ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/4819/16

Верховний Суд у складі колегії суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання -Архіпової А.О.

учасники справи:

позивач - Національне антикорупційне бюро України

представник позивача - Семенчук М.А.

відповідач -1 - акціонерна компанія "Харківобленерго"

представник відповідача -1 - Колесник К.А.

відповідач -2 - комунальне підприємство "Харківводоканал"

представник відповідача -2 - Балакін В.В.

відповідач - 3 - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Трансфербутик"

представник відповідача - 3 - не з'явився

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - (1) державне підприємство "Енергоринок", (2) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

представник третьої особи -1 - не з'явився

представник третьої особи -2 - не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу комунального підприємства "Харківводоканал"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду у складі Пелипенко Н.М. - головуючого, Барабашової С.В., Істоміної О.А. від 13 вересня 2017 року

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2016 року Національне антикорупційне бюро України (далі - позивач) звернулось з позовною заявою до акціонерної компанії "Харківобленерго" (далі - відповідач-1), комунального підприємства "Харківводоканал" (далі - відповідач-2) та товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Трансфербутик" (далі - відповідач-3) про визнання недійсним договору про переведення боргу від 31 липня 2015 року № 169/7-Ут/15, укладеного між відповідачем-1, відповідачем-2 та відповідачем-3.

2. Позовна заява мотивована тим, що внаслідок укладення спірного договору сторонами порушено законодавчо регульований спеціальний порядок розрахунків за електричну енергію, який не допускає здійснення розрахунків іншими особами, які не є споживачами електроенергії. Так, відповідач-2 (споживач) з дозволу відповідача-1 (енергопостачальна організація) перевів за плату на відповідача-3 борг за електроенергію в сумі 19 625 004,84 грн. Як результат, КП "Харківводоканал" було перераховано на рахунок ТОВ "ФК "Трансфербутик" 18 148 000 грн., яка своїх зобов'язань з оплати електроенергії на користь АК "Харківобленерго" не виконала, хоча у випадку не укладення спірної угоди вказані кошти були б направлені споживачем (відповідачем-2) безпосередньо на поточний рахунок відповідача-1 зі спеціальним режимом використання та розподілені по встановленому алгоритму на рахунки енергогенеруючих компаній.

2.1. Отже, спірний договір укладений в порушення статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а тому є недійсним відповідно до статей 203, 228 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення, прийнятого судом першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 16 травня 2017 року у позові відмовлено повністю.

4. Рішення мотивовано тим, що відступ сторонами спірного договору від положень Закону України "Про електроенергетику" не дає підстав для висновку про його недійсність, оскільки таке право сторін договору регламентовано статтею 6 Цивільного кодексу України, що узгоджується із закріпленим у статті 627 цього Кодексу принципом свободи договору. При цьому умовами пункту 2.6 спірного договору прямо передбачено порядок розрахунків новим боржником на поточний рахунок кредитора зі спеціальним режимом використання, що відповідає змісту статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику".

5. Крім того, обставини відповідності спірного договору вимогам чинного законодавства та дійсності набутого відповідачем-3 за цим договором зобов'язання вже були встановлені судом у межах справи № 922/3388/15, де з відповідача-2 на користь відповідача-1 було стягнуто спірний борг за електроенергію, які в силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017) не підлягають повторному доказуванню при розгляді даної справи. Крім того, за іншим рішенням Господарського суду міста Києва від 13 вересня 2016 року у справі № 910/110131/16, яке набрало законної сили, з відповідача-3 стягнуто на користь відповідача-1 19 625 004,84 грн. боргу за договором про переведення боргу від 31 липня 2015 року № 169/7-Ут/15.

6. Оскільки реалізація повноважень позивача на звернення до суду з позовом про визнання недійсним правочину є можливою тільки за наявності підстав, визначених законом, а останнім не доведено невідповідності спірного правочину інтересам держави і суспільства, то підстави для задоволення заявлених позовних вимог відсутні.

Короткий зміст оскаржуваної Постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

7. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2017 року рішення Господарського суду Харківської області від 16 травня 2017 року скасовано.

7.1. Прийнято нове рішення, яким позов задоволений.

7.2. Визнано недійсним договір про переведення боргу від 31 липня 2015 року № 169/7-Ут/15, укладений між відповідачем-1, відповідачем-2 та відповідачем-3.

8. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачі, укладаючи спірний договір, у порушення статті 6 Цивільного кодексу України відступили від імперативних положень статті 15-1 та статті 26 Закону України "Про електроенергетику", безпідставно змінивши суб'єктний склад та порядок розрахунків у правовідносинах з постачання електроенергії.

9. Так, умовами спірного договору було змінено строк виконання зобов'язання споживача по оплаті боргу за електроенергію без застосування до боржника відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання. При цьому споживач (відповідач-2) отримав можливість при наявності у нього достатніх коштів для оплати заборгованості за поставлену електроенергію не здійснювати негайно та безпосередньо оплату цієї заборгованості на спеціалізований рахунок енергопостачальника (відповідача-1), як того вимагають імперативні положення статей 15-1, 26 Закону України "Про електроенергетику", а сплатити вказану суму сторонній особі - відповідачу-3, переклавши у подальшому на неї обов'язок сплатити ці кошти на спеціалізований рахунок постачальника електроенергії. При цьому кредитор - АТ "Харківобенерго", за ініціативою та згодою якого цей договір укладено, є юридичною особою, частка державної власності у статутному капіталі якої складає 61%.

10. Зазначене свідчить, що спірний договір укладався завідомо з метою, яка суперечить економічним інтересам держави, так як спрямований на те, щоб обійти встановлений Законом України "Про електроенергетику" порядок оплати поставленої електричної енергії, а саме оплатити її без використання передбаченого цим порядком рахунку із спеціальним режимом використання енергопостачальника і тим самим уникнути перерахування коштів із такого поточного рахунку за відповідним алгоритмом оптового ринку електричної енергії, що призвело до неотримання іншими учасниками оптового ринку електричної енергії України своїх частин від цієї суми коштів.

10.1. Про відсутність у відповідача-3 наміру сплачувати відповідачу-1 кошти в рахунок погашення набутої за спірним договором заборгованості за електроенергію та укладення спірного договору з метою неправомірного заволодіння грошовими коштами свідчать і обставини, встановлені у винесеному Шевченківським районним судом міста Києва 04.09.2017 вироку щодо директора ТОВ "ФК "Трансфербутик" Тюленінова А.С., а саме, щодо внесення завідомо неправдивих відомостей до правовстановлюючих документів ТОВ ФК "Трансфербутик", на підставі яких була здійснена державна реєстрація цього підприємства, ініціювання відповідачем-3 стосовно себе процедури добровільної ліквідації невдовзі після отримання коштів від відповідача-2 з подальшим зверненням до суду з заявою про порушення справи про власне банкрутство і відкриття за постановою суду від 20.04.2017 у справі №908/702/17 щодо відповідача-3 ліквідаційної процедури.

11. При цьому безпідставними є посилання суду першої інстанції на обставини, встановлені у справі № 922/3388/15, оскільки правомірність укладення спірного договору та відповідність його чинному законодавству є правовою оцінкою певних обставин, а не встановленням обставин справи, а тому така оцінка не має преюдиціального значення для розгляду даної справи в розумінні статті 35 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

12. Також з огляду на приписи Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" позивач як орган, створений для захисту інтересів держави, має право на звернення до суду із позовами про визнання угод недійсними, за умови, що такий спір пов'язаний зі здійсненням суб'єктами господарювання господарської діяльності та з урахуванням дотримання суб'єктного складу сторін, визначеного статтями 1, 2, 21 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. Не погоджуючись із указаною постановою, відповідач-2 подав касаційну скаргу, у якій просить:

13.1. скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2017 року;

13.2. залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 16 травня 2017 року.

Аргументи учасників справи

Доводи відповідача-2, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

14. Спірний договір укладено за згодою кредитора та з дотриманням вимог статті 520 Цивільного кодексу України, тоді як Законом України "Про електроенергетику" не унормовується процедура проведення розрахунків за електроенергію, а лише встановлюється кінцева мета цього процесу - надходження коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання, що і було передбачено умовами спірного договору.

15. Судовим рішенням у справі № 922/3388/15 було встановлено обставини укладення та виконання спірного договору, які в силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017) не підлягають повторному доказуванню при розгляді даної справи.

16. Відповідач-2 перебуваючи у важкому фінансовому стані, був вимушений укласти спірний договір з метою уникнення негативних наслідків, пов'язаних з примусовим стягненням заборгованості за електроенергію на користь відповідача-1 за судовим рішенням у справі № 922/3388/15.

Позиція позивача у відзиві на касаційну скаргу

17. Обов'язковість розрахунків за електроенергію виключно споживачами шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання прямо випливає зі змісту Закону України "Про електроенергетику".

18. Висновки судів у справі № 910/11031/16 щодо обставин укладення та виконання спірного договору є лише правовою оцінкою таких обставин, а тому не мають преюдиційного значення при розгляді даної справи.

19. Майновий стан відповідача-2 не може виправдовувати та бути підставою для порушення вимог чинного законодавства при укладенні спірного договору.

Позиція відповідача-1 у відзиві на касаційну скаргу

20. Чинним законодавством в імперативному порядку визначено обов'язок саме споживача сплачувати за спожиту електроенергію постачальнику виключно на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання з метою недопущення вилучення грошових коштів з ринку постачання електроенергії та об'єднання моментів сплати коштів споживачем та отримання їх постачальником.

20.1. У той же час сторони спірного договору свідомо передбачили процедуру вилучення грошових коштів з ринку електроенергії в інтересах третьої особи - відповідача-3, яка отримала можливість безоплатно та безпідставно користуватися такими коштами у власних інтересах.

21. У справі № 922/3388/15 вирішувалось питання виключно стягнення грошових коштів з відповідача-2 на користь відповідача-1, а не питання законності спірного договору.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

22. Загальні правові засади визнання правочину недійсним визначено у статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), частиною першою якої передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з вимогами частини 1 статті 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

23. Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

24. Статтею 4 Закону України "Про електроенергетику" встановлено, що регулювання відносин в електроенергетиці має особливості, визначені цим Законом, які викликані об'єктивними умовами функціонування галузі.

Відповідно до частини 2 статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику" споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку.

Згідно з частиною 8 статті 26 вказаного Закону споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника.

24.1 Пунктом 6.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (далі - ПКЕЕ) визначено, що оплата вартості електричної енергії постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами в уповноваженому банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

25. Отже, зазначеними положеннями спеціального законодавчого акту у регулюванні правовідносин у сфері електоренергетики чітко визначено спеціальний порядок проведення розрахунків за електроенергію, за яким розрахунки проводяться виключно грошовими коштами та шляхом їх перерахування безпосередньо самим споживачем електричної енергії на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії і сторони у відповідних правовідносинах не можуть відступати від визначеного законом порядку, зокрема, і проведення таких розрахунків.

25.1. Також, виходячи зі змісту зазначених норм, правовідносини щодо постачання електричної енергії та розрахунків за неї виникають виключно між споживачем та енергопостачальником, що виключає участь у них інших осіб, які не наділені відповідними правами та обов'язками.

26. Згідно з частиною 3 статті 6 ЦК сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

27. У даній справі встановлено, що КП "Харківводоканал", ТОВ "ФК "Трансфербутик" та АК "Харківобленерго", укладаючи спірний договір про переведення боргу, яким зобов'язання споживача по оплаті заборгованості за поставлену електричну енергію по договору про постачання електричної енергії від 03.01.2008 № 1.01 було переведено на іншу ніж споживач особу, в порушення статті 6 ЦК відступили від імперативних положень статей 15-1 та 26 Закону України "Про електроенергетику", безпідставно змінивши суб'єктний склад та порядок розрахунків у правовідносинах з постачання електроенергії.

27.1. При цьому умови спірного договору (пункт 3.3) дозволяють споживачу (відповідачу-2) при наявності у нього достатніх коштів для оплати заборгованості за поставлену електроенергію в розмірі 19 625 004,84 грн. не здійснювати негайно та безпосередньо оплату цієї заборгованості на спеціалізований рахунок енергопостачальника, а сплатити вказану суму на рахунок сторонньої особи - ТОВ "ФК "Трансфербутик" із подальшим перекладанням на неї обов'язку сплатити ці кошти на спеціалізований рахунок постачальника електроенергії. До того ж пункт 3.2 договору містить положення, за яким строк виконання грошових зобов'язань, визначений в цьому пункті договору, є зміною строку виконання переведеного боргу за основним договором та не передбачає застосування до первісного боржника та нового боржника будь-якої відповідальності та нарахування відсотків за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за основним договором відносно боргу.

28. Зазначене, а також викладені в пункті 10.1 цієї Постанови обставини кримінального провадження беззаперечно свідчать, що спірний договір укладався завідомо з метою, яка суперечить економічним інтересам держави, так як був спрямований на те, щоб обійти встановлений Законом України "Про електроенергетику" і ПКЕЕ порядок оплати поставленої електричної енергії, оплатити її без використання передбаченого цим порядком рахунку із спеціальним режимом використання і тим самим уникнути перерахування коштів із такого поточного рахунку за відповідним алгоритмом оптового ринку електричної енергії, що призвело до неотримання іншими учасниками оптового ринку електричної енергії своїх частин від цієї суми коштів згідно з алгоритмом.

29. Наявність таких намірів у відповідачів є очевидною, оскільки вони, будучі спеціалізованими організаціями у сфері електропостачання та водопостачання, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність переведення боргу в спірних правовідносинах і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули настання вказаних вище протиправних наслідків.

З огляду на наведене вище доводи відповідача-2 в пункті 14 цієї Постанови Верховним Судом відхиляються, як безпідставні.

30. Також, судом апеляційної інстанції в пункті 11 цієї Постанови правильно зазначено, що у справі № 922/3388/15 судами вирішувалось виключно питання стягнення з відповідача-2 на користь відповідача-1 заборгованості за договором про постачання електричної енергії від 03.01.2008 № 1.01 в сумі 19 625 004,84 грн., тобто встановлювались обставини наявності вказаного боргу та виконання відповідного договору сторонами, а також факт укладення договору про переведення боргу від 31.07.2015 № 169/7-Ут/15. У той же час відповідність спірного договору про переведення боргу вимогам чинного законодавства не є встановленням обставин справи, а є їх правовою оцінкою, яка не має і не може мати преюдиційного значення для даної справи в розумінні норм статті 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017). У зв'язку з чим твердження скаржника у пункті 15 цієї Постанови до уваги не приймаються.

31. Безпідставними є і наведені в пункті 16 Постанови посилання відповідача-2 в якості виправдання укладення ним спірного договору на важкий фінансовий стан підприємства та негативні наслідки примусового стягнення боргу за електроенергію, оскільки такі обставини у будь-якому випадку не свідчать про законність укладеного договору, як не можуть бути і підставою для звільнення від відповідальності за умисне та свідоме порушення чинного законодавства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

32. Враховуючи вищенаведене та межі перегляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 Господарського процесуального кодексу України), оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін як така, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а касаційна скарга відповідача-2 підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу комунального підприємства "Харківводоканал" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2017 року у справі № 922/4819/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.