Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/12949/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.,

обов'язки секретаря судового засідання за дорученням головуючого судді у судовій колегії здійснює помічник судді Гетьман Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Приватного акціонерного товариства "Київрічсервіс"

про перегляд Верховним Судом України рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Босого В.П.

від 20.10.2016 року

постанови Київського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Мартюк А.І. - головуючий, Алданової С.О., Зубець Л.П.

від 06.12.2016 року

та постанови Вищого господарського суду України

у складі колегії суддів: Бакуліної С.В. - головуючий, Ходаківської І.П., Корсака В.А.

від 28.02.2017 року

за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"

до Приватного акціонерного товариства "Київрічсервіс"

про стягнення 312 514,23 грн.,

за участю представників:

позивача: Цибізова О.О.

відповідача: Медведська В.В.

Кабінету Міністрів України: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київрічсервіс" про стягнення 312 514,23 грн., з яких: 104 171,41 грн. - основний борг по орендній платі за період з квітня по вересень 2015 року та 208 342,82 грн. - неустойка за неповернення майна з орендного користування у розмірі подвійної плати за користування майном за період з квітня по вересень 2015 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між ним та позивачем договору оренди, № 140-У(Ор)-11 від 30.06.2011 року після закінчення строку дії договору не повернув своєчасно майно з орендного користування та продовжував ним користуватися, у зв'язку з чим має сплатити позивачу орендну плату за весь час фактичного користування майном після закінчення строку дії договору до складання акту приймання-передачі майна з орендного користування та неустойку в розмірі подвійної орендної плати за цей же період відповідно до положень частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 року, у справі №910/12949/16 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Київрічсервіс" на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" заборгованість у розмірі 104 171,41 грн., неустойку у розмірі 208 342,82 грн. та судовий збір у розмірі 4 687,71 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2017 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідач, який не повернув та не намагався повернути позивачу об'єкт оренди орендодавцю після припинення дії договору оренди і продовжував ним користуватися, зобов'язаний відповідно до частини 1 статті 283, частин 1 та 4 статті 285 Господарського кодексу України, частини 1 статті 759, частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України та умов пункту 3.5. договору оренди сплачувати орендну плату за весь час користування майном після припинення дії договору оренди до моменту повернення майна за актом приймання-передачі. Крім того, суди дійшли висновку про те, що у зв'язку з невиконанням обов'язку повернути об'єкт оренди відповідач має сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення, передбачену частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, яка є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин та до якої спеціальна позовна давність не застосовується.

Відповідач у справі - Приватне акціонерне товариство "Київрічсервіс" подав до Верховного суду України заяву про перегляд судових рішень у справі № 910/12949/16 з підстави, передбаченої пунктом 1 статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017 року.

Ухвалою Верховного Суду України від 20.06.2017 року справу № 910/12949/16 допущено до провадження Верховного Суду України, відкрито провадження за заявою Приватного акціонерного товариства "Київрічсервіс" про перегляд Верховним Судом України рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 року, постанови Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 року та постанови Вищого господарського суду України від 28.02.2017 року у справі № 910/12949/16, здійснено підготовчі дії.

Зазначена заява Приватного акціонерного товариства "Київрічсервіс" 10.01.2018 року була передана Верховним Судом України разом зі справою № 910/12949/16 до Касаційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного господарського суду від 10.01.2018 року визначено склад колегії суддів: Баранець О.М. - головуючий, Студенець В.І., Вронська Г.О.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.01.2018 року справу № 910/12949/16 за заявою Приватного акціонерного товариства "Київрічсервіс" про перегляд судових рішень у справі № 910/12949/16 призначено до розгляду на 13.02.2018 року на 10 годину 15 хвилин.

У заяві про перегляд судових рішень Приватне акціонерне товариство "Київрічсервіс" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 року, постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2017 року у справі № 910/12949/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково, а саме: в частині стягнення неустойки згідно з частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України в розмірі 208 342,82 грн., а в решті позовних вимог відмовити.

Заяву мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, а саме: частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України по різним справам у подібних правовідносинах. Як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права заявником надано копію постанови Вищого господарського суду України від 30.03.2017 року у справі № 910/11378/16, в якій висловлено позицію про те, що одночасне нарахування та стягнення орендної плати за фактичне користування орендованим майном та неустойки, передбаченої частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, за один і той же період користування майном після закінчення строку дії договору є неможливим, оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Кабінет Міністрів України не прийняв участь у судовому засіданні і не направив для участі у справі свого представника, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що нез'явлення в судове засіданні представника Кабінету Міністрів України, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Колегія суддів Касаційного господарського суду, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи заяви, перевіривши застосування судом касаційної інстанції положень частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України у різних справах у подібних правовідносинах, вважає, що заява Приватного акціонерного товариства "Київрічсервіс" про перегляд судових рішень підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду справи господарськими судами встановлено, що 30.06.2011 року між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (орендодавець) та Приватним акціонерним товариством "Київрічсервіс" (орендар) був укладений договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва в оренду №140-У(Ор)-11 (далі за текстом - договір, договір оренди), на виконання умов якого за актом приймання-передачі майна від 01.07.2011 року орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно, а саме: частину вестибюлю (переходу), визначену тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 51,5 кв.м, за адресою: станція метро "Харківська" (вестибюль №1), для торгівлі непродовольчими товарами, який знаходиться на балансі Комунального підприємства "Київський метрополітен".

Згідно з пунктами 3.1., 3.2., 3.4. договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради №540/1596 від 28.05.2009 року та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, затвердженої рішенням Київради № 34/91 від 28.09.2006 року, та на дату підписання договору місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною даного договору, становить: 446,15 грн. за 1 кв.м орендованої площі, що в цілому за об'єкт оренди станом на квітень 2011 складає 22 976,67 грн. без ПДВ. Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць. Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Згідно з пунктами 3.5., 3.6. договору оплата по договору проводиться орендарем, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві. Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Пунктом 7.5. договору передбачено, що у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору.

За змістом пункту 9.1. договору він вступає в силу з моменту підписання його сторонами і відповідно до рішення Київради № 540/1596 від 28.05.2009 року діє з 01.07.2011 року до початку реконструкції станції, але не більше ніж до 29.06.2014 року (два роки 364 дні).

Судами встановлено, що жодних рішень про продовження строку дії договору оренди органом місцевого самоврядування не приймалось, інших договорів про продовження строку дії договору між сторонами не укладалось, у зв'язку з чим суди дійшли висновку про те, що договір припинив свою дію 29.06.2014 року з огляду на закінчення строку, на який його було укладено. Обставини припинення договору оренди 29.06.2014 року встановленні також господарськими судами в справі № 910/27874/15.

Однак, відповідач після закінчення строку дії договору не повернув позивачу, як орендодавцю, майно з орендного користування, а повернув його лише 25.09.2015 року, за наслідками чого було складено відповідний акт приймання-передачі.

Звертаючись до господарського суду з даним позовом, позивач просив стягнути з відповідача за період з квітня по вересень 2015 року 104 171,41 грн. орендної плати за час фактичного користування нерухомим майном та неустойку в сумі 208 342,82 грн., нараховану відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з оскаржуваної відповідачем постанови Вищого господарського суду України від 28.02.2017 року у даній справі та наданої заявником в обґрунтування наявності неоднакового застосування судом касаційної інстанції норми матеріального права постанови Вищого господарського суду України від 30.03.2017 року у справі № 910/11378/16 судом касаційної інстанції була по різному застосована норма частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах

Згідно із статтею 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Таким чином неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов'язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з оскаржуваної постанови від 28.02.2017 року у даній справі, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що неповернення об'єкту оренди за договором у період після закінчення строку дії договору по вересень 2015 року, відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), який не повернув і не намагався повернути об'єкт оренди орендодавцю у визначений договором строк, а продовжив користування орендованим майном.

Встановивши зазначені обставини, господарські суди дійшли правильного висновку про те, неповернення майна з орендного користування у визначений договором оренди строк є підставою для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

Разом з цим господарські суди, задовольнивши позовні вимоги у даній справі повністю та стягнувши з відповідача одночасно і орендну плату, і неустойку відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, не прийняли до уваги те, що передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією в розумінні 230 Господарського кодексу України. Одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном (за період з дня припинення дії договору оренди до дня повернення орендованого майна за актом) є неможливим, оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

З огляду на викладене, господарські суди у даній справі неправильно застосували до спірних правовідносин положення частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, що призвело до неправильного вирішення спору, внаслідок чого суди помилково стягнули з відповідача, як орендаря, який не повернув майно з орендного користування у визначний договором строк, одночасно орендну плату та неустойку, передбачену частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 111-25 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017 року, суд задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 111-16 цього Кодексу. За наявності підстав, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 111-16 цього Кодексу суд має право у разі неправильного застосування судом (судами) норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, зокрема скасувати судове рішення (судові рішення) та ухвалити нове судове рішення чи змінити судове рішення.

Таким чином рішення Господарського суду місті Києва від 20.10.2016 року, постанова Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 року та постанова Вищого господарського суду України від 28.02.2017 року у справі № 910/12949/16 підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017 року, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 111-14 111-23 - 111-25 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017 року, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства "Київрічсервіс" про перегляд Верховним Судом України рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 року, постанови Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 року та постанови Вищого господарського суду України від 28.02.2017 року у справі № 910/12949/16 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 року та постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2017 року у справі № 910/12949/16 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення. Позовні вимоги Комунального підприємства "Київський метрополітен" задовольнити частково. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київрічсервіс" (04070, м. Київ, вул. Ігорівська, 12-Б; ідентифікаційний код 25269720) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03055, м. Київ, просп. Перемоги, 35; ідентифікаційний код 03328913) неустойку у розмірі 208 342,82 грн. (двісті вісім тисяч триста сорок дві гривні вісімдесят дві копійки) та судовий збір у розмірі 3 125,14 грн. (три тисячі сто двадцять п'ять гривен чотирнадцять копійок). В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03055, м. Київ, просп. Перемоги, 35; ідентифікаційний код 03328913) на користь Приватного акціонерного товариства "Київрічсервіс" (04070, м. Київ, вул. Ігорівська, 12-Б; ідентифікаційний код 25269720) 1 718,83 грн. (одну тисячу сімсот вісімнадцять гривен вісімдесят три копійки) судового збору за подання апеляційної скарги, 1 875,08 грн. (одну тисячу вісімсот сімдесят п'ять гривен вісім копійок) судового збору за подання касаційної скарги та 2 031,34 грн. (дві тисячі тридцять одну гривню тридцять чотири копійки) судового збору за подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

В. Студенець