ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 923/878/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Громака В.О.,

представників учасників справи:

позивача - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська перспектива" - Павлової О.М.,

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" - Петрової А.М.,

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза"

на рішення господарського суду Херсонської області від 12.10.2021

(Закурін М.К.) та

постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 (головуючий суддя Аленін О.Ю., судді Богатир К.В. і Філінюк І.Г.)

зі справи № 923/878/21

за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська перспектива" (далі - Позивач)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" (далі - Відповідач)

про стягнення 4 110 874,72 грн.

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов подано про стягнення 4 110 874,72 грн., з яких: 1 124 067,82 грн. основної заборгованості, 1 286 145,05 грн. пені, 1 383 898,82 грн. штрафу та 316 763,03 грн. річних.

2. Позов обґрунтовано неналежним виконанням Відповідачем умов договору поворотної фінансової допомоги.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду Херсонської області від 12.10.2021: позов задоволено частково; стягнуто з Відповідача на користь Позивача: 1 124 067,82 грн. основної заборгованості, 1 353 110,63 грн. штрафу, 316 763,03 грн. річних та 41 906,26 грн. компенсації сплати судового збору; у решті позову відмовлено.

4. Рішення мотивовано обґрунтованістю позовних вимог саме в зазначених сумах.

5. Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 07.12.2022: частково задоволено апеляційні скарги Позивача і Відповідача; зазначене рішення місцевого господарського суду скасоване в частині стягнення 68 500,62 грн. основного боргу, 1 493,59 грн. штрафу, 7 861,03 грн. трьох процентів річних та відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 812 294,76 грн., а в іншій частині рішення залишено без змін з викладенням його резолютивної частини в редакції, згідно з якою: позов задоволено частково; стягнуто з Відповідача на користь Позивача 1 055 567,20 грн. основного боргу, 1 351 617,04 грн. штрафу, 812 294,76 грн. пені, 308 902 грн. - три проценти річних; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з Відповідача на користь Позивача 52 925,46 грн. судового збору за подання позовної заяви; також здійснено розподіл судових витрат сторін в апеляційній інстанції.

6. Постанову мотивовано обґрунтованістю позовних вимог саме в зазначених сумах.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі Відповідач просить оскаржувані судові рішення зі справи скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. Обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №757/21343/15-ц, від 16.11.2022 у справі №301/2052/18, від 30.06.2022 у справі №927/774/20, постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Доводи іншого учасника справи

9. Позивач у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість та безпідставність, і просить рішення господарського суду Херсонської області від 12.10.2021 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ, ТА ЇХНІХ ВИСНОВКІВ

10. 24.04.2018 Позивачем (як надавачем) і Відповідачем (як отримувачем) укладено договір про поворотну фінансову допомогу (далі - Договір), за умовами якого: надавач передає у власність отримувачу кошти у розмірі, визначеному в цьому договору (надалі іменуються "поворотна фінансова допомога"), а отримувач зобов`язується повернути поворотну фінансову допомогу (далі - ПФД) у визначений цим договором строк; ПФД - це сума коштів, що надійшла платникові податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення (згідно з пунктом 14.1.257 Податкового кодексу України).

У подальшому сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Договору, якою частково змінити його умови.

11. На виконання умов Договору Позивач перерахував Відповідачу кошти в розмірах 10 000 000 грн. та 7 000 000 грн.

12. Відповідач повернув ПФД лише частково, у зв`язку з чим Позивач й звернувся до суду.

13. Укладаючи Договір, сторони погодили, що станом на дату його підписання, тобто 28.04.2018, розмір ПДФ - 17 000 000 грн., що є еквівалентом 647 113 дол. США.

Також сторони Договору погодили, що боржник бере на себе зобов`язання стосовно того, що у випадку зростання офіційного курсу долара США повернення ПФД здійснюється у національній валюті України (гривні) з урахуванням різниці такого збільшення.

14. Відповідач повернув Позивачу кошти в загальному розмірі 17 000 000 грн., що еквівалентно 608 410,24 дол. США станом на дату зарахування даних коштів на рахунок Позивача.

Різниця між розміром ПФД, що є еквівалентом 647 113 дол. США за курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на дату підписання Договору, та сумою, що була сплачена Відповідачем в еквіваленті 608 410,24 дол. США, складає 38 702,75 дол. США (647 113,00 - 608 410,24).

Відповідач вказану курсову різницю (заборгованість) не сплатив ні добровільно, ані після отримання ним претензії Позивача.

15. Суд апеляційної інстанції розрахував заборгованість, яка становить 38 702,75 дол. США за офіційним курсом НБУ, на дату звернення Позивача до суду першої інстанції, тобто 24.06.2021, який (офіційний курс) був визначений на рівні: 1 долар США - 27,2737 грн.

Відтак основна заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 1 055 567,20 грн. (38 702,75 * 27,2737), яка визначена у відповідності до пункту 2.3 Договору з огляду на зростання офіційного курсу долара США на момент повернення ПФД.

При цьому матеріали справи не містять доказів погашення Відповідачем вказаної заборгованості.

16. З огляду на несвоєчасне повернення Відповідачем отриманих за Договором коштів розмір штрафу, який підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача, складає 1 351 617,04 грн., що є 10% від неповернутої суми, як це визначено сторонами у пункті 7.3 Договору.

17. Здійснений Позивачем розрахунок пені за період з 02.07.2020 по 24.06.2021 є невірним. Відповідний розмір, за здійсненим апеляційним господарським судом перерахунком, складає 812 294,76 грн.

18. Також за розрахунком суду апеляційної інстанції розмір трьох процентів річних від простроченої суми складає 308 902 грн.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Відповідно до положень статті 14 Податкового кодексу України фінансова допомога - це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

20. Суд апеляційної інстанції, з`ясувавши обставини укладення та виконання Договору щодо надання ПФД, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

21. Відповідні доводи стосуються питань встановлення обставин справи та оцінки (дослідження) доказів у ній, проте перевірка таких доводів судом касаційної інстанції неможлива в силу імперативного припису частини другої статті 300 ГПК України, за яким суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові судів попередніх інстанцій чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Тому перевірка відповідних доводів перебуває поза законодавчо встановленими межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

22. Посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду в постановах, вказаних у пункті 8 цієї постанови, не є прийнятними з урахуванням того, що висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у цих постановах.

При цьому не може вважатися прийнятним посилання скаржника на те, що "є незрозумілим" положення пункту 2.4 Договору , яким передбачено, що у випадку зростання курсу долара США повернення допомоги здійснюється з урахуванням різниці такого збільшення.

Скаржником не зазначено й не обґрунтовано, що формування відповідної умови (пункту) Договору відбулося поза його (скаржника) вільним волевиявленням або що він звертався до суду з вимогою щодо тлумачення змісту правочину в порядку статті 213 Цивільного кодексу України.

Між тим за приписом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

23. Щодо посилання скаржника на положення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України і частини першої статті 233 Господарського кодексу України стосовно можливості зменшення за рішенням суду розміру неустойки (штрафних санкцій) слід зазначити таке.

Відповідне зменшення визначається законом як право, а не обов`язок суду, яке реалізується ним з урахуванням конкретних обставин справи, доводів (клопотань) сторін та поданих ними доказів. Те, що таке право судом у даному разі не реалізоване, не може вважатися достатньою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

24. Також той факт, що "28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022", - сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань. Наявність причинно-наслідкового зв`язку між відповідними обставинами та невиконанням/неналежним виконанням таких зобов`язань підлягала доведенню Відповідачем у судах попередніх інстанцій на загальних підставах; у суді касаційної інстанції це доведення не є можливим з огляду на наведений припис частини другої статті 300 ГПК України.

25. Суд погоджується з доводами Позивача, наведеними у відзиві на касаційну скаргу, в тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у цій постанові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

26. З урахуванням наведеного визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Судові витрати

27. Понесені Відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Відповідача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129 300 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 12.10.2021 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 зі справи № 923/878/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова