Історія справи

Ухвала КГС ВП від 12.11.2020 року у справі №910/18005/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/18005/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Колос І. Б., Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О. М.,

представників учасників справи:

позивача - Дідович А. К. - адвокат (ордер від 02.11.2020 №АР1027543)

відповідача - Яковенко О. О. - адвокат (довіреність від 03.03.2020 №6)

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Пром Інновація"

на рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2020 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Пром Інновація"

до акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

про визнання правочину недійсним.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Пром Інновація" (далі - ТОВ "Бізнес Пром Інновація", позивач, скаржник) звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк", відповідач) про визнання недійсним кредитного договору від 20.10.2016 № 4Б16088Г на підставі статей 229, 230 Цивільного кодексу України.

2. Позов обґрунтовано тим, що відповідач, як недобросовісна сторона правочину, умисно з метою виконання трансформації (реструктуризації) кредитного портфеля останнього, ініційованої Національним Банком України, ввів в оману позивача про існування у АТ "КБ "Приватбанк" договорів, укладених для забезпечення права вимоги за кредитними зобов'язаннями боржників у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості за кредитом, та спонукав ТОВ "Бізнес Пром Інновація" до укладання з АТ "КБ "Приватбанк" пов'язаних між собою Кредитного договору від
20.10.2016 №4Б16088Г та договорів поруки. Відсутність вищевказаних договорів має істотне значення при укладанні Кредитного договору та договорів поруки та підтверджує факт обману позивача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду міста Києва від 02.07.2020 (суддя Полякова К. В. ) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 (колегія суддів у складі: Зубець Л. П., Алданова С. О., Мартюк А. І.) рішення господарського суду міста Києва залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. ТОВ "Бізнес Пром Інновація", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, подало касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати і передати справу на новий розгляд.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Не погодившись з рішеннями попередніх інстанцій, ТОВ "Бізнес Пром Інновація" посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.

7. Доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, зводяться до наступного:

- у скарзі зазначається, що суд першої інстанції не надав оцінку клопотанням позивача щодо розгляду витребування доказів, які мають суттєве значення для вирішення справи та залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а суд апеляційної інстанції це проігнорував;

- скаржник вказує, що суди не в повній мірі з'ясували обставини справи, не надали оцінки діям відповідача, не вказали всіх доказів, на яких ґрунтуються зроблені судами висновки, не застосували норми права, на які посилалися сторони, та не вказали мотиви їх незастосування.

8. Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини 1 статті 287 ГПК України, з урахуванням вимог пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України та пунктів 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, пункту 8 частини 1 та пунктів 2, 3 частини 3 статті 310 ГПК України.

Доводи інших учасників справи

9. АТ КБ "Приватбанк" у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що скаржником не доведено належними і допустимими доказами наявності підстав для визнання договору недійсним на підставі статті 230 ЦК України, а судами ухвалено законні рішення, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено таке.

11.20.10.2016 між позивачем, як позичальником, та відповідачем, як банком, укладено кредитний договір № 4Б16088Г, за умовами якого ліміт кредиту становить 4300000000 грн., що виданий для фінансування поточної діяльності (пункт А.2 договору).

12. Згідно з пунктом А.5 договору виконання зобов'язань позичальника забезпечуються договором застави.

13. Додатковою угодою до договору розмір кредиту встановлено в сумі 4 800 000
000 грн.

14.20.10.2016 між позивачем, як поручителем, та відповідачем, як кредитором, укладено договір поруки № 4В14115И/П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Віалінт" зобов'язань за кредитними договорами від 11.02.2014 № 4В14115И, від 19.02.2014 № 4В14083Д та від 25.02.2014 № 4В14084Д з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та термінах вказаних договорів.

15. Крім того, 20.10.2016 між позивачем, як поручителем, та відповідачем, як кредитором, укладено договір поруки № 4Р13347Д/П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Рапіт" зобов'язань за кредитними договорами від 06.06.2013 № 4Р13347Д, від 10.06.2013 № 4Р13348И, від
12.09.2013 № 4Р13549И, від 05.12.2013 № 4Р13782Д та від 19.09.2014 № 4Р14288И з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та термінах вказаних договорів.

16. Також, 20.10.2016 між позивачем, як поручителем, та відповідачем, як кредитором, укладено договір поруки № 4М14109Д/П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Мілорін Лтд" зобов'язань за кредитними договорами від 12.02.2014 № 4М14109Д, від 17.02.2014 № 4М14110Д, від 19.02.2014 № 4М14107И та від 25.02.2014 № 4М14092Д з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та термінах вказаних договорів.

17. Відповідно до пункту 8 договорів поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору (ам) застави (іпотеки), укладеним у цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

18. Пунктом 10 договорів поруки передбачено, що кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

19. На підтвердження виконання позивачем обов'язку ТОВ "Віалінт" за кредитним договором від 11.02.2014 № 4В14115И позивач надав копію платіжного доручення від
21.10.2016 № 3682 на суму 106090801,19 грн., за кредитним договором від
25.02.2014 № 4В14084Д - копію платіжного доручення від 21.10.2016 № 3683 на суму 730735473,02 грн., за кредитним договором від 19.02.2014 № 4В14083Д - копію платіжного доручення від 21.10.2016 № 3685 на суму 791630096,01 грн.

20. В якості підтвердження виконання позивачем обов'язку ТОВ "Рапіт" за кредитним договором від 06.06.2013 № 4Р13347Д позивач надав копію платіжного доручення від 21.10.2016 № 3690 на суму 1050044547,18 грн., за кредитним договором від 10.06.2013 № 4Р13348И - копію платіжного доручення від 21.10.2016 № 3691 на суму 103797902,35 грн., за кредитним договором від 12.09.2013 № 4Р13549И - копію платіжного доручення від 21.10.2016 № 3693 на суму 47747401,73
грн., за кредитним договором від 05.12.2013 № 4Р13782Д - копію платіжного доручення від 21.10.2016 № 3694 на суму 309224704,87 грн., за кредитним договором від 19.09.2014 №4Р14288И - копію платіжного доручення від 21.10.2016 № 3695 на суму 67650893,28 грн.

21. Також позивачем надані на підтвердження виконання позивачем обов'язку ТОВ "Мілорін Лтд" за кредитним договором від 12.02.2014 № 4М14109Д копія платіжного доручення від 21.10.2016 № 3686 на суму 380924820,69 грн., за кредитним договором від 17.02.2014 № 4М14110Д копія платіжного доручення від 21.10.2016 № 3687 на суму 913419341,21 грн., за кредитним договором від 19.02.2014 № 4М14107И копія платіжного доручення від 21.10.2016 № 3688 на суму 44970336,74 грн., за кредитним договором від 25.02.2014 № 4М14092Д копія платіжного доручення від
21.10.2016 № 3689 на суму 6045,22 грн.

22. З метою отримання документів, які підтверджують права заставодержателя на активи, якими забезпечені зобов'язання "старих" боржників, позивач звертався до господарського суду міста Києва із відповідними позовами до ПАТ КБ "Приватбанк" про зобов'язання вчинити дії. За наслідками розгляду справ № 910/15444/17, №910/14137/17, № 910/15439/17 у задоволенні позовних вимог про передачу документів позивачу було відмовлено.

23. Підставою для звернення позивачем із даним позовом до суду є вимога про визнання недійсним укладеного між сторонами кредитного договору від 20.10.2016 № 4Б16088Г, оскільки, на переконання позивача, договір укладено під впливом обману шляхом навмисного введення позивача в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину, а саме щодо існування у відповідача договорів, укладених для забезпечення права вимоги за кредитними зобов'язаннями ТОВ "Віалінт", ТОВ "Рапіт ", ТОВ "Мілорін Лтд" у розмірі, що значно перевищує розмір їх заборгованості за кредитами. Якби позивач знав би на момент укладення кредитного договору та договорів поруки про відсутність таких забезпечень, то не вчинив би оспорюваний у справі правочин.

Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

24. Імперативними приписами частини 2 статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

25. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

26. Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним кредитного договору від 20.10.2016 № 4Б16088Г, вчиненого, на думку позивача, під впливом введення в оману.

27. За положеннями частини 1 статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частини 1 статті 230 ЦК України), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

28. Згідно з частиною 1 статті 299 ЦК України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

29. У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статті 230 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману.

30. Під обманом слід розуміти умисне введення в оману особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину. При цьому, особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману.

31. Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину.

32. Судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріали справи містять копію заявки від 18.10.2016 на отримання кредиту, підписану директором позивача, згідно з якою позивач мав намір отримати кредит у розмірі 4 800 000 000,00 грн саме для фінансування поточної діяльності підприємства. Отже, з матеріалів справи вбачається, що Кредитний договір від 20.10.2016 №4Б16088Г був укладений сторонами, з метою фінансування поточної господарської діяльності ТОВ "Бізнес Пром Інновація".

33. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що жодних посилань про те, що кредитний договір та договори поруки укладаються з метою отримання прибутку позивачем у вигляді продажу/отримання ним у власність майна, переданого у якості забезпечення за "старими" кредитами, у наданих до матеріалів справи документах (доказах) не міститься, так само, як і не міститься будь-яких згадок і даних взагалі щодо такого майна (його оцінки, наявності і т. ін. ) та взагалі щодо "так званої трансформації кредитного портфелю банку", про яку йдеться в позовній заяві. Жоден пункт кредитного договору не містить згадок про трансформацію, необхідність укладення оспорюваного позивачем договору поруки або інших договорів поруки та щодо інших обставин, які позивач використовує в якості обґрунтування свого позову.

35. Отже, кредитний договір було укладено виключно для фінансування поточної діяльності позивача.

36. Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

37. Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до Статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Статтею 627 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

38. Господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем не доведено наявність трьох складових для визнання договору недійсним на підставі статті 230 ЦК України, а саме: умислу у діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких позивача введено в оману та наявність обману.

39. Посилання скаржника про те, що суд першої інстанції не надав оцінку клопотанням позивача щодо розгляду витребування доказів, які мають суттєве значення для вирішення справи та залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а суд апеляційної інстанції це проігнорував, Верховний Суд вважає необґрунтованим, оскільки зазначені клопотання позивача були розглянуті судом першої інстанції в судових засіданнях та в їх задоволенні відмовлено протокольними ухвалами господарського суду міста Києва від 20.02.2020 та від
03.03.2020.

40. Доводи касаційної скарги ТОВ "Бізнес Пром Інновація" про те, що суди попередніх інстанцій прийняли рішення про права та інтереси третіх осіб, які не були залучені до участі у справі, колегією суддів відхиляються, оскільки судом не вирішувалось питання про права чи обов'язки таких осіб, про що і було зазначено судом першої інстанції.

41. Підстави касаційного оскарження передбачені пунктом 2 частини 3 статті 310 ГПК України не знайшли свого підтвердження, оскільки спростовуються матеріалами справи. Так, з ухвали господарського суду міста Києва про відкриття провадження від 08.01.2020 вбачається, що відповідно до частини 3 статті 247 ГПК України, суд дійшов висновку про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

42. За таких міркувань, Верховний Суд вважає, що доводи касаційної скарги на наявність підстав для скасування судових рішень на підставі пункту 8 частини 1 та пунктів 2, 3 частини 2 статті 310 ГПК України не знайшли свого підтвердження.

43. Крім того, зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник хоча й посилається на відсутній висновок Верховного Суду, однак не наводить конкретну норму права щодо застосування якої відсутній такий висновок у контексті подібних правовідносин.

44. Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.

45. Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №305/1180/15-ц (абзац вісімнадцятий), від 19.06.2018 у справі №922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі №-3007/11 (абзац двадцятий), від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц (абзац вісімнадцятий).

46. Крім того, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що подібність правовідносин визначається за їхніми елементами: суб'єктами, об'єктами та змістом (правами й обов'язками суб'єктів правовідносин).

47. Правова позиція Верховного Суду щодо застосування положення статті 230 ЦК України міститься, зокрема, у постановах від 29.10.2020 №910/18604/19 та від
05.11.2020 №910/843/20.

48. Інші аргументи касаційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових актів, оскільки такі аргументи зводяться до незгоди скаржника з висновками суду попередніх інстанцій стосовно встановлення ними обставин справи, містять посилання на обставини, які були предметом дослідження й оцінки судами попередніх інстанцій та були спростовані ними.

49. Доводи, які наведені в касаційній скарзі, безпосередньо пов'язані із встановленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній, натомість, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України). Тому пов'язані з наведеним інші аргументи скаржника не можуть бути прийняті Касаційним господарським судом.

50. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від
03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

51. Відповідна практика Європейського суду з прав людини застосовується Касаційним господарським судом на підставі статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", згідно з якою суди застосовують відповідну практику як джерело права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

52. Звертаючись з касаційною скаргою, ТОВ "Бізнес Пром Інновація" не спростувало наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довело неправильного застосування ними норм матеріального та процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

53. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ "Бізнес Пром Інновація" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

54. Судові витрати у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладаються на ТОВ "Бізнес Пром Інновація", оскільки касаційний господарський суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові рішення попередніх інстанцій.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 зі справи № 910/18005/19 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Пром Інновація" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова