ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2022 року

м. Київ

cправа № 911/2401/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження постанови Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 (судді: Тарасенко К. В. - головуючий, Мальченко А. О., Михальська Ю. Б.) та ухвали Господарського суду Київської області від 18.08.2021 (суддя Грабець С. Ю.)

за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Плосківське" Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області

про зобов`язання включити грошові вимоги до передавального акта та стягнення заборгованості у сумі 213 457,95 грн,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і судових рішень

1.1. У серпні 2021 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося з позовом до Комунального підприємства "Плосківське" Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області (далі - КП "Плосківське"), в якому просило визнати грошові вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України" у сумі 213 457,95 грн і зобов`язати КП "Плосківське" в особі комісії з припинення включити їх до передавального акта та стягнути з відповідача 95 275,38 грн заборгованості.

На обґрунтування позову позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договорів постачання природного газу від 25.12.2014 № 2357/15-БО-15, від 14.09.2016 № 1733/1617-БО-17, від 20.09.2019 № 5030/1920-БО-17, від 20.10.2020 № 20/21-1295-БО-17 в частині своєчасного та повного проведення розрахунків за отриманий природний газ; акцентував на тому, що загальний розмір грошових вимог позивача до відповідача за цими договорами становить 213 457,95 грн, які включають вимоги, які підтверджені судовими рішеннями у справах № 911/3946/16, № 911/1447/20, та вимоги, непідтверджені судовими рішеннями, при цьому стосовно останніх, окрім вимог про включення до передавального акта у зв`язку з невизнанням таких кредиторських вимог відповідачем, позивач просив постановити рішення про їх стягнення.

1.2. Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.08.2021 (суддя Грабець С. Ю.), залишеною без змін поcтановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2022, повернуто позовну заяву та додані до неї документи АТ "НАК "Нафтогаз України" на підставі пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, свою ухвалу аргументував тим, що позивачем було порушено правила об`єднання позовних вимог, оскільки в позовній заяві об`єднані вимоги немайнового характеру (щодо зобов`язання відповідача включити грошові вимоги до передавального акта) та майнового характеру (щодо стягнення коштів); зазначені позовні вимоги є самостійними позовними вимогами, які не є основними та похідними; сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і відносин між сторонами, а також істотно утруднить вирішення спору.

2. Короткий зміст касаційної скарги

2.1. АТ "НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу на ухвалу Господарського суду Київської області від 18.08.2021 та поcтанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2022, в якій просить скасувати зазначені судові рішення, а справу направити для продовження розгляду до Господарського суду Київської області.

Підставами для скасування судових рішень скаржник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій; наголошує на неврахуванні судами висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 925/1143/17, від 22.04.2019 у справі № 914/2191/18, від 24.12.2021 у справі № 911/2291/21, від 24.12.2021 у справі № 911/2291/21. Зокрема, скаржник стверджує, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на неналежному виконанні відповідачем умов договорів постачання природного газу від 25.12.2014 № 2357/15-БО-15, від 14.09.2016 № 1733/1617-БО-17, від 20.09.2019 № 5030/1920-БО-17, від 20.10.2020 № 20/21-1295-БО-17, укладених між сторонами; об`єднання позовних вимог у цій справі не матиме наслідком суттєвого утруднення вирішення спору, а навпаки, надасть можливість досягти процесуальної економії за однакових обставин, виключить необхідність повторного звернення до суду для остаточного вирішення спору та досягнення легітимної мети - повного захисту прав позивача.

2.2. Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надійшов.

3. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

3.1. Переглянувши оскаржені у справі судові рішення, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

3.2. Предметом касаційного перегляду є ухвала місцевого господарського суду, залишена без змін постановою апеляційного господарського суду, про повернення позивачеві позовної заяви на підставі пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з порушенням позивачем правил об`єднання позовних вимог.

3.3. Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

Частиною 1 статті 173 зазначеного Кодексу унормовано, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Об`єднаними можуть бути позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів), або хоч і різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними є позовні вимоги, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.

У розумінні положень частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); не співвідносяться між собою як основна та похідна.

Крім того, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах 4, 5 вказаної статті.

Саме встановлення господарським судом наведених обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

У той же час аналіз пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України у системному співвідношенні з положеннями статті 173 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об`єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз`єднати позовні вимоги за правилами частини 6 статті 173 Господарського процесуального кодексу України та розглянути кожну із заявлених вимог окремо.

Отже, положення частини 6 статті 173 Господарського процесуального кодексу України суд з урахуванням конкретних обставин має право застосувати як у разі дотримання правил об`єднання позовних вимог, так і у випадку їх порушення. Проте у будь-якому випадку, коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах 4, 5 статті 173 Господарського процесуального кодексу України, у суду відсутні підстави для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об`єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 902/434/19, від 02.12.2020 у справі № 908/420/20, від 24.12.2021 у справі № 911/2291/21.

Як свідчать матеріали справи, АТ "НАК "Нафтогаз України", вважаючи порушеними свої права, звернулося з позовом у цій справі про зобов`язання комісії з припинення юридичної особи відповідача включити грошові вимоги до передавального акта та стягнення коштів.

Позивач обґрунтовував позовні вимоги наявністю у КП "Плосківське" перед ним заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за отриманий природний газ за чотирма договорами постачання природного газу, укладеними між вказаними особами, які є сторонами у цій справі. У зв`язку з перебуванням відповідача у стані припинення шляхом реорганізації за рішенням засновника, невизнанням ним та відмовою в задоволенні грошових вимог кредитора (АТ "НАК "Нафтогаз України") кредиторські вимоги останнього, як вважав позивач, мають бути включені до передавального акта, а наявна заборгованість стягнута з відповідача.

Проаналізувавши зміст позовної заяви та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що цивільні права та обов`язки між сторонами у справі виникли на підставі зазначених договорів постачання природного газу (які за своєю правовою природою є однотипними та містять схожі предмети) унаслідок неналежного виконання споживачем зобов`язань за такими договорами, що і є спільною підставою для звернення із позовом у цій справі; заявлені позивачем вимоги пов`язані між собою підставами виникнення та поданими доказами, зокрема, в частині необхідності встановлення обставин поставки природного газу та перевірки своєчасності та повноти його оплати, визначення дійсної суми боргу.

Отже, позовні вимоги, заявлені у цій справі, відповідно до положень частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України можуть бути об`єднані в одній позовній заяві.

Колегія суддів звертає увагу на те, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак зазначені обмеження не можуть перешкоджати реалізації цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні мати легітимну мету, а також слід дотримуватися розумного ступеня пропорційності між застосованими засобами та визначеними цілями (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).

Крім того, колегія суддів зазначає, що положеннями процесуального законодавства не передбачено повернення позовної заяви з тієї підстави, що об`єднання позовних вимог перешкоджає з`ясування прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднює вирішення спору, на що послалися суди попередніх інстанцій на обґрунтування підстав для повернення позовної заяви. Крім того, за змістом частини 6 статті 173 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою вправі самостійно роз`єднати позовні вимоги, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства.

Таким чином, ухвалюючи оскаржені у справі судові рішення, попередні судові інстанції не врахували правил об`єднання позовних вимог, передбачених частиною 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України, та підстав виникнення зазначених у позові вимог, тому дійшли помилкового висновку про повернення позовної заяви, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваних ухвали і постанови та передачі справи для розгляду суду першої інстанції.

4. Висновки Верховного Суду та розподіл судових витрат

4.1. Відповідно до частин 3, 4 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.

4.2. За замістом пункту 2 частини 1 статті 308 цього Кодексу суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

4.3. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина 6 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

4.4. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі, отримали підтвердження під час касаційного провадження та спростовують висновки судів попередніх інстанції про наявність правових підстав для повернення позовної заяви.

4.5. З огляду на викладене оскаржені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню до господарського суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

4.6. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Київської області від 18.08.2021 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 у справі № 911/2401/21 скасувати, а справу № 911/2401/21 направити до Господарського суду Київської області для вирішення питання про відкриття провадження за позовною заявою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (від 09.08.2021 № 39/2-5434-21) до Комунального підприємства "Плосківське" Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області про зобов`язання включити грошові вимоги до передавального акта та стягнення коштів.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак