартал 2013 року складено аудиторський звіт від 05.07.2013 № 22-07-08/322, з якого вбачається, що у Відповідача наявна заборгованість перед Позивачем з орендної плати за три оброблювальні центри згідно з Договором на суму 123,9 тис. грн.

01.11.2014 Відповідачем (замовник) та Позивачем (виконавець) укладено додаткову угоду № 2 до Договору, якою сторони внесли зміни у Договір, зокрема, встановили строк оренди у 5 років з моменту підписання договору (пункт 3.1 Договору), та встановили розмір орендної плати з 01.11.2012 по 01.11.2014 - 8 000,00 грн. за кожен оброблювальний центр, загальною сумою 24 000,00 грн. із щомісячною сплатою; за період з 01.11.2014 по 01.11.2015 збільшили орендну плату до 15 000,00 грн. за кожен оброблювальний центр із загальною сумою орендної плати за вказаний період 45 000,00 грн. щомісячно.

Додаткова угода № 2, як вказано у пункті 3 угоди, вступає в силу з дати підписання і діє протягом усього терміну чинності Договору.

Додаткова угода № 2 підписана сторонами та скріплена їхніми печатками.

Сторонами Договору виконувалися його умови, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані представниками сторін та скріплені їхніми печатками.

Крім того, орендодавцем складено та підписано в односторонньому порядку акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2015 № ОУ-09/40 на загальну суму 45 000,00 грн. та від 30.10.2015 № ОУ-10/37 на загальну суму 45 000,00 грн.

Відповідно до довідок про надходження коштів, Позивачем отримано від Відповідача із призначенням платежу: "за оренду оброблювальних центрів у березні 2015 року" - 45 000,00 грн.; "за оренду оброблювальних центрів у лютому 2015 року" - 45 000,00 грн., "за оренду оброблювальних центрів за січень 2015 року" - 45 000,00 грн., "за оренду оброблювальних центрів HR-5В згідно з договором від 01.11.2010 № 01-719/1 за грудень 2014 року" - 45 000,00 грн.; "за оренду оброблювальних центрів HR-5В за листопад 2015 року згідно з договором від 01.11.2010 № 01-719/1" - 45 000,00 грн.; "за оренду оброблювальних центрів згідно з рахунком-фактурою від 19.11.2014 " - 48 000,00 грн.; "оплата по оренді оброблювальних центрів HR-5В за лютий-серпень 2014 року згідно з договором від 01.11.2010 № 01-719/1" - 165 080,00 грн.; "за оренду оброблювальних центрів згідно з рахунком від 19.03.2014 № СФ-005" - 100 000,00 грн.; "за оренду згідно з договором від 01.11.2010 № 01-719/1" - 48 000,00 грн. (довідка від 31.10.2013); "за оренду згідно з договором від 01.11.2010 № 01-719/1" - 195 920,00 грн. (довідка від 15.08.2013); "за оренду оброблювального центру згідно з договором від 01.11.2010 № 01-719/1" - 198 000,00 грн. (довідка від 02.08.2012); "за оренду оброблювальних центрів згідно з рахунками від 27.03.2012 № ОУ-03/49 - 90 000,00 грн. (довідка від 13.04.2012); "оренда оброблюваного центру" - 12 000,00 грн. (довідка від 31.10.2011).

На виконання умов Договору Відповідачем перераховано Позивачу за оренду оброблювальних центрів у серпні 2015 року 45 000,00 грн. (платіжне доручення від 22.09.2015 № 774), за оренду оброблювальних центрів за липень 2015 року - 45 000,00 грн. (платіжне доручення від 07.09.2015 № 725), за червень 2015 року - 45 000,00 грн. (платіжне доручення від 31.08.2015 № 695), за квітень-травень 2015 року - 90 000,00 грн. (платіжне доручення від 18.06.2015 № 438).

