Історія справи

Ухвала КГС ВП від 12.08.2018 року у справі №922/2340/16
Ухвала КГС ВП від 13.09.2018 року у справі №922/2340/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 922/2340/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Пількова К.М.

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний та виробничий комплекс "Енергосталь"

на ухвалу господарського суду Харківської області від 16.05.2018 (головуючий суддя Бринцев О.В.)

та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.07.2018 (головуючий Хачатрян В.С., судді: Гетьман Р.А. і Ільїн О.В.)

у справі № 922/2340/16

за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (далі - Відділення)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний та виробничий комплекс "Енергосталь" (далі - Товариство),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (далі - Міністерство),

про стягнення 2 895 661,36 грн.,

за участю Прокуратури Харківської області (далі - Прокуратура).

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відділення звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Підприємства за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерства про стягнення 2 895 661,36 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.07.2016 прийнято позовну заяву до розгляду та призначено розгляд справи на 10.08.2016.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.11.2016 провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили рішенням у справі № 922/3941/16.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.03.2018 поновлено провадження у даній справі та призначено розгляд справи відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній з 15.12.2017).

16.05.2018 Товариство звернулося до господарського суду Харківської області із зустрічною позовною заявою до Відділення про зобов'язання Відділення прийняти цілісний майновий комплекс дослідного заводу УкрДНТЦ "Енергосталь" - структурний підрозділ УкрДНТЦ "Енергосталь", розташований за адресою: Харківська область, Дергачівський район, м.Дергачі, пров. Залізничний, 8 та підписати акт приймання-передачі майна у зв'язку з припиненням договору оренди від 01.08.2007 № 450-ЦМК.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.05.2018, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.07.2018, повернуто зустрічну позовну заяву та додані до неї документи на підставі статті 180 ГПК України.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що: зустрічну позовну заяву подано з пропуском строку для її подачі; не вбачається підстав для спільного розгляду зустрічного позову з первісним позовом у порядку статті 180 ГПК України; зустрічна позовна заява підписана від імені Товариства комерційним директором і не надано документів на підтвердження повноважень на підписання зустрічної позовної заяви.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, а справу передати для розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що: відповідно до ухвали від 07.03.2018 господарський суд прийняв рішення про розгляд справи за правилами загального позовного провадження на стадії підготовчого провадження, отже, на думку скаржника, прийняття зустрічного позову судом першої інстанції можливе до закінчення підготовчого засідання, а зустрічний позов подано 16.05.2018, тобто до закінчення підготовчого засідання; обидва (первісний та зустрічний) позови виникають з тих самих орендних правовідносин, при цьому задоволення зустрічного позову може виключити повністю чи частково задоволення первісного позову, оскільки визнання неправомірною бездіяльності орендодавця щодо приймання майна з орендного користування та зобов'язання його підписати акт приймання-передачі майна у зв'язку з припиненням договору оренди від 01.08.2007 № 450-ЦМК на підставі вимог зустрічного позову буде свідчити про безпідставність вимог за первісним позовом; суд першої інстанції виніс оскаржувану ухвалу без виклику представників сторін і відповідач таким чином був позбавлений можливості надати докази повноважень комерційного директора підприємства.

Відділення подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від Прокуратури та Міністерства відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Приймаючи оскаржувані рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до статті 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Зокрема, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим кодексом.

Згідно з частиною першою статті 180 ГПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою господарського суду Харківської області від 07.03.2018 провадження у справі № 922/2340/16 поновлено та ухвалено розглядати її за правилами загального позовного провадження на стадії підготовчого провадження. Призначено підготовче засідання та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а саме у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали суду.

Вказана ухвала буда надіслана Товариству 07.03.2018 рекомендованим листом (6102224503155) і отримана останнім 13.03.2018, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Таким чином, Товариство мало подати до суду відзив на позовну заяву та зустрічну позовну заяву у строк до 28.03.2018.

При цьому відзив на позовну заяву Товариством подано до суду 17.04.2018, а із зустрічною позовною заявою Товариство звернувся до суду тільки 16.05.2018 (згідно з штемпелю господарського суду Харківської області), тобто із пропуском встановленого для подання відзиву, а також зустрічного позову, строку.

Вказане спростовує твердження Товариства, що прийняття зустрічного позову судом першої інстанції можливе до закінчення підготовчого засідання, а зустрічний позов подано 16.05.2018, тобто до закінчення підготовчого засідання та вважає, що такі посилання здійснені при довільному тлумаченні норм права.

