Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 914/1535/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т.Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання Жураховської Т.О.

розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Львівської області (суддя О.Ю. Бортник) від 22.11.2018

та постанову Західного апеляційного господарського суду (головуючий - Н.А. Галушко, судді Н.М. Кравчук, Г.В. Орищин) від 29.01.2019 у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Стрийтеплоенерго"

про стягнення 977 032 грн 30 коп. пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань за неналежне виконання грошового зобов`язання.

Учасники справи:

представник позивача - Лисенко В.О., адвокат,

представник відповідача - не з`явився.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1 08.08.2018 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Позивач) подало позовну заяву про стягнення з Комунального підприємства "Стрийтеплоенерго" (далі - Відповідач) на користь Позивача борг у сумі 977 032 грн 30 коп., у тому числі: 838 571 грн 03 коп. - пені, 47 551 грн 16- коп. - 3 % річних і 90 910 грн 11 коп. - інфляційних втрат.

1.2 Позовна заява мотивована порушенням Відповідачем умов господарського зобов`язання за укладеним між сторонами 25.11.2014 договору № 2044/15-БО-21 купівлі-продажу природного газу (далі -Договір) через несвоєчасну оплату за переданий йому Позивачем природний газ за Договором, внаслідок чого у Відповідача виникли зобов`язання сплатити спірні суми пені, 3 % річних та інфляційні втрати.

2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій

2.1 22.11.2018 Господарський суд Львівської області прийняв рішення (залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 з урахуванням ухвали про виправлення описки від 06.02.2019): в задоволенні позову відмовити.

2.2 Рішення судів мотивовані відсутністю підстав для застосування до Відповідача як покупця за Договором відповідальності за несвоєчасно здійсненні розрахунки у вигляді штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3 % річних з огляду на те, що оплата за природний газ, поставлений Позивачем Відповідачу з січня по грудень 2015 за Договором, хоча і проведена Відповідачем несвоєчасно - з порушенням строку, визначеного умовами Договору, однак проведена в повному обсязі до набрання чинності 30.11.2016 Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон), відповідно до умов якого (частина 3 статті 7) на заборгованість за природний газ, погашену до набрання чинності цим Законом неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані -підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. При цьому суди вказали, що застосування вказаної норми, що є нормою прямої дії, не ставиться в залежність від виконання будь-яких інших умов поряд з їх обов`язком щодо погашення заборгованості до 30.11.2016, виконання цієї норми не залежить від факту включення підприємства-споживача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, так як зазначений закон не має зворотної дії в часі та не поширюється на правовідносини з розрахунків за поставлений природний газ, які проведено до набрання ним чинності, а визначає порядок врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, що не була погашена боржниками на 30.11.2016. Відповідач же є підприємством, створеним з метою задоволення потреб населення та юридичних осіб у в тепловій енергії, яка використовується для опалення приміщень, отримання гарячої води і промислових технологічних процесів.

3. Встановлені судами обставини

3.1 25.11.2014 між Позивачем (продавець) та Відповідачем (покупець) укладено Договір купівлі-продажу природного газу. Крім цього, між сторонами укладено додаткові угоди до цього Договору № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7.

Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. Договору продавець (Позивач) зобов`язувався передати у власність покупцю (Відповідачу) у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язувався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору. Сторони погодили у Договорі, що газ, який продається за ним, використовується Відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Відповідно до пункту 6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до пункту 7.2. Договору сторони домовились, що у разі невиконання Відповідачем пункту 6.1. Договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

3.2 На виконання умов Договору Позивач протягом січня-грудня 2015 року передав у власність Відповідачу природний газ на загальну суму 15 313 224 грн 55 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015, 28.02.2015, 31.03.2015, 30.04.2015, 31.05.2015, 30.06.2015, 31.07.2015, 31.08.2015, 30.09.2015, 31.10.2015, 30.11.2015, 31.12.2015. Факт отримання природного газу у відповідних обсягах Відповідачем не оспорюється.

3.3 Договором № 2044/15-БО-21 купівлі-продажу природного газу з додатковими угодами до нього, актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015, 28.02.2015, 31.03.2015, 30.04.2015, 31.05.2015, 30.06.2015, 31.07.2015, 31.08.2015, 30.09.2015, 31.10.2015, 30.11.2015, 31.12.2015, виписками операцій за рахунком Позивача підтверджується несвоєчасна оплата Відповідачем отриманого ним від Позивача за Договором у січні-серпні та листопаді-грудні 2015 року природного газу.

3.4 Остаточний розрахунок за отриманий у згаданому періоді природний газ, Відповідач здійснив 22.03.2016.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1 15.02.2019 Позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 і рішення Господарського суду Львівської області від 22.11.2018 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.1 Суди неправомірно застосували до спірних правовідносин норми частини 3 статті 7 Закону. Спірні суми коштів не підлягають списанню в порядку, визначеному цим Законом, з огляду на те, що положеннями цього закону не передбачено автоматичного списання відповідних сум, а Відповідач не є учасником процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону, так як не включений до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості згідно з вимогами та у порядку, передбаченими цим Законом.

5.2 Суди не врахували судову практику Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема у справі № 908/3211/16.

6. Позиція Відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

6.1 Відсутні підстави для включення Відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості з огляду на відсутність у Відповідача заборгованості перед Позивачем за Договором та за іншими договорами 2014 року. Мало місце лише прострочення оплати за Договором, а формування вказаного реєстру здійснюється відносно теплопостачальних підприємств, які мають заборгованість з оплати недопоставленого природного газу станом на дату включення до цього реєстру.

6.2 Застосування до споживачів норми частини 3 статті 7 Закону не ставиться в залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення заборгованості за спожитий природний газ до набрання чинності 30.11.2016 цим Законом.

6.3 Висновки в оскаржуваних судових рішеннях не суперечать судовій практиці Верховного Суду з розгляду подібних спорів, а Позивач на власний розсуд тлумачить висновки в постанові Верховного Суду у справі № 908/3211/16, тоді як суд у постанові у цій справі дійшов висновку, що нормою частини 3 статті 7 Закону передбачив можливість уникнення боржником відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у сфері теплопостачання, як у спосіб ненарахування відповідних сум, так і у спосіб списання цих нарахувань.

7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

7.1 Комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення визначає Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон), відповідно до статті 1 якого заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

7.2 Згідно зі статтею 2 Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

7.3 Відповідно до частини першої статті 3 Закону для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

7.4 Відповідно до пункту 14 Порядку ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93, у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 1 січня 2016 року заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

7.5 Разом з цим відповідно до частини третьої статті 7 Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

7.6 Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина третя статті 7 Закону є нормою прямої дії, її застосування не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності цим Законом. Зокрема, реалізація цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 22.02.2018 у справі № 922/4355/14, від 28.02.2018 у справі № 911/3914/14, від 03.04.2018 у справі № 904/11325/16, від 06.04.2018 у справі № 904/10747/16, від 10.04.2018 у справі № 916/3054/16, від 11.04.2018 у справі № 910/17962/15, від 17.04.2018 у справі № 904/11358/16, від 26.04.2018 у справі №911/3945/16, від 02.05.2018 у справі № 920/1060/16,15.05.2018 у справі №908/3126/16, від 23.05.2018 у справі № 908/3125/16, від 23.05.2018 у справі № 908/2114/16, від 30.05.2018 у справі № 904/10733/16, від 20.06.2018 у справі № 916/3055/16, від 06.07.2018 у справі № 918/882/15, від 23.07.2018 у справі № 904/10294/17, від 07.08.2018 у справі № 925/1584/17, від 21.08.2018 у справі № 925/104/18, від 21.08.2018 у справі № 925/107/18, від 30.08.2018 у справі №905/2796/17, від 06.09.2018 у справі № 925/106/18, від 13.12.2018 у справі № 925/105/18, від 18.12.2018 у справі № 905/301/18, від 20.12.2018 у справі № 904/1619/18, від 22.12.2018 у справі № 904/2961/18, від 16.01.2019 у справі № 905/299/18, від 26.02.2019 у справі № 926/992/18.

7.7 Враховуючи викладене, а також встановлені судами обставини щодо здійснення Відповідачем остаточного розрахунку за Договором 22.03.2016 (пункт 3.4 цієї постанови), тобто до набрання чинності Законом 30.11.2016, тому положення цього Закону, зокрема частини третьої статті 7, розповсюджуються на спірні правовідносини, у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість, сплачену до набрання чинності зазначеним Законом.

7.8 Суд відхиляє аргументи скаржника (підпункт 5.2) про неврахування судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень судової практики Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема у справі № 908/3211/16, оскільки в зазначеній справі Суд вказав, що нормою частини третьої статті 7 Закону законодавець передбачив можливість уникнення боржником відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у сфері теплопостачання, як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. Крім цього вказаною нормою не ставиться право ненарахування неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних в залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом.

7.9 З огляду на викладене ствердження скаржника (підпункт 5.1) про відсутність у судів підстав для застосування до спірних правовідносин положень Закону через невключення Відповідача до Реєстру, не ґрунтуються на нормах законодавства.

7.10 Суд відхиляє аргументи скаржника (підпункт 5.1) щодо відсутності у матеріалах справи доказів набуття Відповідачем статусу учасника процедури врегулювання, а саме, що Відповідач є теплопостачальною або теплогенеруючою організацію, враховуючи, що частиною третьою статті 7 Закону передбачено, що інфляційні нарахування, неустойка, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню щодо заборгованості за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії,

7.11 Таким чином доводи скаржника щодо неправомірності відмови у задоволенні позовних вимог не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.

7.12 Висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях про відмову у задоволенні позовних вимог зроблені відповідно до норм законодавства, зокрема частини 3 статті 7 Закону, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та рішення місцевого суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані з мотивів, наведених в цій постанові.

8. Судові витрати

8.1 З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 22.11.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 у справі № 914/1535/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т.Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак