Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КГС ВП від 25.11.2019 року у справі №924/532/19 Ухвала КГС ВП від 25.11.2019 року у справі №924/53...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 924/532/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Лисенка В. О. (адвокат),

відповідача - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 04.07.2019 (суддя Виноградова В. В.) і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 (головуючий - Гудак А. В., судді: Василишин А. Р., Олексюк Г. Є.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест"

про стягнення 3235139,82 грн, з яких: 2454859,66 грн заборгованості, 449284,81 грн пені, 85225,65 грн 3% річних, 245769,70 грн інфляційних втрат.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У травні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", Компанія, постачальник) звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" (далі - ТОВ "Шепетівка Енергоінвест", Товариство, споживач) про стягнення з ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" 3235139,82 грн, з яких: 2454859,66 грн заборгованості, 449284,81 грн пені, 245769,70 грн інфляційних втрат, 3% річних у сумі 85225,65 грн, посилаючись на положення статей 16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 655, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і статей 20, 173, 174, 175, 193, 216, 217, 230, 231, 264, 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

2. Позовна заява обґрунтовується несвоєчасним та неповним виконанням Товариством своїх зобов`язань з оплати природного газу, поставленого Компанією за договором постачання природного газу від 21.09.2017 № 1195/1718-КП-34 (далі - договір № 1195/1718-КП-34) у січні-березні 2018 року.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 04.07.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2019, позов задоволено частково. Ухвалено стягнути з ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 2454859,66 грн заборгованості, 241968,75 грн інфляційних втрат, 449284,81 грн пені, 3% річних у сумі 85225,65 грн. У решті позовних вимог (в частині стягнення 3800,95 грн інфляційних втрат) відмовлено.

4. Рішення та постанова мотивовані посиланням на положення статей 526, 530, 549, 551, 612, 625, 712 ЦК України, статей 174, 193, 230, 231 ГК України та статей 74, 76, 77, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких суди дійшли висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на доведеність належними і допустимими доказами обставин неповного та з простроченням виконання споживачем зобов`язань з оплати вартості природного газу, поставленого Компанією за договором № 1195/1718-КП-34 згідно з актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2018 за січень 2018 року на суму 859651,81 грн, від 28.02.2018 року за лютий 2018 року на суму 778334,16 грн, від 31.03.2018 за березень 2018 року на суму 991249,75 грн, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість у сумі 2454859,66 грн, на яку постачальником правомірно нараховані 241968,75 грн інфляційних втрат, 449284,81 грн пені, 3% річних у сумі 85225,65 грн за відповідний період прострочення.

При цьому під час здійснення перевірки поданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань суд першої інстанції зазначив, що позивачем окремі нарахування здійснено на суми заборгованостей станом на кінець відповідного місяця із включенням до їх складу інфляційних втрат за попередній місяць, що чинним законодавством не передбачено. Так, за підрахунком суду, здійсненим із використанням інформаційно-пошукової системи "Законодавство", інфляційні нарахування на заборгованість за зобов`язаннями січня 2018 року становлять 79408,67 грн, зокрема: на заборгованість у сумі 842066,64 грн за березень 2018 року - 9262,73 грн; на заборгованість у сумі 837615,09 грн за квітень 2018 року - 6700,92 грн; на заборгованість у сумі 836094,28 грн за травень 2018 року - 0,00 грн; на заборгованість у сумі 836094,28 грн за червень-жовтень 2018 року - 24304,21 грн; на заборгованість у сумі 726125,84 грн за листопад 2018 року - 10165,76 грн; на заборгованість у сумі 709458,60 грн за грудень 2018 року - 5675,67 грн; на заборгованість у сумі 685275,75 грн: за січень 2019 року - 6852,76 грн, за лютий 2019 року - 3426,38 грн, за березень 2019 року - 61617,48 грн, за квітень 2019 року - 6852,76 грн). Решта інфляційних втрат нараховані правильно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішенням місцевого суду і постановою апеляційної інстанції, АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 3800,95 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування і порушення судами попередніх інстанцій положень статті 625 ЦК України та статті 236 ГПК України, наголошуючи, що: 1) під час нарахування інфляційних втрат урахуванню (обчисленню) підлягає не тільки основний борг, а й сума, на яку збільшився цей борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів; 2) у порушення норм процесуального закону місцевий та апеляційний господарські суди не врахували викладеного у постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 904/10242/17, від 04.12.2018 у справі № 913/63/18 і від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 висновку про те, що нарахування інфляційних втрат за наступний період обґрунтовано здійснено позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, позаяк інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. Відповідач не подав відзиву на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

8. 21.09.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" (споживач) на підставі, зокрема Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 № 187 (далі - Положення), укладено договір постачання природного газу № 1195/1718-КП-34, за умовами пунктів 1.1, 1.2, 2.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, установами та організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями. Постачальник передає споживачу з 01.10.2017 р. по 31.03.2018 р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 780,0 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (тис. куб. м.): жовтень 45,0 тис. куб. метрів, листопад 110,0 тис. куб. метрів, грудень 155,0 тис. куб. метрів, січень 175,0 тис. куб. метрів, лютий 155,0 тис. куб. метрів, березень 140,0 тис. куб. метрів.

9. У пунктах 2.2- 2.4 договору № 1195/1718-КП-34 сторони погодили, що обсяги природного газу, які планується поставити згідно з цим договором, повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у пункті 1.2 цього договору. Допускається відхилення фактично переданих обсягів газу від планових обсягів, зазначених в п. 2.1 цього договору. Узгодження обсягів газу, що передаються по даному договору у відповідному місяці, підтверджується підписанням сторонами акту приймання-передачі газу відповідно до розділу 3 даного договору. При цьому, споживач не позбавляється права на корегування за власною ініціативою планових обсягів газу, зазначених в пункті 2.1 цього договору, шляхом підписання додаткової угоди. Допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом відповідного місяця постачання газу в розмірі ± 5 відсотків (плюс/мінус п`ять відсотків) від підтвердженого постачальником планового обсягу (номінацій) без узгодження сторін. Підписаний сторонами акт приймання-передачі природного газу відповідно до п. 3.7 цього договору, вважається узгодженням сторонами загального обсягу переданого газу у відповідному місяці постачання газу

10. Згідно з пунктами 3.1- 3.3, 3.7, 3.10 договору № 1195/1718-КП-34 постачальник передає споживачу у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України") - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні країни, та/або в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ. Постачання природного газу за цим договором здійснюється виключно за умови дотримання споживачем вимог пункту 12 Положення. У разі невиконання споживачем вимог пункту 12 Положення постачальник не підтверджує планові обсяги газу (номінацію) для споживача, при цьому передача природного газу не здійснюється. Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу. Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов`язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному місяці.

11. Пунктами 5.1, 5.2 договору № 1195/1718-КП-34 передбачено, що ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. На дату укладення договору ціна на природний газ становить 4942,00 гривні за 1000 куб. м. (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України). До визначення ціни застосовується коефіцієнт 1,6. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін. Ціна за 1000 куб. м. газу на дату укладання договору становить 7907,20 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9488,64 грн.

12. Відповідно до пунктів 6.1, 6.2, 6.4, 8.2 договору № 1195/1718-КП-34 оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим. Зміна споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається постачальнику, але в будь-якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок постачальника. У разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу - погашається основна сума заборгованості. У разі прострочення споживачем оплати згідно з п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

13. Пунктами 10.3, 12.1 договору № 1195/1718-КП-34 визначено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

14. 19.04.2018 між сторонами укладено додаткову угоду №1, за умовами якої додано до п. 2.1 договору № 1195/1718-КП-34 абзац у редакції, яка передбачає, що постачальник передає споживачу в період з 01 квітня 2018 року по 31 травня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 150 тис. куб. м., у тому числі по місяцях (тис. куб. м.): квітень - 150,0. Розділ 12 цього договору викладено в такій редакції: "12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 р. по 31.05.2018 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення". Згідно з п. 4 зазначеної додаткової угоди вона набуває чинності з дати її підписання сторонами і поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами станом на 31.03.2018.

15. Позивач надав підписані сторонами та скріплені відтисками печаток акти приймання-передачі природного газу відповідно до договору № 1195/1718-КП-34 на загальну суму 2629235,72 грн, а саме: від 31.01.2018 за січень 2018р. на суму 859651,81 грн (90,598 тис. куб. м.), від 28.02.2018 за лютий 2018р. на суму 778334,16 грн (82,028 тис. куб. м.), від 31.03.2018 за березень 2018р. на суму 991249,75 грн (104,467 тис. куб. м.).

16. Також у матеріалах справи наявна сформована позивачем виписка по операціях за договором № 1195/1718-КП-34 за період 01.10.2017- 28.02.2019, в якій відображено здійснені відповідачем оплати за цим договором на загальну суму 174376,06 грн.

Позиція Верховного Суду

17. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі вимоги і доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

18. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оскільки позивач не погоджується із оскаржуваними рішенням та постановою виключно у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3800,95 грн інфляційних втрат, колегія суддів переглядає зазначені судові рішення лише в межах цих вимог касаційної скарги.

19. Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

20. Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

21. Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

22. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

23. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

24. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

25. Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з наявним у матеріалах справи розрахунком позивач здійснив нарахування індексу інфляції за зобов`язаннями січня 2018 року в сумі 83209,62 грн.

При цьому суди, перевіривши правильність здійсненого позивачем нарахування інфляційних втрат за січень 2018 року, цілком обґрунтовано зауважили, що Компанія помилково здійснила додаткове нарахування інфляції на інфляцію, а не лише на суму основної заборгованості, оскільки індекс інфляції позивачем розраховано виходячи з суми боргу, до якого вже включено інфляційні втрати за попередній період, з огляду на таке.

26. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

27. Відповідно до частин 1, 5 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

28. Отже, системний аналіз положень статей 11, 509, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати інфляційні втрати за невиконання зобов`язання не є зобов`язанням у розумінні статті 509 цього Кодексу.

29. Враховуючи положення статей 3, 509, 625 ЦК України, за змістом яких передбачається правомірне нарахування інфляційних втрат і 3% річних на суму основного боргу, а не на інфляційні втрати і 3% річних, нараховані за попередній період, касаційна інстанція відхиляє безпідставне твердження скаржника про те, що під час нарахування інфляційних втрат урахуванню (обчисленню) підлягає не тільки основний борг, а й сума, на яку збільшився цей борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів.

Наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №916/2889/13, від якої колегія суддів не вбачає підстав відступати.

30. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, здійснивши детальний перерахунок розміру інфляційних втрат, достеменно встановили, що їх дійсний розмір за зобов`язаннями Товариства з оплати вартості газу, поставленого у січні 2018 року, становить 79408,67 грн, а у стягненні решти інфляційних втрат за січень 2018 року, тобто у сумі 3800,95 грн, необхідно відмовити.

31. Водночас доводи скаржника зводяться передусім до заперечень щодо оцінки судами доказів по справі та до намагань надати перевагу певним доказам перед іншими доказами, тоді як відповідно до імперативних вимог частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

32. Згідно з частиною 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

33. Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржника на неврахування місцевим та апеляційним господарськими судами викладеного у постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 904/10242/17, від 04.12.2018 у справі № 913/63/18 і від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 висновку про те, що нарахування інфляційних втрат за наступний період обґрунтовано здійснено позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, позаяк інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, оскільки суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що предметом позову у всіх зазначених справах є зокрема стягнення з відповідача інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість за поставлений природний газ (з урахуванням сум інфляційних втрат і 3% річних за попередній період включно), яка (заборгованість) стягувалася за судовим рішенням у іншій справі, тобто підставою позову у вказаних справах є невиконанням боржником судового рішення у іншій справі.

Натомість у справі № 924/532/19, яка розглядається, серед підстав стягнення інфляційних втрат немає будь-якого рішення суду щодо стягнення з Товариства заборгованості за газ, переданий у січні-березні 2018 року за договором постачання природного газу від 21.09.2017 № 1195/1718-КП-34.

34. Отже, предмет і підстави позову, а також фактичні обставини у справах №№ 904/10242/17, 913/63/18, 905/600/18 та цій справі є різними, що виключає застосування викладеної у зазначених постановах правової позиції Верховного Суду під час вирішення цього спору, що виник не з подібних правовідносин.

35. З огляду на наведене касаційна інстанція вважає безпідставними доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій положень статті 236 ГПК України.

36. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо наявності підстав для відмови у задоволені позовних вимог про стягнення 3800,95 грн інфляційних втрат.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

37. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про часткову обґрунтованість і доведеність позовних вимог, як наслідок, оскаржувані судові рішення ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального права і без порушень норм процесуального права.

38. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо часткового задоволення позову, у зв`язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних рішення та постанови немає.

Розподіл судових витрат

39. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 04.07.2019 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 у справі №924/532/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст