Історія справи

Ухвала КГС ВП від 28.10.2019 року у справі №916/201/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 916/201/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй- головуючий, О. М. Баранець, В. І. Студенець

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2019

у складі колегії суддів: Н. М. Принцевська - головуючий, Г. І. Діброва, А. І.

Ярош

та на рішення господарського суду Одеської області від 12.06.2019

суддя: Ю. М. Щавинська

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Марін Індастріал Сервіс"

до державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний"

про стягнення 745 927,02 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Марін Індастріал Сервіс" (далі - ТОВ "Марін Індастріал Сервіс", позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" (далі - ДП "Морський торговельний порт "Южний", відповідач) заборгованості в розмірі 845 538,36 грн, з яких: основний борг - 725
588,29 грн та пеня, 3% річних, інфляційні - 119 950,07 грн.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про закупівлю товару № Т/СН-60/17 від 30.06.2017 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.06.2019 у справі № 916/201/19, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2019, позов задоволено частково, стягнуто з ДП "Морський торговельний порт "Южний" на користь ТОВ "Марін Індастріал Сервіс" заборгованість у розмірі 694 949,72 грн, пеню - 3 560,43 грн, 3% річних - 13
080,29 грн, інфляційні втрати - 31 545,45 грн, судовий збір - 11 147,04 грн, провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 99 611,33 грн закрито, в задоволенні решти позову відмовлено.

Враховуючи відмову позивача від позову в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 30 638,57 грн та суми курсової різниці у розмірі 68
972,76 грн, суд розглянув вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 694 949,72 грн, пені - 5 238,15 грн, 3% річних - 14

193,70 грн та інфляційних втрат - 31 545,45 грн.

При цьому суд зауважив, що відмова позивача від позову в частині суми основного боргу в розмірі 30 638,57 грн викликана приведенням вартості поставленого товару у відповідність до погоджених сторонами цін на товар у специфікації.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 694 949,72 грн вказав на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Крім того, місцевий господарський суд, перевіривши розрахунки пені, 3% річних та інфляційних, здійснених позивачем у справі, частково задовольнив позовні вимоги в цій частині.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 12.06.2019, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 у справі № 916/201/19 в частині задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 694 949,72 грн основної заборгованості, пені в розмірі 3 560,43 грн, 3% річних - 13 080,29 грн, інфляційних втрат - 31 545,45 грн, та направити справу в цій частині на новий розгляд.

Відповідач вказує на те, що сума 694 949,72 грн не відповідає ціні погодженій сторонами у специфікаціях до договору, тому суди на свій розсуд змінили ціни за товар, що були встановлені тендерним договором.

Крім того, відповідач наголошує на тому, що позивачем як при поставці товару за договором, так і на даний час не надано відповідачеві вірного рахунку-фактури, товарно-транспортної накладної, трьох примірників видаткової накладної, оскільки всі ціни за одиницю товару, які вказані позивачем у цих документах, не відповідають цінам, зазначеним у специфікації до договору.

Відповідач зазначає, що строк, протягом якого покупець має сплатити за отриманий товар, починається не тільки з моменту поставки конкретної партії товару, а й на підставі виставленого постачальником рахунку.

4. Позиції інших учасників справи

Відзиву чи заперечень на касаційну скаргу позивачем не надано.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

30 червня 2017 року між ТОВ "Марін Індастріал Сервіс" (постачальник) та ДП "Морський торговельний порт "Южний" (покупець) укладено договір №Т/СН-60/17, відповідно до якого постачальник зобов'язався у 2017 році поставити покупцю товар, зазначений у специфікації, що є додатком № 1 до цього договору, а покупець - прийняти і оплатити товар.

Згідно п. 1.2 договору найменування товару визначається згідно з Єдиним закупівельним словником ДК 021:2015. Асортимент, кількість та ціна за одиницю товару визначені в додатку № 1 до цього договору.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що ціна договору становить 3 618 200,64
грн, у т. ч, ПДВ 20% - 603 033.44 грн, що еквівалентно 123 953,43 євро за офіційним курсом 1 євро - 29,19 грн, встановленим Національним банком України на
12.06.2017 (дата проведення електронного аукціону). Оплата за договором здійснюється в гривнях.

Відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" сторони досягли згоди, що ціна цього договору підлягає зміні у випадку зміни курсу євро, встановленого на дату проведення електронного аукціону, більш ніж на 5% по відношенню до курсу євро, встановленого Національним банком України на дату, що передує даті фактичної поставки товару, шляхом укладання додаткової угоди до договору (п. 2.2. договору).

Згідно до п. 3.1 договору покупець оплачує товар прямим банківським переводом коштів на рахунок постачальника протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту поставки конкретної партії товару згідно з виставленим постачальником рахунком, оформленим відповідно до рознарядки покупця на поставку конкретної партії товару.

Пунктами 3.2,3.3 договору передбачено, що у випадку настання обставин, передбачених п. 2.2 договору, розрахунки за товар проводяться на підставі рахунку постачальника, оформленого з урахуванням положень п. 2.3 цього договору.

Розрахунки за поставлений товар здійснюються відповідно до діючого законодавства України (у т. ч. підзаконних, регуляторних актів України тощо). У разі, якщо затримка здійснення оплати товару відбувається у зв'язку з необхідністю виконання покупцем вищезазначених нормативних документів або інших поважних причин, що спричинили таку затримку, оплата здійснюється протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати отримання покупцем можливості фінансування закупівлі.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що постачальник протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання рознарядки покупця на поставку конкретної партії товару, поставляє покупцеві товар у повній відповідності до наданої рознарядки. постачальник несе ризик пошкодження або знищення товару до моменту передачі його покупцеві.

Рознарядка покупця на поставку товару надсилається постачальнику засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою.

Згідно п. 4.2 договору місцем поставки є склад бази постачання ДП "МТП "Южний".

Поставка товару здійснюється силами, засобами та за рахунок постачальника на умовах DDP у відповідності до положень Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" (у редакції 2010), з урахуванням положень цього договору.

Відповідно до п. 4.3 договору під час поставки товару постачальник надає покупцю оригінали наступних документів: рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну, 3 (три) примірника видаткової накладної, а також копії документів, завірені печаткою постачальника, які підтверджують якість товару (сертифікати відповідності), Ненадання зазначених документів є підставою для відмови покупця від прийняття товару. При цьому, товар вважається непоставленим, з наслідками, передбаченими п. п 7.2., 7.3 договору.

Пунктами 6.1.1. та 6.1.2 договору сторони передбачили, що покупець зобов'язаний в повному обсязі оплачувати поставлений товар відповідно до умов договору, а також прийняти поставлений товар згідно з первинними документами, при відповідності цього товару вимогам, які встановлено цим договором.

Пунктом 6.3.1 договору встановлено обов'язки постачальника, зокрема, забезпечення поставки товару у строк і в порядку, встановленими цим договором.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2017, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.10.1. договору).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в подальшому між сторонами підписано ряд додаткових угод.

Згідно з додатковою угодою №2 до договору від 22.12.2017 сторони, керуючись п.7 ч. 4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі" виклали п. 2.1 договору в наступній редакції:

"2.1. ціна договору становить 3 664 502,60 грн, у т. ч, ПДВ 20% - 610 750,43 грн, що еквівалентно 123 953,43 євро за офіційним курсом 1 євро - 29,19 грн, встановленим Національним банком України на 12.06.2017 (дата проведення електронного аукціону). Офіційний курс євро, встановлений Національним банком України на 21.12.2017 (дата, що передує даті фактичної поставки товару) складає 33 грн за 1 євро. Одночасно з вказаною додатковою угодою сторонами було підписано додаток №1 до додаткової угоди специфікацію в новій редакції, якою сторони погодили ціну 1 одиниці кожного товару.

29 грудня 2017 року між сторонами підписано ще одну додаткову угоду до договору №Т/СН-60/17, згідно з якою сторони, керуючись п. п.11.2 та 11.14 договору, досягли згоди продовжити дію договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, але не пізніше ніж до 01.05.2018 в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної у договорі.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, 03.04.2018 відповідачем направлено позивачеві рознарядку на поставку товару. 25 квітня 2018 року позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 725 588,29
грн, про що свідчить наявна в матеріалах справи видаткова накладна №6 від
25.04.2018, підписана та скріплена печатками сторін, та товарно-транспортна накладна №Р6 від 25.04.2018.

Оскільки відповідачем не оплачено за отриманий товар, позивач звернувся до суду з відповідними позовом.

Враховуючи відмову позивача від позову в частині суми основного боргу в розмірі 30 638,57 грн (різниця між ціною товару, що зазначена у накладній, та ціною, погодженою у специфікації) суд розглядав позовні вимоги в контексті обґрунтованості стягнення за поставлений товар в сумі 694 949,72 грн.

Крім того, позивач відмовився від позову в частині стягнення з відповідача курсової різниці в розмірі 68 972,76 грн.

Водночас, відповідач вважає товар непоставленим, оскільки позивачем, в порушення умов укладеного договору, в момент поставки товару не було передано рахунок на оплату та сертифікати відповідності, надання яких передбачено п.3.1. договору, з урахуванням чого у ДП "Морський торговельний порт "Южний" відсутні підстави для оплати поставленого товару.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Статтями 525, 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.04.2018 відповідачем направлено позивачеві рознарядку на поставку товару.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Статтею 666 ЦК України регламентовані правові наслідки невиконання продавцем обов'язку передати приналежності товару та документи, що стосуються товару, відповідно до якої, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Згідно з п. 4.3 договору під час поставки товару постачальник надає покупцю оригінали наступних документів: рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну, 3 (три) примірника видаткової накладної, а також копії документів, завірені печаткою постачальника, які підтверджують якість товару (сертифікати відповідності), Ненадання зазначених документів є підставою для відмови покупця від прийняття товару. При цьому, товар вважається непоставленим, з наслідками, передбаченими п. п 7.2., 7.3 договору.

Судами встановлено факт поставки товару, про що свідчить наявна в матеріалах справи видаткова накладна №6 від 25.04.2018, підписана та скріплена печатками сторонами, та товарно-транспортна накладна №Р6 від 25.04.2018.

Також судами встановлено, що товар відповідачем прийнято без зауважень, доказів відмови відповідача від прийняття товару або звернення з вимогою про надання документів матеріали справи та відмови відповідача від договору не містять.

Щодо ненадання сертифікатів відповідності судами встановлено, що в матеріалах справи міститься лист-роз'яснення №2Т-26/16 від 23.04.2018 ДП "Одесастандартметрологія", згідно з яким поставлений за видатковою накладною товар обов'язковій сертифікації не підлягає.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відсутність підстав вважати товар не поставленим.

Суд, установивши факт прийняття відповідачем товару без зауважень і заперечень та взявши до уваги відмову позивача від позову в частині суми основного боргу в розмірі 30 638,57 грн, та встановивши факт наявності заборгованості за поставлений товар у розмірі 694 949,72 грн, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 694 949,72 грн.

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У частині 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 7.4 договору за прострочення оплати вартості поставленої партії товару постачальник може стягнути з покупця пеню у розмірі 0,5 облікової ставки НБУ, діючої на день платежу від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше ніж за 1 місяць з моменту прострочення.

Оскільки позивачем при здійсненні розрахунку 3% річних, інфляційних та пені було неправильно встановлено кінцеву дату оплати за отриманий товар та дату початку нарахування пені, 3% річних та інфляційних, судом першої інстанції здійснено перерахунок 3% річних, інфляційних та пені.

Враховуючи, що наявність та розмір заборгованості встановлено судами попередніх інстанцій, судами правомірно на підставі ст. 625 ЦК України та п. 7.4 договору частково задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних та пені.

Оскільки позивач відмовився від позову в частині стягнення з відповідача курсової різниці в розмірі 68 972,76 грн та основної заборгованості в розмірі 30
638,57 грн, судом першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, закрито провадження в цій частині.

Верховним Судом відхиляються доводи відповідача про те, що сума 694 949,72 грн не відповідає ціні, погодженій сторонами у специфікаціях до договору, оскільки суди розглядали справу в межах позовних вимог та з урахуванням, що сума 30
638,57 грн є різницею між ціною товару, зазначеною у накладній, та ціною, погодженою у специфікації.

Доводи відповідача щодо ненадання позивачем правильного рахунку-фактури, товарно-транспортної накладної, трьох примірників видаткової накладної, Верховним Судом відхиляються, оскільки вказане не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку оплатити за отриманий товар, а відповідно до п. 4.3 договору є підставою для відмови від прийняття товару, чого не було зроблено відповідачем.

Верховним Судом відхиляються посилання відповідача на те, що строк, протягом якого покупець має сплатити за отриманий товар починається не тільки з моменту поставки конкретної партії товару, а й на підставі виставленого постачальником рахунку, оскільки відсутність рахунку не звільняє відповідача оплати отриманий товар після його прийняття.

Крім того, доводи відповідача фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин справи, що не є компетенцією Верховного Суду, враховуючи вимоги ст. 300 Господарського процесуального кодексу України.

7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, тому підстави для зміни чи скасування судових рішень відсутні.

Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, що стали підставою для частково задоволення позову відповідно до встановлених обставин.

8. Судові витрати

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 12.06.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 у справі № 916/201/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя О. М. Баранець

Суддя В. І. Студенець