ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 914/565/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй - головуючий, О. М. Баранець, Л.В. Стратієнко

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватної фірми науково - виробничого підприємства "Комтех-плюс"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.01.2019р.

у складі колегії суддів: Н. М. Кравчук - головуючий, Г. Т. Кордюк, М. І. Хабіб

та на рішення господарського суду Львівської області від 25.07.2018р.

суддя: М. В. Юркевич

за позовом приватної фірми науково - виробничого підприємства "Комтех-плюс"

до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача комунальне підприємство "Адміністративно - технічне управління"

про стягнення 116 012,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Приватна фірма науково - виробниче підприємство "Комтех-плюс" (далі - ПФ НВП "Комтех-плюс", позивач) звернулося до господарського суду Львівської області з позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) про стягнення з Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - відповідач) 116 012,00 грн. збитків, завданих позивачеві незаконним рішенням від 08.08.2016р. №59-Д у частині демонтажу п'яти рекламних конструкцій по вул. Луганській у м. Львові (місця №1, № 3 - 6).

Позов ґрунтується на постанові Галицького районного суду м. Львова від 11.07.2017р. у справі №461/2873/17, залишеній без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017р., якою задоволено адміністративний позов ПФ НВП "Комтех-плюс", визнано протиправними та скасовано накази Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, у тому числі наказ №59-Д від 08.08.2016р. "Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами" в частині демонтажу рекламних конструкцій, які належать на праві приватної власності приватній фірмі науково - виробничому підприємству "Комтех-плюс" (підпункти 11, 15, 16, 17, 18, 19 пункту 1.1).

Обґрунтовуючи суму позовних вимог, позивач посилається на висновок експертизи №ЕС-6604-1-1035.18, якою встановлено, що розмір матеріальної шкоди, завданої демонтажем рекламних конструкцій, визначена як відновна вартість об'єктів та становить 116 012,00 грн.

Крім того, позивач зазначив, що в силу приписів ст. 1174 Цивільного кодексу України для вирішення даного спору наявність вини відповідача у заподіянні шкоди позивачеві не має правового значення.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Львівської області від 25.07.2018р. у справі №914/565/18, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.01.2019р., у задоволенні позовних вимог про відшкодування шкоди в розмірі 116 112,00 грн. відмовлено.

Судові рішення мотивовані відсутністю причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача при видачі наказу та збитками, які позивач зазнав для відновлення рекламних конструкцій та відсутністю протиправної поведінки Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради при видачі наказу "Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами" відповідно до якого відповідач зобов'язав КП "Адміністративно-технічне управління" демонтувати самовільно встановлені конструкції зовнішньої реклами.

Суди вказують на те, що розміщення спірних рекламних конструкцій регіональною філією "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" було здійснено без отримання дозволу, відповідно до норм ст. 16 Закону України "Про рекламу", ст. 16 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", п.п. 3, 4 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003р.

Крім того, суди зазначають, що ПАТ "Укрзалізниця", яка відповідно до укладеного з позивачем договору взяло на себе обов'язки здійснювати розповсюдження реклами шляхом розміщення рекламних конструкцій на землях транспорту в межах смуги відведення, не врахувало положень нормативно-правових актів та допустило порушення у цій сфері, що в подальшому слугувало підставою для видачі відповідачем наказу про демонтаж відповідних рекламних конструкцій, розміщених з порушенням законодавства.

Суди попередніх інстанцій зазначили про недоведеність позивачем наявності всіх підстав для застосування такого заходу цивільно-правової відповідальності, як відшкодування шкоди.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, приватна фірма науково - виробниче підприємство "Комтех-плюс" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.01.2019р., рішення господарського суду Львівської області від 25.07.2018р. у справі №914/565/18 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

Скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та неврахуванням фактів, встановлених Галицьким районним судом м. Львова при прийнятті постанови від 11.07.2017р. у справі №461/2873/17.

Крім того, позивач посилається на норми ст. 1174 Цивільного кодексу України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

4. Позиції інших учасників справи

У відзивах на касаційну скаргу Департамент економічного розвитку Львівської міської ради та комунальне підприємство "Адміністративно - технічне управління" просять касаційну скаргу ПФ НВП "Комтех- плюс" залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Відповідач та третя особа зазначають, що накази Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, у тому числі наказ № 59-Д від 08.08.2016р. "Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами" не стосується позивача, а був виданий у зв'язку із самовільним встановленням конструкцій зовнішньої реклами регіональною філією "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця".

Відповідач вказує на те, що розміщення рекламних конструкцій на смузі відведення залізниці є розміщенням зовнішньої реклами, що потребує дозволу органу місцевого самоврядування.

Крім того, відповідач та третя особа наголошують на тому, що цивільно-правові/господарські відносини між ПФ НВП "Комтех-плюс" та ПАТ "Укрзалізниця" виникли на підставі укладених між сторонами договорів, тому з вимогами щодо відшкодування шкоди позивачеві слід звертатися до ПАТ "Укрзалізниця", а не органу місцевого самоврядування, оскільки встановлення рекламних конструкцій позивач узгоджував з ПАТ "Укрзалізниця", а не з органом місцевого самоврядування.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

08 серпня 2016р. Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради (попередня назва Департамент економічної політики Львівської міської ради) видано наказ №59-Д "Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами", відповідно до п.п. 11, 15, 16, 17, 18, 19 п. 1.1 якого КП "Адміністративно-технічне управління", як виконавцю наказу, у строк до 31.12.2016р. належало демонтувати п'ять рекламних конструкцій: вул. Луганська (непарна сторона), місце №4; вул. Луганська (непарна сторона), місце №1; вул. Луганська (непарна сторона), місце №3; вул. Луганська (непарна сторона), місце №5; вул. Луганська (непарна сторона), місце №6; вул. Луганська (непарна сторона), місце №2.

Демонтаж рекламних конструкцій здійснено 19.10.2016р. на підставі актів проведення демонтажу спеціальних конструкцій, що містяться в матеріалах справи.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 11.07.2017р. у справі №461/2873/17, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017р., задоволено адміністративний позов ПФ НВП "Комтех-плюс", визнано протиправними та скасовано накази Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, у тому числі наказ № 59-Д від 08.08.2016р. "Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами" в частині демонтажу рекламних конструкцій, які належать на праві приватної власності приватній фірмі науково - виробничому підприємству "Комтех-плюс" (підпункти 11, 15, 16, 17, 18, 19 пункту 1.1).

Позивач звертався до відповідача та третьої особи з вимогою про відновлення демонтованих конструкцій.

Оскільки вказані вимоги залишені без задоволення, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення шкоди завданої незаконним демонтажем у розмірі 116 012,00 грн.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Пунктом 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Крім того, відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином необхідною підставою для притягнення державного органу до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, що утворюють склад правопорушення, є підставою для відмови в позові.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 11.07.2017р. у справі №461/2873/17 визнано протиправними та скасовано накази Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, у тому числі наказ № 59-Д від 08.08.2016р. "Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами" в частині демонтажу рекламних конструкцій, які належать на праві приватної власності ПФ НВП "Комтех-плюс" (підпункти 11, 15, 16, 17, 18, 19 пункту 1.1).

Указана постанова залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017р.

Постанова мотивована протиправністю дій Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради щодо винесення наказів "Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами" в частині демонтажу рекламних конструкцій, які належать на праві приватної власності ПФ НВП "Комтех-плюс", що є втручанням суб'єкта владних повноважень у двосторонні договірні відносини між ПФ НВП "Комтех-плюс" та ПАТ "Укрзалізниця" про надання рекламних послуг.

Крім того, суд при прийнятті постанови від 11.07.2017р., дійшов висновку, що реклама, розміщена на землях смуг відведення залізниці, є рекламою, розміщеною на території підприємства залізничного транспорту, тобто рекламою на транспорті.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2017р. у справі №914/45/173 за позовом ПАТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" до КП "Адміністративно-технічне управління", за участю третіх осіб: ПФ НВП "Комтех-плюс", ПП "Ріел-Фінанси", Департамент економічного розвитку Львівської міської ради про стягнення збитків, завданих внаслідок демонтажу спеціальної конструкції реклами, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.10.2017р., відмовлено ПАТ "Укрзалізниця" у задоволенні позову.

Вказана постанова мотивована тим, що розміщення рекламних конструкцій на землях транспорту не є тотожним з розміщенням реклами на транспорті у розумінні Закону України "Про рекламу", а тому до регулювання спірних правовідносин застосовується положення ст. 6 вказаного Закону, Типові правила розміщення зовнішньої реклами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003р., та Правила розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, затверджені рішенням Львівської міської ради від 21.05.2010р. №569. Єдиною підставою для розміщення зовнішньої реклами є наявність у суб'єкта господарювання відповідного дозволу органу місцевого самоврядування, оскільки погодження такого розміщення з уповноваженими органами є обов'язковою умовою правил благоустрою населеного пункту.

ПФ НВП "Комтех-плюс" у позові просить стягнути з Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради 116 012,00 грн. збитків, завданих позивачеві незаконним рішенням від 08.08.2016р. №59-Д у частині демонтажу п'яти рекламних конструкцій по вул. Луганській у м. Львові (місця №1, № 3 - 6), розмір матеріальної шкоди, завданої демонтажем рекламних конструкцій, визначена як відновна вартість об'єктів, яка становить 116 012,00 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача вартість ремонтно-будівельних робіт з відновлення рекламних конструкцій.

Як зазначалося вище, необхідною підставою для притягнення державного органу до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Закон України "Про рекламу" визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону (в редакції на день виникнення спірних правовідносин) зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг. Реклама на транспорті - реклама, що розміщується на території підприємств транспорту загального користування, метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену.

Частиною 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу" передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.ч. 1 - 3 ст. 18 Закону України "Про рекламу" розміщення реклами на транспорті погоджується лише з власниками об'єктів транспорту або уповноваженими ними органами (особами).

Отже, реклама на транспорті є окремим видом реклами і має певні відмінності від інших видів, зокрема, від зовнішньої реклами, та має окремий порядок регулювання. Для розміщення реклами на транспорті дозвіл виконавчого комітету органу місцевого самоврядування не потрібен, необхідне лише погодження з власником об'єктів транспорту або уповноваженими ним органами. Крім того, така реклама розміщується: на зовнішніх та внутрішніх поверхнях транспортних засобів; на зовнішніх та внутрішніх поверхнях споруд підприємств транспорту загального користування; на території підприємств транспорту.

Статтею 11 Закону України "Про транспорт" передбачено, що землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про транспорт", до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні і укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту. Уздовж земель залізничного транспорту можуть встановлюватися охоронні зони.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про залізничний транспорт" землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України. До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Відповідно до ст. 68 Земельного кодексу України до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Суд першої інстанції, відмовляючи позивачеві в задоволенні позовних вимог вказав на те, що до реклами, розміщеної на землях транспорту (наданих в користування підприємствам і організаціям транспорту) застосовуються положення ст. 16 Закону України "Про рекламу" про зовнішню рекламу, натомість, до реклами, розміщеної на об'єктах транспорту - спеціальні положення ст. 18 вказаного Закону. Суд першої інстанції зазначив, що розміщення рекламної конструкції на смузі відведення залізниці є розміщенням зовнішньої реклами.

Крім того, суд першої інстанції (з висновками якого погодився апеляційний суд), посилаючись на судові рішення у господарських справах №914/45/17 та №914/254/17, вказав на відсутність порушень з боку відповідача та відсутність причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою відповідача при видачі наказу № 59-Д від 08.08.2016р. та збитками, які позивач має понести для відновлення рекламних конструкцій, необхідність вчинення позивачем дій пов'язаних із демонтажем безпосередньо зумовлена розміщенням ПАТ "Укрзалізниця" зовнішньої реклами з порушенням встановлених правил, що вбачається з рішень господарських судів у справах №914/45/17 та №914/254/17.

Тобто, судами без належної аргументації та обгрунтування прийнята до уваги правова оцінка, надана судами певному факту (реклама, розміщена ПФ НВП "Комтех-плюс" є зовнішньою рекламою, а не рекламою на транспорті) при розгляді справ №914/45/17 та №914/254/17, які прийняті при наявності, на день їх прийняття, чинного наказу Департаменту економічного розвитку №59-Д "Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами" та не прийнято до уваги правової оцінки (реклама, розміщена ПФ НВП "Комтех-плюс" є рекламою на транспорті), наданої Галицьким районним судом м. Львова при прийнятті постанови від 11.07.2017р. у справі №461/2873/17, якою визнано протиправними та скасовано накази Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, у тому числі наказ №59-Д від 08.08.2016р. "Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами".

Судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки тому факту, що реклама була розміщена на землях смуг відведення залізниці, які, відповідно до положень вищенаведених законодавчих актів, є землями залізничного транспорту. Оцінюючи даний факт, суди попередніх інстанцій повинні були з'ясувати співвідношення законодавчо визначених категорій (термінів) «землі залізничного транспорту» (на яких була розміщена спірна реклама) та «територія підприємств транспорту загального користування» (розміщення реклами на яких є рекламою на транспорті ).

Без дослідження вищезазначених фактів та обставин, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та збитками позивача, та про відсутність протиправних дій відповідача при прийнятті наказу №59-Д від 08.08.2016р. при наявності постанови Галицького районного суду м. Львова від 11.07.2017р. у справі №461/2873/17, якою цей наказ визнано протиправним та скасовано, є передчасними.

7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими судом.

Вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Однак, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, оскільки судами допущено неповне з'ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Вимоги касаційної скарги стосовно прийняття власного рішення про задоволення позовних вимог залишаються без задоволення з огляду на приписи ч. 2 ст. 300 ГПК України.

Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухвалити нове рішення, а тому справу слід передати на новий розгляд суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дослідити розміщення рекламних конструкцій ПФ НВП "Комтех-плюс" та належність земель, на яких були розміщені рекламні конструкції до територій підприємств транспорту загального користування, і, в залежності від встановленого та відповідно з чинним законодавством, прийняти рішення.

8. Судові витрати

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню підлягає частково, а справа має бути направлена на нових розгляд, згідно зі ст. 129 ГПК України, розподіл судових витрат зі справи, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватної фірми науково - виробничого підприємства "Комтех- плюс" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 25.07.2018р. та постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.01.2019р. у справі №914/565/18 скасувати.

Справу №914/565/18 передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя О. М. Баранець

Суддя Л. В. Стратієнко