ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/4032/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Жентол"

представник позивача - Волошина Т.Б., Тарновецький В.І.

відповідач - Чернівецька обласна рада

представник відповідача - Чернушка Й.І.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Обласне комунальне підприємство "Центр комунального майна"

представник третьої особи - Чернушка Й.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Обласного комунального підприємства "Центр комунального майна"

на постанову Північного апеляційного господарського суду у складі Тищенко А.І. - головуючого, Разіної Т.І., Михальської Ю.Б. від 28 грудня 2018 року

Історія справи

Обставини, встановлені судами

1. 15.10.2008 між Чернівецькою обласною радою (далі - відповідач, орендодавець) та Приватним підприємством "ЖенНафта", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідачльністю "Жентол" (далі - ТОВ "Жентол", позивач, орендар), укладено договір оренди № 10/08 автозаправної станції з трьох блок-пунктів за адресою: м. Чернівці, вул. Енергетична, 2, а яка перебувала на балансі обласного комунального підприємства "Інватранс" (правонаступник - Обласне комунальне підприємство "Центр комунального майна", третя особа). Пунктом 1.3 договору № 10/08 встановлено, що майно передається в оренду для реконструкції та розміщення автозаправної станції.

2. 01.01.2012 між відповідачем та ТОВ "Жентол" укладено договір оренди № 1/12 приміщення операторної АЗС, літ Д, площею 29,8 м. кв. за цією ж адресою та також з можливою реконструкцією.

2.1. Термін дії обох договорів оренди - до 30.09.2016

3. 23.10.2012 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області надано дозвіл на виконання будівельних робіт з реконструкції існуючої АЗС по вул. Енергетичній, 2, в м. Чернівці.

4. Рішенням Чернівецької обласної ради від 11.04.2014 № 29-25/14 надано дозвіл ТОВ "Жентол" на реконструкцію орендованого майна відповідно до договорів оренди від 15.10.2008 №10/08 та від 01.01.2012 №1/12 по вул. Енергетична, 2 в м. Чернівці. Пунктами 2.1, 2.3 Рішення встановлено, що: (1) після реконструкції та введення в експлуатацію орендованого майна позивач відшкодовує відповідачу вартість орендованого майна, яка визначається звітом про експертну оцінку; (2) після відшкодування раді вартості майна ТОВ "Жентол" стає власником реконструйованого майна в тій його частині, яка в ході проведення робіт з реконструкції буде демонтована (ліквідована) повністю.

5. Пунктом 1 рішення Чернівецької обласної ради від 15.03.2016 №44-4/16 затверджено звіт про незалежну оцінку вартості приміщення операторної АЗС (літ.Д) за адресою: м. Чернівці, вул. Енергетична, 2. Вказаний пункт рішення майже одразу скасований іншим рішенням відповідача від 21.09.2016 №193-7/16. Одночасно пунктом 2 рішення Ради від 15.03.2016 №44-4/16 було викладено в іншій редакції пункти 2.1, 2.3 рішення від 11.04.2014 № 29-25/14 шляхом вказівки про відшкодування позивачем вартості орендованого майна до початку реконструкції.

6. Згідно з наданими позивачем актами приймання виконаних будівельних робіт роботи з реконструкції орендованої АЗС проводились позивачем протягом березня-серпня 2016 року.

7. У вересні 2016 року позивач звертався до відповідача з позовом у справі № 926/3042/16 про визнання укладеним договору купівлі-продажу об'єктів приватизації - нерухомого майна, орендованого за вказаними вище договорами оренди. Предметом спору у вказаній справі було майно, первинно передане в оренду відповідачу (три блок-пункти та приміщення операторної АЗС) і рішеннями судів усіх інстанцій в позові відмовлено. Одночасно у вказаній справі встановлено, що 29.08.2016 відповідач повідомив позивача про відсутність наміру продовжувати договори оренди та вимагав повернути орендоване майно після закінченні строку їх дії.

8. Також рішенням Господарського суду Чернівецької області від 11.01.2017 у справі № 926/3701/16, яке набрало законної сили, було задоволено позов Чернівецької обласної ради та зобов'язано ТОВ "Жентол" звільнити орендоване за договором від 01.01.2012 № 1/12 нерухоме майно - приміщення операторної АЗС літ. Д площею 29,80 м.кв., яке було примусово виконано органом державної виконавчої служби 21.09.2017.

Короткий зміст позовних вимог

9. У квітні 2018 року позивач звернувся до відповідача з позовом про визнання права спільної часткової власності на об'єкт незавершеного будівництва автозаправної станції, яка знаходиться в м. Чернівці по вул. Енергетичній, 2, з часткою спільної часткової власності в розмірі 92%.

10. В обґрунтування позовних вимог позивач, з посиланням на приписи статей 328, 331, 778 Цивільного кодексу України та статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", стверджував, що внаслідок проведених ним під час дії договорів оренди з дозволу орендодавця робіт з реконструкції, об'єкт оренди був повністю перебудований, а здійснені поліпшення призвели до створення нової речі, яка якісно відрізняється від первісно переданого в оренду об'єкта (трьох блок-пунктів та приміщення операторної АЗС). Оскільки внаслідок проведеної реконструкції було створено якісно нову річ, позивач є співвласником орендованого ним майна в частці, що відповідає понесеним ним витратам.

11. В якості доказу створення нової речі та розміру набутої ним частки спільної власності у новоствореному майні позивач посилається на висновок судового експерта від 09.01.2018 № 17086, згідно з яким частка позивача в реконструйованому майні в рамках понесених витрат становить 92%, будівельна готовність незавершеного будівництва - 70%.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

12. Рішенням господарського суду міста Києва від 10 липня 2018 року у позові відмовлено.

13. Рішення мотивовано тим, що відповідно до положень статей 182, 331, 334 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) державній реєстрації підлягає тільки право власності на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті у встановленому порядку в експлуатацію, а передбачена частиною 3 статті 331 ЦК України можливість державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва встановлена як виняток для цілей укладення договору щодо такого об'єкта. При цьому визнання в судовому порядку права власності на об'єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, нормами чинного законодавства не передбачена.

14. Наданий позивачем висновок судового експерта від 09.01.2018 № 17086 в якості доказу судом до уваги не прийнятий з посиланням на його невідповідність вимогам частини 7 статті 98 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також неможливістю з його змісту встановити наявність обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

15. Крім того, аналізуючи обставини, встановлені в судових рішеннях у справах № 926/3042/16 та №926/3701/16 між цими ж сторонами, суд першої інстанції констатував, що станом на листопад 2016 року майно, первісно отримане позивачем в оренду, ще існувало та не було демонтоване (ліквідоване). Отже, роботи з реконструкції виконувалися позивачем вже після закінчення строку дії договорів оренди, тобто після 30.09.2016, а відтак не можуть вважатися такими, що виконані за згодою орендодавця з огляду на припинення орендних правовідносин між сторонами.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

16. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28 грудня 2018 року рішення господарського суду міста Києва від 10 липня 2018 року скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову. Визнано за позивачем право спільної часткової власності на об'єкт незавершеного будівництва орендованої автозаправної станції, розташованої у м. Чернівці по вул. Енергетичній, 2, з часткою у праві спільної часткової власності в розмірі 92%.

17. За висновком суду апеляційної інстанції, заснованим у тому числі на правовій позиції Верховного Суду України в постанові від 07.09.2016 у справі №6-47цс16, відповідно до статей 181, 182, 331 ЦК України об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, щодо яких можуть виникати цивільні права і обов'язки, тому такий об'єкт є майном, яке може належати на праві спільної власності двом і більше особам. Щодо такого об'єкта, як до нерухомої речі особливого роду, можливо встановлення будь-яких майнових та зобов'язальних прав, у тому числі набуття права власності та, як наслідок, здійснення державної реєстрації речових прав в порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

18. Одночасно суд апеляційної інстанції послався на правову позицію Верховного Суду в постанові від 10.05.2018 у справі № 908/401/16 щодо передбаченого статтею 778 ЦК України та статтею 32 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" механізму набуття орендарем права спільної часткової власності на нову річ, яка створена ним внаслідок поліпшення об'єкта оренди, та вказав, що у цьому випадку об'єкт оренди перетворюється у нову поліпшену річ за наявності безумовної згоди орендодавця саме на поліпшення, що призведуть до створення нової речі. При цьому поліпшення майна у розумінні вказаних правових норм передбачає не просто здійснення відновлення належного стану об'єкта (як при ремонті), а наявність витрат у зв'язку з модернізацією, модифікацією, дообладнанням цього об'єкта, що зумовлює збільшення майбутніх вигод, які отримуються від використання такого майна.

19. У даному випадку реконструкція орендованого майна була проведена з дозволу відповідача (рішення від 11.04.2014 № 29-25/14), а здійснені позивачем протягом дії договорів оренди, тобто до 30.09.2016, поліпшення призвели до створення нової речі з відмінними від переданого в оренду майна якісними характеристиками, тоді як вартість понесених позивачем витрат на реконструкцію складають частку в спільному майні в розмірі 92%, про що свідчить висновок судового експерта від 09.01.2018 № 17086.

20. При цьому суд апеляційної інстанції надав власну оцінку вказаному висновку експерта, який визнав належним та допустимим доказом в розумінні статей 76, 77 ГПК України та відповідно до якого внаслідок реконструкції автозаправної станції в первісному вигляді, в якому вона передана в оренду позивачу, не існує, а ринкова вартість орендованого майна збільшилась у декілька разів та становить 1 913 976 грн., з якої витрати позивача - 435 880 грн., що складає частку співвласника 92%; будівельна готовність об'єкта незавершеного будівництва - 70%.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

21. Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

22. За статтею 778 ЦК України орендар стає співвласником речі тільки за умови її створення як об'єкту матеріального світу, тобто за наслідками поліпшення має бути створене нове майно, право власності на яке може набуватись тільки після завершення будівництва та прийняття об'єкта в експлуатацію. Що ж стосується можливості реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, то відповідна процедура, відображена в ЦК України та Законі України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень", є технічною, пов'язана з наявністю у забудовника майна певного переліку документів та дозволів та не свідчить про можливість визнання права власності на таке майно в судовому порядку. Неможливість визнання в судовому порядку права власності на об'єкти незавершеного будівництва з огляду на відсутність відповідного механізму в чинному законодавстві підтверджується і судовою практикою Верховного Суду в постанові від 29.03.2018 у справі № 909/935/15.

23 Позивачем на виконання рішення відповідача від 11.04.2014 № 29-25/14 не відшкодовано ринкову вартість демонтованого майна, що свідчить про невиконання умов дозволу на реконструкцію орендованого майна та виключає набуття права власності на реконструйований об'єкт. Більше того, питання переходу права комунальної власності у приватну регулюються спеціальним приватизаційним законодавством, яким не передбачено можливості набуття приватними особами права власності на комунальне майно шляхом визнання за ними такого права в судовому порядку.

24. Надані позивачем у підтвердження здійснених будівельних робіт із реконструкції докази (акти виконаних робіт) не відповідають вимогам достовірності, а відтак не можуть прийматися до уваги, а покладений в основу постанови суду апеляційної інстанції висновок експерта взагалі є недопустимим доказом та не може підтверджувати обставини, які входять до предмету доказування у справі.

Позиція позивача у відзиві на касаційну скаргу

25. Відповідно до статті 118 ГПК України Верховний Суд залишає без розгляду поданий позивачем 05.03.2019 відзив на касаційну скаргу внаслідок пропуску встановленого Судом в ухвалі від 07.02.2019 строку для вчинення відповідних процесуальних дій.

Заяви з процесуальних питань

26. 13.03.2019 позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи постанови Західного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 у справі №926/1479/18 між тими ж сторонами, у якій, на думку позивача, встановлені преюдиційні для даної справи обставини. Верховний Суд задовольняє вказане клопотання та приєднує до матеріалів справи відповідне судове рішення, однак з огляду на встановлені статтею 300 ГПК України межі перегляду справи в суді касаційної інстанції позбавлений процесуальних повноважень з надання оцінки встановлених у згаданому судовому рішенні обставин.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

27. Верховний Суд вважає висновки суду апеляційної інстанції в пунктах 17, 19 Постанови такими, що ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права з огляду на таке.

28. Частина 1 статті 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а згідно із пунктом 1 частини 2 статті 16 цього Кодексу одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

29. Саме цей спосіб захисту свого права, як співвласника майна, і був обраний позивачем у заявленому ним позові, про що свідчить зміст заявлених ним позовних вимог - визнання права спільної часткової власності на об'єкт незавершеного будівництва.

30. Правовою підставою набуття права спільної часткової власності на спірне майно позивач вказував частину 4 статті 778 та статтю 331 ЦК України стверджуючи про те, що внаслідок здійсненого під час оренди поліпшення орендованого майна ним було створено нову річ, якою є об'єкт незавершеного будівництва автозаправної станції, ступінь готовності якого становить 70%.

31. Згідно зі статтею 392 ЦК України власник (у тому числі і співвласник) майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

32. Вирішуючи спір про визнання права власності слід враховувати, що судове рішення про таке визнання не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 914/904/17, від 27.06.2018 у справі № 904/8186/17.

33. Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений позивачем спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

34. У разі звернення із позовом щодо захисту права власності на нерухоме майно встановленню підлягають у сукупності, зокрема, такі обставини: чи існує об'єкт нерухомого майна, щодо якого заявлені вимоги, чи існують правовстановлюючі документи, що підтверджують право на цей об'єкт, у особи, яка заявила вимоги щодо нього.

35. Згідно зі статтею 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

36. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (стаття 179 ЦК України).

37. Відповідно до частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

38. Порядок набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва врегульований статтею 331 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин з реконструкції), за приписами частини другої якої право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

39. Одночасно частиною 3 статті 331 ЦК України (у згаданій редакції) передбачено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна) (абзац перший). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

40. Державна реєстрація права власності як на об'єкт незавершеного будівництва, так і на нерухоме майно здійснюється у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

41. Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв'язку з нормами статей 177 - 179, 182 цього Кодексу, частини 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.

42. Що стосується об'єкта незавершеного будівництва, то за визначенням частини 3 статті 331 ЦК України він за своєю суттю є сукупністю будівельних матеріалів, які також є майном, що належить забудовнику (особі, яка на законних підставах здійснює відповідне будівництво). З метою отримання можливості укладення цивільно-правових договорів (купівлі-продажу, застави тощо) щодо такого майна (сукупності будівельних матеріалів), тобто можливості набути відповідні цивільні права та обов'язки власника майна, забудовник вправі, до завершення будівництва та досягнення його кінцевої мети у вигляді створення нерухомого майна, здійснити державну реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва, надавши органу державної реєстрації визначений законодавством перелік документів.

43. Проте факт здійснення державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва не змінює правового статусу такого майна та не перетворює сукупність будівельних матеріалів на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок, будівлю, споруду тощо) в розумінні статті 181 та частини 2 статті 331 ЦК України, оскільки така реєстрація не звільняє забудовника від обов'язку після завершення будівництва (створення майна) ввести його в установленому порядку в експлуатацію та здійснити державну реєстрацію права власності на новостворене нерухоме майно.

44. У даній справі судами встановлено, що реконструкція орендованого майна позивачем не завершена, спірний об'єкт в експлуатацію не введений та не зареєстрований, а отже не набув статусу нерухомого майна, як об'єкта цивільного права.

45. Визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормами Цивільного кодексу України чи іншими нормативними актами не передбачено.

46. Зазначений висновок міститься в постановах Верховного Суду України від 19.09.2011 у справі N 3-82гс11, від 27.05.2015 у справі №6-159цс15 та підтверджується практикою Верховного Суду, зокрема в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 08.02.2019 у справі № 915/1344/17, постанові від 29.03.2018 у справі №909/935/15.

47. Отже, у даному випадку створення позивачем нової речі (новоствореного нерухомого майна), як результату поліпшення орендованого майна, не відбулося, оскільки вказане майно не було введене в експлуатацію та зареєстроване у встановленому законом порядку, що принципово виключає можливість набуття права спільної часткової власності на таке нерухоме майно на підставі частини 4 статті 778 ЦК України. У цьому випадку позивач, як орендар, має право тільки на відшкодування орендодавцем вартості витрат на здійснені за його згодою поліпшення майна, які не можуть бути відокремлені від орендованої речі.

48. У зв'язку з чим висновок суду першої інстанції (пункт 13 Постанови) про відсутність у позивача матеріально-правових підстав завертатися за захистом права часткової власності шляхом його визнання зроблений із дотриманням норм законодавства, зокрема статей 331, 778 ЦК України та відповідає встановленим обставинам справи. Відповідно, доводи касаційної скарги у цій частині (пункт 22 Постанови) є обґрунтованими.

49. Окрім наведеного Верховний Суд відмічає, що у підтвердження своїх висновків про можливість визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва суд апеляційної інстанції безпідставно послався на правовий висновок Верховного Суду України в постанові від 07.09.2016 у справі №6-47цс16, де предметом спору була позовна вимога одного з подружжя про поділ збудованого під час шлюбу але не прийнятого в експлуатацію майна шляхом визнання за позивачем права співзабудовника на відповідну частину такого майна. Таким чином, як предмет спору, так і встановлені у справі №6-47цс16 обставини не стосуються визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, тобто є відмінними від заявлених у даній справі.

50. Також Верховний Суд критично оцінює посилання суду апеляційної інстанції в пункті 18 Постанови на висновки Верховного Суду в постанові від 10.05.2018 у справі №908/401/16, в якій предмет спору стосувався визнання права власності на створений внаслідок поліпшення об'єкт нерухомості, а вказівки суду касаційної інстанції зводились до необхідності визначення судом першої інстанції при новому розгляді справи правового статусу спірного нерухомого майна.

51. З огляду на наведені вище висновки та доводи, а також встановлені в статті 300 ГПК України межі повноважень суду касаційної інстанції, Верховний Суд не враховує доводи касаційної скарги в пунктах 23, 24 Постанови як такі, що стосуються переоцінки доказів та не впливають на правову кваліфікацію спірних правовідносин.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

52. З урахуванням викладеного постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального права, а законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції - залишенню в силі. У зв'язку з чим касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат

53. Відповідно до статті 129 ГПК України у зв'язку із задоволенням касаційної скарги та прийняттям судом касаційної інстанції рішення по суті спору витрати скаржника по сплаті судового збору за подання касаційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 306, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Обласного комунального підприємства "Центр комунального майна" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28 грудня 2018 року у справі № 910/4032/18 скасувати.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 10 липня 2018 року у справі № 910/4032/18 залишити в силі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Жентол" (59332, Чернівецька обл., Кіцьманський р-н, с. Берегомет, вул. Молодіжна, 34-Б; ідентифікаційний код 31595484) на користь Обласного комунального підприємства "Центр комунального майна" (58000, м. Чернівці, пров. Текстильників, 1; ідентифікаційний код 21413657) 52 824 грн. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.