Історія справи

Постанова КГС ВП від 13.06.2023 року у справі №902/977/20
Постанова КГС ВП від 13.06.2023 року у справі №902/977/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 902/977/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.,

представників учасників справи:

від позивача: Пилипчук В.Є.,

від відповідача: Кравчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

на рішення Господарського суду Вінницької області

у складі колегії суддів: Матвійчук В.В., Міліціанов Р.В., Нешик О.С.

від 02.11.2022

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Павлюк І.Ю., Дужич С.П., Савченко Г.І.

від 24.01.2023

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз"

про стягнення 488 419 533,35 грн

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газотранспортної системи "Вінницягаз" (далі - Відповідач) про стягнення 488 419 533,35 грн, з яких: 448 663 002,30 грн сума основного боргу; 25 425 093,07 грн сума пені; 5142186,77 грн сума 3 % річних та 9 189 251,21 грн сума інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 794 500,00грн.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач посилається на невиконання Відповідачем умов договору транспортування природного газу № 2002000095 від 04.02.2020 (далі - Договір) в частині несплати негативних щодобових небалансів. У зв`язку з простроченням виконання Відповідачем зобов`язань з оплати щодобових небалансів за лютий-березень 2021 року Позивачем на підставах п.п.13.1, 13.5 Договору, ст. 536, ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ч.3 ст. 198 Господарського кодексу України донараховано Відповідачу за період з 23.03.2021р. по 05.08.2021р. пеню в розмірі 23 141 143,14 грн, три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 4 647 595,40 грн, інфляційні втрати в розмірі 8 771 878,34 грн.

Короткий зміст судових рішень

3. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.11.2022, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2023, позов задоволено частково. Провадження у справі в частині стягнення 151 546 346, 59 грн заборгованості за негативні щодобові небаланси закрито. Зменшено суму пені, що підлягає стягненню на 75%. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 297 116 655,89 грн - заборгованості за негативні щодобові небаланси; 6 356 273, 27 грн - пені; 5 142 186,77 грн - 3% річних; 9 189 251,21 грн - інфляційних втрат та 794 500,00 грн - судового збору. В частині стягнення 19 068 819, 80 грн - пені відмовлено.

4. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, з урахуванням приписів п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України, закрив провадження у справі в частині вимог про стягнення оплати за негативні щодобові небаланси в сумі 151 546 346,59 грн, у зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині. Перевіривши здійснений Позивачем розрахунок пені на заборгованість за добовий небаланс природного газу (з 22.02.2020р. 25.08.2020р. (січень 2020р.) та з 23.03.2021р. по 05.08.2021р. (лютий березень 2021р.) , суди погодились з цим розрахунком та зазначили, що враховуючи умови Договору та норми чинного законодавства, ці розрахунки є обґрунтованими та арифметично вірними. Судами попередніх інстанцій враховано те, що Позивач не надав суду доказів заподіяння йому збитків внаслідок прострочення сплати суми заборгованості за щодобові небаланси за спірний період. Також, крім стягнення пені Позивач заявив до стягнення 3% річних та інфляційні, які за своєю природою є компенсацією за користування належними до сплати Позивачу коштами, та інфляційні нарахування, які є відшкодуванням втрат Позивача, спричинених знеціненням грошових коштів, та які визнано судом обґрунтованими, що в свою чергу забезпечує захист майнових прав та інтересів Позивача. Також, як вбачається з матеріалів справи, після відкриття провадження у справі та збільшення розміру позовних вимог, Відповідач здійснив погашення заборгованості з оплати за негативні щодобові небаланси за січень 2020 року на суму 22 338 661,59 грн, та часткове погашення заборгованості з оплати за негативні щодобові небаланси за лютий 2021 року на суму 129 207 685,00 грн. З огляду на приписи діючого законодавства, а також з огляду на всі фактичні обставини справи, судами враховано: - ступінь виконання зобов`язання Відповідачем; - майновий стан сторін, наявність збитків згідно звіту Відповідача про фінансові результати, які по закінченню 2021 року склали більше 140 млн. грн; - відсутність доказів понесення Позивачем збитків у результаті порушення Відповідачем зобов`язання; - значну заборгованість учасників ринку природного газу перед AT "Вінницягаз"; - значний розмір заявлених до стягнення з Відповідача пені, 3% річних та інфляційних нарахувань. За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що наведене вище у своїй сукупності є винятковими обставинами, які є підставою для застосування положень ст. 551 ЦК України, ст. 233 ЦК України та зменшення нарахованої до стягнення пені на 75%.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

5. Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Вінницької області від 02.11.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 19 068 819, 80 грн, в якій Скаржник просить Суд скасувати зазначені судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та ухвалити нове, яким позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнити повністю.

6. Підставами касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 287 ГПК України Скаржник визначив:

- пункт 1: суди попередніх інстанції неправильно застосували статті 549-552 599 625 Цивільного кодексу України, статтю 233 Господарського кодексу України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №910/22964/17, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 12.02.2020 у справі №924/414/19, від 06.05.2021 у справі №903/323/20 та від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.

- пункт 4: суди першої та апеляційної інстанції не дослідили надані Позивачем докази про фінансове становище останнього в порівнянні з майновим станом Відповідача (пункт перший частини третьої статті 310 ГПК України).

7. Відповідачем надано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

8. Відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі до перегляду Об`єднаною Палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №918/686/21.

9. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зазначеного клопотання, оскільки Відповідачем не доведено об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи №918/686/21.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

10. 04 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (оператор) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" (замовник) укладено договір транспортування природного газу №2002000095 (Договір), що відповідає умовам Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015р. №2497.

11. За умовами п.2.1 Договору оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у Договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в Договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.

12. Судом встановлено, що за результатами остаточної алокації подач/відборів Відповідачем природного газу до/з ГТС, Позивач розрахував обсяги добового небалансу Відповідача за кожну газову добу січня 2020 року, лютого-березня 2021 року, а також визначив остаточний обсяг небалансу та розмір плати за нього у відповідних газових місяцях.

13. За наданими у справу актами врегулювання щодобових небалансів, які були направлені Відповідачу через інформаційну платформу, відповідні обсяги склали:

- за січень 2020 року обсяг негативних щодобових небалансів у розмірі 4739,28892 тис. куб. м. (49051641 кВт х год) на суму 29 805 580,99грн з ПДВ;

- за лютий 2021 року (з 01.02.2021р. по 16.02.2021р.) обсяг негативних щодобових небалансів у розмірі 9609,00979 тис. куб. м. (99453251 кВт х год) на суму 112 793 302,65 грн, з ПДВ;

- за лютий 2021 року (з 17.02.2021р. по 28.02.2021р.) обсяг негативних щодобових небалансів у розмірі 12143,38989 тис. куб. м. (125684085 кВт х год) всього на суму 87 747 892,46 грн, з ПДВ;

- за березень 2021 року обсяг негативних щодобових небалансів у розмірі 40187,99299 тис. куб.м. (415945727 кВт х год) на суму 290 664 803,37грн, з ПДВ.

14. Відповідно до довідок №1 та №3, які по суті є розрахунком обсягу небалансу Відповідача протягом спірних періодів січня 2020 року, лютого-березня 2021 року:

- фактичний обсяг природного газу, що відібрано Відповідачем з ГТС через точки виходу в січні 2020 року, склав 100 477 731,17 куб.м.; обсяг комерційного відбору газу (відбір споживачів з газорозподільної системи) склав 91 737 731,17куб.м. Різниця між зазначеними обсягами складає 8 740 000,00 куб.м. та становить фактичний обсяг природного газу, використаного Відповідачем для власних та виробничо-технічних потреб. Протягом січня 2020 року Відповідачем подано до ГТС через точки входу подано 4 000 733,08 куб.м., а отже обсяг небалансу в січні місяці 2020 року склав 4 739 266,92 куб.м. (8 740 000,00 - 4 000 733,08 = 4 739 266,92);

- фактичний обсяг природного газу, що відібрано Відповідачем з ГТС через точки виходу в лютому 2021 року, склав 102 003 335,36 куб.м.; обсяг комерційного відбору газу (відбір споживачів з газорозподільної системи) склав 78 347 522,00 куб.м. Різниця між зазначеними обсягами складає 23 655 813,36 куб.м. та становить фактичний обсяг природного газу, використаного Відповідачем для власних та виробничо-технічних потреб. Протягом лютого 2021 року Відповідачем подано до ГТС через точки входу подано 1 903 413,68 куб.м., а отже обсяг небалансу в лютому місяці 2021 року склав 21 752 399,68 куб.м. (23 655 813,36 - 1 903 413,68 = 21 752 399,68);

