Історія справи

Ухвала КГС ВП від 21.09.2020 року у справі №922/3268/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 922/3268/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г.,

суддів: Катеринчук Л. Й., Погребняка В. Я.,

учасники справи:

позивач - Заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі: Врадіївської районної ради Миколаївської області, Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області та Комунального некомерційного підприємства "Врадіївська центральна районна лікарня" Врадіївської районної ради Миколаївської області,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-Груп",

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-Груп" за вх. № 6522/2020

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2020

у складі колегії суддів: Россолов В. В. (головуючий), Ільїн О. В., Хачатрян В. С.

у справі за матеріалами позовної заяви Заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі:

Врадіївської районної ради Миколаївської області, Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області та Комунального некомерційного підприємства "Врадіївська центральна районна лікарня" Врадіївської районної ради Миколаївської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-Груп"

про стягнення 99 333,78 грн,

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи

1.07.10.2019 Заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Врадіївської районної ради Миколаївської області; Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області та Комунального некомерційного підприємства "Врадіївська центральна районна лікарня" Врадіївської районної ради Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-Груп", в якому просить суд стягнути з відповідача на користь Комунального некомерційного підприємства "Врадіївська центральна районна лікарня" Врадіївської районної ради Миколаївської області безпідставно набуті кошти в сумі 99 333,78 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог прокурор вказував на те, що постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 у справі № 915/346/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 16.04.2019, визнано недійсними додаткові угоди № 2 і № 3 від 19.01.2018 до договору № 17-221/1 постачання природного газу від 29.12.2017, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Врадіївська центральна районна лікарня" Врадіївської районної ради Миколаївської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-Груп", внаслідок чого відповідачу були безпідставно перераховані грошові кошти у розмірі 99 333,78 грн, які прокурор й просить повернути.

3. Звертаючись із даним позовом до господарського суду прокурор також зазначив, що використання відповідачем безпідставно набутого майна, яким виступають у даному випадку грошові кошти, становить суспільний інтерес, а їх неповернення не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні. Факт перерахування на адресу відповідача зайвих бюджетних коштів за угодами, що у судовому порядку визнані недійсними, порушило вимоги чинного законодавства, принципи максимальної економії та ефективності, а тому призвело до протиправного витрачання публічних коштів, унеможливило раціональне та ефективне їх використання. Зазначене підриває фінансово-економічні основи держави та не сприяє забезпеченню виконання нею основних функцій та завдань. Таким чином, на думку заявника, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

4.15.10.2019 ухвалою Господарського суду Харківської області у справі № 922/3268/19 повернуто позовну заяву разом із доданими до неї документами Заступнику керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області на підставі пункту 4 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

5. Місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для представництва інтересів держави прокурором в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки сам лише факт відсутності звернення суб'єкта владних повноважень із позовом до суду не може свідчити про свідоме зволікання уповноваженого органу щодо захисту своїх прав та інтересів, а відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для сплати судового збору за подання позовної заяви не може свідчити про наявність виключного випадку для представництва прокурором інтересів держави в суді.

6. Не погодившись із вказаною ухвалою, Заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, просив її скасувати, а справу направити для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

7. В обґрунтування апеляційної скарги Заступником керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області вказано, що Первомайською місцевою прокуратурою Миколаївської області дотримано підстави для представництва інтересів держави і суспільства в суді в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" з огляду на доведення прокуратурою бездіяльності Врадіївської районної ради Миколаївської області; Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області та Комунального некомерційного підприємства "Врадіївська центральна районна лікарня" Врадіївської районної ради Миколаївської області щодо звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

8.12.08.2020 постановою Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області задоволено, ухвалу Господарського суду Харківської області від
15.10.2019 у справі № 922/3268/19 скасовано, а справу направлено до Господарського суду Харківської області для подальшого розгляду.

9. У вказаній постанові судом апеляційної інстанції зазначено про помилковість висновків суду першої інстанції, зокрема, що сам лише факт відсутності звернення суб'єкта владних повноважень із позовом до суду не може свідчити про свідоме зволікання уповноваженого органу щодо захисту своїх прав та інтересів, а відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для сплати судового збору за подання позовної заяви не може свідчити про наявність виключного випадку для представництва прокурором інтересів держави в суді.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10.01.09.2020 (згідно з вхідним штампом Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду) Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-Груп" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.10.2019 у справі № 922/3268/19.

11. Скаржник стверджує, що Східним апеляційним господарським судом порушено вимоги статті 13 Господарського процесуального кодексу України, а саме необґрунтовано не надано змогу відповідачу довести у судовому засіданні обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх заперечень.

12. Також у касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-Груп" вказує про невідповідність висновків апеляційного господарського суду правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

13. Скаржник вважає, що заступник прокурора звертаючись з позовом та апеляційною скаргою, не довів, що даний випадок є виключним для представництва прокуратурою інтересів держави в суді, а також не довів що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не здійснює захисту інтересів держави або здійснює його неналежно, оскільки сам лише факт відсутності звернення суб'єкта владних повноважень із позовом до суду не може свідчити про свідоме зволікання уповноваженого органу щодо захисту прав та інтересів.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

14.22.09.2020 до Верховного Суду від Заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на правомірність та обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції. Заявник вказує, що, на його думку, вважається повністю доведеним факт невжиття уповноваженими на захист інтересів держави в спірних правовідносинах органами заходів до їх судового захисту та право позивачів на звернення до суду, яке ними не було реалізованим через невиконання відповідних повноважень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

15. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

16. Оцінивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, здійснивши перевірку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-Груп" з огляду на таке.

17. Зі змісту пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України вбачається, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

18. Частиною 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 цієї ж статті).

19. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява є підставою для порушення справи в господарському суді.

20. Згідно з частиною 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

21. Відповідно до частини 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

22. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4 цієї ж статті).

23. Частиною 1 статті 55 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що органи та особи, які відповідно до Частиною 1 статті 55 Господарського процесуального кодексу України звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті.

24. Зі змісту пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 вбачається, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

25. У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

26. Відтак, тлумачення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

27. Аналізуючи частину 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" можна зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

28. Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб'єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

29. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший, другий і третій частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

30. Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі "Менчинська проти Росії" (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, § 35).

31. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

32. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 визначено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

33. Як вбачається з матеріалів позовної заяви, останню прокурором подано в особі Врадіївської районної ради, Врадіївської райдержадміністрації та Комунального некомерційного підприємства "Врадіївська центральна районна лікарня" у зв'язку із невиконанням ними своїх обов'язків щодо захисту інтересів держави у суді.

Відповідно до п. п. 1.1,1.3,1.4,5.1,5.3 Статуту Комунального некомерційного підприємства "Врадіївська центральна районна лікарня", він є закладом охорони здоров'я і створений на базі комунального майна, що знаходиться у спільній власності територіальних громад сіл, селища Врадіївської району. Засновником та власником підприємства є територіальна громада Врадіївського району в особі Врадіївської районної ради, його майно є комунальною власністю та формується за рахунок коштів місцевого та цільових коштів державного бюджетів. Отже, органом який у даному випадку має право представляти інтереси територіальної громади сіл та селища Врадіївського району є районна рада.

34. Таким чином колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції про те, що прокурором правомірно визначено суб'єктний склад позивачів у спорі щодо застосування наслідків недійсності додаткової угоди № 2 і № 3 від 19.01.2018 до договору № 17-221/1 постачання природного газу від 29.12.2017, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Врадіївська центральна районна лікарня" Врадіївської районної ради Миколаївської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-Груп".

35. В якості підтвердження повноважень щодо звернення з позовом до суду в інтересах держави в особі Врадіївської районної ради, Врадіївської райдержадміністрації та Комунального некомерційного підприємства "Врадіївська центральна районна лікарня" прокурором зазначено про бездіяльність даних осіб у питанні застосування наслідків недійсності правочину у судовому порядку.

