ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/10454/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпровської міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.03.2019 (головуючий суддя Кузнецова І.Л., судді Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2018 (суддя Ліпинський О.В.) у справі № 904/10454/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Інженерний центр "Реагент"

до 1) Дніпровської міської ради, 2) Департаменту по роботі з активами Дніпропетровської міської ради в особі Управління земельних відносин

про продовження строку на укладення договору оренди землі та зобов`язання укласти договір оренди земельної ділянки,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Інженерний Центр "Реагент" (далі - позивач) звернулося в Господарський суд Дніпропетровської області з позовом до Дніпровської міської ради (далі - відповідач-1) та Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради в особі Управління земельних відносин (далі -відповідач-2) про подовження строку та обов`язок укласти договір про оренду земельної ділянки, в якому, з урахуванням уточнень просив суд:

- для виконання рішення Дніпровської міської ради від 21.12.2016 № 162/17 зобов`язати Дніпровську міську раду продовжити строк на укладення договору оренди землі підприємству ТОВ "ПМТЗ "Інженерний Центр "Реагент" на два роки;

- для виконання рішення Дніпровської міської ради від 21.12.2016 № 162/17 зобов`язати Виконавчий комітет Дніпровської міської ради департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради Управління земельних відносин підготувати договір оренди земельної ділянки у розмірі 0,616 га по вул. Стартовій, 11-А, за місцем фактичного розміщення ТОВ "ПМТЗ "Інженерний Центр "Реагент" строком на десять років;

- зобов`язати Дніпровську міську раду виконати рішення сесії Дніпровської міської ради від 21.12.2016 № 162/17 укласти договір оренди земельної ділянки у розмірі 0,616 га по вул. Стартовій, 11-А, за місцем фактичного розміщення ТОВ "ПМТЗ "Інженерний Центр "Реагент" строком на десять років.

1.2. Обгрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач зазначав, що відповідачі ухиляються від виконання власного рішення про поновлення позивачу права користування земельною ділянкою по вул. Стартовій, 11-А № 162/17 від 21.12.2016. На думку позивача, мотиви, з яких відповідачі відмовляють в укладення договору оренди, зокрема, закінчення встановленого рішенням строку на його укладення та необхідність внесення змін до технічної документації на земельну ділянку, суперечать вимогам чинного законодавства.

Короткий зміст оскаржуваних рішень

2. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2018 позов задоволено.

2.1. Обгрунтовуючи рішення у даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність та протиправність мотивів відмови в укладенні договору, адже зміна узгоджених рішенням міської ради істотних умов договору оренди суперечить вимогам чинного законодавства. Суд дійшов висновку, що зміна виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель, зокрема, "Земель житлової та громадської забудови", не є порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення землі, та, відповідно, не тягне за собою наслідків, передбачених ст. 21 Земельного кодексу України. Щодо спливу встановленого рішенням ради строку на укладення договору оренди землі, суд вказав, що причиною пропуску зазначеного строку є бездіяльність Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, на який покладено функції з підготовки договорів оренди землі на підставі рішень міської ради.

2.2. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.06.2018 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2018 скасовано та закрито провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

2.3. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2018 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.06.2018 скасовано, справу №904/10454/17 передано для продовження розгляду до Центрального апеляційного господарського суду з тих підстав, що спірні правовідносини фактично стосуються поновлення користування позивачем земельною ділянкою, юридичного оформлення цих триваючих відносин договором оренди на виконання вже прийнятого рішення про поновлення права користування, а також ухилення від укладення такого договору органом місцевого самоврядування, який у цих правовідносинах є орендодавцем, а не здійснює владних управлінських функцій.

2.4. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.03.2019 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2018 змінено шляхом виключення з резолютивної частини рішення абзацу щодо стягнення з Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради в дохід з Державного бюджету України 486 грн судового збору. В решті рішення залишено без змін.

2.5. Обгрунтовуючи рішення, суд апеляційної інстанції, посилаючись на приписи статей 116, 124, 15 Земельного кодексу України, статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", вказав, що матеріали справи свідчать про прийняття 21.12.2016 Дніпропетровською міською радою рішення про поновлення позивачу права користування земельною ділянкою шляхом передачі її в оренду строком на десять років, код виду цільового призначення 03.15 (для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови), яким встановлено розмір річної орендної плати за користування цією ділянкою у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України. Вказане свідчить про фактичне узгодження міською радою всіх передбачених ст.15 Закону України "Про оренду землі" істотних умов договору: об`єкт оренди, строк дії договору, розмір орендної плати. У свою чергу, відповідачі ухилилися від оформлення з позивачем орендних правовідносин щодо користування земельною ділянкою шляхом укладання відповідного договору на виконання нескасованого та невизнаного недійсним рішення міської ради.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. Не погоджуючись з судовими рішеннями, 01.04.2019 Дніпровська міська рада подала до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.03.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2018, у якій просить оскаржувані рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Аргументи учасників справи

Доводи відповідача 1, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)

4. Господарські суди попередніх інстанцій порушили норми ст. 86 ГПК України, зокрема, не дослідили п.п. 5.1, 5.2, 6.2 рішення №162/17 від 21.12.2016, з огляду на що помилково вказали про чинність такого рішення. Як вказує скаржник, строк укладення договору оренди землі сплинув 21.03.2017.

4.1. Як вказує скаржник, на момент прийняття рішення від 21.12.2016 № 162/17 міська рада керувалась чинною на той час класифікацією, до якої будівлі громадського призначення належали до коду цільового призначення земель 03.15. На думку скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили належним чином, що на сьогодні код цільового призначення земельної ділянки 03.15 відзначає цільове призначення -для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, а тому не може застосовуватися для укладання договору оренди земельної ділянки на тих самих умовах, які були зазначені у рішенні міської ради від 21.12.2016 № 162/17.

4.2. Скаржник зазначає, що у разі укладання договору оренди землі на умовах, зазначених у рішенні міської ради від 21.12.2016 № 162/17, місцевий бюджет недоотримає грошові кошти.

4.3. Суди першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення рішення у справі не дослідили, що код цільового призначення зазначеної земельної ділянки (КВЦПЗ) 03.15 має бути приведений у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом внесення змін до технічної документації позивача та внесення змін до відомостей Державного земельного кадастру на код цільового призначення земельної ділянки (КВЦПЗ) 03.10, відповідно до вимог Закону України "Про державний земельний кадастр" та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.

4.4. Як вказує скаржник, суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що будівлі складських приміщень для зберігання хімреактивів, які належать позивачу, є об`єктами підвищеної небезпеки, на яких зберігаються речовини, які можуть становити небезпеку для життя і здоров`я людей та довкілля, або створити загрозу життю і здоров`ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям.

4.5. Крім того, господарські суди не дослідили, що Виконавчий комітет Дніпровської міської ради відповідно до вимог чинного земельного законодавства не є розпорядником земель у місті, а тому не може приймати будь-які рішення щодо передачі у власність або у користування земельних ділянок, тобто до повноважень Виконавчого комітету не належить розпорядження землею у місті.

Позиція позивача у відзиві на касаційну скаргу

5. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувані рішення залишити без змін з підстав дотримання господарськими судами попередніх інстанцій при ухваленні рішень норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що відповідач 2 не виконав свої прямі обов`язки, а саме, підготовку договору оренди у строк до 21.03.2017 для виконання рішення міської ради, який повинен підписати у цей строк, а почав знову повторно перевіряти вже затверджену технічну документацію, в результаті чого строк на укладання договору оренди землі закінчився саме з вини відповідачів.

Позиція відповідача 2 у відзиві на касаційну скаргу

6. Відповідач 2 у відзиві на касаційну скаргу підтримав доводи касаційної скарги, просив її задовольнити, оскаржувані рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову, наголошуючи на тому, що Виконавчий комітет Дніпровської міської ради відповідно до вимог чинного земельного законодавства не є розпорядником земель у місті, а тому не може приймати будь - які рішення щодо передачі у власність або у користування земельних ділянок.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

7. 01.03.2006 Дніпропетровська міська рада прийняла рішення № 321/34, яким затвердила проект відведення земельної ділянки та передала її Підприємству матеріально-технічного забезпечення "Інженерний центр "Реагент" (правонаступником якого є позивач) в оренду строком на два роки для проектування та будівництва складських приміщень для зберігання хімреактивів та адміністративної будівлі, а 25.02.2009 Міськрада прийняла рішення № 181/43, яким продовжила строк користування земельною ділянкою.

7.1. На підставі вказаних рішень, 22.04.2009 Дніпропетровською міськрадою (як орендодавцем) та ТОВ "ПМТЗ "ІЦ "Реагент" (як орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки, на якій розміщений об`єкт нерухомого майна, інші об`єкти інфраструктури, зазначені в акті приймання-передачі земельної ділянки. Договір укладено строком на один рік (пункти 2.1, 2.2, 3.1 договору).

7.2. В пунктах 3.2, 3.3 договору сторони домовилися про те, що після закінчення строку дії договору, на який його укладено, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і письмово, не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку договору, звернувся до міської ради з клопотанням щодо продовження його, за відсутності письмових заперечень орендодавця та відповідного рішення міської ради, договір оренди земельної ділянки може бути продовжено або поновлено на той самий строк і на тих самих умовах, що передбачені попереднім договором. У разі продовження на новий строк дії або поновлення договору оренди землі, його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо істотних умов договору оренди землі, орендар після письмового повідомлення орендодавця втрачає переважне право на його поновлення.

7.3. Після закінчення строку дії договору оренди користування земельною ділянкою, на якій розташований належний йому об`єкт нерухомого майна, продовжувалося, заперечень з цього приводу орендодавець не висловлював.

7.4. 03.09.2014 Дніпропетровська міська рада прийняла рішення № 195/55, яким надала позивачу дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по фактичному розміщенню будівель складських приміщень для зберігання хімікатів та адміністративної будівлі.

7.5. 21.12.2016 за результатами розгляду технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), враховуючи статтю 123 Земельного кодексу України, клопотання ТОВ "ПМТЗ "ІЦ "Реагент", висновок постійної комісії міськради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин, рішення від 03.09.2014 № 195/55, Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", міська рада прийняла рішення № 162/17, яким затвердила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки. Цим рішенням міська рада вирішила зареєструвати право комунальної власності на земельну ділянку, площею 0,6160 га по вул. Стартовій, 11А за територіальною громадою міста Дніпро в особі Дніпропетровської міської ради та поновити ТОВ "ПМТЗ "ІЦ "Реагент" право користування вказаною земельною ділянкою по фактичному розміщенню будівель складських приміщень для зберігання хімреактивів та адміністративної будівлі шляхом передачі її в оренду строком на десять років (пункти 2, 3 рішення № 162/17).

Міська рада зобов`язала позивача у тримісячний строк з моменту прийняття цього рішення укласти з нею договір оренди земельної ділянки, провести державну реєстрацію прав за цим договором (пункти 5.1, 5.2 рішення № 162/17); встановила, що невиконання цих вимог з вини замовника тягне за собою втрату чинності рішення в цілому (пункт 6.2 рішення № 162/17).

7.6. Оскільки повноваження щодо підготовки договорів оренди покладено на Департамент, 16.02.2017 позивач звернувся до нього із заявою щодо підготовки договору оренди.

7.7. У відповідь на звернення Департамент повідомив позивача про те, що в процесі підготовки вищевказаного договору оренди ним направлено запит до Головного управління державної санітарно-епідеміологічної служби в Дніпропетровській області для надання висновку щодо можливості розташування будівель складських приміщень для зберігання хіміреактивів на земельній ділянці, яку віднесено до категорії "Землі житлової та громадської забудови".

7.8. На повторне звернення позивача з приводу укладення договору оренди Департамент у листі від 16.03.2017 повідомив, що з урахуванням специфіки будівлі складських приміщень для зберігання хімічних реактивів, яка є об`єктом підвищеної небезпеки, передача в оренду земельної ділянки може суперечити чинному законодавству України.

7.9. 10.04.2017 Департаментом втретє повідомлено позивача про те, що укладення договору оренди може суперечити вимогам чинного законодавства, а також зазначено, що строк для укладення договору сплинув 21.03.2017.

7.10. 24.05.2017 Департамент повідомив позивача про те, що цільове призначення земельної ділянки, встановлене в процесі розроблення технічної документації із землеустрою щодо її відведення, не відповідає видам діяльності позивача, визначеним його правовстановлюючими документами. Позивачу запропоновано встановити код цільового призначення земельної ділянки згідно з класифікацією видів цільового призначення земель 03.07 (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі).

7.11. 08.08.2017 на чергове звернення позивача щодо укладення договору оренди, Департамент повідомив про надання ним відповіді з цього питання та вказав, що згідно статей 118, 123 Земельного кодексу України у разі відмови органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки в користування або залишення заяви без розгляду, відповідні питання вирішуються в судовому порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

8. Верховний Суд зазначає, що імперативними приписами частини 2 статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини 1 вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

9. Предметом спору у даній справі є зобов`язання відповідачів виконати рішення №163/17 шляхом укладення договору оренди земельної ділянки, у тому числі зобов`язання щодо продовження строку на укладення договору оренди та підготовки його проекту.

10. Відповідно до п.п. а, в ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

11. За змістом ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

12. Відповідно до ст. 124 Кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

13. Як вірно вказали суди попередніх інстанцій, визначальним у правовідносинах з надання земельної ділянки в оренду є волевиявлення власника землі, здійснене в формі відповідного рішення, яке в подальшому реалізується шляхом оформлення договору оренди, укладеного на підставі відповідного рішення.

14. В силу приписів частини 2 статті 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

15. У відповідності до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

16. В силу приписів ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти міської ради, прийняті в межах наданих їй повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

17. Як досліджено судами попередніх інстанцій, рішенням Дніпропетровської міської ради від 21.12.2016 №162/17, позивачу поновлено право користування земельною ділянкою, площею 0,6160 га по вул. Стартовій, 11 А по фактичному розміщенню будівель складських приміщень для зберігання хімреактивів та адміністративної будівлі шляхом передачі її в оренду строком на десять років та зобов`язано позивача у тримісячний строк з моменту прийняття цього рішення укласти з міською радою в установленому порядку договір оренди землі (п. 5.1). У відповідності до п. 6.2 рішення невиконання вимог, зокрема, п. 5.1 цього рішення з вини замовника тягне за собою втрату чинності рішення в цілому.

18. Судами також установлено, що до повноважень Департаменту по роботі з активами Дніпропетровської міської ради відноситься підготовка договорів оренди землі та змін до них на підставі рішень міської ради, з огляду на що між позивачем та Департаментом велося листування з приводу укладання договору оренди земельної ділянки. Листом від 16.02.2017 позивач просив підготувати договір оренди земельної ділянки, наданої йому згідно із рішенням міської ради від 21.12.2016 №162/17, а Департаментом, відповідно, направлялися відповідні запити, однак, відмовлено в укладенні договору з тих підстав, що укладання договору землі по фактичному розміщенню будівель складських приміщень для зберігання хімреактивів на земельній ділянці, яку віднесено відповідно до категорії "Землі житлової та громадської забудови" може суперечити чинному законодавству, а у подальшому зазначено, що строк укладання договору оренди землі на підставі рішення від 21.12.2016 №162/17 сплинув 21.03.2017.

19. Вирішуючи позовні вимоги у даній справі, господарські суди попередніх інстанцій вказали, що обставини справи свідчать про фактичне узгодження міською радою всіх передбачених ст.15 Закону України "Про оренду землі" істотних умов договору: об`єкт оренди, строк дії договору, розмір орендної плати, однак, відповідачі ухилилися від оформлення з позивачем орендних правовідносин щодо користування земельною ділянкою шляхом укладання відповідного договору на виконання нескасованого та невизнаного недійсним рішення міської ради. Господарськими судами зроблено висновок про безпідставність та протиправність мотивів відмови в укладанні договору тому, що зміна узгоджених рішенням міської ради істотних умов договору суперечить вимогам законодавства. При цьому, причиною пропуску строку на укладання договору оренди землі є бездіяльність Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, на який було покладено функції з підготовки договорів.

20. Колегія суддів, враховуючи встановлені судами обставини, вважає такі висновки судів помилковим з огляду на таке.

21. Відповідно до положень статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

22. В силу приписів ст. 14 Закону договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

23. Статтею 15 Закону визначені істотні умови договору оренди землі, якими є об`єкт оренди, строк дії договору та орендна плата, а за згодою сторін у договорі можуть зазначатися інші умови.

24. Укладення договору оренди землі із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, визначеному Земельним кодексом України, або за результатами аукціону (стаття 16 Закону).

25. Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. При цьому, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору (ст. 641 Кодексу).

26. У даній справі, рішенням Дніпропетровської міської ради від 21.12.2014 №162/17 обов`язок у тримісячний строк з моменту прийняття цього рішення укласти з міською радою договір оренди землі покладався саме на позивача, з огляду на що і вчинення дій щодо укладення договору оренди повинен був здійснювати позивач. З огляду на вказане, суди дійшли помилкового висновку, що причиною пропуску строку на укладання договору оренди землі стала бездіяльність Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради.

27. Матеріалами справи не підтверджуються обставини вчинення позивачем дій, обумовлених наведеними вище нормами чинного законодавства, спрямованих на укладання договору оренди земельної ділянки, зокрема, звернення з проектом договору оренди землі (типова форма) у встановлений рішенням ради строк.

28. Крім того, положеннями статей 648, 649 Цивільного кодексу України обумовлено, що зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту; розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

29. З наведеного вище слід дійти висновку, що у разі наявності розбіжностей між сторонами при укладенні договору, зокрема, в частині коду цільового призначення земельної ділянки, сторони не позбавлені права урегулювати їх у судовому порядку. У даному випадку, саме лише звернення позивача до Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради без проекту договору, не відповідає наведеним вище законодавчим вимогам до порядку укладення договорів.

30. Так само невірним є висновок судів попередніх інстанцій про узгодження істотних умов договору у рішенні Дніпропетровської міської ради від 21.12.2016, оскільки такі умови можуть бути узгоджені лише у відповідному договорі.

31. Колегія суддів зазначає, що суди помилково поклали на відповідача 2 обов`язок укласти договір оренди, не врахувавши зміст п. 5.1 рішення ради, яким цей обов`язок було покладено саме на позивача.

32. Крім того, колегія суддів зазначає, що конституційний принцип доступності правосуддя реалізується через приписи статті 4 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими, зокрема, юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів.

Отже, до господарського суду вправі звернутися особа, яка вважає, що її право чи законний інтерес порушено, невизнано чи оспорюється, при цьому має бути визначено які права позивача порушені відповідачем та якими законодавчими актами передбачено право позивача на звернення із заявленим позовом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

В силу наведених законодавчих норм, завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому, вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

33. Колегія суддів зауважує, що вирішення питання про продовження строку на укладення договору оренди землі належить до дискреційних повноважень міської ради, що виключає втручання суду у діяльність органів місцевого самоврядування, та не може бути задоволена, а тому не може бути задоволена, так само як і вимога про зобов`язання відповідачів вчинити дії з укладення договору оренди землі, з огляду на втрату чинності такого рішення, що свідчить про неефективність обраного позивачем способу захисту своїх прав.

34. Таким чином, з огляду на предмет і підстави позову, виходячи з положень статтей 86, 236 ГПК України, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права, а саме, не досліджено належним чином рішення Дніпропетровської міської ради від 21.12.2016 №162/17 та норм матеріального права - положень законодавства, яким урегульовано порядок укладення договорів.

35. Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності оскаржуваних судових рішень виключно в межах, які безпосередньо стосуються правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом на результат вирішення спору не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

36. Статтею 311 ГПК України передбачено право касаційного суду скасувати повністю або частково прийняті судами рішення з ухваленням нового рішення, зокрема, у випадках порушення норм процесуального права, яке призвело до ухвалення незаконного рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

37. З огляду на встановлені касаційним судом порушення норм процесуального права та норм матеріального права, яке полягає у незастосуванні положень законодавства, яким урегульовано порядок укладення договорів, а також обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав, що мало наслідком ухвалення незаконних рішень, суд вважає правильним скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.03.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2018 у справі №904/10454/17 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, з огляду на що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судові витрати

38. Згідно з положеннями статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.03.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2018 у справі № 904/10454/17 скасувати, прийняти нове рішення.

3. В позові відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Інженерний центр "Реагент" (код 19313492) на користь Дніпровської міської ради (код 26510514) 7 929 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги та 10 572 грн судового збору за розгляд касаційної скарги.

5. Доручити суду першої інстанції видати наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.