Історія справи

Ухвала КГС ВП від 25.01.2018 року у справі №910/9830/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/9830/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.

за участі секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Міністерства інфраструктури України

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2017

(суддя - Чебикіна С.О.)

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017

(головуючий - Куксов В.В., судді: Гончаров С.А., Тищенко А.І.)

у справі № 910/9830/17

за позовом Державного підприємства "Укрсервіс Мінтрансу"

до Міністерства інфраструктури України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву

про спонукання до укладання договору утримання,

за участю представників сторін:

позивача - Бут В.А.;

відповідача - Новак А.А.;

третьої особи - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року Державне підприємство "Укрсервіс Мінтрансу" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства інфраструктури України про зобов'язання Міністерства інфраструктури України виконати пункт 5.8 договору оренди від 29.08.2005 № 2097, а саме укласти з Державним підприємством "Укрсервіс Мінтрансу" договір про відшкодування експлуатаційних витрат в редакції, запропонованій Державним підприємством "Укрсервіс Мінтрансу".

Позов обґрунтовано посиланням на статті 6, 11, 526, 627, 630 Цивільного кодексу України, статті 173, 179 Господарського кодексу України, пункт 11 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995, пункт 5.13 Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженого наказом Фонду державного майна № 1774 від 23.08.2000.

Міністерство інфраструктури України проти позову заперечило, пославшись на невідповідність запропонованої Державним підприємством "Укрсервіс Мінтрансу" редакції договору вимогам діючого законодавства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду; за ініціативою суду до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Фонд державного майна України по місту Києву.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2017 у справі позов задоволено частково. Суд зобов'язав Міністерство інфраструктури України виконати пункт 5.8 договору оренди від 29.08.2005 № 2097, що був укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Міністерством інфраструктури України, а саме - укласти з Державним підприємством "Укрсервіс Мінтрансу" договір про відшкодування експлуатаційних витрат в запропонованій Державним підприємством "Укрсервіс Мінтрансу" редакції, за виключенням пункту 6.2.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 апеляційну скаргу Міністерства інфраструктури України залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2017 - без змін з тих же мотивів.

У справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що:

- між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Міністерством інфраструктури України (орендар) 29.08.2005 був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 2097, відповідно до умов якого (п. 1.1. договору оренди) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (надалі - майно), площею 4865,65 м2 (перелік приміщень, і увійшли до складу майна, наведений у акті приймання-передачі), розміщене адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 14, та перебуває на балансі Державного підприємства "Укрсервіс Мінтрансу" (балансоутримувач). Вартість Майна становить експертною оцінкою станом на 30.04.2005 51 704 732,41 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення бюджетної установи;

- пунктом 5.8. договору оренди передбачено, що орендар зобов'язується укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна надання комунальних послуг орендарю;

- Державне підприємство "Укрсервіс Мінтрансу" зверталося до Міністерства інфраструктури України з проханням укласти договір про відшкодування експлуатаційних витрат балансоутримувача, пов'язаних з утриманням орендованого нерухомого майна та направляв останньому проект відповідного договору;

- у зв'язку з не підписанням Міністерством інфраструктури України проекту договору про відшкодування експлуатаційних витрат балансоутримувача, пов'язаних з утриманням орендованого, нерухомого майна Державне підприємство "Укрсервіс Мінтрансу" звернулось до суду з відповідним позовом про спонукання укласти відповідний договір.

Зобов'язуючи Міністерство інфраструктури України укласти договір про відшкодування експлуатаційних витрат у запропонованій Державним підприємством "Укрсервіс Мінтрансу" редакції (за виключенням пункту 6.2., оскільки він не відповідає законодавству) суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідний обов'язок Міністерства інфраструктури України, як орендаря, визначений пунктом 5.8. договору оренди № 2097 від 29.08.2005. При цьому, судами враховано, що отриманий проект договору Міністерство інфраструктури України не підписало, протокол розбіжностей не склало і не направлено його другій стороні разом з підписаним договором, як це передбачено частиною 4 статті 181 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2017 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 у справі №910/9830/17, Міністерство інфраструктури України подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що запропонована Державним підприємством "Укрсервіс Мінтрансу" редакція договору не відповідає формі Примірного договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 № 1774. Крім того, на виконання пункту 5.8. договору оренди № 2097 від 29.08.2005 було укладено договір № 017/2017 від 02.02.2017, умовам якого судами попередніх інстанцій не надано ніякої правової оцінки.

У додаткових поясненнях та у відзиві на касаційну скаргу Державне підприємство "Укрсервіс Мінтрансу" заперечує проти її доводів, посилаючись на невиконання Міністерством інфраструктури України пункту 5.8. договору оренди № 2097 від 29.08.2005 на час вирішення цього судового спору. На виконання рішення суду першої інстанції сторонами укладено відповідні договори, які вже виконуються. Міністерством інфраструктури України на виконання цих договорів проведені відповідні оплати, що підтверджується відповідними даними бухгалтерського обліку.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у господарських справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Студенця В.І. - головуючого, Баранця О.М., Вронської Г.О. від 20.02.2018 розгляд касаційної скарги було відкладено на 13.03.2018.

Фонд державного майна України по місту Києву не скористався правом подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, що в силу частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.

Касаційний господарський суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно з статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

Пунктом 5.13. Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 № 1774, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.2000 за № 931/515 передбачено обов'язок орендаря здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна; протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Відповідно до пункту 5.8. договору оренди № 2097 від 29.08.2005 орендар зобов'язаний укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону, і в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду, якщо це передбачене угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Враховуючи наведене, договір, який є предметом спору, має бути укладений в силу вимог закону, зокрема, статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно з частиною 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання.

Згідно з частинами 3, 4, 7 статті 181 Господарського кодексу України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Міністерство інфраструктури України, яке відповідно до пункту 5.8. договору оренди № 2097 від 29.08.2005 зобов'язано укласти спірний договір, не підписало отриманий проект договору, за наявності заперечень щодо окремих умов договору не склало протокол розбіжностей, та у двадцятиденний строк не надіслало його другій стороні разом з підписаним договором, як це передбачено ч. 4 ст. 181 Господарського кодексу України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вимога Державного підприємства "Укрсервіс Мінтрансу" про зобов'язання Міністерства інфраструктури України виконати пункт 5.8 договору оренди від 29.08.2005 № 2097, а саме - укласти з балансоутримувачем договір про відшкодування експлуатаційних витрат в редакції, запропонованій Державним підприємством "Укрсервіс Мінтрансу" є обґрунтованою (за виключенням пункту 6.2. проекту договору, оскільки він не відповідає вимогам чинного законодавства).

Отже, встановивши, що договір, який пропонує укласти Державне підприємство "Укрсервіс Мінтрансу", є обов'язковим для сторін, господарські суди попередніх інстанцій, перевіривши його умови чинному законодавству, правомірно задовольнили позов про укладення договору про відшкодування експлуатаційних витрат балансоутримувача, пов'язаних з утриманням орендованого нерухомого майна у редакції Державного підприємства "Укрсервіс Мінтрансу".

Також, відхиляючи доводи Міністерства інфраструктури України про те, що у проекті договору зазначено помилкову площу орендованого приміщення та відповідно - помилково визначено загальну вартість послуг за місяць, суд апеляційної інстанції встановив, що у запропонованому Державним підприємством "Укрсервіс Мінтрансу" проекті договору вказана площа орендованого приміщення, що зазначена у договорі оренди № 2097 від 29.08.2005, з урахуванням внесених до нього змін, а також правильно розраховано розмір загальної вартості послуг за місяць відповідно до вимог чинного законодавства та повністю обґрунтована в розрахунку витрат на послуги по утриманню приміщень та території.

Доводи Міністерства інфраструктури України, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки вони не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, а відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переоцінка доказів не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що оскаржувані судові рішення у справі прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів залишає їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Міністерства інфраструктури України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 у справі № 910/9830/17 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

Г. Вронська