ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/1069/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Мачульського Г.М., Краснова Є.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19 червня 2023 року (Антонік С.Г. - головуючий, судді: Іванов О.Г., Березкіна О.В.) і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2023 року (суддя Колісник І.І.) у справі

за позовом керівника Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Великомихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Явтушенко",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1

про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, визнання недійсним акта прийому-передачі та визнання права власності.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

1. Керівник Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області (далі - "Прокурор") звернувся у Господарський суд Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Великомихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (далі - "Позивач", Великомихайлівська сільрада) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Явтушенко" (далі - "Відповідач", ТОВ "Явтушенко") в якому просив:

- скасувати державну реєстрацію права приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) у розмірі 1/4 частки на будівлю-склад, площею 1110,6 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 від 12.12.2019 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1987588012242, номер запису про право власності - 34652208);

- скасувати державну реєстрацію права приватної спільної часткової власності ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) у розмірі 1/4 частки на будівлю-склад, площею 1110,6 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 від 12.12.2019 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1987588012242, номер запису про право власності - 34652149);

- скасувати державну реєстрацію права приватної спільної часткової власності ОСОБА_4 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) у розмірі 1/4 частки на будівлю-склад, площею 1110,6 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 від 12.12.2019 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1987588012242, номер запису про право власності - 34652433);

- визнати недійсним правочин - акт приймання-передачі нерухомого майна, серії та номеру - НОН 436085, реєстровий № 591, 592, 593, виданий 03.06.2020, яким ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 передано 1/4 частки спірного нерухомого майна кожним відповідно до статутного капіталу ТОВ "Явтушенко", з одночасним припиненням права приватної спільної часткової власності у розмірі 3/4 частки ТОВ "Явтушенко" (код ЄДРПОУ 43627550) на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1987588012242);

- визнати право комунальної власності Великомихайлівської об`єднаної територіальної громади в особі Великомихайлівської сільради (код ЄДРПОУ 04339161) на 3/4 частки будівлі-складу площею 1112,3 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1987588012242).

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги Прокурор узагальнено пояснював, що будівля-склад площею 1112,3 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 є самочинними будівництвом, адже збудована не земельній ділянці, яку не було відведено для такої мети та без необхідної дозвільної документації. Між тим, на підставі ухвали Покровського районного суду від 10.10.2019 у справі № 189/773/19, яка 09.07.2020 була скасована постановою Дніпровського апеляційного суду, громадяни ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 незаконно зареєстрували за собою у рівних частинах право власності на спірну будівлю-склад, а в подальшому згідно з актом прийому-передачі нерухомого майна ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 неправомірно було передано свої частки у праві власності на спірну будівлю до статутного капіталу ТОВ "Явтушенко".

3. За викладеного Прокурор наполягав, що реєстрація права власності згаданих фізичних осіб на спірну будівлю-склад має бути скасована, акт прийому-передачі, яким вони вклали свої частки до статутного капіталу Відповідача - визнаним недійсним, а право власності на самочинно збудоване майно підлягає визнанню за власником земельної ділянки, тобто територіальною громадою в особі Позивача.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

4. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2023 (залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.06.2023) у задоволенні позову відмовлено.

5. Рішення суду мотивовано такими аргументами і обставинами.

5.1. Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

5.2. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

5.3. Водночас, порушене право має захищатися в належний та ефективний спосіб. Звідси, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, слід виходити з його ефективності, тобто відповідності такого способу захисту змісту порушеного права, характеру правопорушення та можливості забезпечити поновлення порушеного права.

5.4. З огляду на вказані положення і висновки, ураховуючи підстави поданої позовної заяви та суть спірних правовідносин, заявлені Прокурором вимоги про скасування державної реєстрації та визнання недійсним акта приймання-передачі нерухомого майна самі по собі не є ефективними способами захисту прав, адже не забезпечать усунення стверджуваних Прокурором порушень, спричинених самочинним будівництвом спірного майна. Ефективним же способом захисту у спірних правовідносинах є лише одна із заявлених вимог, а саме вимога про визнання права власності на самочинне будівництво.

5.5. Оскільки обрання неефективного способу захисту є підставою для відмови в позові, у задоволенні заявлених Прокурором позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності і визнання недійсним акта прийому-передачі у даній справі належить відмовити.

5.6. Щодо позовної вимоги про визнання права комунальної власності на спірний об`єкт слід вказати таке.

5.7. Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою для визнання права комунальної власності на спірної будівлі-складу за територіальною громадою Прокурор визначає обставини самочинності будівництва цього об`єкта.

5.8. На підтвердження вказаного зазначає про те, що земельна ділянка за місцем розташування спірного майна ніколи не передавалась у власність, користування чи оренду. Крім цього посилається також на лист Департаменту ДАБІ у Дніпропетровській області № 1004-1.15/1134 від 25.06.2021 та лист КП Синельниківського міжміського БТІ Дніпропетровської області № 72 від 28.04.2021, в яких зазначено, що за даними Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва відомості щодо початку виконання будівельних робіт та введення в експлуатацію спірного об`єкта нерухомості, а також щодо реєстрації, відмови у реєстрації, скасування документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт й засвідчують прийняття їх в експлуатацію - відсутні; реєстраційна справа на об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 відсутня; дані про проведення реєстраційних дій відносно вказаних нежитлових будівель станом на 31.12.2012 відсутні.

5.9. Проте, Прокурор не враховує, що у поданих ним листах зазначені відомості починаючи з 20.05.2011, в той час, як відповідно до листа виконавчого комітету Великомихайлівської сільради № 92 від 25.01.2022 спірний об`єкт нерухомого майна був побудований ще у 90-х роках минулого сторіччя колишнім КСП "Прогрес".

5.10. Так, в інвентарній справі № 2 Синельніковського міського БТІ на свиноводчеський комплекс с. Малєєвка Покровського району Великомихайлівської сільради міститься Довідка про приналежність домоволодіння, в якій зазначено, що КСП "Прогрес" 12.12.2002 було видано свідоцтво про право власності на 1/5, а СВК "Прометей" 13.12.2002 на 4/5 нежилих будівель.

5.11. Відповідно до свідоцтва про право власності від 13.12.2002 СВК "Прометей" належить на праві колективної власності 4/5 частин нежилих будівель, в тому числі будівля свинарника Д-1. Свідоцтво видано на підставі рішення виконкому Великомихайлівської сільради від 16.04.2002 № 34.

5.12. В матеріалах інвентарної справи міститься також схематичний план будівель СВК "Прометей", серед яких зазначені будівлі свинарників літ. А-1, А1-1, Б-1, В-1, Д-1, Ж-1. При цьому, згідно з цим планом будівля свинарнику Д-1 розділена на дві частини площею 1110,6 кв.м. та 1357,2 кв.м.

5.13. З матеріалів справи також слідує, що рішеннями Покровського районного суду Дніпропетровської області від 03.04.2003 у цивільних справах № 2/398/2003, № 2/361/2003, № 2/364/2003, № 2/397/2003 було стягнуто з СВК "Прометей" на користь фізичних осіб - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 заборгованість із заробітної плати у сумі 477,03 грн, 819,93 грн, 324,47 грн та 439,34 грн відповідно. З цих же рішень убачається, що СВК "Прометей" із червня 2000 року є правонаступником КСП "Прогрес".

5.14. Водночас, за актом державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Покровського управління юстиції Більчук Н.І. від 17.05.2004 та на підставі виконавчих листів №№ 2-397, 20364, 2-361, 2-398 від 03.04.2003, виданих Покровським районним судом Дніпропетровської області, за результатами прилюдних торгів, що не відбулися, у власність ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 була передана в порядку виконання судових рішень частина будівлі свинарника (літ. Д-1), приміщення № 1, площею 1110,6 кв.м у с. Маліївка Покровського району Дніпропетровської області, що належала на праві приватної власності боржнику - СВК "Прометей" (на підставі свідоцтва про право власності, виданого 13.12.2002 згідно з рішенням виконкому Великомихайлівської сільради від 16.04.2002 № 34).

5.15. У подальшому рішенням Великомихайлівської сільської ради № 43 від 15.08.2019 спірному об`єкту нерухомого майна - будівлі свинарника площею 1110,6 кв.м, було присвоєно окрему поштову адресу: АДРЕСА_1 .

5.16. Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

5.17. Як вже зазначалося Прокурор у позові стверджує, що спірна будівля-склад є самочинним будівництвом, проте подані ним докази такої самочинності є менш вірогідними ніж протилежні.

5.18. Більше того, Прокурором не надано доказів для висновку про те, що спірне нерухоме майно не порушує прав інших осіб. За інформацією Департаменту ДАБІ у Дніпропетровській області перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на спірному об`єкті не проводилась.

5.19. Звідси, оскільки Прокурором не доведено обставин самочинного будівництва будівлі-складу у АДРЕСА_1 , підстав для задоволення вимоги про визнання права комунальної власності на нього в порядку статті 376 ЦК України немає.

Касаційна скарга

6. Не погодившись із судовими рішеннями, заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури (далі також "Прокурор") звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

7. Касаційну скаргу подано з підстави касаційного оскарження, що визначена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України та зазначено про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, які викладено у постановах від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц, від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 15.03.2023 у справі № 910/5501/21, від 11.02.2022 у справі № 369/14226/18, від 18.12.2019 у справі № 916/633/19 (щодо самочинного будівництва) та від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (щодо ефективного способу захисту).

8. Обґрунтовуючи наведене Прокурор наполягає на помилковості висновків судів попередніх інстанцій про неефективність обраного ним способу захисту у вигляді скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , визнання недійсним акта приймання-передачі нерухомого майна, яким вказані особи передали свої частки спірного нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ "Явтушенко", з одночасним припиненням права приватної спільної часткової власності останнього вказуючи, що саме зазначені вимоги спрямовані на усунення порушень прав законного власника земельної ділянки. Стверджує, що судами у цій частині не враховано, що в силу характеру самочинного будівництва спірного об`єкта, ні ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ні ТОВ "Явтушенко" за жодних умов не могли вступити у фактичне володіння ним. Підкреслює також, що оспорюваний акт прийому-передачі є правочином, тому його оскарження цілком узгоджується із приписами статей 16 203 215 ЦК України.

9. Прокурор відмічає також, що в ході здійснення провадження у цій справі ним було належно доведено обставини самочинності будівництва спірного об`єкта з підстав того, що земельна ділянка, на якій воно розміщене ніколи не відводилась для забудови, містобудівні умови і обмеження на неї не видавались, будівництво здійснено без документа, який надає право на будівельні роботи, в експлуатацію цей склад не введено. В свою чергу, жодних правопідтверджуючих документів на спірний об`єкт як у ТОВ "Явтушенко", так і у ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 немає.

10. Окремо скаржник звертає увагу суду касаційної інстанції на допущених судами попередніх інстанцій порушеннях приписів ГПК України з мотивів прийняття місцевим судом від Відповідача додаткових доказів вже на стадії розгляду справи по суті, а не в підготовчому провадженні.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

11. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

12. Між тим, частиною четвертою цієї статті ГПК України визначено, що суд не обмежений доводами і вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

13. В свою чергу частиною другою статті 313 ГПК України передбачено, що порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

14. Враховуючи наведені положення колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.

15. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

16. Відповідно до приписів статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

17. У статтях 5, 7 та 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" зазначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

18. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

19. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

20. Пунктом 6 частини першої статті 20 ГПК України чітко передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в томи числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

21. Як вже зазначалося Прокурор у цій справі звернувся до суду з позовом, в якому просив, зокрема, скасувати державну реєстрацію права приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у розмірах 1/4 частки на спірну будівлю-склад, а також визнати недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна, яким вказані фізичні особи передали свої частки до статутного капіталу ТОВ "Явтушенко", з одночасним припиненням права приватної спільної часткової власності у розмірі 3/4 частки вказаного товариства. Позовні вимоги обґрунтовував доводами про відсутність у вказаних фізичних осіб будь-яких правомочностей щодо спірного об`єкта, зокрема, права на володіння та розпорядження ним.

22. За викладеного колегія суддів висновує, що у даному випадку за вказаними вимогами існує спір щодо права власності фізичних осіб, який в силу наведеного пункту 6 частини першої статті 20 ГПК України до юрисдикції господарського суду не належить і (виходячи з наведеного у пункті 19 цієї постанови) має розглядатися в поряду цивільного судочинства.

23. Згідно з частиною першою статті 313 ГПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

24. Пунктом 1 частини першої статті 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

25. Звідси, прийняті у цій справі рішення і постанова в частині позовних вимог Прокурора про скасування державної реєстрації права приватної спільної часткової власності фізичних осіб, визнання недійсним акта приймання-передачі нерухомого майна, яким фізичні особи передали свої частки до статутного капіталу юридичної особи, з одночасним припиненням права приватної спільної часткової власності такої особи підлягають скасуванню, а провадження у справі у цій частині підлягає закриттю.

26. В решті ж спір у цій справі (між територіальною громадою, як власником земельної ділянки і юридичною особою, за якою наразі зареєстровано право власності на спірний об`єкт) підпадає під юрисдикцію господарського суду, а тому підстав для скасування оскаржуваних рішень в частині позовних вимог про визнання права комунальної власності Великомихайлівської об`єднаної територіальної громади в особі Великомихайлівської сільради на 3/4 частки спірної будівлі-складу з підстав, визначених у частині другій статті 313 ГПК України немає і колегія суддів Верховного Суду, здійснюючи касаційне провадження у цій частині висновує таке.

27. Частинами першою, другою статті 376 ЦК України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

За змістом же частини п`ятої цієї статті ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

28. Прокурором у цій справі заявлено вимогу про визнання права комунальної власності на частки будівлі-складу площею 1112,3 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 саме в порядку частини п`ятої статті 376 ЦК України. Тому, основною обставиною, що мала бути доведена у цій справі є самочинність побудови вказаної будівлі.

29. Між тим, судами попередніх інстанцій виснувано, що обставин самочинності побудови будівлі-складу площею 1112,3 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 Прокурором у межах цієї справи доведено не було. При цьому, з оскаржуваних судових рішень убачається, що такий висновок був зроблений судами на підставі наявних у справі доказів та з урахуванням стандарту доказування "вірогідність доказів", який закріплено у статті 79 ГПК України.

30. Верховний Суд відмічає, що відповідно до частин першої - третьої статті 74 ГПК України, звертаючись до суду, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

31. Водночас, відповідно до згаданої статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

32. Зазначений у статті 79 ГПК України стандарт вірогідності доказів підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з урахуванням вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

33. Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що відповідно до неї на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

34. Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

35. Колегія суддів Верховного Суду висновує, що Прокурором у касаційній скарзі жодним чином не обґрунтовано в чому ж полягає помилка судів при дотриманні ними згаданого стандарту доказування у спірних правовідносинах. Його доводи у цій частині фактично повторюють доводи позовної заяви, проте питань права чи правозастосування не містять.

36. У пунктах 5.7. - 5.15. цієї постанови детально описано докази, які подавалися обома сторонами в підтвердження своїх вимог і заперечень, оцінку, яка надавалася таким доказам місцевим судом, що повністю узгоджується із наведеними приписами процесуального Закону та висновками суду касаційної інстанції щодо них.

37. У поданій касаційній скарзі Прокурор намагається довести, що надана судом оцінка таким доказам є неправильною, але не враховує, що суд касаційної інстанції права на переоцінку таких доказів немає. Доводи ж про неправомірне прийняття судом першої інстанцій доказів підставою касаційного оскарження необґрунтовані.

38. Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

39. Таким чином, оскільки Прокурор у цій справі не довів того, що будівля-склад площею 1112,3 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом, абсолютно підставним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що визнання права власності на нього в порядку статті 376 ЦК України виключається.

40. Посилання у касаційній скарзі на правові висновки Верховного Суду щодо правильного застосовування статті 376 ЦК України є безпідставними, адже (як вже неодноразово зазначалося) обставин самочинності будівництва спірної будівлі-складу в с. Маліїівка Прокурором не доведено.

41. З огляду на викладене касаційна скарга Прокурора визнається судом касаційної інстанції необґрунтованою, а оскаржувані судові рішення (в частині позовних вимог про визнання права комунальної власності на самочинне будівництво) такими, що ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

42. Відповідно до пунктів 1, 5 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанції повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

43. Керуючись вказаними приписами, ураховуючи викладені вище мотиви, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про скасування оскаржуваних рішення і постанови в частині позовних вимог Прокурора про скасування державної реєстрації права приватної спільної часткової власності фізичних осіб, визнання недійсним акта приймання-передачі нерухомого майна, яким фізичні особи передали свої частки до статутного капіталу юридичної особи, з одночасним припиненням права приватної спільної часткової власності такої особи із закриттям провадження у справі у цій частині. В частині ж позовних вимог Прокурора про визнання права комунальної власності Великомихайлівської об`єднаної територіальної громади в особі Великомихайлівської сільради на 3/4 частки спірної будівлі-складу рішення судів попередніх інстанцій визнаються судом касаційної інстанції законними і правильними, а тому залишаються без змін.

Керуючись статтями 231 300 301 306 308 309 313 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19 червня 2023 року і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2023 року у справі № 904/1069/22 в частині позовних вимог керівника Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Великомихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області про:

(1) скасування державної реєстрації права приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) у розмірі 1/4 частки на будівлю-склад, площею 1110,6 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 від 12.12.2019 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1987588012242, номер запису про право власності - 34652208);

(2) скасування державної реєстрації права приватної спільної часткової власності ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) у розмірі 1/4 частки на будівлю-склад, площею 1110,6 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 від 12.12.2019 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1987588012242, номер запису про право власності - 34652149);

(3) скасування державної реєстрації права приватної спільної часткової власності ОСОБА_4 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) у розмірі 1/4 частки на будівлю-склад, площею 1110,6 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 від 12.12.2019 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1987588012242, номер запису про право власності - 34652433);

(4) визнання недійсним правочину - акта приймання-передачі нерухомого майна, серії та номеру - НОН 436085, реєстровий № 591, 592, 593, виданого 03.06.2020, яким ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 передано 1/4 частки спірного нерухомого майна кожним відповідно до статутного капіталу ТОВ "Явтушенко", з одночасним припиненням права приватної спільної часткової власності у розмірі 3/4 частки ТОВ "Явтушенко" (код ЄДРПОУ 43627550) на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1987588012242).

Провадження у справі № 904/1069/22 в частині наведених позовних вимог закрити.

3. В іншій частині постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19 червня 2023 року і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2023 року у справі № 904/1069/22 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Мачульський Г.М.

Краснов Є.В.