Частиною другою статті 180 ГПК України передбачено, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Судами встановлено, що Товариством при подані зустрічної позовної заяви не обґрунтовано та з матеріалів справи не вбачається підстав для висновку про те, що зустрічний позов підлягає спільному розгляду з первісним позовом у порядку статті 180 ГПК України.

Водночас апеляційним судом встановлено, що відповідні посилання та обґрунтування, які містились в апеляційній скарзі, не були викладені при зверненні до суду з зустрічним позовом.

Відповідно до частини четвертої статті 180 ГПК України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього кодексу.

Згідно з частиною другою статті 162 ГПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Частина п'ятою статті 164 ГПК України передбачено, що до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Перевіркою відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судами встановлено, що особою підписантом від імені юридичної особи - Товариства є ОСОБА_5

Тобто, саме ОСОБА_5 є тією особою, яка уповноважена на підписання позовної заяви і у якої відсутня необхідність подавати будь-які документи на підтвердження своїх повноважень на підписання документа.

Натомість, зустрічна позовна заява підписана комерційним директором ОСОБА_6 і в силу приписів статей 162 та 164 ГПК України їй необхідно надавати документи, що підтверджують факт наявності в неї повноважень на підписання позовної заяви. Проте відповідних дій вчинено не було.

Що ж до посилань Товариства на те, що суд першої інстанції виніс оскаржувану ухвалу без виклику представників сторін і Товариство таким чином було позбавлене можливості надати докази повноважень комерційного директора підприємства, судами зазначено, що чинним ГПК України не передбачено винесення ухвал суду (про відкриття провадження у справі, про призначення до розгляду справи або про повернення позовної заяви) з викликом учасників справи або у судовому засіданні.

Судами також зазначено, що законодавцем у зв'язку з прийняттям нової редакції ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) уніфіковано норм процесуального права та побудовані вони на чіткій позиції дисциплінованості як суду так і учасників справи. Зокрема законодавцем визначено, що звертаючись до суду учасникам справи, а саме позивачу необхідно надати весь обсяг документів та доказів, який в нього наявний, з метою обґрунтування та доведення своєї позиції по справі. Також законодавцем передбачено, що станом на момент ініціювання розгляду справи в суді, позивачу необхідно опікуватися долею справи та передбачити, які докази можуть бути необхідні для розгляду справи на ініціювати таке питання перед судом станом на момент саме звернення до суду з позовною заявою.

Така доктрина покладена як одна з засад господарського судочинства з метою спрощення судового розгляду справи, скорочення судового розгляду та опосередковано передбачає розвиток поваги у позивача як до інших учасників справи так і до суду. Крім того, така доктрина направлена на те, щоб уникнути можливості сторонам зловживати наданими їм процесуальними правами.

Аналізуючи статті 162, 164, 172, 173 ГПК України суди дійшли висновку, що звертаючись до суду з позовною заявою у позивача виникає обов'язок надати документи у підтвердження повноважень на підписання та звернення з позовною заявою. У випадку не виконання такого обов'язку вказувати, що суд позбавив такої можливості сторону є неприпустимим.

Відповідно до частини шостої статті 180 ГПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Порушення Товариством при подані зустрічної позовної заяви приписів частин першої та другої статті 180 ГПК України, в силу приписів частини шостої вказаної статті зумовило її повернення.

Посилання в касаційній скарзі те, що: відповідно до ухвали від 07.03.2018 господарський суд прийняв рішення про розгляд справи за правилами загального позовного провадження на стадії підготовчого провадження, отже, на думку скаржника, прийняття зустрічного позову судом першої інстанції можливе до закінчення підготовчого засідання, а зустрічний позов подано 16.05.2018, тобто до закінчення підготовчого засідання; обидва (первісний та зустрічний) позови виникають з тих самих орендних правовідносин, при цьому задоволення зустрічного позову може виключити повністю чи частково задоволення первісного позову, оскільки визнання неправомірною бездіяльності орендодавця щодо приймання майна з орендного користування та зобов'язання його підписати акт приймання-передачі майна у зв'язку з припиненням договору оренди від 01.08.2007 № 450-ЦМК на підставі вимог зустрічного позову буде свідчити про безпідставність вимог за первісним позовом; суд першої інстанції виніс оскаржувану ухвалу без виклику представників сторін і відповідач таким чином був позбавлений можливості надати докази повноважень комерційного директора підприємства, - не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами судів попередніх інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами були прийняті рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 304, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний та виробничий комплекс "Енергосталь" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду суд Харківської області від 16.05.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.07.2018 у справі № 922/2340/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя К. Пільков