Також Відповідачем перераховано Позивачу платіжними дорученнями: від 28.11.2011 № 417 за оренду оброблювального центру 18 000,00 грн.; від 18.05.2011 № 177 за оренду верстату - 36 000,00 грн.; від 01.02.2011 № 24 орендну плату згідно з Договором - 6 000,00 грн.; від 25.09.2012 № 17 за оренду верстатів згідно з Договором - 18 000,00 грн.; від 16.11.2012 № 16 за оренду оброблювальних центрів HR-5В згідно з Договором - 36 000,00 грн.; від 30.04.2013 № 39 року за оренду згідно з Договором - 19 000,00 грн.

02.11.2015 Позивач звернувся до Відповідача листом № 675, в якому просив оплатити заборгованість з орендної плати за Договором у розмірі 90 000,00 грн. та повернути орендоване майно протягом 5 днів за актом передачі, відповідно до пункту 7.1 Договору.

Позивач повторно надіслав Відповідачу лист від 09.11.2015 № 685 аналогічного змісту, який Відповідачем отримало 13.11.2015.

Листом від 17.12.2015 № 678 Позивач повідомив Концерн про неповернення Відповідачем орендованого майна на підставі Договору, зокрема, 3 одиниць верстатів, та несплату орендної плати за вересень-жовтень 2015 року згідно з Договором у розмірі 90 000,00 грн.

Крім того, Позивач звернувся до Відповідача листом від 04.02.2016 № 55, в якому повідомляв, що у зв'язку з неповерненням орендованого за Договором майна та непогашенням заборгованості з орендної плати повноважний представник Позивача прибуде на підприємство для передачі орендованого обладнання в кількості трьох одиниць. Вказаний лист отримано Відповідачем 05.02.2016.

Відповідно до акта звірки взаємних розрахунків станом на 11.02.2016 між Позивачем та Відповідачем заборгованість останнього за Договором складає 90 000,00 грн.

Акт звірки підписано Позивачем та скріплено його печаткою.

За довідкою Позивача від 18.04.2016 №183 на його балансі обліковуються оброблювальні центри HR-5В у кількості 3 штук, інвентаризаційні номери 19324, 19325, 19326.

Листом від 22.04.2016 №02-428 Відповідач повідомив про те, що на підприємстві існував договір на оренду обладнання, за яке сплачувалась орендна плата, проте після призначення нового керівника платежі було зупинено на підставі невідповідності номерів вказаного в Договорі обладнання наявному майну на підприємстві, тому починаючи з вересня орендна плата не сплачувалась.

Публічне акціонерне товариство "Кам'янець-Подільський завод "Електрон" видало довідку від 10.05.2016 № 65 про те, що ним як правонаступником заводу "Електроприлад" у 2010 році було реалізовано три оброблювальні центри HR-5В Позивачу.

Згідно з довідкою Позивача про стан взаємних розрахунків від 13.02.2017 заборгованість Відповідача за 2010-2017 роки за Договором станом на 01.01.2016 складає 102 000,00 грн.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог також додано до матеріалів справи нотаріально посвідчені заяви свідків, зокрема:

- ОСОБА_14, який протягом усього періоду відносин, пов'язаних з придбанням Позивачем оброблювальних центрів HR-5В у ВАТ "Кам'янець-Подільський завод Електрон", виконував посадові обов'язки голови правління - керуючого санацією ВАТ "Кам'янець-Подільський завод Електрон" який пояснив, що спірні оброблювальні центри були реалізовані останнім Позивачу у серпні-вересні 2010 року за двома договорами купівлі-продажу. У подальшому, після ремонтних робіт, придбані три оброблювальні центри були переміщені на територію Відповідача;

- ОСОБА_15, який з 1970 року і по сьогоднішній день працює начальником цеху № 8 ТДВ "Кам'янець-Подільський завод Електрон" який пояснив, що в 2010 році він брав участь у демонтажі та переміщенні на територію Відповідача придбаних Позивачем трьох оброблювальних центрів (HR-5В інвентарні номери 19324, 19325, 19326) у зв'язку з їх передачею Позивачем в оренду Відповідачу. Вказані оброблювальні центри були фактично переміщені до цеху Відповідача через бокові ворота та встановлені в цеху останнього шляхом часткового демонтажу віконного отвору зовнішньої стіни цеху;

- ОСОБА_16, який з 17.03.2003 по 07.02.2011 працював на посаді заступника технічного директора - начальника енерго-механічного відділу Відповідача та вказав, що брав безпосередню участь у передачі від Позивача вказаних оброблювальних центрів;

- ОСОБА_17 (головного бухгалтера Відповідача в період з 20.11.2013 по 25.08.2015), який вказав, що протягом усього часу його роботи на підприємстві останнє орендувало у Позивача на підставі Договору спірні оброблювальні центри. Про використання у своїй господарській діяльності орендованих центрів Відповідач систематично звітував за встановленою формою до Концерну. Вказані центри були фактично розміщені в механічному цеху підприємства та за користування ними регулярно сплачувалась орендна плата;

- ОСОБА_18, яка пояснила, що на виконання умов договору від 10.06.2013 про надання послуг з проведення економічного та фінансового стану Відповідача нею досліджувалось питання необхідності та достовірності укладення Договору. У процесі дослідження було встановлено, що на виконання умов Договору Позивач за актом приймання-передачі майна від 01.11.2010 передав, а Відповідач прийняв спірні оброблювальні центри. У ході проведення дослідження на підприємстві було виявлено 4 оброблювальні центри HR-5В з інвентарними номерами 19324, 19325, 19326 та 594;

- ОСОБА_13, який протягом 2013 виконував обов'язки директора Відповідача та який пояснив, що протягом його роботи на підприємстві останнє орендувало у Позивача спірні оброблювальні центри, які були розміщені в механічному цеху. У травні 2013 року до Відповідача поштою надійшов підписаний зі сторони Позивача проект додаткової угоди від 24.05.2013 № 2 до Договору. Згідно з вказаним проектом додаткової угоди Позивач пропонував розірвати Договір з 01.06.2013. Однак вказана додаткова угода за час його керівництва не була підписана, оскільки усі три орендовані центри були необхідні і фактично використовувались підприємством. У зв'язку з цим між сторонами було досягнуто згоди про продовження строку дії Договору, а додаткова угода залишена без підпису. Крім того, свідок ОСОБА_13 у своїй заяві категорично заперечив, що підпис під текстом вказаної додаткової угоди від імені Відповідача належить йому.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріали справи містять: постанову слідчого слідчого управління головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 10.05.2017, у якій зазначено, що в ході кримінального провадження не виявилося за можливе підтвердити факт вчинення ОСОБА_11, який у 2010 році (час укладення Договору) був в.о. директора Відповідача, та іншими посадовими особами Відповідача кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 364 та частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України, у зв'язку з чим кримінальне провадження закрито.

Також матеріали справи містять науковий висновок члена Науково-консультативної Ради Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі 3-135г17 (№924/195/16), згідно з яким позовні вимоги до Відповідача у справі № 924/195/16 за своєю сутністю є вимогами зобов'язального, а не віндикаційного характеру, розгляд яких потребує застосування судом відповідних норм законодавства. Відтак господарський спір між сторонами даної справи є майновим спором між сторонами зобов'язальних правовідносин і має вирішуватись за правилами зобов'язального права, зокрема орендних відносин, а не правилами, спрямованими на захист права власності.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди виходили з того, що відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною першою статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Аналогічні положення містить частина перша статті 283 ГК України.

Частиною третьою статті 285 ГК України передбачено, що орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до частини четвертої статті 286 ГК України строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно із статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При цьому сторони у Договорі, з урахуванням додаткової угоди від 01.11.2014 № 2, погодили сплату орендних платежів не пізніше 25 числа наступного місяця, у розмірі 45 000,00 грн.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із статтею 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Позивач на виконання умов Договору передав, а Відповідач прийняв у строкове платне користування оброблювальні центри HR-5В, інвентарні номери 19324, 19325, 19326, у кількості 3 одиниці загальною вартістю 474 000,00 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі майна від 01.11.2010.

Водночас доводи Відповідача та Концерну щодо передачі в оренду одного оброблювального центру HR-5В інвентарний номер 19324, оскільки в подальшому Відповідачем сплачувалась орендна плата лише за нього, судами були відхилені з огляду на лист від 15.12.2010 № 01-824, згідно з яким Відповідач просив Позивача тимчасово нараховувати орендну плату лише за один оброблювальний центр HR-5В, у зв'язку з тим, що Відповідачем впроваджуються у виробництво експериментальні зразки деталей, внаслідок чого з трьох орендованих оброблювальних центрів HR-5В використовується лише один, а у випадку успішного впровадження у виробництво експериментальних деталей Відповідач зобов'язався оплатити орендну плату за всі орендовані оброблювальні центри HR-5В у повному обсязі, на умовах, передбачених Договором.

Разом з тим, фактична передача в оренду Відповідачу трьох оброблювальних центрів підтверджується наявними в матеріалах справи показами свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, які оформлені у вигляді нотаріально посвідчених заяв свідків, а також зазначеними актами приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг) та довідками про надходження коштів, які підтверджують сплату Відповідачем орендної плати за три оброблювальні центри.

Тобто судами встановлено, що Відповідачем не виконано належним чином свої зобов'язання зі сплати орендної плати за період з вересня по жовтень 2015 року, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед Позивачем у розмірі 90 000,00 грн.

Що ж до посилання Відповідача та Концерну на додаткову угоду від 24.05.2013 № 2 про розірвання Договору, то вони були відхилені судами, оскільки між сторонами продовжували існувати орендні правовідносини, що підтверджується сплатою Відповідачем орендної плати до серпня 2015 року, в розмірі, визначеному Договором з врахуванням додаткової угоди від 01.11.2014 № 2, а також визнається Відповідачем у листі від 22.04.2016 № 02-428, в якому в якості причини несплати орендної плати за вересень-жовтень 2015 року вказується невідповідність інвентаризаційних номерів орендованих оброблювальних центрів.

Відповідач оплатив орендну плату Позивачеві по серпень 2015 року, а заборгував за вересень - жовтень 2015 року у розмірі 90 000,00 грн.

З огляду на наведене суди дійшли висновку про задоволення позову в цій частині.

Також судами встановлено, що відповідно до статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з врахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Сторонами у пункті 7.1 Договору оренди передбачено, що після закінчення терміну оренди орендар зобов'язаний протягом п'яти робочих днів повернути майно орендодавцю за актом передачі.

Згідно з пунктом 7.2 Договору майно повинно бути передано орендарю у справному стані з урахуванням нормального зносу.

Договір, з урахуванням додаткової угоди до нього від 01.11.2014, припинив свою дію 01.11.2015 у зв'язку із закінченням строку оренди. Проте Відповідач на вимогу Позивача орендоване майно - 3 оброблювальні центри HR-5В, яке передане йому за актом приймання-передачі майна від 01.11.2010, не повернув. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі.

Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що позовні вимоги про повернення переданого на підставі Договору є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Разом з тим, Позивач просив стягнути з Відповідача штрафні санкції у вигляді подвійного розміру орендної плати за весь період користування майном після закінчення дії Договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Законодавство у сфері орендних правовідносин пов'язує припинення обов'язків орендаря з фактом поверненням об'єкту договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі невиконання обов'язку, передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України, цивільним законодавством визначена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди. Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої частиною другою статті 785 ЦК України, пов'язується з простроченням орендарем виконання зобов'язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.

Оскільки Відповідачем орендоване майно за актом приймання-передачі не було повернуто, суди дійшли висновку, що у Позивача наявні правові підстави для нарахування Відповідачу неустойки за неповернення орендованого майна після закінчення строку дії Договору.

Суди, здійснивши перевірку розрахунку неустойки за неповернення орендованого майна після закінчення строку дії Договору, дійшли висновку, що він є правильним та задовольнили позовні вимоги у цій частині.

Що ж до заявлених до стягнення 21 026,15 грн. інфляційних втрат та 4 560,41 грн. 3% річних, то суди виходили з того, що відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суди дійшли висновку, що він є арифметично вірним, а тому вимоги про стягнення з Відповідача 4 560,41 грн. 3% річних та 21 026,15 грн. інфляційних втрат є такими, що підлягають задоволенню.

Що ж до тверджень Відповідача, Концерну та Прокуратури, з посиланням на статтю 387 ЦК України, про безпідставність позову з причин ненадання Позивачем доказів на підтвердження права власності на майно, то судами такі твердження були відхилені, враховуючи науковий висновок члена НКР Верховного Суду України щодо правомірності застосування статті 387 ЦК України при витребуванні майна, переданого в оренду у справі № 3-135г17 (№ 924/195/16) від 12.04.2017.

У вказаному висновку зазначено, що відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. У даному випадку йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов неволодіючого майном власника до невласника, який таким майном фактично володіє, але не на законних підставах. У такому разі дійсно, справжній власник, в силу презумпції правомірності володіння майном, закріпленою частиною третьою статті 397 ЦК України, повинен доводити (підтверджувати) своє право власності на витребуване майно, факт вибуття його із володіння власника проти його волі, наявність майна у незаконному володінні відповідача тощо.

Однак майно, передане власником іншій особі у володіння або користування за договором між ними, не може вважатися таким, що вибуло з володіння власника не з його волі, тобто протизаконно.

Позаяк оброблювальні центри HR-5В були предметом договірного правочину, вчиненого Позивачем та Відповідачем 01.11.2010, спір щодо вказаного майна має вирішуватись виходячи з приписів параграфу 1 глави 58 ЦК України, що регулюють відносини з найму (оренди) майна, тобто через призму зобов'язального права.

Наявність між сторонами зобов'язальних правовідносин виключає можливість пред'явлення позову про витребування майна з чужого незаконного володіння (подання віндикаційного позову), адже зобов'язальні правовідносини базуються на умовах укладеного між сторонами договору та регулюються нормами, що складають інститут зобов'язального права і мають застосовуватися як норми спеціальної дії по відношенню до загальних норм, що регулюють право власності та інші речові права.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З огляду на матеріали справи Договір, додаткові угоди до нього від 01.11.2012 № 1 та від 01.11.2014 № 2 є чинними, не визнані у судовому порядку недійсними, акт передачі орендованого майна Позивачу - відсутній.

Крім того, в силу частини другої статті 328 ЦК України презюмується правомірність набуття власником права власності на майно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи викладене, твердження Відповідача про безпідставність позовних вимог з причин ненадання доказів перебування майна у власності Позивача є необґрунтованим.

Згідно з узагальненим висновком позовні вимоги до Відповідача у справі № 924/195/16 за своєю сутністю є вимогами зобов'язального, а не віндикаційного характеру, розгляд яких потребує застосування судом відповідних норм законодавства. Відтак господарський спір між сторонами даної справи є майновим спором між сторонами зобов'язальних правовідносин і має вирішуватись за правилами зобов'язального права, зокрема орендних відносин, а не за правилами, спрямованими на захист права власності.

Посилання в касаційній скарзі на те, що судами: було порушено вимоги статей 387, 761 ЦК України, оскільки Позивачем не було надано належних та допустимих письмових доказів на підтвердження своїх речових прав на майно (оброблювальні центри), які заявлені ним до витребування (повернення); не надано належної правової оцінки всім доказам у справі, - не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами було прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що надає підстави залишити їх без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше прийняті у даній справі судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 29.05.2018 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 у справі № 924/195/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя К. Пільков

Суддя В. Селіваненко

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст