ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 913/153/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Кушніра І. В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу першого заступника прокурора Луганської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 у справі

за позовом першого заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "БС Проперті" про стягнення коштів у розмірі 843 792,10 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Перший заступник прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БС Проперті" (далі - ТОВ "БС Проперті") про стягнення 843 792,10 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ "БС Проперті" використовує земельну ділянку площею 3,4014 га, розташовану за адресою: просп. Космонавтів, 28, мікрорайон 73, м. Сєвєродонецьк, Луганська обл., без оформлення правовстановлюючих документів, у зв`язку з чим місцевому бюджету завдано збитків у розмірі 843 792,10 грн за період із 01.09.2017 по 01.03.2018.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Між Сєвєродонецькою міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амстор" (далі - ТОВ "Амстор", орендар) 19.01.2010 укладено договір оренди землі № 041041900075, відповідно до пункту 1 якого орендодавець на підставі рішення сесії Сєвєродонецької міської ради від 22.10.2009 № 3561 надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку із земель комерційного використання (для розміщення торгового центру "Амстор"), розташовану за адресою: м . Сєвєродонецьк , просп. Космонавтів, 28, мікрорайон 73 .

2.2. Відповідно до пунктів 2, 3 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,4014 га, у тому числі: капітальна одноповерхова споруда - 1,0268 га, тимчасова споруда - 0,0168 га, під спорудами 0,0170 га, проходи, проїзди та площадки 2,3009 га, під земельними насадженнями - 0,0399 га. На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна - торговий центр "Амстор".

2.3. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 4412900000:06:043:0017, становить 24 944 166,90 грн (пункт 5 договору у редакції додаткової угоди до договору).

2.4. Договір укладено на 25 років, строком дії по 22.10.2034 включно. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавцю про намір продовжити його дію (пункт 8 договору).

2.5. Згідно з пунктом 20 договору після припинення дії договору оренди земельної ділянки орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку згідно з актом приймання-передачі протягом трьох днів у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому він одержав її в оренду. орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних зі зміною її стану та несвоєчасним звільненням земельної ділянки, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо між сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір вирішується у судовому порядку.

2.6. У пункті 35 договору сторони погодили, що дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

2.7. Договір набирає чинності після підписання сторонами, нотаріального посвідчення (за бажанням однієї із сторін договору) та його державної реєстрації (пункт 41 договору).

2.8. Договір зареєстровано Сєвєродонецьким міським реєстраційним округом Луганської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Держаному реєстрі земель вчинено запис за від 12.02.2010 № 04104190075.

2.9. Земельну ділянку, кадастровий номер 4412900000:06:043:0017, було передано ТОВ "Амстор" у користування за актом передачі - прийняття земельної ділянки в натурі, який підписано сторонами 12.02.2010.

2.10. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.03.2018 № 116285335 право власності на об`єкт нежитлової нерухомості - торгівельний центр "Амстор" загальною площею 11642,7 м2, що знаходиться за адресою: просп. Космонавтів, 28, м. Сєвєродонецьк, Луганська обл., 28.12.2016 зареєстровано за ТОВ "БС Проперті" на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.12.2016 № 2128, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

2.11. Відповідно до листа Сєвєродонецької міської ради від 20.03.2018 № 1471 ТОВ "БС Проперті" використовує земельну ділянку, кадастровий номер 4412900000:06:043:0017, площею 3,4014 га, розташовану за адресою: просп. Космонавтів, 28, м. Сєвєродонецьк, Луганська обл., без оформлення правовстановлюючих документів, у зв`язку з чим визначено розмір збитків, завданих місцевому бюджету, у розмірі 843 792,10 грн.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Луганської області від 04.06.2018 (суддя Косенко Т. В.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ТОВ "БС Проперті" на користь Сєвєродонецької міської ради 843792,10 грн, стягнуто з ТОВ "БС Проперті" на користь прокуратури Луганської області витрати зі сплати судового збору в сумі 12 656,88 грн.

3.2. Рішення суду прийнято на підставі статей 22, 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та мотивовано наявністю всіх елементів складу правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди (збитків).

3.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 (колегія суддів у складі: Слободін М. М., Дучал Н. М., Хачатрян В. С.) рішення Господарського суду Луганської області від 04.06.2018 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

3.4. Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки доводи прокурора ґрунтуються на нормах, які регулюють деліктні зобов`язання (статті 22, 1166 ЦК України), натомість такі правовідносини є відносинами із безпідставного збереження майна (статті 82, 83, 1212 ЦК України), тобто має місце неналежне правове обґрунтування позову.

4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

4.1. Перший заступник прокурора Луганської області у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

4.2. Скаргу аргументовано неправильним застосуванням і порушенням судом апеляційної інстанції норм чинного законодавства, зокрема статей 15, 16, 377, 1212-1214 ЦК України, статей 120, 125, 127 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій встановили всі істотні обставини справи, а також виявили наявність підстав для стягнення з ТОВ "БС Проперті" коштів у виді неодержаної орендної плати за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів у сумі 843 792,10 грн за період із 01.09.2017 по 01.03.2019. Водночас, надавши належну кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції приймаючи рішення, помилково не застосував саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, що призвело до безпідставного нестягнення з відповідача до бюджету коштів за користування землею.

5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

5.1. ТОВ "БС Проперті" у відзиві просить постанову апеляційної інстанції залишити без змін, наголошуючи на її законності та обґрунтованості. Заявник також зазначає, що він послідовно вчиняв дії, спрямовані на належне оформлення права користування земельною ділянкою.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Частиною 1 статті 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

6.3. Згідно з частинами 1, 2 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

6.4. За змістом частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

6.5. У розумінні наведених положень законодавства, зокрема частини 2 статті 120 ЗК України, частини 2 статті 377 ЦК України та частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04.07.2019 у справі № 911/2244/18, від 04.07.2019 у справі № 914/1925/18, від 23.05.2019 у справі № 922/109/18, від 18.04.2019 у справі № 913/210/18, від 03.03.2018 по справі № 904/6296/17, від 19.06.2018 у справі № 922/3655/17, від 05.09.2018 по справі № 904/9027/17, від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17, від 29.11.2018 по справі № 915/1416/17, від 06.12.2018 по справі № 902/1592/15, від 27.02.2019 у справі № 913/661/17 від 06.03.2019 по справі № 914/2687/17, від 04.04.2019 у справі № 910/7197/18.

6.6. При цьому Верховний Суд наголошує, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін до договору стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено у законі.

6.7. Враховуючи наведені норми законодавства, відповідач фактично став стороною договору оренди землі від 19.01.2010 № 041041900075, за яким у нього виник обов`язок зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

6.8. Верховний Суд звертає увагу на те, що прокурор звернувся до господарського суду з позовом про стягнення збитків, завданих внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, на підставі статей 22, 1166 ЦК України.

6.9. Стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

6.10. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

6.11. Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує у позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, а також чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

6.12. Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

6.13. Згідно із пунктом 2 частини 2 статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

6.14. За змістом наведених положень ЦК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

6.15. Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).

6.16. Водночас з огляду на чинність договору оренди землі, права та обов`язки орендаря за яким перейшли до відповідача, тобто, наявності між сторонами зобов`язальних (договірних) правовідносин, вірним є висновок про неналежність обраного прокурором способу захисту порушеного права шляхом звернення до суду з позовом про стягнення збитків.

6.17. Щодо твердження суду апеляційної інстанції про застосування до зазначених правовідносин положень статті 1212 ЦК України колегія суддів звертає увагу на таке.

6.18. Предметом регулювання положеннями глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

6.19. Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18).

6.20. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

6.21. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.109 у справі № 913/661/17).

6.22. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність і передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що вжитий у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" має на увазі дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" стосується не лише писаного права, а саме норм писаних законів, а й неписаного, тобто усталених у суспільстві правил та засад моральності суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дати змогу громадянинові у разі потреби досить точно передбачити за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Отже, правові норми та судова практика мають застосовуватися таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

6.23. Щодо представництва прокурором інтересів держави у даній справі колегія суддів зазначає таке.

Як наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци 1-3 частин 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Згідно з ухвалою Господарського суду Луганської області від 04.04.2018 підтверджено наявність підстав для представництва першим заступником прокурора Луганської області інтересів держави в особі Сєвєродонецької міської ради за заявленими позовними вимогами. У подальшому представництво прокурора у даній справі сторонами не оскаржувалось.

6.24. Звертаючись із касаційною скаргою, позивач не спростував наведених висновків апеляційного господарського суду та не довів неправильного застосування ним норм процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення.

6.25. Посилання скаржника на постанову Верховного Суду України від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, постанови Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 588/1649/15-ц, від 25.05.2018 у справі № 922/2976/17, від 22.05.2018 у справі № 909/748/17, від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/7941/17 колегія суддів касаційного суду не може взяти до уваги, оскільки у цих справах інші фактичні обставини, які є відмінними від обставин справи № 913/153/18.

6.26. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику ЄСПЛ як джерело права.

Отже, зазначені рішення ЄСПЛ суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

За таких обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, оскаржувану постанову у справі прийнято із додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування немає.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

7.2. З урахуванням викладеного касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу першого заступника прокурора Луганської області залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 у справі № 913/153/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя І. Кушнір