- фактичний обсяг природного газу, що відібрано Відповідачем з ГТС через точки виходу в березні 2021 року, склав 89 238 490,52 куб.м.; обсяг комерційного відбору газу (відбір споживачів з газорозподільної системи) склав 49 050 497,53 куб.м. Різниця між зазначеними обсягами складає 40187 992,99 куб.м. та становить фактичний обсяг природного газу, використаного Відповідачем для власних та виробничо-технічних потреб. Протягом березня 2021 року обсяг поданого Відповідачем до ГТС газу склав 0,00 куб.м., а отже, обсяг небалансу в березні місяці 2021 року склав 40 187 992,99 куб.м. (40 187 992,99 - 0,00=40 187 992,99).

15. Матеріалами справи доведено наявність у Відповідача щодобових негативних небалансів в січні 2020 року, лютому та березні 2021 року в обсягах, які зазначені в актах врегулювання щодобових небалансів: №01-2020-2002000095 від 31.01.2020р. за січень 2020 року; №02-2021-2002000095 від 28.02.2021р. за лютий 2021 року за період з 01.02.2021р. по 16.02.2021р.; №02-2021-2002000095/2 від 28.02.2021р. за лютий 2021 року за період з 17.02.2021р. по 28.02.2021р.; №03-2021-2002000095 від 31.03.2021р. за березень 2021 року.

16. Після відкриття провадження у справі та збільшення розміру позовних вимог, Відповідач здійснив погашення заборгованості з оплати за негативні щодобові небаланси за січень 2020 року на суму 22 338 661,59 грн, та часткове погашення заборгованості з оплати за негативні щодобові небаланси за лютий 2021 року на суму 129 207 685,00 грн.

17. Станом на 01.12.2020р. у Відповідача існує дебіторська заборгованість в розмірі 15 306 325,00 грн.

18. 22 листопада 2012 року між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та ПАТ "Вінницягаз" (нині - АТ "Вінницягаз") був укладений договір про надання на праві господарського відання державного майна, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу, не підлягає приватизації, обліковується на балансі господарського товариства із газопостачання та газифікації і не може бути відокремлене від його основного виробництва № 31/19.

19. З метою приведення редакції даного договору до типового сторонами була укладена додаткова угода №1 від 24.05.2017р., по тексту якої договір був викладений у новій редакції.

20. Предметом вищевказаного договору є надання оператору в експлуатацію газорозподільних систем або їх складових, що є власністю держави за переліком згідно з додатком 1 до договору з метою подальшої експлуатації та користування (дана інформація щодо договорів експлуатації газорозподільних систем , укладених з Операторами ГРМ, розміщена на офіційному сайті Міністерства енергетики України за посиланням http://mpe.kmu.qov.ua/minuqol/control/publish/article?art_id=245457790).

21. Таким чином, на Відповідача покладений обов`язок з підтримання газорозподільної системи у належному стані, проведення періодичних та капітальних ремонтів газових мереж та споруд на них, проведення періодичних оглядів, тощо.

22. Відповідач є підприємством критичної інфраструктури, від безперебійної роботи якого безпосередньо залежить можливість отримання природного газу населенням, лікарнями, дитячими садками, закладами освіти, військовими частинами, рятувальними службами, правоохоронними органами підприємствами, установами, тощо.

23. На сьогодні АТ "Вінницягаз" забезпечує газом більш ніж 455 тис. споживачів. В умовах воєнного стану можливість АТ "Вінницягаз" здійснювати постійний моніторинг технічного стану газопроводів, забезпечувати їх належну експлуатацію, гарантувати своєчасні виїзди за аварійними викликами, оперативно ліквідувати витоки газу, здійснювати локалізацію аварійних ситуацій, посилений нагляд за станом газорозподільної системи Вінницької області задля забезпечення їх цілісності та функціональності прямо впливає на стан обороноздатності Вінницької області. Стягнення значного розміру пені в межах розгляду даної справи може мати наслідком відсутність можливості у Відповідача здійснювати ліцензовану діяльність та забезпечувати споживачів області природним газом.

24. АТ "Вінницягаз" є на 100% тарифним підприємством, всі перелічені вище роботи здійснюються оператором газорозподільної системи за рахунок коштів тарифної виручки. При цьому, витратна частина по обслуговуванню газорозподільної системи у воєнний час не тільки не зменшилась, але й збільшилась за рахунок росту числа аварійних викликів та потреби додаткового обстеження газопроводів не предмет їх ймовірного пошкодження ворожими диверсійними групами.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

25. Цивільний кодекс України (далі ЦК України)

Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів

1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 530. Строк (термін) виконання зобов`язання

1. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). …

Стаття 551. Предмет неустойки

1. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

2. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

3. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 610. Порушення зобов`язання

1. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611. Правові наслідки порушення зобов`язання

1. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 612. Прострочення боржника

1. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

26. Господарський кодекс України

Стаття 173. Господарське зобов`язання

1. Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. …

Стаття 193. Загальні умови виконання господарських зобов`язань

1. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

2. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 218. Підстави господарсько-правової відповідальності

1. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

2. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Стаття 230. Штрафні санкції

1. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Стаття 233. Зменшення розміру штрафних санкцій

1. У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

2. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

27. Господарський процесуальний кодекс України

Стаття 74. Обов`язок доказування і подання доказів

1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 86. Оцінка доказів

1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

3. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 300

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

28. Виходячи з положень статті 300 ГПК України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

29. Скаржник в касаційній скарзі зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №910/22964/17, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 12.02.2020 у справі №924/414/19, від 06.05.2021 у справі №903/323/20 та від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.

30. Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

31. Так, у справі №910/22964/17 предметом позову були вимоги про стягнення пені та штрафу у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором закупівлі в частині своєчасної та повної поставки обумовленого договором товару. Верховний Суд здійснивши системний аналіз встановлених обставин справи, врахувавши положення норм чинного законодавства та умов договору закупівлі, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість та правомірність заявлених вимог позивача, та наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача штрафу за порушення термінів поставки товару за договором закупівлі за відсутності доказів вжиття відповідачем заходів щодо належного виконання зобов`язання. Суд відхилив доводи відповідача про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, з огляду на те, що відповідачем не доведено існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій на підставі наведених норм, не надано доказів звернення до позивача про внесення змін до договору та зменшення розміру штрафних санкцій, а заявлена сума штрафних санкцій з огляду на загальну вартість укладеного договору та суму невиконаного зобов`язання не може бути розцінена судом як надмірно велика перед розміром збитків.

32. У справі №917/791/18 предметом позову були вимоги про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про постачання електричної енергії. Верховний Суд, з огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги відсутність доказів того, що порушення зобов`язання за договором сталося випадково з незалежних від відповідача причин та цей випадок є винятковим, а також те, що порушення зобов`язання за договором з боку відповідача у даній справі не є виключенням чи випадком, дійшов висновків про відсутність підстав для зменшення розміру пені.

33. У справі №924/414/19 предметом позову були вимоги про стягнення основного боргу, пені, 3 % річних, інфляційних втрат у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу в частині оплати отриманого природного газу. Верховний Суд оцінивши в сукупності обставини справи та надані докази, врахуваши часткову сплату відповідачем заборгованості за природний газ; врахуваши показники фінансового стану підприємства (баланси) щодо збитковості підприємства та зважаючи на відсутність у позивача будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, у той час як негативні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання грошового зобов`язання, компенсуються, окрім штрафних санкцій, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку частини 2 статті 625 ЦК України, дійшов висновків про можливість зменшення розміру пені на 50 %.

34. У справі №903/323/20 предметом позову були вимоги про стягнення пені. Верховний Суд враховуючи, що період нарахування пені та її розмір залежали виключно від суб`єктивних дій банку, направлених на негайне повернення таких коштів на рахунок клієнта, дійшов висновку про відсутність обставин, за яких можливе зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

35. У справі №910/13071/19 предметом позову були вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних за час користування коштами у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати вартості поставленого позивачем товару (продукції) в строк, визначений у договорі. Верховний Суд скасував судові рішення в частині відмови в стягненні інфляційних втрат та задовольнив позовні вимоги в повному обсязі у зв`язку з неправильним розрахунком судами інфляційних втрат.

36. Скаржником у касаційній скарзі не обґрунтовано та взагалі не зазначено в чому конкретно полягає невідповідність висновків судів попередніх інстанцій, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, вказаним висновкам Верховного Суду, що зазначені у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №910/22964/17, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 12.02.2020 у справі №924/414/19, від 06.05.2021 у справі №903/323/20 та від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.

37. Суд зазначає, що у кожній із вказаних справ судами досліджувались різні за змістом докази, які подавались сторонами, та на підставі встановлених судами різних за змістом обставин приймалися відповідні судові рішення.

38. Всі наведені Скаржником у касаційній скарзі постанови Верховного Суду, які стали підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України жодним чином не суперечать висновкам судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень першої та апеляційної інстанції.

39. Суд зазначає, що зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

40. Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення. Чинним законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 14.07.2021 у справі №916/878/20.

41. Отже, доводи Скаржника про наявність передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження є необґрунтованими, а наявність такої виключної підстави для касаційного перегляду судових рішень є недоведеною.

42. Другою підставою касаційного оскарження Скаржник визначив відповідно до частини другої статті 287 ГПК України пункт 4, зазначивши, що суди першої та апеляційної інстанції не дослідили надані Позивачем докази про фінансове становище останнього в порівнянні з майновим станом Відповідача (пункт перший частини третьої статті 310 ГПК України).

43. Разом з тим, Позивач за весь час знаходження справи в провадженні суду першої інстанції не надав до суду жодних доказів про своє фінансове становище. В письмових запереченнях на клопотання Відповідача про зменшення розміру пені відсутні жодні посилання на поганий фінансовий стан Позивача.

44. Вперше Позивач послався на свій поганий фінансовий стан в апеляційній скарзі на рішення першої інстанції, до якої в якості доказів надав звіт про фінансовий результат за 1 квартал 2022 року, роздруківку із сайту та копію сертифікату Торгово-промислової палати України від 23.05.2022 року.

45. Згідно з частиною 2 статті 80 ГПК України позивач повинен подати суду докази разом з поданням позовної заяви.

46. Частиною 8 статті 80 ГПК України передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

47. Відповідно до частин 2, 3 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

48. Як вбачається з матеріалів справи, представник Позивача не надав жодних доказів неможливості подання до суду першої інстанції звіту про фінансовий результат за 1 квартал 2022 року, роздруківки із сайту та копії сертифікату Торгово-промислової палати України від 23.05.2022 року.

49. Таким чином, відповідно до частини 2, 3 статті 269 ГПК України подані представником Позивача докази, які долучені ним до апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції не були прийняті правомірно.

50. Розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій з`ясували істотні обставини із застосуванням передбачених статтею 86 ГПК України критеріїв дослідження доказів щодо оцінки кожного такого доказу окремо і їх сукупності в цілому та забезпечили дотримання стандартів доказування, визначених процесуальним законом. Дотримання вимог статті 86 ГПК України свідчить про прийняття законних і обґрунтованих судових рішень у справі відповідно до вимог статті 236 ГПК України, а незгода Скаржника з рішенням судів за результатом розгляду справи не свідчить про прийняття судових рішень з порушенням норм матеріального та/або процесуального права.

51. Отже, посилання Скаржника на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, як на підставу для скасування судових рішень, Судом відхиляються.

52. Крім того, згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

53. Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

54. За таких обставин, безпідставними є доводи Скаржника про неповне дослідження судом зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

55. Суд відхиляє всі інші аргументи Позивача, що викладені у касаційній скарзі, оскільки такі не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не свідчать про наявність підстав для скасування судових рішень, а зводяться до переоцінки доказів, тоді як Суд, в силу частини 2 статті 300 ГПК України наголошує, що переоцінка вже оцінених судами доказів виходить за межі повноважень касаційного суду.

56. Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалені із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

57. З огляду на зазначене, оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій слід залишити без змін, а касаційну скаргу Позивача без задоволення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

58. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

59. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судові рішення, переглянуті в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

60. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги Позивача.

61. Рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції слід залишити без змін.

Судові витрати

62. Понесені Скаржником у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 02.11.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 у справі №902/977/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді Н. Губенко

І. Кондратова