36. Так, матеріалами справи підтверджується, що на запит місцевої прокуратури Врадіївською районною радою 24.04.2019 повідомлено про відсутність наміру звернутись з відповідним позовом до суду через передачу рішенням районної ради від 28.12.2012 повноважень із здійснення контролю за діяльністю лікарняного закладу Врадіївській районній державній адміністрації. Водночас, згідно інформації Врадіївської районної державної адміністрації від 21.06.2019 райдержадміністрація не має наміру здійснювати судовий захист інтересів держави через відсутність відповідних коштів у кошторисі та наявність у лікарняного закладу повноважень самостійно вирішити питання щодо звернення до суду з позовом.

37. У листі від 16.07.2019, надісланому на запит прокуратури № 507 від
11.07.019, Комунальне некомерційне підприємство "Врадіївська центральна районна лікарня" Врадіївської районної ради Миколаївської області вказало про скрутний фінансовий стан та просило Первомайську місцеву прокуратуру Миколаївської області розглянути питання щодо можливості подання позову прокуратурою в інтересах держави.

38. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 визначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

39. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

40. Тобто, Великою Палатою Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 підтверджено, що невжиття компетентним органом протягом розумного строку після отримання повідомлення від прокуратури заходів щодо самостійного подання позову, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу, та є самостійною підставою для представництва прокурор інтересів держави і суспільства відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

41. У даному випадку, як свідчать матеріали справи, у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Первомайською місцевою прокуратурою Миколаївської області надіслано Врадіївській районній раді Миколаївської області; Врадіївській районній державній адміністрації Миколаївської області та Комунальному некомерційному підприємству "Врадіївська центральна районна лікарня" Врадіївської районної ради Миколаївської області надіслано повідомлення (запити) щодо питання подання даними особами позову до суду з даним позовом. У відповідях на такі повідомлення даними особами вказано про невчинення ними дій, спрямованих на подання позову до господарського суду та відсутність фінансової можливості на реалізацію відповідних дій.

42. Відтак, Врадіївською районною радою Миколаївської області; Врадіївською районною державною адміністрацією Миколаївської області та Комунальним некомерційним підприємством "Врадіївська центральна районна лікарня" Врадіївської районної ради Миколаївської області особисто підтверджено нездійснення жодних дій, спрямованих на звернення до суду з відповідним позовом, та вказано про неможливість вчинення таких дій у подальшому в силу відсутності фінансової можливості на їх реалізацію.

43. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про доведення з боку прокурора бездіяльності Врадіївської районної ради Миколаївської області; Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області та Комунального некомерційного підприємства "Врадіївська центральна районна лікарня" Врадіївської районної ради Миколаївської області, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави.

44. При цьому, колегія суддів враховує, що можливість використання відповідачем безпідставно набутого майна, яким виступають у даному випадку грошові кошти, становить суспільний інтерес, а їх неповернення не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні. При цьому потенційно факт перерахування на адресу відповідача зайвих бюджетних коштів за угодами, що у судовому порядку визнані недійсними, порушує вимоги чинного законодавства, принципи максимальної економії та ефективності, а тому призводить до протиправного витрачання публічних коштів, унеможливлює раціональне та ефективне їх використання. Зазначене підриває фінансово-економічні основи держави та не сприяє забезпеченню виконання нею основних функцій та завдань. Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

45. З огляду на наведене, Заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області, як прокурор, який брав участь у судовому розгляді, наділений правом на подання апеляційної скарги в порядку частини 3 статті 24 Закону України "Про прокуратуру", відтак правомірним є висновок апеляційного господарського суду про відмову в задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-Груп" про залишення апеляційної скарги без розгляду у зв'язку з її пред'явленням неналежною особою (вх. № 7418).

46. Стосовно посилання у касаційній скарзі на необґрунтовану відмову у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-Груп" про відкладення розгляду справи, то колегія суддів не вбачає у даному випадку порушень апеляційним господарським судом норм процесуального права, зокрема статті 13 Господарського процесуального кодексу України щодо розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

47. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

48. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що постанова суду апеляційної інстанції у справі прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

49. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини 1 статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-Груп" за вх. № 6522/2020 підлягає залишенню без задоволення, а прийнята у справі постанова Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 - залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат

50. У зв'язку з тим, що Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-Груп" за вх. № 6522/2020 залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 у справі № 922/3268/19 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді Л. Катеринчук

В. Погребняк