ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/22454/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Прем'єр бізнес брук",

представник позивача - Чорноткач Н. З., адвокат,

відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк",

представник відповідача - Луценко С. О., адвокат,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "НК Франко",

представник третьої особи - не з'явився,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр бізнес брук" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2018 (суддя Турчин С. О.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2018 (головуючий суддя - Калатай Н. Ф., судді Сітайло Л. Г., Пашкіна С. А.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр бізнес брук" до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Франко" про розірвання договору поруки,

Короткий зміст позовних вимог

1. 13.12.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Прем'єр бізнес брук" (далі - Позивач) звернулось до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - Відповідач) з позовом про розірвання з 04.10.2016 укладеного між сторонами Договору поруки від 25.10.2016 № 4Ф15081И/П (далі - Договір поруки).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.10.2016 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір поруки, за яким Позивач поручився перед Відповідачем за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "НК Франко" (далі - Третя особа) обов'язків з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, визначені Кредитним договором № 4Ф15081И від 16.12.2015 (далі - Кредитний договір). Відповідно до умов Договору поруки та на виконання обов'язків за Кредитним договором Позивач перерахував платіжним дорученням № 1389 від 28.10.2016 на рахунок Відповідача суму в розмірі 778 540 769,34 грн. з призначенням платежу: Виконання зобов'язань по кред. Договору № 4Ф15081И від 16.12.2015 згідно з Договором поруки № 4Ф15081И/П від 25.10.2016. Оскільки Позивач свої зобов'язання за Договором поруки виконав 28.10.2016 Відповідач зобов'язаний був виконати положення пункту 10 Договору поруки, а саме передати Позивачу впродовж п'яти днів з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за Кредитним договором, не пізніше 4 листопада 2016 року, у спосіб передачі Позивачу належним чином завірених копій документів, що підтверджують зобов'язання боржника за Кредитним договором. Невиконання Відповідачем своїх зобов'язань призвело до погіршення фінансово-майнового стану Позивача, тобто спричинило істотну шкоду, що є істотним порушенням умов договору, у зв'язку з чим цей договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. 22.02.2018 Господарський суд міста Києва вирішив відмовити в позові повністю. Вказане рішення залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2018.

Прийняті у справі судові рішення мотивовані тим, що для виникнення у Відповідача обов'язку передати копії відповідних документів, обов'язок Третьої особи за Кредитним договором має бути виконаний у повному обсязі, однак Позивачем не доведено виконання ним зобов'язання Третьої особи перед Відповідачем за Кредитним договором у повному обсязі, тому наслідки, передбачені в статті 556 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) частиною 2 якої встановлено, що до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, не настали, тобто Позивачем не доведено наявність у нього права вимагати від Відповідача передачі документів, які підтверджують зобов'язання Третьої особи перед Відповідачем за Кредитним договором. Крім того, Позивачем не подано доказів на підтвердження того, що він звертався до Відповідача з вимогою надати копії документів, що підтверджують обов'язки Третьої особи за Кредитним договором і що Відповідачем було відмовлено у цьому зверненні.

Враховуючи, що Позивачем не доведено, що зі сплатою ним 778 540 769,34 грн. у Відповідача виник обов'язок щодо передачі Позивачу копій документів, які підтверджують повне виконання зобов'язання Третьої особи перед Відповідачем за Кредитним договором, невчинення таких дій не може вважатись порушенням Договору поруки. Приписи статті 651 ЦК України пов'язують можливість розірвання договору у зв'язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. При цьому Позивачем належними та допустимими доказами не доведено того, що невиконання Відповідачем зобов'язань з передання копій документів, які підтверджують обов'язки боржника за Кредитним договором, значною мірою позбавило Позивача того, на що він розраховував при укладенні Договору поруки, що є необхідною умовою для задоволення вимоги про розірвання такого договору у зв'язку з істотним порушенням його умов.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.16.06.2018 Позивач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2018, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

4. Відзиви на касаційну скаргу у встановлений строк не надійшли.

Доводи Скаржника, викладені в касаційній скарзі

5. Судові рішення винесені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а саме: частини 1 статті 512, частини 1 статті 514, статті 517, частин 1, 2 статті 556, статті 651 ЦК України, частин 1, 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), частини 1 статті 55 Конституції України.

6. Ні Договором поруки, ні чинним законодавством України не передбачено здійснення будь-яких додаткових дій щодо звернення з вимогою про надання Відповідачем документів, що підтверджують зобов'язання боржника за кредитним договором в разі виконання зобов'язань в повному обсязі, а Відповідач не заперечував проти факту ненадання ним вказаних документів, що підтверджують зобов'язання боржника за Кредитним договором.

7. Допущені Відповідачем порушення умов договору та прав Позивача є очевидними, а право позивача на захист порушених прав та законних інтересів у судовому порядку є беззаперечним. Поданням даного позову Позивач реалізує своє передбачене статтею 55 Конституції України право.

8. Висновок судів про те, що Договір поруки не був істотно порушений Відповідачем безпідставний, оскільки Відповідач, отримавши кошти в рахунок погашення зобов'язань Третьої особи за Кредитним договором, повністю позбавив Позивача можливості реалізувати передбачені законом права кредитора, чим спричинив збитки в розмірі сплаченої суми, неотриманого прибутку, тому ці порушення є виключно істотними, наявна шкода є очевидною і виражена у вигляді реальних збитків та упущеної вигоди. Тому необґрунтованим є висновок судів щодо недоведення Позивачем понесених збитків.

9. Відповідач не заперечує факт отримання коштів від Позивача саме згідно з Договором поруки, доказів повернення цих коштів Відповідач не надав, тому у суду не було підстави вважати, що сума заборгованості, яка була сплачена Позивачем, не відповідає повній сумі заборгованості боржника, що існувала на дату погашення.

Позиція Верховного Суду

10.Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Відповідно до частини 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 14 Договору поруки передбачено, що дострокове розірвання договору здійснюється за письмовою згодою сторін.

Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 07.08.2018 № 910/22259/17. Крім того, оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13.

Судами встановлено, що Позивачем не доведено того, що невиконання Відповідачем зобов'язання з передачі копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за Кредитним договором, значною мірою позбавило Позивача того, на що він розраховував при укладенні Договору поруки, що є необхідною умовою для задоволення вимог про розірвання цього договору у зв'язку з істотним порушенням умов договору. Доводи касаційної скарги наведених висновків не спростовують. На підставі викладеного Суд вважає безпідставним посилання Скаржника (пункт 8) на необґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про відсутність істотного порушення умов Договору та недоведення Позивачем понесених збитків.

11.Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. За приписами статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з вимогами статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Пунктом 10 Договору поруки передбачено, що кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 556 ЦК України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. Правовий аналіз частини другої статті 556 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням частини першої статті 512 ЦК України, яка передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем). Часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-466цс15 та від 07.10.2015 у справі № 6-932цс15.

Водночас встановлено, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що станом на 28.10.2016 заборгованість Третьої особи за Кредитним договором становила 778 540 769,34 грн., а за відсутності доказів на підтвердження дійсного розміру заборгованості, а також того, що за рахунок коштів в сумі 778 540 769,34 грн. в повному обсязі погашено заборгованість Третьої особи, недоведеними є доводи Позивача про виконання зобов'язань боржника за кредитним договором та, відповідно, відсутність підстав для висновку про наявність у Відповідача обов'язку передати відповідні документи, що підтверджують обов'язок боржника. Посилання Скаржника (пункт 9) на те, що Відповідач не заперечує факт отримання коштів від Позивача саме згідно з Договором поруки непідставні, оскільки не доводять факту сплати заборгованості у повному обсязі. При цьому Суд відхиляє доводи Скаржника (пункти 6, 7) про те, що ні умовами Договору поруки, ні нормами законодавства не передбачено обов'язку здійснення будь-яких додаткових дій щодо звернення з вимогою про надання Відповідачем документів а також твердження про порушення Відповідачем умов Договору поруки, з огляду на невстановлення судами факту виконання Позивачем зобов'язання Третьої особи перед Відповідачем у повному обсязі, що давало б підстави вимагати виконання умов пункту 10 Договору.

12.За наведених обставин Суд твердження (пункт 5) про порушення судами норм частини 1 статті 512, частини 1 статті 514, статті 517, частин 1, 2 статті 556, статті 651 ЦК України, частин 1, 2 статті 74 ГПК України, частини 1 статті 55 Конституції України не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

13.З огляду на викладене касаційна скарга задоволенню не підлягає, а підстави для зміни чи скасування прийнятих у справі рішення та постанови судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр бізнес брук" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2018 у справі № 910/22454/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак