ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 910/2535/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Баранець О.М., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,

представників учасників справи

позивача - Разумов М.А., Дацьків А.І.,

відповідача - Козаченко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2018

(головуючий - Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Тищенко О.В.)

у справі № 910/2535/18 Господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"

до Дочірнього підприємства "Край Проперті"

про звернення стягнення на предмет застави в розмірі 39 268 720,06 доларів США та 343 191 846,64 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Край Проперті" про звернення стягнення на обладнання, яке належать Дочірньому підприємству "Край Проперті" та передано позивачу у заставу на підставі Договору застави від 27.09.2011, шляхом передачі такого майна у власність Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" за ціною 33 799 782,00 грн, в рахунок часткового погашення Дочірнім підприємством "Край Проперті" заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 та Договором про відкриття кредитної лінії №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов зазначених вище договорів про відкриття кредитної лінії. Позивач просив вилучити заставлене майно у заставодавця - Дочірнього підприємства "Край Проперті" та передати його Публічному акціонерному товариству "Сбербанк".

1.3. Мотивуючи свої позовні вимоги, Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" посилалося на пункти 4.2.3, 4.2.7 та 4.2.8 Договору застави, укладеного з відповідачем, а також приписи ст.ст.525, 526, 572, 610, 611, 629, 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст. 20 Закону України "Про заставу" та ст.ст. 24, 25, 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

1.4. Відповідач у повному обсязі заперечував проти задоволення позовних вимог. Його позиція ґрунтувалася на такому.

19.12.2017 - 20.12.2017 позивач в позасудовому порядку звернув стягнення на нерухоме майно іпотекодавців, які уклали іпотечні договори з Публічним акціонерним товариством "Сбербанк" з метою забезпечення виконання кредитних договорів Дочірнім підприємством "Край Проперті". Нерухоме майно, на яке позивач набув право власності, є високоліквідним. На думку відповідача, за рахунок його вартості позивач повністю погасив заборгованість відповідача за кредитним договорами №№119-В/11/55/КЛ та 120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011, що виключає необхідність і можливість звернення стягнення предмет застави.

2. Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій, ухвалених у справі

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" задоволено в повному обсязі.

Вирішено в рахунок часткового погашення заборгованості перед Публічним акціонерним товариством "Сбербанк" за Договором про відкриття кредитної лінії №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011, розмір якої станом на 06.02.2018 становить 39 268 720,06 доларів США та 343 191 846,64 грн, яка складається з:

- заборгованості за Кредитною лінією - 38 619 193,36 доларів США (з них прострочених - 38 619 193,36 доларів США);

- процентів за користування Кредитною лінією - 649 526,70 доларів США (з них прострочених - 0,00 доларів США);

- комісії по кредиту - 0,00 доларів США (з них прострочених - 0,00 доларів США);

- пені за прострочення повернення заборгованості за Кредитною лінією - 293 556 059,76 грн;

- пені за прострочення сплати процентів за користування Кредитною лінією - 47 770 198,16 грн;

- пені за прострочення сплати комісії по Кредитній лінії - 1 865 588,72 грн

та за Договором про відкриття кредитної лінії №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011, розмір якої станом на 06.02.2018 становить 4 198 652,70 доларів США та 35 835 706,99 грн, яка складається з:

- заборгованості за Кредитною лінією - 4 129 580,87 доларів США (з них прострочених - 4 129 580,87 доларів США);

- процентів за користування Кредитною лінією - 69 071,83 доларів США (з них прострочених - 0,00 доларів США);

- пені за прострочення повернення заборгованості за Кредитною лінією - 29 573 057,24 гривень;

- пені за прострочення сплати процентів за користування Кредитною лінією - 6 262 649,75 гривень

звернути стягнення на предмет застави за Договором застави від 27.09.2011 (з урахуванням змін та доповнень внесених до нього), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрованого в реєстрі за №11269, а саме на обладнання, яке належать Дочірньому підприємству "Край Проперті" на праві власності та складається з: системи опалення, кондиціювання та вентиляції; системи димовидалення та автоматичного пожежогасіння; системи енергозабезпечення та освітлення; системи підйому та переміщення людей та вантажу; системи поставки холоду в холодильні системи шляхом передачі такого майна у власність Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" за ціною 33 799 782,00 грн, що визначена ТОВ "Есет Експертайз" відповідно до висновку про оцінку майна №АЕ/2017/274-1, вилучити у заставодавця Дочірнього підприємства "Край Проперті" та передати вищезазначене майно Публічному акціонерному товариству "Сбербанк".

2.2. Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив таке.

2.2.1. 22 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Сбербанк (далі - позивач, банк) та Дочірнім підприємством "Край Проперті" (далі - відповідач, позичальник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії №119-В/11/55/КЛ (далі - договір №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011), відповідно до п.1.1 якого банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті, надає позичальнику кредитні кошти за рахунок кредитної лінії на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується використовувати кредит на цілі, зазначені в п.1.5 цього договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, а також повернути наданий йому кредит у розмірах та у терміни, зазначені у ст. 8 цього договору, і виконувати інші умови цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011, в редакції договору про внесення змін №13 від 23.12.2016 до договору про відкриття кредитної лінії №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011, ліміт кредитної лінії складає 51 167 000 доларів США.

Останній день повернення кредитної лінії - 31.03.2017 (п.1.4 договору №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011, в редакції договору про внесення змін №13 від 23.12.2016 до договору про відкриття кредитної лінії №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011).

Належне виконання позичальником зобов'язань за договором №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 забезпечується:

- заставою обладнання ТРЦ "Магелан", що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 13-6, що належить Дочірньому підприємству "Край Проперті";

- іпотекою нежитлової будівлі, нежилого будинку - громадського центру з об'єктами (літ. "А"), що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 13-6, що належить Дочірньому підприємству "Край Проперті";

- заставою майнових прав на поставку товарів по контракту №27-с від 25.07.2011, укладеному між Дочірнім підприємством "Край Проперті" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Край";

- майновими правами на орендні платежі за договорами оренди нерухомого майна, які укладені або будуть укладені в майбутньому, причому обсяг переданих в заставу майнових прав на орендні платежі повинен становити не менше 70% від загального об'єму щомісячних орендних платежів, що здійснюються на користь Дочірнього підприємства "Край Проперті";

- іпотекою нерухомості, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, с. Крупень, вул. Б.Хмельницького, 45, що належать Приватному підприємству "Консалтингова фірма "Прометей";

- заставою обладнання, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, с. Крупень, вул. Б.Хмельницького, 45, що належать Приватному підприємству "Консалтингова фірма "Прометей";

- іпотекою нерухомості, яка знаходиться за адресою: Київська область, Славутський район, м. Волочиськ, вул. Копачевська (Примакова), 3, що належить Приватному підприємству "Консалтингова фірма "Прометей";

- іпотекою нерухомості, яка знаходиться за адресою: Київська область, | Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Л.Українки, 14, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Сіті-Стейт";

- іпотекою нерухомості, офісних приміщень та підвальних приміщень, що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Л.Українки, 14, та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Сітістейсервіс";

- порукою Приватного акціонерного товариства "Універсам №16" (код СДРПОУ 02775969) на повний розмір зобов'язань позичальника по кредитному договору.

2.2.2. 22 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Сбербанк") та Дочірнім підприємством "Край Проперті" було також укладено договір про відкриття кредитної лінії №120-В/11/55/КЛ (далі - договір №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011), відповідно до п.1.1 якого (в редакції договору про внесення змін №11 від 22.09.2015 до договору про відкриття кредити лінії №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011) банк відкриває позичальнику кредитну лінію в іноземній валюті - доларах США та надає позичальнику кредитні кошти у порядку та на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов'язується використовувати кредит на цілі, зазначені у п.1.5 договору, своєчасно та у повному обсязі сплачувати банку проценти за користування кредитом, а також повернути банку кредит у терміни, встановлені щ договором та виконати інші умови цього договору.

Пунктом 1.2. договору №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011, в редакції договору про внесення змін №11 від 22.09.2015 до договору про відкриття кредитної лінії №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 визначено, що ліміт кредитної лінії складає 5 000 000,00 доларів США.

З 22.12.2015 ліміт кредитної лінії зменшується щомісячно, кожного 22-го числа календарного місяця на 500 000 дол. США. Останній платіж здійснюється не пізніше 21.09.2016 у розмірі 500 000 доларів США.

Належне виконання позичальником зобов'язань за договором №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 забезпечується тим ж засобами забезпечення, що і за договором №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011.

2.2.3. Суд першої інстанції встановив, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавши позичальнику - Дочірньому підприємству "Край Проперті" кредитні кошти відповідно до умов договорів №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 у сумі 51 167 00,00 доларів США та №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 у сумі 5 000 000,00 доларів США, що підтверджується банківськими виписками по особовим рахункам Дочірнього підприємства "Край Проперті".

Відповідач допустив прострочення виконання договірних зобов'язань, що підтверджується банківськими виписками, у зв'язку з чим у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за договорами про відкриття кредитної лінії №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 у визначеному позивачем розмірі. Контрозрахунок заборгованості відповідачем не подано.

2.2.4. Врахувавши, що матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язань за вказаними кредитними договорами №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 та №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011, застосувавши положення ст.ст.11, 509, 530, 546, 572, 582, 589, 590, 625, 626, 628, 629, 1043, 1048, 1050, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 345 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4, 20 Закону України "Про заставу", ст.ст. 23, 24, 25, 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", врахувавши положення Договору застави, укладеного між сторонами спору, суд першої інстанції дійшов висновку, що у позивача виникло право задовольнити свої вимоги за рахунок переданого в заставу майна шляхом звернення на нього стягнення.

Таким чином, обраний позивачем спосіб звернення стягнення шляхом визнання за ним права власності на предмет застави, місцевий господарський суд вважав належним та задовольнив такі позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" в повному обсязі.

2.3. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 скасовано. Прийнято нове рішення, яким Публічному акціонерному товариству "Сбербанк" у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.3.1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції, дослідив, що з метою забезпечення виконання договорів про відкриття кредитної лінії №119-В/11/55/КЛ та №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 було укладено ряд договорів, а саме:

27.09.2011 - іпотечний договір щодо нежилого будинку (літ. А), належного Дочірньому підприємству "Край Проперті", за адресою: м. Київ, проспект Глушкова, буд. 13-б, заставною вартістю 461 418 602,00 грн;

27.09.2011 - договір застави щодо обладнання, належного Дочірньому підприємству "Край Проперті", заставною вартістю 23 028 969,31 грн, яке знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Глушкова, буд. 13-б;

19.12.2011 - іпотечний договір щодо нерухомого майна, належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Сітістейтсервіс", за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Щасливе, вул. Лесі Українки, буд. 14, заставною вартістю 9 516 206,00 грн;

19.12.2011 - іпотечний договір щодо нерухомого майна, належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Сіті-Стейт", за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Щасливе, вул. Лесі Українки, буд. 14, заставною вартістю 12 782 447,00 грн;

19.12.2011 - іпотечний договір щодо нерухомого майна, належного Приватному підприємству "Консалтингова фірма "Прометей", майнового комплексу за адресою: Хмельницька область, Славутський район, село Крупець, вул. Б. Хмельницького, буд. 45, та майнового комплексу за адресою: Хмельницька область, Волочиський район, місто Волочиськ, вул. Копачівська, буд. 3, заставною вартістю нерухомого майна 16 897 395,00грн;

19.12.2011 - договір застави щодо рухомого майна, належного Приватному підприємству "Консалтингова фірма "Прометей" заставною вартістю 14 075 490,00 грн;

24.02.2012 - іпотечний договір щодо нерухомого майна, належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Сіті-Стейт", за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Щасливе, вул. Лесі Українки, буд. 14, заставною вартістю 24 061 080,00 гривень.

2.3.2. Апеляційний господарський суд встановив, що 19 грудня 2017 року Публічне акціонерне товариства "Сбербанк" реалізувало право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі іпотечного договору від 27.09.2011 та набуло у власність нежилий будинок (літ. А) за адресою: м. Київ, проспект Глушкова, буд. 13-б.

Аналогічно 19.12.2017 Публічне акціонерне товариства "Сбербанк", реалізувавши право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі іпотечного договору від 19.12.2011, набуло у власність майновий комплекс за адресою: Хмельницька область, Славутський район, село Крупець, вул. Б. Хмельницького, буд. 45 та комплекс за адресою: Хмельницька область, Волочиський район, місто Волочиськ, вул. Копачівська, буд. 3.

20 грудня 2017 року Публічне акціонерне товариства "Сбербанк" реалізувало право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі іпотечного договору від 19.12.2011 та від 24.02.2012, набувши у власність 11 офісних приміщень, 30 квартир та 14 нежитлових приміщень за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вулиця Л. Українки, будинок 14.

У цей же день Публічне акціонерне товариства "Сбербанк" реалізувало право на звернення стягнення на решту предметів іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі іпотечного договору, у зв'язку з чим набуло у власність 13 нежитлових приміщень загальною площею 2 333,00 кв.м., що розташовані за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Щасливе, вулиця Л. Українки, будинок 14.

2.3.3. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до ч.4 ст.36 Закону України "Про іпотеку" після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Таким чином, за висновком апеляційного господарського суду, у ч. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" передбачено підстави припинення зобов'язань щодо виконання основного зобов'язання, яке було забезпечено іпотечним договором, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на іпотечне майно.

Юридичним наслідком виконання зобов'язання відповідно до ст. ст. 598, 599 Цивільного кодексу України є припинення зобов'язання. Таким чином, з моменту виконання боржником/третьою особою зобов'язань й прийняття їх кредитором, припиняється існування прав і обов'язків сторін, що складають зміст конкретного зобов'язального правовідношення.

2.3.4. У постанові суду апеляційної інстанції зазначено, що дослідивши обставини справи, з урахуванням наведених норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що з моменту звернення стягнення на предмети іпотеки в позасудовому порядку шляхом їх передачі у власність Публічному акціонерному товариству "Сбербанк" зобов'язання за договором про відкриття кредитної лінії від 22.09.2011 № 119-В/11/55/КЛ та договором про відкриття кредитної лінії від 22.09.2011 № 120-В/11/55/КЛ, в тому числі зобов'язання з погашення заборгованості за кредитом, процентами та пені за прострочення виконання зобов'язання, припинилися в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України з припиненням основного зобов'язання, забезпеченого заставою, припиняється і право застави.

Позивач мав можливість обрати інший спосіб захисту права, такий як звернення стягнення на предмет іпотеки за рішення суду, однак, ним було обрано позасудовий спосіб врегулювання спору, наслідком якого є припинення зобов'язання.

2.3.5. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що договір застави від 27.09.2011 щодо обладнання, належного Дочірньому підприємству "Край Проперті", заставною вартістю 23 028 969,31 гривень, яке знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Глушкова, буд. 13-б, на підставі якого позивач просив звернути стягнення на предмет застави, та договір застави від 19.12.2011 щодо рухомого майна, належного Приватному підприємству "Консалтингова фірма "Прометей", заставною вартістю 14 075 490,00 гривень, є припиненими у зв'язку з припиненням основного зобов'язання за договором про відкриття кредитної лінії від 22.09.2011 № 119-В/11/55/КЛ та договором про відкриття кредитної лінії від 22.09.2011 № 120-В/11/55/КЛ.

При цьому суд зазначив, що аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №910/9508/17.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

3.1. Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2018 скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

3.2. В обґрунтування зазначених вимог скаржник посилається на таке.

3.2.1. В аспекті порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права позивач зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена незаконним складом суду та за очевидної упередженості суддів, що є самостійною підставою для її скасування відповідно до п.2 ч.1 ст.310 ГПК України.

Як стверджує скаржник, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду у складі Тарасенко К.В., Іоннікова І.А., Тищенко О.В. неодноразово розглядала пов'язані з цією справою справи, які стосувались правовідносин позивача та його боржника - ДП "Край Проперті" і в усіх справах ухвалювались рішення на користь відповідача, які в подальшому були скасовані Верховним Судом. Таке співпадіння призначень одного складу суду у справах за участі позивача та відповідача викликає сумнів щодо неупередженості колегії суддів у відношенні до позивача.

Як стверджує скаржник, Київський апеляційний господарський суд порушив порядок розгляду заявленого відводу, встановлений ст.39 ГПК України, та розглянув справу у незаконному складі за очевидної упередженості суддів.

3.2.2. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин ч.4 ст.36 Закону України "Про іпотеку" у взаємозв'язку з ч.4 ст.591 ЦК України та ч.7 ст.47 Закону України "Про іпотеку", ст. 1, ч.3 ст.5, ч.1 ст.7, ст.ст. 12, 33 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 572, 575, ч.1 ст.598, ст.ст. 599, 1049 ЦК України.

У зазначеному аспекті скаржник стверджує, що вимоги за основним зобов'язанням вважаються припиненими виключно за умови покриття вартістю реалізації предмета іпотеки в позасудовому порядку усієї суми основного зобов'язання. Зазначена правова позиція, як стверджує скаржник, викладена у постанові Верховного Суду у справі №761/17280/16-ц, якою спір вирішено остаточно, а правові висновки у якій є обов'язковими для апеляційного господарського суду в силу вимог ч.4 ст.236 ГПК України.

Натомість, посилання суду на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №910/9508/17 є помилковим, оскільки спір у зазначеній справі остаточно не вирішено з огляду на скасування судом касаційної інстанції судових рішень судів попередніх інстанцій з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2.3. Щодо залишку боргу за зобов'язаннями відповідача позивач посилається на правильність та обґрунтованість здійсненого ним розрахунку у позовній заяві. Відповідач не надавав контррозрахунку, в якому були б відображені конкретні суми заборгованості, які останній вважає такими, що не відповідають дійсності. Твердження відповідача про те, що за рахунок ТРЦ "Магелан" були покриті усі зобов'язання відповідача за кредитними договорами є голослівними, оскільки вартість нерухомого майна, на яке було звернуто стягнення з відповідача та його майнових поручителів склала, 745 315 111,40 грн, що з урахуванням курсу гривні до долара становить лише третину заборгованості відповідача за кредитними договорами.

Суд апеляційної інстанції в порушення ст.ст.76, 86, 210, 269 ГПК України взагалі не з'ясував, який розмір заборгованості станом на момент розгляду справи є правильним та, на його думку, припиненим.

3.2.4. Скаржник також стверджує, що апеляційний суд вийшов за межі розгляду справи, встановлені у ст. 269 ГПК України, оскільки надав оцінку обставинам, які не відносилися до предмета доказування, а саме вирішив питання про права та обов'язки особи, яка не брала участі у розгляді справи, встановив за відсутності у матеріалах справи жодного посилання учасниками на них та за відсутності належних доказів, що договір застави щодо рухомого майна, належного ПП "Консалтингова фірма "Прометей", є припиненим.

Зазначене є порушенням ст.ст. 50, 73, 76, 79, ч.1 ст.86, ч.ч.1,2 ст. 211 ГПК України.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти доводів та вимог касаційної скарги та просить відмовити у її задоволенні, а постанову апеляційного господарського суду - залишити без змін.

В обґрунтування зазначених вимог відповідач зазначає, зокрема, таке.

3.3.1. ДП "Край Проперті" вважає помилковим тлумачення скаржником ч.4 ст.36 Закону України "Про іпотеку", оскільки, на думку відповідача, після завершення позасудового врегулювання, будь-які вимоги іпотекодержателя до боржника в основному зобов'язанні не створюють і не можуть створювати жодних юридичних наслідків для останнього, відтак кредитор позбавлений права вимагати від боржника виконання його обов'язку, а боржник не зобов'язаний виконувати такі вимоги.

Відповідач стверджує, що оскільки недійсність вимог іпотекодержателя до боржника після закінчення позасудового врегулювання призводить до припинення зобов'язального правовідношення між ними, основне зобов'язання вважається припиненим у повному обсязі саме на підставі ч.4 ст.36 Закону України "Про іпотеку".

3.3.2. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання (ч.3 ст.3 Закону України "Про заставу").

Таким чином, у випадку звернення іпотекодержателем стягнення на предмет іпотеки в межах позасудового врегулювання шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, зобов'язання заставодавця за договором застави, якою було забезпечено вимоги за кредитним договором, є такими, що припинені в повному обсязі.

Отже, судом апеляційної інстанції під час розгляду справи правильно застосовано норми матеріального права, адже зобов'язання за договорами №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 та №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 є припиненими на підставі ч.4 ст.36 Закону України "Про іпотеку", а забезпечувальні Договір застави від 27.09.2011 щодо обладнання, належного ДП "Край Проперті", та Договір застави від 19.12.2011 щодо рухомого майна, належного ПП "Консалтингова фірма "Прометей", є припиненими на підставі ч.1 ст.559 ЦК України, ч.1 ст.593 ЦК України у зв'язку з припиненням основного зобов'язання.

Зазначена правова позиція підтверджується науково-правовим експертним висновком щодо наслідків застосування окремих положень Закону України "Про іпотеку" від 07.09.2018, науковим висновком щодо застосування ст.36 Закону України "Про іпотеку", поданими відповідачем до суду касаційної інстанції, та правовими позиціями Верховного Суду та Верховного Суду України, а саме - правовим висновком, здійсненим Верховним Судом у справах №910/9508/17, 927/84/16 та №754/31271/15-ц, та Верховним судом України у постанові від 29.11.2017 у справі №6-1446цс17.

Натомість, посилання скаржника на правову позицію Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, висловлену у постанові від 11.04.2018 у справі №761/17280/16-ц, є необґрунтованим, адже цивільна справа розглядалась Касаційним цивільним судом, тому її висновки не є обов'язковими для Касаційного господарського суду.

3.3.3. Посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права відповідач вважає безпідставними та такими, що спростовуються належними у матеріалах справи доказами.

3.4. Під час розгляду справи Верховним Судом від відповідача надійшли також додаткові пояснення по суті спору, долучені судом касаційної інстанції до матеріалів справи.

3.4. У розгляді справи оголошувались перерви 17.10.2018 та 07.11.2018 на підставі ч.2 ст. 216 ГПК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

4.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

4.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Щодо суті касаційної скарги

4.2.1. Спір у справі стосується звернення стягнення на рухоме майно - обладнання Дочірнього підприємства "Край Проперті", що є предметом Договору застави від 27.09.2011, шляхом передачі такого майна у власність Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" за ціною 33 799 782,00 грн, в рахунок часткового погашення Дочірнім підприємством "Край Проперті" заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 та Договором про відкриття кредитної лінії №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011.

4.2.2. Згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Так, за змістом статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

4.2.3. З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні договорів, насамперед інтересів кредитора, у Главі 49 Цивільного кодексу України визначено види забезпечення виконання зобов'язання.

Інститут забезпечення виконання зобов'язання спрямований на підвищення гарантій забезпечення майнових інтересів сторін договору, належного його виконання, а також усунення можливих негативних наслідків неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань. Тобто, у разі невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність, а в ряді випадків до виконання зобов'язання притягуються разом із боржником і треті особи, зокрема, майнові поручителі.

4.2.4. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань згідно з частиною 1 ст.546 ЦК України є застава.

Відповідно до ст. 572 ЦК України, з якою кореспондуються положення статті 1 Закону України "Про заставу", в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За змістом частини першої статті 589 ЦК України правовим наслідком невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, є виникнення у заставодержателя права звернення стягнення на предмет застави.

4.2.5. Одним із видів застави відповідно до приписів ст.575 ЦК України є іпотека. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

4.2.6. Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що з моменту звернення стягнення на предмети іпотеки в позасудовому порядку шляхом їх передачі у власність Публічному акціонерному товариству "Сбербанк" зобов'язання за договором про відкриття кредитної лінії від 22.09.2011 № 119-В/11/55/КЛ та договором про відкриття кредитної лінії від 22.09.2011 № 120-В/11/55/КЛ, в тому числі зобов'язання з погашення заборгованості за кредитом, процентами та пені за прострочення виконання зобов'язання, припинилися в повному обсязі.

Суд касаційної інстанції не погоджується з таким висновком апеляційного господарського суду та вважає його помилковим з огляду на таке.

4.2.7. Частинами 1, 2 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" визначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя (ч.ч.1, 3, 5 ст.33 Закону України "Про іпотеку").

Зазначене положення узгоджується з приписами ч. 5 ст. 590 Цивільного кодексу України, у якій вказано, що якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону (ст. 36 Закону України "Про іпотеку").

Отже, зважаючи на зазначені вище положення, слід констатувати, що чинним законодавством України передбачена можливість забезпечення виконання зобов'язання шляхом передачі в іпотеку не тільки одного об'єкта нерухомого майна, а й декількох. До того ж, у разі перебування в іпотеці декількох об'єктів нерухомого майна кредитор має право на задоволення своїх вимог за рахунок будь-якого з об'єктів або їх всіх, у разі якщо їх сукупна вартість є необхідною для погашення заборгованості іпотекодавця в повному обсязі.

Тобто законодавець пов'язує задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предметів іпотеки, в тому числі, шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, саме з обсягом невиконаного зобов'язання, що не вказує на те, що отримання у власність одного з предметів іпотеки у будь-якому випадку є наслідком припинення основного зобов'язання в повному обсязі.

4.2.8. Висновок апеляційного господарського суду про припинення зобов'язань відповідача за Договорами про відкриття кредитної лінії №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 та №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 здійснений на підставі тлумачення положень ч.4 ст.36 Закону України "Про іпотеку", у якій закріплено, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Як зазначив суд, вказаною нормою передбачено підстави припинення зобов'язань щодо виконання основного зобов'язання, яке було забезпечено іпотечним договором.

Закон України "Про іпотеку" є спеціальним законом, правила якого мають пріоритетне застосування до іпотечних правовідносин.

Позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки передбачене у ст.36 Закону України "Про іпотеку".

Закон чітко визначає, що умовами здійснення позасудового врегулювання є: необхідність визначення такого способу в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, та наявність заборгованості боржника, яка зумовлює відповідне право на застосування такого способу. Наслідком завершення позасудового врегулювання є недійсність наступних вимог кредитора (іпотекодержателя) до боржника щодо виконання основного зобов'язання.

Проте нормами чинного законодавства не обмежено право кредитора забезпечити належне виконання боржником основного зобов'язання декількома видами забезпечення, наприклад, окрім іпотеки, отримати в заставу від цього ж боржника рухоме майно, що і було здійснено сторонами спору у цій справі.

Забезпечувальне зобов'язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному, а здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Таким чином, внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за іпотекодержателем (кредитором) права власності на нього, кредитор не втрачає права вимоги до боржника щодо одержання задоволення порушеного основного зобов'язання за рахунок іншого виду забезпечення. Недійсними в розумінні ч.4 ст.36 Закону України "Про іпотеку" є наступні вимоги кредитора до боржника, які залишились невиконаними та виходять за межі інших видів забезпечення основного зобов'язання цим боржником.

Оскільки розмір забезпечення основного зобов'язання може мати істотне значення для кредитора при погодженні ним умов основного зобов'язання, у яке він вступає, припинення усіх інших забезпечень при реалізації кредитором одного з них - суперечило б принципу справедливості та розумності.

Тобто саме лише набуття кредитором права власності на предмет іпотеки у цій справі не припинило заставу рухомого майна, переданого боржником з метою забезпечення виконання основного зобов'язання, а положення ч.4 ст.36 Закону України "Про іпотеку" не поширюються на правовідносини сторін у даному випадку.

Зазначене узгоджується і з положеннями, визначеними сторонами спору у договорі іпотеки, зокрема, у п.4.2.13 договору, згідно з яким у разі якщо суми грошових коштів, виручених від реалізації предмета іпотеки, недостатньо для повного задоволення вимог іпотекодержателя, іпотекодержатель (ПАТ "Сбербанк") має право отримати повне задоволення вимог за рахунок іншого майна іпотекодавця відповідно до чинного законодавства.

Проте зазначені положення, як і в цілому інші положення договору іпотеки, якими визначено права іпотекодержателя та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, залишились без надання належної правової оцінки судом апеляційної інстанції.

4.2.9. Обґрунтованими є доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, про що йшлося у п.3.2.4 цієї постанови. Зазначивши, що договір застави рухомого майна від 19.12.2011, укладений між позивачем та ПП "Консалтингова фірма "Прометей", є припиненим, суд тим самим надав оцінку обставинам, які не відносяться до предмета доказування у цій справі та стосуються прав та обов'язків особи, не залученої до участі у справі.

Водночас, суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими та такими, що не знаходять свого підтвердження, аргументи скаржника про очевидну упередженість суддів апеляційного господарського суду, які розглядали цю справу (п.3.2.1 постанови).

4.2.10. Посилання суду апеляційної інстанції на постанову Верховного Суду, ухвалену у справі №910/9508/17, є передчасним, оскільки фактичні обставини зазначеної справи відмінні від обставин цієї справи. Крім того, суд касаційної інстанції, скасовуючи ухвалені у справі рішення та постанову, передаючи справу на новий розгляд, вказав, що судам слід дослідити умови та обсяги забезпечення, в частині визначення кількісного складу забезпечувального майна, яке вирішено прийняти у власність банку в рахунок погашення заборгованості за основним кредитним договором, а також надати оцінку відповідним умовам іпотечних договорів з урахуванням положень діючого законодавства.

4.2.11. Разом з тим, передчасними є висновки суду першої інстанції про задоволення позову, зважаючи на таке.

Як зазначено вище, Дочірнє підприємство "Край Проперті" в рахунок забезпечення своїх вимог за Договорами про відкриття кредитної лінії №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 та №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011, окрім предмета іпотеки за Договором іпотеки від 27.09.2011, передало в заставу позивачу обладнання ТРЦ "Магелан", що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 13-6 (предмет застави), що підтверджується договором застави від 27.09.2011.

За змістом п.4.2.3 договору застави за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити свої вимоги у відповідності з цим договором, в тому числі шляхом прийняття предмета застави у власність після одержання предмету застави у своє володіння у випадку та у порядку, передбачених цим договором та/або чинним законодавством.

Відповідно до частини першої статті 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Частинами першою, третьою статті 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" установлено порядок звернення стягнення на предмет застави. Зокрема, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави.

Така вимога узгоджується з частиною першою статті 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", згідно з якою обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Згідно зі статтею 28 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов'язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону.

Якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує обов'язок щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.

Реалізація предмета забезпечувального обтяження за рішенням суду врегульована у ст.25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Відповідно до п.4 ч.2 ст.25 зазначеного Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

Одним із таких способів звернення стягнення, що визначені у ст.26 Закону, є передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом.

Водночас, згідно з положеннями статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем.

Зважаючи, що предметом спору є звернення стягнення на заставне майно в рахунок погашення заборгованості відповідача за договорами про відкриття кредитних ліній №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 та №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011, після того як позивач звернув в позасудовому порядку стягнення за майно, що було передано в іпотеку в забезпечення цих кредитних договорів, питанням, яке повинно бути з'ясоване судами, є встановлення дійсного розміру заборгованості відповідача за цими кредитними договорами.

Задовольнивши позов в повному обсязі, суд першої інстанції обмежився лише твердженням про те, що відповідач не надав контррозрахунку заявлених позивачем вимог. Водночас суд не встановив вартості іпотечного майна, на яке позивач звернув стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами, та чи не є ця вартість достатньою для погашення всієї суми заборгованості за кредитами.

Позивач надав суду здійснені ним розрахунки заборгованості за кредитними договорами та виписки з особових рахунків відповідача. Проте зі змісту зазначених документів не можна дійти висновку, чи включив банк у свої розрахунки вартість предметів іпотеки, на які він набув право власності. Не з'ясованою залишилась і вартість набуття банком у власність кожного з предметів іпотеки. При цьому, відповідач впродовж всього розгляду справи у судах наполягає на тому, що вартості предметів іпотеки, на які позивач звернув стягнення, достатньо для покриття усієї суми заборгованості за кредитними договорами.

Відповідно до ч.3 ст.37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Аналогічне за змістом положення закріплено і у договорах іпотеки, укладених банком з боржниками в рахунок забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за кредитними договорами, а саме - іпотекодержатель (позивач) набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, якого призначає іпотекодержатель.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд, мотивуючи рішення у справі, повинен давати відповідь на кожен важливий та доречний аргумент сторони. Перекладення на сторону обов'язку доказати певний факт або спростувати його в умовах, коли такий обов'язок об'єктивно спроможна виконати лише інша сторона, може призвести до необґрунтованого свавільного рішення.

Тобто суд першої інстанції, задовольнивши позов у повному обсязі, не з'ясував, чи вистачило вартості майна, на яке банком звернуто стягнення на предмет іпотеки, для погашення боргу за основним зобов'язанням у повному обсязі.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом у сукупності та відображено у судовому рішенні.

5.3. Проте зі змісту рішення та постанови судів попередніх інстанцій у цій справі слідує, що суди попередніх інстанцій всупереч вимогам ст.86 ГПК України не встановили у судовому процесі всіх обставин справи з урахуванням предмета судового розгляду.

Судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, про що зазначено у п.п. 4.2.6-4.2.8 цієї постанови та порушено норми процесуального права (п.4.2.10 постанови), що призвело до передчасних висновків про відсутність підстав для задоволення позову. Натомість, суд першої інстанції, задовольнивши позов у повному обсязі, надав неповну юридичну оцінку доводам сторін у справі, що також призвело до передчасних висновків по суті розгляду спору (п.4.2.10 постанови).

5.4. Відповідно до ч.3 ст.310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

5.5. У зв'язку з наведеними вище обставинами, відображеними у розділі 4 цієї постанови, зважаючи на встановлені законом межі компетенції суду касаційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення та постанови судів з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.6. Під час нового розгляду справи господарським судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та відповідно до чинного законодавства вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.

6. Судові витрати

6.1. Враховуючи, що судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд, розподіл судових витрат у справі, в тому числі, й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 у справі № 910/2535/18 скасувати. Справу № 910/2535/18 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І . Ткач

Судді О. Баранець

В. Студенець